Рішення

від 16.09.2024 по справі 573/1634/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1634/24

Номер провадження 2/573/374/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,

розглянув заочно у спрощеному позовному провадженні в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг центр УА», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що у квітні 2024 року їй стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження №63483721 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. про стягнення з неї на користь ТОВ «Консалтинг центр УА» заборгованості у сумі 12844 грн на підставі виконавчого напису №77662, вчиненого 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між нею та ТОВ «Центрокредит», яке у подальшому перейменовано на ТОВ «Консалтинг центр УА». Вказує, що нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, а також відсутність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що стало причиною порушення процедури вчинення напису. Посилаючись на викладені обставини, позивачка просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд на 16 вересня 2024 року (а. с. 42).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Василець С.О. не з`явилися, останній подав заяву про розгляд справи без їх з позивачкою участі, позов просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а. с. 47).

Представник відповідача ТОВ «Консалтинг центрУА»у судове засідання не з`явився, причин свого неприбуття не повідомив, будучи належним чином сповіщеним про день, час і місце розгляду справи (а. с. 46). Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець Клименко Р.В. у судове засідання також не прибули без повідомлення причин, будучи належним чином сповіщеними про день, час і місце розгляду справи (а. с. 45, 46).

Враховуючи, що сповіщений належним чином відповідач у судове засідання не прибув без повідомлення причин, відзив на позов не подав, суд вважає за можливе ухвали заочне рішення за згодою представника позивача.

Повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2019 року між ТОВ «ЦЕНТРОКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №МК-00919000110, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 4000 грн. Вказаним договором сторони погодили строк кредитування, плату за користування кредитом у вигляді процентів та загальну вартість кредиту, порядок їх сплати (а. с. 15-19).

Судом також встановлено, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 23 жовтня 2020 року вчинено виконавчий напис №77662 про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: 12044 грн заборгованості за кредитним договором МК-00919000110 від 09 жовтня 2019 року, укладеного між ТОВ «ЦЕНТРОКРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Сума, що підлягає стягненню за кредитним договором, складає 12000 грн, з яких: 4000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4980 грн прострочена заборгованість по несплаченими відсоткам за користування кредитом та 1064 грн строкова заборгованість по неплаченим відсоткам за користування кредитом. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦЕНТРОКРЕДИТ» стягнено 800 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» (а. с. 20).

04 листопада 2020 року приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження ВП №63483721, боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «ЦЕНТРОКРЕДИТ» (а. с. 23).

З матеріалів справи також вбачається, що 04 листопада 2020 року приватним виконавцем Клименком Р.В. винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1284,40 грн та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 669 грн (а. с. 24-25).

Крім того, постановою приватного виконавця Клименка Р.В. від 10 квітня 2024 року змінено назву стягувача з ТОВ «ЦЕНТРОКРЕДИТ» на ТОВ «КОНСАЛТИНГ ЦЕНТР УА» у зв`язку зі зміною назви (а. с. 26).

10 квітня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою ОСОБА_1 працює у КО Миколаївської селищної ради «БЛАГОУСТРІЙ» та із її зарплати здійснюється відрахування у розмірі 20% доходів щомісячно до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка на момент винесення вказаної постанови складала 8829,39 грн, в тому числі виконавчий збір/ основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій (а. с. 27).

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно зі ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Аналіз положень пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок у подібних правовідносинах зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 712/14777/18 (провадження № 61-2351св20).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року в справі №759/6167/18 (61-7591св20).

Позивачка зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, при цьому відповідач не звертався до неї з вимогою про повернення заборгованості за позикою.

Відповідач, у свою чергу, жодних доказів про направлення претензії позивачці та її отримання суду не надав.

Неотримання позивачкою вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та надати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Судом також встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87Закону України«Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.

Вказаний пункт 2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662) передбачав, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, визнав незаконною та нечинною Постанову КМУ№ 662від 26листопада 2014року в т.ч. в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Позивачка вказує на порушення процедури вчинення напису, бо нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, а також відсутність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, а відповідач не надав суду доказів на спростування вказаних обставин, тому Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КабінетМіністрів України№1172від 29червня 1999року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 22 червня 2021 №204243, нотаріусом не міг застосовуватися.

За встановлених обставин суд вважає, що виконавчий напис від 23 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. на користь ТОВ «Центрокредит», яке у подальшому перейменовано на ТОВ «Консалтинг центр УА» про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст.88Закону України«Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Позивачка підтверджує понесення нею витрат на професійну правничу допомогу такими доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги №23/07/24-2 від 23 липня 2024 року, розрахунком витрат на правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги №23/07/24-2 від 23 липня 2024 року, де визначено вартість послуг, квитанцією прибуткового касового ордеру від 01 серпня 2024 року про перерахування позивачкою гонорару згідно з договором, копією ордера про на надання правничої (правової) допомоги, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 28-33).

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 3000 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , становить 4211,20 грн судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг центр УА» (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 160 корпус Б, код 41053106), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович (02094, м. Київ, вул. Черчиля Вінстона, буд. 42, офіс 327) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №77662, вчинений 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрокредит» заборгованості в сумі 12844 гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг центр УА» судові витрати у сумі 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь ОСОБА_1 .

Письмова заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Білопільського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачкою, її представником, третіми особами протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя