Постанова

від 04.09.2024 по справі 387/1356/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 387/1356/23

провадження № 61-8116св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2023 року в складі судді: Майстера І. П., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Голованя А. М., Письменного О. А.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха - ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,63 га.

За життя ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку позивачці, зазначений заповіт до моменту смерті спадкодавця не змінювався та не скасовувався.

Причинами пропуску строку для прийняття спадщини позивачка зазначала: тривалу хворобу, віддаленість від її місця проживання та місцем відкриття спадщини. Також зазначала, що примірник заповіту яким вона змогла скористатися та реалізувати своє спадкове право потрапив до неї лише у 2023 році після чого вона негайно звернулася до відповідного нотаріуса та отримала відмову.

ОСОБА_1 просила:

визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чугуїв Харківської області, строком на 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за наявності поважності причин його пропуску, також і після спливу значної кількості часу;

вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій;

судом встановлено, що позивачка дійсно пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, так як вона не була обізнана про існування вищевказаного заповіту, складеного спадкодавицею на її користь, а також у період строку, наданого законодавством для подачі заяви про прийняття спадщини, а саме з 13 липня 2016 року по 13 січня 2017 року знаходилася на амбулаторному лікуванні, крім того позивачка постійно проживає у сільській місцевості у с. Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області, а спадкова справа нотаріусом відкрита у м. Чугуїв Харківської області, на відстані більш ніж 720 км, що урахуванням похилого віку є значною відстанню;

суд зазначає, що позивачка не є спадкоємицею першої черги за законом та до 2023 року не знала про існування заповіту, а матеріали спадкової справи протилежного не доводять. Позивачці про існування заповіту стало відомо в червні 2023 року. У постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. За встановленими у цій справі обставинами нотаріус не виконала вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат» та не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Суд зазначає, що позивач не є близьким родичем спадкодавця, не проживав з ним, про існування заповіту дізнався лише 2023 році, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Наведені обставини підтверджують поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Тому позовні вимоги є обґрунтованими;

позовні вимоги до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області є безпідставними, оскільки рада є неналежним відповідачем.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій;

судом першої інстанції встановлено, що позивачка дійсно пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, так як вона не була обізнана про існування заповіту, складеного спадкодавицею на її користь. Суд зазначає, що позивачка не є спадкоємицею першої черги за законом та до 2023 року не знала про існування заповіту, а матеріали спадкової справи протилежного не доводять. Позивачці про існування заповіту стало відомо в червні 2023 року ,після чого вона звернулася із заявою до приватного нотаріуса (а.с. 8);

у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. За встановленими у цій справі обставинами нотаріус не виконала вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат» та не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Суд першої інстанції зазначав, що позивачка не є близькою родичкою спадкодавця, не проживала з ним, про існування заповіту дізналася лише 2023 році, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини;

причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Колегія суддів вважає, що позивачка (спадкоємець) не знала про наявність заповіту, а нотаріус не вчинив дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини та про наявність заповіту складеного на ім?я ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

31 травня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в якій просила:

скасувати оскаржені рішення;

ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 404/3902/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 442/2318/18, від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20, від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 щодо визначення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини у зв`язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні; у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 347/2155/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 464/4722/19, відповідно до яких із заявою про прийняття спадщини спадкоємець може звертатися до нотаріусі не лише особисто, але й поштовим зв`язком;

підставою позову є лише тривала хвороба спадкоємця. На підтвердження хвороби позивачем надана довідка Піщанобрідської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини № 297 від 23 червня 2023 року, відповідно до якої позивачка у період з 13 липня 2016 року по 13 січня 2017 року періодично хворіла і знаходилася на амбулаторному лікуванні. Тобто позивач періодично хворіла та періодично знаходилася на амбулаторному лікуванні, що не є доказом поважності причини, яка пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами в своєчасному поданні заяви нотаріусу. Ця довідка не свідчить про безперервність хвороби протягом вказаного періоду. Амбулаторне лікування не відноситься до об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджають особі у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень статті 1272 ЦК України. Суди проігнорували той факт, що ОСОБА_1 мала подати заяву про прийняття спадщини у період з 13 липня 2016 року до 13 січня 2017 року включно, проте звернулася засобами поштового зв`язку з відповідною заявою до нотаріуса лише 07 червня 2023 року, тобто більше, ніж через 6 років після закінчення строку;

у позовній заяві позивач не вказувала на необізнаність про наявність заповіту (підставу позову) і даний факт судом першої інстанції в судових засіданнях не досліджувався. Оскільки така підставі позову позивачем не зазначалась, то з врахуванням частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України спростовувати її відповідач не повинен. Проте, суди визнали поважною причиною пропуску строку, на прийняття спадщини - необізнаність позивача про наявність заповіту. Такий висновок суди зробили із твердження позивача у позовної заяві, відповідно якого, примірник заповіту вона отримала лише у 2023 році. Докази, які дійсно свідчили б про отриманий позивачем примірник заповіту у 2023 році в матеріалах справи відсутній, а сам факт навіть його отримання не може свідчити про необізнаність позивача про його наявність. Таким чином, суди встановили факт на підставі лише твердження позивача, без жодних належних та допустимих доказів;

відповідач разом з апеляційною скаргою подав до апеляційного суду заяву про виклик трьох свідків, з обґрунтуванням причин неподання такої заяви в суді першої інстанції. Цю заяву суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив та не встановив фактичних обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення;

формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом повивача. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати підставу та предмет позову. У порушення процесуальних норм, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, самостійно визначив таку підставу позову як необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, безпідставно, без будь-яких належних та допустимих доказів сам встановив цей факт та ухвалив рішення.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

07 серпня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 липня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 05 березня 2018 року у справі № 404/3902/16-ц; від 14 липня 2021 року у справі № 442/2318/18; від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20; від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20; від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц; від 19 серпня 2020 року у справі № 347/2155/18; від 09 грудня 2021 року у справі № 464/4722/19; від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц; від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Піщанобрідської сільської ради Пархоменко Т. А. 03 квітня 2012 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй земельну ділянку на підставі державного акту ІV-КР №005316 заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 03 квітня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №55 Піщанобрідською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємецею за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , є її дочка ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла тим, що відповідно до вимог статті 1268 ЦК України постійно проживала разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Відповідно до наданої інформації секретаря Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 26 червня 2023 року № 01-22/163/2, з`ясовано, що ОСОБА_2 , жителька м. Чугуїв Харківської області на даний час зареєстрована як внутрішньо переміщена особа на території Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за адресою АДРЕСА_2 .

Із заяви від 12 червня 2023 року, адресованої приватному нотаріусу Оксендлєр О. Б., встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 за частиною третьою статті 1268 ЦК України за законом відповідно до статей 1241, 1261 ЦК України. У заяві ОСОБА_2 також вказала: «мені відомо, що моя мати залишила заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений ОСОБА_5 секретарем Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 03 квітня 2012 року зареєстрованого в реєстрі за № 55».

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72789766 від 12 червня 2023 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи, номер у спадковому реєстрі: 70773255, номер у нотаріуса 120/2023, місце заведення Харківська область, Чугуївський район, приватний нотаріус Оксендлєр О. Б., дата заведення: 12 червня 2023 року, спадкодавець: ОСОБА_4 .

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 72789777, дата видачі 12 червня 2023 року, з`ясовано, що у Спадковому реєстрі знайдено інформацію про заповіт номер у спадковому реєстрі: 1461549, стан: чинний, дата посвідчення 26 червня 1998 року, місце посвідчення Харківська область, Чугуївський район, приватний нотаріус Алексик Т. В., інформація про заповідача ОСОБА_4 . А також, заповіт номер у спадкову реєстрі: 59844636, стан чинний, дата посвідчення 03 квітня 2012 року, місце посвідчення Кіровоградська область, Піщанобрідська сільська рада Добровеличківського району, інформація про заповідача ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою від 02 червня 2023 року № 617, виданої Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Піщаний Брід, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені померлої виконкомом Піщанобрідської сільської ради складено та посвідчено заповіт за № 55 від 03 квітня 2012 року.

З довідки № Ш-18/1249-ЦА від 18 травня 2023 року, виданої Чугуївською міською радою Харківської області, встановлено, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті її матері ОСОБА_4 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею були зареєстровані: ОСОБА_2 , донька; ОСОБА_6 , зять; ОСОБА_7 , брат.

Листом приватного нотаріуса Чугуєвського районного нотаріального округу Харківської області від 10 червня 2023 року № 408/01-16 повідомлено ОСОБА_1 про пропуск нею строку для прийняття спадщини за заповітом та запропоновано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позиція Верховного Суду

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що:

«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що:

«як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:

«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що:

«113. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір`ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

114. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені позивачем обставини, як-от зайнятість на роботі, карантинні обмеження, догляд за матір`ю, не перешкоджали ОСОБА_8 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв`язку.

115. До того ж суд апеляційної інстанції, оцінивши подані позивачем докази, встановив, що надана позивачем копія амбулаторної картки його матері ОСОБА_9 та відомості, зазначені в ній, не підтверджують те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, а також те, що ОСОБА_8 здійснював цей догляд до 12 січня 2022 року.

116. Враховуючи те, що на підставі частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та переоцінювати докази, належна оцінка яких здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається, вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у визначений законом шестимісячний строк, до 12 січня 2022 року.

117. Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину».

У пунктах 150-154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зазначено: «здійснивши тлумачення приписів частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову (частина шоста статті 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) зазначено: «наведені обставини (нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні) не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення ОСОБА_1 до нотаріуса як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини. Отже, у позивача не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Щодо аргументів позовної заяви ОСОБА_1 про необізнаність щодо існування заповіту, вчиненого на її ім`я, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Оскільки до закінчення підготовчого засідання позивач не вказувала підставою позову факт необізнаності щодо існування заповіту ОСОБА_4, таких аргументів позовна заява також не містить, тобто вони не були підставою позову, колегія суддів їм оцінку не надає. За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини».

Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункти 1, 3 частини першої статті 189 ЦПК України).

У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (пункт 3) частини другої статті 197 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха ОСОБА_4 , яка заповіла їй земельну ділянку. Із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася 07 червня 2023 року. Причинами пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначала: тривалу хворобу, віддаленість від її місця проживання та місцем відкриття спадщини. Також зазначала, що примірник заповіту яким вона змогла скористатися та реалізувати своє спадкове право потрапив до неї лише у 2023 році. У зв`язку із цим ОСОБА_1 просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди зазначили, що позивачка дійсно пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, так як вона не була обізнана про існування вказаного заповіту, складеного спадкодавицею на її користь, а також у період строку, наданого законодавством для подачі заяви про прийняття спадщини, а саме з 13 липня 2016 року по 13 січня 2017 року знаходилася на амбулаторному лікуванні, крім того позивачка постійно проживає у сільській місцевості у с. Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області, а спадкова справа нотаріусом відкрита у м. Чугуїв Харківської області, на відстані більш ніж 720 км, що урахуванням похилого віку є значною відстанню;

аналіз матеріалів справи свідчить, що при зверненні до приватного нотаріуса Оксендлєр О. Б., із заявою від 12 червня 2023 року ОСОБА_2 вказала: «мені відомо, що моя мати залишила заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений ОСОБА_5 секретарем Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 03 квітня 2012 року зареєстрованого в реєстрі за № 55» (а.с. 27);

суди не перевірили чи виконав приватний нотаріус Оксендлєр О. Б. обов`язок після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, складеного на користь ОСОБА_1 ; чи вчинив він дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому було є відомим; чи скористався приватний нотаріус правом зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

суди не врахували, що наведені обставини (перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, проживання у проживає у сільській місцевості) не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення ОСОБА_1 до нотаріуса як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини;

суди не врахували, що одним із завдань підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору, позовних вимог та визначення обставин справи, які підлягають встановленню. Для виконання цього завдання суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них і розглядає відповідні заяви;

аналіз змісту позовної заяви свідчить, що позивачка вказувала про те, що «примірник заповіту яким вона змогла скористуватись та реалізувати своє спадкове право до позивача потрапив лише у 2023 року» (а.с. 1, 2);

ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2023 року призначено у справі підготовче судове засідання на 02 листопада 2023 року (а.с. 18). Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2023 року закрито підготовче провадження (а.с. 66);

суд першої інстанції не дотримався завдань підготовного провадження, не з`ясував та не уточнив підстави заявленого позову, не встановив чи свідчить посилання позивача на отримання примірника заповіту у 2023 році про його необізнаність щодо існування цього заповіту.

За таких обставин, висновок про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини, є передчасним. Тому судові рішення в оскаржені підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в оскарженій частині скасувати та передати справу на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2023 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати та передати справу на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2023 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко