Рішення

від 11.09.2024 по справі 450/2968/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2968/23 Провадження № 2/450/103/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Пикуловичівського старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідача, у якому просили визнати за ними в порядку спадкування право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 та 26 червня 2010 року батька ОСОБА_6 .

Мотивували позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачів ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 . Після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло згадане майно. Вказали, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі № 1316/804/2012 визнано недійсним заповіт, посвідчений 12 липня 2005 року Пикуловичівською сільською радою Пустомитівського району, зареєстрований в реєстрі за № 36 від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7 . Відтак, на випадок своєї смерті ОСОБА_5 своїм майном не розпорядилась. Повідомили, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 25 червня 2010 року склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів дітям. Зазначили, що вони у встановлений законом строк не могли звернутись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, оскільки протягом 12 років у Пустомитівському районному суді Львівської області розглядалась справа з приводу вищезгаданого майна. Зауважили, що вони не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкодавці не зареєстрували право власності на згаданий будинок, правовстановлюючі документи на який відсутні. З огляду на вказане, просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 26 червня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

08 вересня 2024 року представником відповідача ОСОБА_8 подано клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, яке задоволено ухвалою від 13 вересня 2023 року.

29 вересня 2023 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 подано позовну заяву про визнання права власності в порядку спадкування. Мотивував позовні вимоги тим, що він є братом позивачів у даній справі, претендує на майно його батьків після їх смерті, оскільки проживає в будинковолодінні, та входить до одної черги спадкування. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 30 жовтня 2023 року позовні заяви залишено без руху, позивачам надано строк для усунення недоліків описаних у такій.

30 жовтня 2023 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву, якою усунуто недоліки описані в ухвалі.

16 листопада 2024 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , подано заяву, якою усунуто недоліки описані в ухвалі.

Протокольною ухвалою від 20 грудня 2023 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4

28 грудня 2023 року позивачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву третьої особи, згідно мотивів якого вказала, що ОСОБА_4 в спірному будинковолодінні не проживає, від`єднав такий від газопостачання. Крім цього, ОСОБА_4 не бажав звертатись до суду з позовом разом із ними. З огляду на вказане, просила відмовити у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Долучила фотознімки.

23 січня та 31 січня 2024 року представником відповідача ОСОБА_8 подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого не заперечив щодо залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

31 січня 2024 року від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, у якому він вказав, що право власності на спірне майно підлягає визнанню за позивачами в рівних частках.

Протокольною ухвалою від 13 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили такі задовольнити. Пояснили, що спірне майно належало до колгоспного двору. Вирішення позову третьої особи залишили на розсуд суду.

Інші учасники розгляду справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у їх відсутності не подали.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та її представника, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2010 року Пикуловичівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 29 червня 2010 року Пикуловичівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, стверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідок Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 209 від 12 квітня 2010 року та № 338 від 29 червня 2010 року позивач ОСОБА_2 займалась похованням матері і батька.

За правиламист. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі № 1316/804/2012 визнано недійсним заповіт, посвідчений 12 липня 2005 року Пикуловичівською сільською радою Пустомитівського району, зареєстрований в реєстрі за № 36 від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7 . Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 27 грудня 2022 року.

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено з вищевказаного рішення, ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 25 червня 2010 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л.З., реєстровий № 1163, згідно якого все своє майно заповів на користь своїх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

За правилами ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з мотивів позовної заяви, спадкоємці у визначений законом строк не звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, оскільки Пустомитівським районним судом Львівської області протягом 12 років розглядалась справа щодо визнання недійсним заповіту.

Відповідно до ст. 382 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено з мотивів позовних заяв, правовстановлюючі документи на будинковолодіння АДРЕСА_1 , відсутні, оскільки померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зареєстрували такий на праві власності за собою.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за заповітом, відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Листом ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.03.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлюється, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Суд зазначає, що серед інших документів, які б підтверджували приналежність спадкодавцям спірного будинковолодіння, зокрема є право користування або право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, висновок бюро технічної інвентаризації або сертифікат відповідності, виписка з погосподарської книги сільської ради щодо належності будинку.

Водночас, позивачами і третьою особою не долучено до матеріалів цивільної справи жодних доказів на підтвердження приналежності будинковолодіння АДРЕСА_1 особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також їх постійного проживання разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини.

Крім цього, будь-яких доказів на підтвердження того, що спадкодавці станом на день їх смерті проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , суду не надано, які і належності спірного майна до колгоспного двору.

З огляду на вказане, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження приналежності померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будинковолодіння АДРЕСА_1 , суд позбавлений можливості дійти до висновку про входження такого до складу спадщини після їх смерті, а також можливість розпорядитись саме вказаним майном на користь третіх осіб.

Крім цього, покликання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 про проживання у будинковолодінні АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з долучених фотознімків вбачається, що таке майно не придатне для життя.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивачі і третя особа мотивували позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачами і третьою особою стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82,89,141, 259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2024 р.

Суддя Мусієвський В.Є.