Рішення

від 14.08.2024 по справі 522/911/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/911/24

Провадження № 2/522/3032/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря Лахматової С.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Осипова Б.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) але не менше 10000 (десять тисяч гривень) на місяць до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позову зазначає, що з 2014 року вони з відповідачем знаходилися у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син ОСОБА_3 . Вказала, що з травня місяця по сьогоднішній час відповідач на дитину сплачує 4000 грн., яких не вистачає. Дитина потребує постійного нагляду, має проблеми зі здоров`ям, є необхідність в постійному лікуванні. Оскільки має затримку розвитку хлопчик також потребує додаткових занять, масажу. Дитина повністю перебуває на її утриманні, проживає з нею. У вихованні дитини, відповідач участі приймати не бажає. Враховуючи те, що відповідач має високий дохід, не має інших дітей або утриманців та має добре здоров`я, вважає що він має можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі 1/3 частки від всіх його доходів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.35-36).

14.03.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Осипова Б.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зокрема зазначив, що після народження сина, психоемоційний стан позивачки став погіршуватися та у січні 2023 він року переїхав жити до іншої квартири. При цьому, позивачка та дитина залишилися на повному утриманні відповідача, проживали в квартирі матері відповідача, за яку він також оплачував комунальні послуги. Відповідач давав дружині на місяць більше 20000 гривень готівкою та частину скидав на банківську картку, а також купував все необхідне позивачці та сину. Відповідач жодним чином не ухилявся від свого обов`язку утримувати дитину та дружину, а саме: купував продукти та одяг, оплачував лікування дитини, сплачував комунальні послуги. Крім цього, кожного місяця відповідач виділяв дружині від 4 до 10 тисяч гривень через банківську карту та близько 20 тисяч гривень готівкою. Оскільки позивачка стала витрачати виділені ним гроші не за цільовим призначенням, відповідач почав виділяти менше грошових коштів позивачці, а більше купував товарів самостійно. 04.02.2024 відповідачем було виявлено факт відсутності позивачки та сина в квартирі, їхніх речей, на телефоні дзвінки позивачка не відповідала (телефон був вимкнутий), за даним фактом відповідач звернувся до поліції. По сьогоднішній день, позивачка на зв`язок з відповідачем не виходить, дитину показувати батьку відмовляється. Відповідач жодним чином не ухиляється від утримання своєї дитини, бажає приймати активну участь у виховані дитині та створенні сприятливих умов для її розвитку, у зв`язку з чим, наразі, Приморським районним судом м. Одеси розглядається справа № 522/2092/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком (т. 1 а.с.49 54).

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 рокузадоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано від Управління служби безпеки України в Одеській області довідку про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за періодз 01.01.2023 подень виконанняухвали суду (т. 1 а.с. 143).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та йогопредставник адвокат ОсиповБ.В.у судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що з 2014 року сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , яке видано 17.12.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (т. 1 а.с. 5).

Дитина проживає разом із матір`ю, що також не заперечується відповідачем.

На підтвердження стану здоров`я дитини позивачкою надано медичні документи: протокол дослідження по опитувальнику РАС від 25.10.2023; консультативні висновки спеціаліста дитячого невролога стосовно ОСОБА_3 від 05.09.2023 та від 01.12.2023, відповідно до яких зокрема рекомендовано масаж, прийом медичних препаратів; довідку КУ «Одеський інклюзивно-ресурсний центр № 5», відповідно до якої ОСОБА_1 із дитиною ОСОБА_4 відвідували корекційно-розвиткові заняття; висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 03.02.2023 стосовно ОСОБА_3 ; виписки з медичної картки ОСОБА_3 (т.1 а.с. 10 18, т. 2 а.с.96 - 130).

В свою чергу, стороною відповідача на підтвердження стану здоров`я дитини надано медичні документи: довідку КНП «ДКДЦ і мак. Б.Я. Резніка» ОМР від 28.10.2022, відповідно до якої у ОСОБА_5 неврологічну патологію під час огляду не знайдено; консультативний висновок КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр» ОМР від 28.10.2022 лікар ендокринолог патології не виявлено; консультаційні висновки дитячого отоларинголога стосовно ОСОБА_3 від 18.09.2023 та від 13.10.2023, відповідно до якого на даний час лікування не потребує; результати лабораторних досліджень (т. 1 а.с. 106 130, 132). Також стороною відповідача надано квитанції про сплату ОСОБА_2 коштів на утримання сина, отримувач ОСОБА_1 ; квитанцій про оплату комунальних послуг; продуктів харчування, медичних препаратів; оплату медичних послуг (т. 1 а.с. 58 105, 131 -132, т. 2 а.с. 137).

Відповідно до ч.9 ст. 7 Сімейного кодексу, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, приймаючи до уваги те, що малолітня дитина сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю, тобто окремо від батька ОСОБА_2 , та на останнього покладено законодавчий обов`язок з утримання власної дитини, суд вважає, що позивачка набула право на стягнення аліментів з відповідача на малолітнього сина сторін по справі.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1ст. 184 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як слідує з довідки від 24.06.2024 №118 ОСОБА_2 працює в Управлінні СБ України в Одеській області на посаді співробітник Управління та його середній заробіток становить 57588,20 гривень (т. 2 а.с. 152).

Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, рівного обов`язку батьків брати участь в матеріальному утриманні дітей, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на малолітню дитину у розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку щомісячно. Саме такий розмір аліментів, суд вважає достатнім та обґрунтованим.

При цьому, суд вважає, що позивачкою не доведено заявлених вимог в частині стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини відповідного заробітку відповідача.

Частиною 1 ст. 191 СК Українипередбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Позовна заява була направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 17.01.2024, тому з вказаного дня підлягають стягненню аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст.180 -182, 184,191 СК України,ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. ст.ст.9,10,12,18,141, 263-265,353,354,430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 17 січня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держависудовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 16 вересня 2024 року.

Суддя Ю.І.Ковтун