Ухвала

від 03.09.2024 по справі 636/4082/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4082/24 Провадження № 2/636/1775/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокуЧугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Кисловської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №636/4082/24, провадження №2/636/1775/24за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено заповіт відповідно до якого ОСОБА_5 на випадок свої смерті заповідав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну йому на підставі право приватної власності, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-XP №068499, земельну ділянку площею 2,99 га, яка передана у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 14 серпня 2001 року №190 розташованої на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №10292 кадастровий номер 6325456700:02:000:2095.

З метою прийняття спадщини за заповітом, а саме земельної ділянки розміром 2,99 га, позивач звернувся Чугуївської держаної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини. 29 травня 2024 року за №888/01-16 Чугуївською нотаріальною конторою ОСОБА_1 було надано роз`яснення відповідно до якого булло повідомлено, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-XP №068499 розміром 2,99 га, яка розташована на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку та запропоновано звернутися до суду для визнання право власності в порядку спадкування за заповітом. Отримати дублікат правовстановлюючого документу у позивач немає можливості.

У зв`язку із цим позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті, ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 2,99 га, кадастровий номер 6325456700:02:000:2095 розташованої на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, яка належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-XP №068499.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надавши заяву, в якій позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечували проти їх задоволення та просили справу розглянути за їх відсутності.

За результатами судового розгляду на підставі повідомлених позивачем обставин справи та наданих ним доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2021 року виданого Виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заповіту від 21 серпня 2012 року посвідченого секретарем селищної ради, ОСОБА_4 заповів належну йому земельну ділянку на праві приватної власності Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-XP № 068499, земельна ділянка площею 2,99 га, передана у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 14 серпня 2001 року № 190.

Відповідно до довідки, про реєстрацію громадянина за адресою на день смерті, виданої ОСОБА_1 начальником селищної військової адміністрації від 21 березня 2024 року, в якій зазначено, ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з ним були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 та син дружини ОСОБА_7 .

Відповідно до листа відмови наданого державним нотаріусом Дідік Є.Г. від 29 травня 2024 року, ОСОБА_1 відмовленоу видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Частина другастатті 14 Конституції Українивизначає, що право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивачка обґрунтовано звернулася з позовом до суду за захистом порушених прав шляхом визнання за нею права на спадщину за заповітом в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України,спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України,право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК Українизаповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

У п. 8.5, 8.16-8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року (справа № 910/18560/16) вказано, щочинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення і впостанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року (справа № 689/26/17), де зазначено, щовраховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. При застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з положеннямистатті 125 ЗК Україниу редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленомузакономпорядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (п. 6.27-6.29).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1ст. 206 ЦПК Українивідповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

На підставі ч. 2ст. 206 ЦПК Українисуд роз`яснює відповідачу наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст.55,64 Конституції України, ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5)розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 2,99 га, кадастровий номер: 6325456700:02:000:2095, розташованої на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, що належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-XP №068499.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов