Постанова

від 04.09.2024 по справі 523/4649/16-к

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4649/16-к

Провадження №1/523/19/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурорів Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представників Фонду державного майна України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси клопотання підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про закриття кримінальної справи за №201200900047 у зв`язку зі звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв,громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого.

Зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 191 ч.5, 205 ч.2; 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України,-

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Миколаїв,громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого.

Зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Проживаючого за адресою: АДРЕСА_4

у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2 191 ч.5; ст. 27 ч.2 ст.366 ч.2; 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України,-

Встановив:

В провадженніСуворовського районногосуду м.Одеси знаходятьсяматеріали кримінальноїсправи за№07/070146за обвинуваченням ОСОБА_8 ускоєнні злочинів,передбачених ст.ст.27ч.2,191ч.5,205ч.2;27ч.3,366ч.2;358ч.3КК України, ОСОБА_9 , у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2 191 ч.5; ст. 27 ч.2 ст.366 ч.2; 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України (в редакції 1960 року).

За змістом пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 інкримінується вчинення умисних злочинів у період часу з вересня по грудень 2006 року, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , відносно якого закрита кримінальна справа за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_11 , відносно якого матеріали виділені в окреме провадження у зв`язку з оголошенням його розшуку, та який на той час був директором УМ СА ТОВ «Жемчужина», шляхом підробки та використання завідомо підроблених документів, а саме довіреності від імені колишнього директора Кишинівського ДП «Віброприбор» - ОСОБА_12 , датованої 30.12.2003 року, протоколу загальних зборів засновників УМ СП ТОВ «Жемчужина» від 23.10.2006 року та інших документів, що посвідчуються та видаються підприємством і які надають права, шляхом зловживання своїм службовим становищем та фіктивного підприємництва, заволодіти чужим майном, а саме базою відпочинку «Жемчужина 1, 2», що знаходиться по АДРЕСА_5 , будівлі та споруди якої в січні 2003 року було передано Кишинівським ДП «Віброприбор» до статутного фонду УМ СП ТОВ «Жемчужина» вартістю 3945922 грв., тим самим завдавши державі в особі Фонду державного майна України матеріальний збиток на вказану суму, що складає особливо великий розмір.

За змістом обвинувального висновку ОСОБА_10 , використовуючи комп`ютерну техніку, виготовив довіреність на своє ім`я, датовану 1.09.2006 від імені директора УМ СП ТОВ «Жемчужина». Відповідно до зазначеної довіреності ОСОБА_10 було надане право представляти інтереси УМ СП ТОВ «Жемчужина» у господарських судах України з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України, у тому числі підписувати позовні заяви та відгуки на них, апеляційні та касаційні скарги, інші заяви, їх використання, а також шляхом фіктивного підприємництва, обману та зловживання посадовцем своїм службовим становищем.

В подальшому, 19.09.2006 року ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном, діючи у рамках попередньої змови з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , підготував та подав до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву з додатками про визнання права власності за УМ СП ТОВ «Жемчужина» на нібито спірний об`єкт нерухомого майна базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В свою чергу ОСОБА_8 , виконуючи свою частину спільного злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , 26.09.2006 року на праві приватної власності, заздалегідь підготувавши необхідні документи, всупереч встановленому законодавством порядку створення суб`єктів підприємництва, створив та зареєстрував на своє ім`я суб`єкт підприємницької діяльності приватне підприємство « ОСОБА_13 », код ЄДРПОУ 34607440, місце розташування якого: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер запису 15221020000010525, відкривши розрахунковий рахунок вказаного підприємства в АБ «Південний», для укладення фіктивних угод з купівлі об`єкту злочинного посягання бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », без наміру виконання та використання такого підприємства для заволодіння чужим майном, з метою забезпечення протидії можливого викриття злочину, таким чином здійснив фіктивне підприємство, шляхом обману та зловживання службовою особою своїм службовим становищем заволодіти базою відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В подальшому, ОСОБА_10 ,отримавши доцього віддиректора УМСП ТОВ«Жемчужина» ОСОБА_11 чистий бланкКишинівського ДП««Віброприбор» звідбитком печаткистарого зразката підписомколишнього директорапідприємства ОСОБА_12 ,достовірно знаючи,що вінє посадовцем, вніс свідомонеправдиві відомостів офіційнийдокумент,підробив довіреністьна ім`ясвого брата ОСОБА_9 ,оформлену вособі директораДП «Віброприбор» ОСОБА_12 ,датованої 30.12.2003року,з метоюїї подальшоговикористання ОСОБА_9 , який згідно з цією довіреністю був законним представником представляти інтереси ДП «Віброприбор», що спричинило тяжкі наслідки, тим самим у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо здійснив службову фальсифікацію.

2.10.2006року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ,перебуваючи уприміщенні Господарськогосуду Миколаївськоїобласті,за адресою:м.Миколаїв,Будинок Рад,вул.Адміральська,22,використавши всуді завідомопідроблений документ,а самедовіреність наім`я ОСОБА_9 ,начебто видану30грудня 2003року директоромДП ««Віброприбор» ОСОБА_12 і давшисуду надуманісвідчення шляхомобману судді ОСОБА_14 ,домоглися винесеннярішення судуна їхкористь.

Таким чином, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 , діючи в рамках попередньої змови, повторно організували службове підроблення, тобто внесення посадовою особою свідомо неправдивих відомостей до офіційного документа, що видається та засвідчується установою, надає права та звільняючого від обов`язків, а саме: Рішення іменем України від 2.10.2006 у справі №9/590/06 про визнання права власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Жемчужина», що спричинило тяжкі наслідки з метою його подальшого використання.

23.10.2006 року ОСОБА_10 , знаходячись у м. Миколаєві у невстановлені наслідком час та місце, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме базою відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та діючи в рамках попередньої змови з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , за допомогою комп`ютерної техніки виготовив протокол загальних зборів засновників УМ СП ТОВ «Жемчужина», які фактично не відбувалися, датований тим самим числом, до якого вніс свідомо неправдиві відомості про прийняті рішення, що мають юридичне значення.

В свою чергу ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що ніякий загальних зборів засновників УМ СП ТОВ «Жемчужина» не проводилося, а також те, що він фактично не являється представником ДП «Віброприбор» і не має права підписувати документи, в зазначеному протоколі виконав свій особистий підпис в графі «Секретарь собрания А.И. Приходько», а також в графі «Затверджуємо» - «представник ДП «Віброприбор» на підставі довіреності ОСОБА_9 ».

Таким чином, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що останній є службовою особою, діючи між собою в рамках попередньої змови щодо підробки документів, їх використання та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, внісся завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, підробили протокол загальних зборів засновників УМ СП ТОВ «Жемчужина», датованого 23.10.2006 року та проект договору купівлі -продажу нерухомого майна, з метою подальшого використання, що спричинило тяжку наслідки, тим самим повторно у співучасті з іншими суб`єктами злочину вчинили службове підроблення.

В цей же день, 23.10.2006 року ОСОБА_10 за допомогою комп`ютерної техніки виготовив проект договору купівлі-продажу нерухомого майна, датований 2006 роком, який оформлений додатком до вищезазначеного протоколу загальних зборів засновників УМ СП ТОВ «Жемчужина», в якому зазначено, що УМ СП ТОВ «Жемчужина» продає ПП «Бриз-Юг» цілісний майновий комплекс базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартість якої складає 600 000 грн, які представив на підпис ОСОБА_11 .

В цей же день, ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію злочинного наміру на заволодіння чужим майном за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , за допомогою комп`ютерної техніки, маючи чисті аркуші паперу з відбитком печатки ПП «Бриз-Юг», які йому заздалегідь надав ОСОБА_8 , виготовив кілька екземплярів акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 23.10.2006 року, датовані цим же числом, де зазначено, що ПП «Бриз-Юг» (далі Покупець) від імені ОСОБА_8 отримало, а УМ СП ТОВ «Жемчужина» (далі «Продавець») в особі директора ОСОБА_11 передало цілісний майновий комплекс базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які надав ОСОБА_8 для підпису.

В свою чергу ОСОБА_8 , який спеціально створив ПП « ОСОБА_15 », не маючи наміру вести господарську діяльність, достовірно знаючи, що угода є фіктивною, без наміру її виконання, прикриттям спільної злочинної діяльності з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в зазначених договорі купівлі-продажу нерухомого майна та акті прийому-передачі виконав свої особисті підписи в графі «Покупець, ПП « ОСОБА_13 », директор ОСОБА_8 », де вже знаходилися відтиски печатки його підприємства. В цей же день, 23.10.2006 року ОСОБА_8 , продовжуючи виконувати свою частину спільного злочинного наміру, прибув до МОД АППБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та вніс гроші у сумі 5000 гривень на розрахунковий рахунок свого підприємства « ОСОБА_13 », як тимчасову фінансову допомогу, після чого надав платіжне доручення №1 для перерахування грошових коштів у сумі 4900 гривень на рахунок УМ СП ТОВ «Жемчужина» в рахунок оплати за договором купівлі -продажу від 23.10.2006 року.

Таким чином, згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_10 , діючи в рамках попередньої змови з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , знаючи, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 2.10.2006 року у справі 9/590/06 ще не набрало законної сили, реєстрацію права власності у БТІ не проведено та УМ СП ТОВ «Жемчужина» фактично не є власником бази, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, 23.10.2006 року уклали фіктивний договір між УМ СП ТОВ «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг» щодо купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за вказаною вище адресою.

25.10.2006 року ОСОБА_10 за допомогою комп`ютерної техніки виготовив кілька екземплярів акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 25.10.2006 року, датовані тим самим числом. У зазначеному акті приймання-передачі зазначено, що УМ СП ТОВ «Жемчужина» (далі «Продавець») в особі директора ОСОБА_11 передало, а ПП «Бриз-Юг» (далі Покупець) від імені ОСОБА_8 прийняло вищезгадане майно. Після цього ОСОБА_10 у м. Миколаєві у невстановлені слідством час та місце, зустрівшись з ОСОБА_8 , надав йому зазначені екземпляри договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 25.10.2006 року для підпису.

В свою чергу ОСОБА_8 , який спеціально створив ПП « ОСОБА_15 », не маючи наміру вести господарську діяльність, достовірно знаючи, що угода є фіктивною, без наміру її виконання, прикриттям спільної злочинної діяльності з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в зазначених договорі купівлі-продажу нерухомого майна та акті прийому-передачі виконав свої особисті підписи в графі «Покупець, ПП «Бриз Юг», директор ОСОБА_8 », скріпивши зазначені підписи у вказаних документах печаткою ПП « ОСОБА_13 ».

Таким чином, згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_10 , діючи в рамках попередньої змови з ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , з метою подальшого заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, 25.10.2006 року уклали фіктивну угоду між УМ СП ТОВ «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг» щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходилося на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та фактично належало ТОВ «Фірма «Дісконт».

15.11.2006 року, ОСОБА_8 , знаходячись в кабінеті №928 Господарського суду Миколаївської області, діючи за попередньою змовою, продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру на заволодіння чужим майном, у ході судового засідання в якості залучення письмових доказів надав суду завідомо підроблені документи , а саме протокол загальних зборів засновників УМ СП ТОВ «Жемчужина», від 23.10.2006 року, проект договору купівлі-продажу нерухомого майна та довіреність на ім`я ОСОБА_9 , начебто видану 30.12.2003 року директором ДП «Віброприбор» ОСОБА_12 , які йому були надані ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , тим самим використав завідомо підроблені документи, та надавши разом з ОСОБА_11 у суді вигадані свідчення, домоглися винесення рішення суду на свою користь.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , який являвся службовою особою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , організували службове підроблення, тобто внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу.

29.11.2006 року, ОСОБА_8 , отримавши рішення Господарського суду Миколаївської області за №5/452/06 від 15.11.2006 року, яке було винесене на підставі наданих підроблених документів та неправливих свідчень, пред`явив до Березанської філії комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», розташованому по вул. Леніна, 113 у смт. Березанка, для реєстрації права власності, тим самим використавши завідомо підроблений документ, після чого в той же день отримав Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за ПП «Бриз-Юг» та Витяги з реєстру права власності нерухомого майна для подальшого відчуження вказаної бази.

В свою чергу, ОСОБА_10 , продовжуючи виконувати свою частину спільного злочинного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, діючи в рамках попередньої змови зі своїми співучасниками 30.11.2006 року на праві приватної власності, заздалегідь підготувавши необхідні документи, з метою прикриття незаконної діяльності на території Миколаївської області, всупереч встановленому законодавством порядку створення суб`єктів підприємництва, створив та зареєстрував на своє ім`я суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу, а саме ТОВ «Перлина Чорномор`я», код ЄДРПОУ 3477238, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , зареєстрованого того ж дня виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, реєстраційний номер запису 15221020000011365, для укладання фіктивних угод без наміру їх виконання та використання такого підприємства для заволодіння чужим майном, що забезпечило в подальшому приховування останнього як особи, причетної до протиправної діяльності та уникнення нею відповідальності за її здійснення, чим скоїв фіктивне підприємництво.

Надалі, 6.12.2006 року ОСОБА_10 , виступаючи директором ТОВ «Перлина Чорномор`я», у Миколаївській філії АБ «Південний» для свого товариства відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .

7.12.2006 року ОСОБА_10 , знаходячись у м. Миколаєві, у невстановлений час та місці, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме базою відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та діючи в рамках попередньої змови з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , за допомогою комп`ютерної техніки виготовив декілька екземплярів договору №1 купівлі-продажу нерухомого майна, а також декілька примірників акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу №1 від 7.12.2006 року, в яких зазначено, що ПП «Бриз-Юг» (далі «Продавець») в особі ОСОБА_8 , що діє на підставі статуту, продає ТОВ «Перлина Чорномор`я» (далі Покупець) в особі ОСОБА_10 базу відпочинку «Жемчужина». ОСОБА_10 , знаючи, що угода є фіктивною, без наміру її виконання, в указаному договорі купівлі-продажу та акті приймання-передачі особисто поставив свій підпис в графі «Покупець та відбиток печатки ТОВ «Перлина Чорномор`я», після чого передав на підпис ОСОБА_8 .

В свою чергу ОСОБА_8 , який спеціально створив ПП «Бриз-Юг», не маючи наміру вести господарську діяльність, достовірно знаючи, що угода є фіктивною, без наміру її виконання, прикриттям спільної злочинної діяльності щодо продажу бази відпочинку «Жемчужина» ТОВ «Перлина Чорномор`я», в зазначених договорі купівлі-продажу нерухомого майна та акті прийому-передачі виконав свої особисті підписи в графі «Продавець, ПП «Бриз Юг», директор ОСОБА_8 », скріпивши зазначені підписи у вказаних документах печаткою ПП «Бриз Юг».

Наступного дня,8.12.2006року, ОСОБА_10 ,не збираючисьздійснювати подальшеперерахування коштівна рахунокТОВ «Бриз-Юг»начебто закупівлю базивідпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 »,відповідно додоговору купівлі-продажу№1від 7.12.2006року,не маючинамірів виконуватиумови п.п.6.3,6.4зазначеного договорукупівлі-продажуза йогонотаріальним посвідченням, подав позовну заяву до Господарського суду Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу №1 від 7.12.2006 року, укладеного між ТОВ «Перлина Чорномор`я» та ПП «Бриз-Юг» дійсним, використавши свідомо підроблений документ, а саме: Рішення іменем України від 15.11.2006 року у справі №5/452/06 про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року, укладеного між ТОВ «Бриз-Юг» та УМ СП ТОВ «Жемчужина» дійсним, винесене Господарським судом Миколаївської області на підставі підроблених документів та неправдивих показань.

Таким чином, згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_10 разом з ОСОБА_8 , діючи в рамках попередньої змови, повторно організував службове підроблення, тобто внесення посадовою особою свідомо неправдивих відомостей до офіційного документа, що видається та засвідчується установою, надає права та звільняючого від обов`язків, а саме: Рішення іменем України від 13.12.2006 року у справі №5/452/06 про визнання договору купівлі-продажу від 7.12.2006 року, укладеного між ПП «Бриз-Юг» та ТОВ «Перлина Чорномор`я», дійсним, винесене Господарським судом Миколаївської області, що спричинило тяжкі наслідки, з метою його подальшого використання.

11.01.2007року,отримавши передцим вищевказанерішення Господарськогосуду Миколаївськоїобласті від13.12.2006року,того ждня ОСОБА_10 отримав випискипро реєстраціюправа власностіна нерухомемайно базу відпочинку« ІНФОРМАЦІЯ_3 »,розташованої по АДРЕСА_5 заТОВ «ПерлинаЧорномор`я». 22.01.2007 року ОСОБА_10 , уклавши з ТОВ АББ «ЮДВ-ЮСТ» договір про надання охоронних послуг, на даній базі виставив свою охорону.

Таким чином, згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , знаючи, що останній є посадовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо, діючи навмисне, з корисливих спонукань, підробляючи та використовуючи свідомо підроблені документи, шляхом обману та зловживання посадовцем своїм службовим становищем, заволоділи чужим майном, а саме цілісним майновим комплексом базою відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що складається з двох спальних корпусів, позначених у технічному паспорті літерою «А» та «А», їдальні бук. «Б», овочевого сховища складів бук. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 кафе «Вітерець» - відео зал - бук. «Д», вбиральні - бук. «Ж», душових бук. «Е» та електричного котла, розташованої по АДРЕСА_5 , вартістю 3495922 грн., яка у 19976,697 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить особливо великі розміри та спричинив тяжкі наслідки.

На підставі даних, викладених в обвинувальному висновку, органом досудового розслідування ОСОБА_9 пред`явлене обвинувачення у скоєнні злочинів передбачених ст.ст.27ч.2,191ч.5;27ч.2,366ч.2;27ч.3,366ч.2,358ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками:

- за ст.ст.27 ч.2, 191 ч.5 КК України, як співучасть з іншими суб`єктами злочину безпосередньо у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах;

- за ст.ст.27 ч.2, 366 ч.2 КК України, як співучасть з іншими суб`єктами злочину безпосередньо у службовому підробленні, тобто внесення службовою особою до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, що спричинило тяжкі наслідки;

-за ст.ст.27ч.3,366ч.2 КК України, як організація службового підроблення, тобто внесення посадовою особою до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки;

-за ст.358ч.3КК України використання завідомо підроблених документів;

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування за пред`явленим обвинуваченням кваліфіковані за ст.ст.27ч.2,191ч.5;205ч.2;27ч.3,366ч.2,358ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками:

- за ст.ст.27 ч.2, 191 ч.5 КК України, як співучасть з іншими суб`єктами злочину безпосередньо у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоєним за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах

- за ст.205 ч.2 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єктом підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, які заподіяли велику матеріальну шкоду державі Україна;

-за ст.ст.27ч.3,366ч.2 КК України, як організація службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки

-за ст.358ч.3КК України використання завідомо підроблених документів.

У ході судового засідання в порядку ст.11-1КПК України (в редакції 1960 року) до суду звернулися підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з письмовим клопотанням про вирішення питання про закриття кримінальної справи відносно них за пред`явленим обвинуваченням відповідно ст.49 КК України.

Усудовому засіданніпрокурор незаперечував протизадоволення клопотанняпро звільненнявід кримінальноївідповідальності тазакриття кримінальноїсправи заобвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , вказуючи на те, що підсудні обвинувачуються у вчиненні низки злочинів, в тому числі передбаченого ст.191 ч.5 КК України, також посилаючись на ст.49КК України та ст.11-1КПК України (в редакції 1960 року), відповідно якої особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.

Вислухавши думку учасників процесу: прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання підсудних; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які просили задовольнити заявлене ними клопотання, водночас вказуючи, що вину в обсязі пред`явленого обвинувачення не визнають, зазначаючи, що їм відомі та зрозумілі наслідки закриття кримінальної справи.

Представник Фонду державного майна ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про день та час судового засідання, в призначений час до суду не з`явилася, не повідомивши про поважність причини своєї неявки, у зв`язку з чим з урахуванням думки учасників процесу, які одностайно висловили позицію щодо продовження судового розгляду, оскільки Фонд майна систематично ігнорував виклики суду, продовжив розгляд клопотання про закриття кримінальної справи за відсутності представника.

Разом з цим, судом приймається до уваги раніше висловлена думка представника Фонду державного майна ОСОБА_7 , яка протягом всього часу, дотримуючись вибраного способу захисту, висловлювала вимоги щодо задоволення заявленого цивільного позову.

Дослідивши наявні матеріали, суд вважає за можливе задовольнити клопотання підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за наступними підставами.

Пункт 11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (2012 року), вказує на те, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності КПК України (2012 року) надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанції і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності КПК України (2012 року).

Статтею 248КПК Українив редакції1960року передбачено, що при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1КПК України (1960 року), суд своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом

Відповідно до ст.262КПК України (в редакції 1960 року) розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов`язковою. Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках: 1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; 2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності.

Положеннями ст.282 КПК України (в редакції 1960 року), за правилами якого здійснюється судовий розгляд, передбачено, якщо під час судового розгляду будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені п.п.5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 та статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою постановою закриває справу.

Згідно статті 7-1 ч.1 п.5 КПК України (в редакції 1960 року) провадження у кримінальній справі може бути закрито судом у зв`язку з закінченням строків давності.

Відповідно вимог ч.2 ст.11-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першої статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Санкцією ч.5 ст.191 КК України, як в редакції 1960 року та і чинній редакції, передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, тобто закон про кримінальну відповідальність не змінювався.

Статтею 366 ч.2 КК України передбачена можливістьпризначення покаранняу виді воліна строквід двохдо п`ятироків зпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок дотрьох років,зі штрафомвід двохсотп`ятдесяти досемисот п`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що в чинній редакції не погіршує становища обвинуваченого, що в свою чергу дає підстави для застосування правових норм цього Кримінального кодексу.

Статтею 358ч.3КК України, в редакції яка діяла на момент вчинення злочину, передбачена можливість призначення покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Вирішуючи питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно положень ст.5 ч.2 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

Згідно ч.4 ст.5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно ст.12 ч.3 КК України, в редакції яка діяла на час вчинення злочину, інкриміновані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 злочини за ст.366 ч.2, 358 ч.3 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості.

Зі змісту ст.12 ч.5 КК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, вбачається, що інкримінований підсудним ОСОБА_8 , ОСОБА_9 злочин за ст.191 ч.5 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.

Положеннями статті 44 ч.1, ч.2 КК України сформульовані правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності, а саме особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно положень ст.49 ч.1 п.3 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років-у разівчинення злочинусередньої тяжкості,за якийпередбачене основнепокарання увиді штрафув розміріне більшедесяти тисячнеоподаткованих мінімумівдоходів громадянабо позбавленняволі настрок небільше п`ятироків вредакції,що діяла на момент вчинення злочину.

Згідно ст.49 ч.1 п.4 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину, заякий передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше двадцятитисяч неоподаткованихмінімумів доходівгромадян абопозбавлення воліна строкне більшедесяти роківвідповідно положеньст.12КК Українив редакції,що діяла на момент вчинення злочину.

Статтею 49 ч.1 п.5 КК України в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років.

Навіть в чинній редакції згідно ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років.

Судом встановлено, що з часу вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а саме з 2006 року загальний диференційований строк давності, передбачений ст.49 КК України, складає більше 15 років та вказані злочини не підпадають під заборону застосування давності вчинення кримінальних правопорушень, визначених ч.5 ст.49 КК України.

Разом з цим, ОСОБА_8 інкримінується скоєння злочину за ст.205 КК України. Однак на момент розгляду кримінальної справи за ознаками ст.205 ч.2 КК України діє декриміналізація відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» за №101-IX від 18.09.2019р. (відомості ВерховноїРади (ВВР),2019,№40,ст.219),який набравчинності 25.09.2019р. Даним Законом ст.205 КК України виключена, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 підлягає закриттю на підставі ст.284 ч.1 п.4 КПК України.

Відповідно ст.7 ч.1 КПК України в редакції 1960 р. суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально- правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України як злочини і скоєні після втрати цією норми чинності.

Статтею 58 Конституції закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зміст цієї конституційно-правої норми деталізовано у ч.1 ст.5 КК України, відповідно якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Як встановлено, ст.205 КК України виключена з Кримінального Кодексу, Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» за №101-IX від 18.09.2019р. набравчинності 25.09.2019р. та діє до теперішнього часу, щов своючергу скасовуєзлочинність діяння, тому кримінальне провадження за вищезазначеною статтею підлягає закриттю.

Щодо позиції підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 невизнання своєї вини в інкримінованих їм злочинах за пред`явленим обвинуваченням, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень закону, а саме ст.63Конституції України визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст.49КК України інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Дана позиція визначена в постанові Верховного суду за № 730/67/16-к від 26.03.2020р.

Передбачений ст.49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; не вчинення протягом цих строків нового злочину; не ухилення особи від слідства або суду.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частиною 1-3 ст.49 КК України є безсумнівним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду за №598/1781/17 від 17.06.2020 року за змістом якої, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

У постанові від 12.11.2019 року по справі №566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та здійснюється незалежно від визнання своєї вини у випадку встановлення передбачених цією нормою закону підстав та відсутності заперечень проти закриття кримінального провадження.

Згідно зПостановою ПленумуВерховного СудуУкраїни за№12від 23.12.2005року «Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності» участині 8визначено,що особапідлягає звільненнювід кримінальноївідповідальності заст.49КК України,якщо здня вчиненнянею злочинудо набраннявироком законноїсили минулипевні строкидавності івона неухилялася відслідства абосуду тане вчиниланового злочинусередньої тяжкості,тяжкого чиособливо тяжкого. Відповідно до ст.11-1 КПК України таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.

Станом на день розгляду клопотання відсутні відомості, що підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вчинили нове кримінальне правопорушення, особи більше до кримінальної відповідальності не притягувалися, від органів слідства та суду не скривалися.

Оскільки всі вимоги закону у даному випадку дотриманні, є очевидним, що існують законні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та закриття відносно них кримінальної справи, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення і до теперішнього часу минуло більше 15 років, тобто минули строки давності притягнення осіб до кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, а також наведені вимоги КПК України (в редакції 1960 року) та КК України, враховуючи висунуте підсудним обвинувачення, яке мало місце у період часу з вересня по грудень 2006 року, та які відносяться до особливо тяжкого та середньої тяжкості злочинів відповідно положень ст.12 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення злочину, ту обставину, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 більше до кримінальної відповідальності не притягувалися, суд вважає за можливе закрити провадження у справі за встановлених підстав, звільнивши ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, у зв`язку з чим клопотання підсудних про закриття кримінальної справи підлягає задоволенню.

Крім цього,суд приймаєдо уваги,що врамках даноїкримінальної справицивільним позивачемФондом державногомайна України(даліФонд)до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 8.08.2019року бувпред`явлений уточненийцивільний позовпро стягненняз підсуднихсолідарно накористь Фондузавданої майновоїшкоди урозмірі 17573474,98 гривень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що протиправні дії підсудних були направлені на позбавлення держави майна, а саме бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальною вартістю станом на 30.09.2006 рік - 3495922 гривни, при цьому зазначаючи, що сума спричиненого збитку вказана з розрахунку індексу інфляції зазначеного об`єкту, також в обґрунтування законності висунутих вимог вказуючи, що ОСОБА_18 є органом, уповноваженим на пред`явлення даного позову, оскільки його визнано цивільним позивачем у даній кримінальній справі у зв`язку з причиненим державі матеріальним збитком.

В підтвердження своїх доводів Фонд державного майна України вважав за необхідне повідомити, що вищезазначена база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » збудована за часів існування СРСР ОСОБА_19 заводом « ОСОБА_20 » Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР, тобто підприємством союзного підпорядкування.

11.08.1994 року між Урядом України та Урядом Республіки ОСОБА_21 була підписана Угода про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року та ст.1 Угоди від 11.08.1994 року, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших суб`єктів союзного підпорядкування, що розташовані на території України, є державною власністю України.

Стаття 4 Угоди від 11.08.1994 року передбачає лише можливість визнання прав власності Сторін на об`єкти соціальної сфери, будівництво яких здійснювалося за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування. Молдавською стороною з метою реалізації Угоди від 11.08.1994 року базу відпочинку «Жемчужина» було включено до переліку об`єктів, розташованих на території України, на які претендує Республіка Молдова.

Однак у судовому засіданні не було надано належних доказів, що власником бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є Україна.

Протягом судовихзасідань представник Фонду державного майна ОСОБА_7 , підтримуючи письмові пояснення заступника директора Юридичного департаменту ОСОБА_22 від 19.04.2024 року, більш суттєво нічого добавити не змогла, на запитання сторін вказуючи, що про першу реєстрацію бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на підставі Розпорядження Березанської державної районної адміністрації не відомо, це свідоцтво право власності ОСОБА_18 не оскаржував, чи скасований первісний документ, ОСОБА_18 не володіє даним відомостями, чи відбувався перехід власності безпосередньо Фонду, в якій формі Фонд користувався цим майном, відповісти не може, однак відомо, що майно неодноразово передавалося, при цьому при зміні власника ОСОБА_18 не приймав участі, припускає, що уряд Молдови знає, що є спірне питання, весь час посилаючись тільки на ст.1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року, що всі об`єкти союзного підпорядкування є державною власністю, при цьому вказуючи на той факт, що до теперішнього часу Міжурядовий протокол не підписаний, питання щодо права власності між країнами до сих пір не врегульоване, але вважає, що Фонд, використовуючи спосіб захисту, як подачу позову, має право щодо компенсації шкоди державі, питання про повернення майна як таке цивільним позивачем не ставиться.

Вирішуючи питаннящодо цивільногопозову Фондудержавного майнаУкраїни простягнення зпідсудних невідшкодованогоматеріального збиткуу розмірі17573474,98 гривень, суд вважає за необхідне цивільний позов Фонду залишити без розгляду за наступними підставами.

За наявності зауважень зі сторони захисту та протиріч що права власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки виходячи з наданих суду документів, база відпочинку першо початково належала ДП «Віброприбор» республіка Молдова відповідно свідоцтва про право власності від 10.05.2001 року, реєстровий запис №25, яке було видане на підставі розпорядження Березанської районної державної адміністрації за №101 від 18.04.2001 року. В подальшому на дану базу відпочинку ще чотири рази була проведена реєстрації, на теперішній час останнім набувачем та власником майнового комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_5 (« ІНФОРМАЦІЯ_3 »), розташованому по АДРЕСА_5 , є Компанія «Лардіана Компані Лімітед» (республіка Кіпр, особа не є резидентом України), на думку суду дані обставини підлягають більш ретельнішому з`ясуванню для спростування існуючих суперечливостей, але не в порядку кримінального судочинства.

Крім цього, відповідно положень ст.28 ч.4 КПК України (в редакції 1960 року) вищезазначений цивільний позов не підлягає вирішенню по суті у зв`язку з прийнятим судом рішенням про звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. За вищевикладених підстав суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Фонду слід залишити без розгляду, що не позбавляє права звернутися до суду для вирішення питання цивільно-правових відносин.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст.81КПК України (в редакції 1960 року).

Також з`ясовано, що у ході досудового розслідування 4.10.2011 року постановою слідчого УМВС України в Житомирській області ОСОБА_23 був накладений арешт на вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_9 , ОСОБА_8 речі, а саме мобільний телефон марки «Нокіа-6300» імей: НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Моторола» імей: НОМЕР_3 , які передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ УМВС України в Житомирській області (а.с. 48-49 том 47).

Крім цього, постановою слідчого УМВС України в Житомирській області ОСОБА_23 від 4.10.2011 року був накладений арешт на квартиру ОСОБА_8 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка відповідно змісту постанови належить йому на праві власності (а.с.130 том47).

За змістом ст.126 КПК України (в редакції 1960 року) накладення арешту на майно скасовується постановою, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Враховуючи прийняте судом рішення щодо звільнення ОСОБА_9 , ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, які після набрання постанови чинності втрачають статус підсудних, а також ту обставину, що майно, на яке накладено арешт, не є знаряддям злочину, предметом та не нажито злочинним шляхом, не було об`єктом злочинних дій, суд дійшов до висновку, що мотивація слідчого щодо зберігання майна на сьогоднішній день втратила свою актуальність, тому з метою не порушення Конституційних прав громадян, суд вважає, що на теперішній час є достатньо законних підстав для скасування арешту з майна, в тому числі з квартири ОСОБА_8 , оскільки в застосуванні цього заходу відпала необхідність, при цьому вищезазначені мобільні телефони підлягають поверненню володільцям ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

Також судом встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення судових експертиз. Відповідно вимог ст.93 КПК України (в редакції 1960 року) судові витрати покладаються на засуджених, а також у випадку, якщо підсудний буде визнаний винним.

Виходячи зізмісту положеньвищезазначеної статтістягнення зпідсудних судовихвитрат можливелише приухваленні обвинувальноговироку,а вданому випадкусудове рішеннявикладене уформі постановипро закриттякримінальної справиу зв`язкузі звільненнямособи відкримінальної відповідальності, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не мають статусу засудженої особи, у зв`язку з чим суд вважає за можливе вказані в обвинувальному висновку судові витрати прийняти на рахунок держави.

Дана правова позиція також міститься в Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), згідно якої, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, крім витрат, пов`язаних із залученням експерта стороною захисту.

Керуючись ст.12, 49 КК України, Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» за №101-IX від 18.09.2019р.; п.11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (в ред.2012 року), ст.ст.7-1 ч.1 п.5, 11-1, 28, 81, 93, 126, 248, 262,282КПК України (в редакції 1960 року), -

Постановив:

Клопотання підсудних ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про закриття кримінальної справи у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 ч.1 п.5 КК України в редакції, чинній на час направлення обвинувального акту до суду задовольнити.

Звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 191 ч.5, 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 ч.1 п.3, п.4, п.5 КК України.

Звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2 191 ч.5; ст.27 ч.2 ст.366 ч.2; 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 ч.1 п.3, п.4, п.5 КК України.

Напідставі ст.282КПК України(вредакції 1960року)кримінальну справуза №201200900047за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2 191 ч.5; ст.27 ч.2 ст.366 ч.2; 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України - закрити, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно ст.11-1 КПК України.

На підставі ст.282 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальну справу за №201200900047 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 191 ч.5, 27 ч.3, 366 ч.2; 358 ч.3 КК України - закрити, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно ст.11-1 КПК України.

На підставі ст.282 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальну справу за №201200900047 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 КК України - закрити, у зв`язку з декриміналізацією злочину відповідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» за №101-IX від 18.09.2019р.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, застосований відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - скасувати.

Скасувати постанову слідчого УМВС України в Житомирській області ОСОБА_23 від 4.10.2011 року про накладення арешту на мобільний телефон марки «Нокіа-6300» імей: НОМЕР_2 , належного ОСОБА_9 ; мобільний телефон марки «Моторола» імей: НОМЕР_3 , належного ОСОБА_8 , які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів СУ УМВС України в Житомирській області, та після набрання постанови чинності вищезазначені речі повернути власникам - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

Скасувати постанову слідчого УМВС України в Житомирській області ОСОБА_23 від 4.10.2011 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 .

Скасувати арешт з майна, а саме квартири АДРЕСА_6 .

Відповідно ст.28 КПК України (в редакції 1960 року) цивільний позов Фонду державного майна України про стягнення солідарно з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 завданої матеріальної шкоди у сумі 17573474,98 гривень - залишити без розгляду за підстав викладених в мотивувальній частині постанови.

На підставі ст.93 КПК України (в редакції 1960 року) судові витрати відповідно довідок про рух кримінальної справи - прийняти на рахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1