Рішення

від 11.09.2024 по справі 753/2767/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №753/2767/24

Провадження №2/333/2829/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя,цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (місце знаходження: 02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 37448223), Олександрівська сільська військова адміністрація Мелітопольського району Запорізької області, як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164), про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

06.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з відповідачем є батьками - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З моменту народження дитини і по теперішній час відповідач жодної участі у вихованні спільної дитини не приймає. З початку 2023 року взагалі не виходить на зв`язок з донькою. Останній раз ОСОБА_2 спілкувався з донькою ОСОБА_3 у 2022 році, коли остання була в гостях у бабусі та дідуся.

У зв`язку з тим, що стабільного доходу у ОСОБА_2 немає, вона не зверталася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

Враховуючи, що відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні дитини, не підтримує її морально та матеріально, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.02.2024 року справу передано за територіальною підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2024 року відкрито провадження по справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; витребувано з Міністерства соціальної політики України інформацію про те, чи перебуває ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку як внутрішньо переміщена особа.

Ухвалою суду від 13.05.2024 року залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Олександрівську сільську військову адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області, як орган опіки та піклування.

16.05.2024 року на адресу суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист, в якому зазначено, що станом на 10.05.2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.

Ухвалою суду від 11.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 до зали судового засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Від представника служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Касянчук М. надійшла заява, в якій остання просила суд розгляд справи проводити без їх участі.

Від представника Олександрівської сільська військова адміністрація Мелітопольського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, Чміль А. надійшло клопотання, в якому остання просила суд розгляд справи проводити без їх участі та постановити рішення за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стосовно заявлених вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов до такого.

Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" зобов`язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 26.08.2015 року серії НОМЕР_3 , актовий запис №3118.

Відповідно до пояснювальної записки вчителя 255 спеціалізованої школи м.Києва, класного керівника 2-А класу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 навчається у школі з 01.09.2022 року. ОСОБА_1 відповідально ставиться до навчання і виховання доньки. Батько ОСОБА_5 жодного разу не з`являвся до школи та не цікавився досягненнями останньої.

Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва (далі - Центр) №157 від 01.02.2024 року, ОСОБА_6 отримує консультації на амбулаторному прийомі в Центрі, з метою профілактичного огляду, проведення вакцинації, лікування гострих респіраторних захворювань, в супроводі матері ОСОБА_1 або бабусі ОСОБА_7 Батько ОСОБА_8 за останні роки з приводу стану здоров`я своєї дитини до Центру не звертався.

Із змісту листа Олександрівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області вбачається, що територія Олександрівської громади з 24.02.2022 року тимчасово окупована. На теперішній час, адміністрація не володіє будь-якими відомостями відносно фактичного місця перебування ОСОБА_2 та виконання ним батьківських обов`язків по вихованню дитини. Також представник вказаної адміністрації не може надати інформацію про характеристику ОСОБА_2 за місцем його реєстрації та висновок відносно доцільності позбавлення останнього батьківських прав.

Відповідно до висновку, служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації вважає доцільним позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась під час фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).

Також, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Ілля Ляпін проти Росії" №70879/11 від 30.06.2020 зазначив, що контакт з батьком на протязі 7 років втрачений, батько не сплачував аліменти, що свідчить про ухилення від батьківського піклування (п.50,57).

Суд вважає висновок служби у справах дітей та сім`їобґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.

Сам відповідач не з`явився ані до суду для розгляду цієї справи, не залучив представника, ані до комісії з питань захисту прав дитини. На думку суду, така його поведінка свідчить про байдуже ставлення до долі дитини.

При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його доньки, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.

На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та батьком зв`язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення його батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виконання його батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини, не надав, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

При вирішення питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов до такого.

Частиною 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З роз`яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-Х1І від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року складає 3196 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що у відповідача матеріальний стан не дозволяє виконати рішення суду або що у нього є проблеми зі здоров`ям, останнім надано не було.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 06.02.2024 року, оскільки, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав покладаються судом на відповідача

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

З огляду на те, що судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 130, 141, 223, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 166, 180-184, 191 СК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (місце знаходження: 02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 37448223), Олександрівська сільська військова адміністрація Мелітопольського району Запорізької області, як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 06.02.2024 року до досягнення дитини повнолітнього віку.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному обов`язковому виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )в дохід держави судовий збір в розмірі - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 16.09.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод