Рішення

від 16.09.2024 по справі 176/1584/24

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/1584/24

провадження №2/176/910/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря с/з Коваленко О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник, адвокат Кудлай Максим Олексійович до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

В червні2024року ОСОБА_1 через повноважногопредставника,адвоката КудлайМ.О.звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки з виплати заробітної плати в розмірі 104150,10 грн. та судові витрати по справі.

Вимоги обґрунтовані тим, що 19 вересня 2023 року позивача було звільнено з посади інженера виробничого відділу ГМЗ ДП «СхідГЗК» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Після звільнення відповідач за понад шість місяців погасив частину заборгованості із заробітної плати в розмірі 88322,62 грн. Станом на квітень 2024 року невиплаченою залишилась заборгованість із заробітної плати в розмірі 19801,13 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати позивача до звільнення становив 17358,35 грн. Таким чином, за підрахунком позивача середній заробіток за шість місяців затримки виплати всіх сум, що належать йому до виплати становить 104150,10 грн., що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених трудових прав.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

21.06.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свою заяву представник відповідача обґрунтував тим, що розмір середнього заробітку заявлений позивачем до стягнення є непропорційним та неспівмірним із сумою невиплачених позивачу коштів при звільненні. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових витрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих витрат, які розумно можна було б передбачити. З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку на думку представника відповідача має бути розрахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача. Враховуючи це представник відповідача просить відмовити позивачеві у задоволенні позову у розмірі саме 104150,10 грн.

Крім того, 05.09.2024 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, де остання зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку нарахованого на вихідну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію. Вихідна допомога при припиненні трудового договору входить до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці.

06.09.2024 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, де останній повідомив, що станом на 03.09.2024 року заборгованість зі сплати заробітної плати відповідачем позивачу повністю не виплачена і складає 19801,13 грн. Тобто, відповідачем майже рік не виконуються вимоги трудового законодавства щодо повного розрахунку з працівником під час звільнення, передбачені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зіст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згіднозі ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписамист.43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, відповідно ст.81ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено наступне.

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера виробничого відділу ГМЗ ДП «СхідГЗК» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ч.1 ст. 38 КЗпП України. (а.с.8-9)

Станом на 19.09.2023 розмір заборгованості зі сплати заробітної плати становив: за березень 2023 року - 2880,04 грн; за квітень 2023 року 15059, 11 - травень 2023 року - 15377,63 грн; за червень 2023 року - 14546,80 грн; за липень 2023 року - 13516,84 грн; за серпень 2023 року - 26942,09 грн; за вересень 2023 року - 19801,13 грн. Загальна сума заборгованості підприємства зі сплати заробітної плати становила 108 123,75 грн.

Після звільнення, впродовж жовтня 2023 року - лютого 2024 року ДП «СхідГЗК» щомісяця (починаючи з жовтня 2023 року) виплачував частини належних позивачу коштів: а саме: 06.10.2023 - 10410,04 грн.; 24.10.2023 - 4518,00 грн.; 20.11.2023 - 15313,22 грн.; 22.12.2023 - 14712,63 грн.; 18.01.2024 - 2909,80 грн.; 01.02.2024 13516,84 грн.; 29.02.2024 - 26942,09 грн. В березні-квітні 2024 року платежі не надходили. Ці обставини підтверджуються випискою з зарплатного банківського рахунку відповідача. (а.с.5-6)

Таким чином, ДП «Схід ГЗК» за понад шість місяців від дня звільнення погасив частину заборгованості із заробітної плати в розмірі 88322,62 грн. Залишок заборгованості в розмірі 19801,13 грн., залишився не виплаченим станом на квітень 2024 року.

Існування заборгованостіпо виплатізаробітної платистаном на01.04.2024року у розмірі 19801,13 грн. підтверджується довідкою №85 від 08.04.2024, виданою ДП «Схід ГЗК». Тією ж довідкою надана інформація про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , яка становить 17358,35 грн. на місяць.

Згідно із довідкою ДП «СхідГЗК» №215 від 03.09.2024 року сума заборгованості по заробітній платі підприємства перед ОСОБА_1 з урахуванням податків та зборів складає 14991,30 грн. з яких нарахована заробітна плата за липень 2023 року 12800,00 грн. та серпень 2023 року 2191,30 грн.

Тобто, станом на час розгляду даної справи відповідач заборгував позивачеві саме заробітну плату, а не вихідну допомогу, як зазначив представник відповідача у своїх письмових поясненнях.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 8 даного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд не погоджується із розрахунком зробленим представником позивача оскільки він не відповідає вищезазначеному порядку, представник відповідача свого розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду не надав, а тому судом виконується власний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Остаточний розрахунок із позивачем відповідач станом на 03.09.2024 року не здійснив, таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19 вересня 2023 року по 19 березня 2024 року (тобто не більш як за шість місяців), виходячи із наступного розрахунку.

Так, середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням податків та зборів складає 789,02 грн. відповідно до довідки відповідача №215 від 03.09.2024 року.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Одже розрахунокз позивачемвідповідач затримавна 131 робочих дня, складає: вересень 2023 року - 9 днів; жовтень 2023 року - 22 дні; листопад 2023 року - 22 дні; грудень 2023 року- 21 днів; січень 2024 - 23 дні; лютий 2024 - 21 днів; березень 2024 - 13 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 103 361,62 грн. (789,02грн/середньоденна заробітна плата позивача/ х 131 дня/кількість робочих днів затримки розрахунку = 103 361,62 грн.). Саме така сума має бути стягнена з відповідача на користь позивача.

Крім того, у пункті 6 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який стягується з роботодавця на користь працівника зазначається судом без виключення з них податків йінших обов`язкових платежів, які сплачуються роботодавцем при виконанні рішення суду, однак згідно вказаних вище роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» на суд покладається обов`язок зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення та вказується, що податок та інші обов`язкові платежі підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116,117 КЗпП, ст.ст.12, 81,141,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник, адвокат Кудлай Максим Олексійович до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: вул. Горького, 2, місто Жовті Води, Дніпропетровська область), на користь ОСОБА_1 , 1957 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 103 361 (сто три тисячі триста шістдесят одну) грн. 62 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: вул. Горького, 2, місто Жовті Води, Дніпропетровська область), на користь ОСОБА_1 , 1957 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК