Ухвала

від 12.08.2024 по справі 756/9655/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/9655/24

Номер провадження № 1-кс/756/1856/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва клопотання слідчого, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 12.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050001317, про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Долинське, Ананьївського району, Одеської області, громадянки України, яка проживала та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

31.07.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 12.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050001317, про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України. Дане клопотання погоджено прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 ..

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час, та місці, але не пізніше січня 2021 року, володіючи якостями лідерів, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, будучи обізнаними в сфері надання послуг наркозалежним, діючи з корисливих мотивів, розробили злочинний план по організації діяльності фіктивного реабілітаційного центру, який полягав у шахрайському заволодінні майном потерпілих (грошовими коштами), що останні мали сплачувати за утримання та реабілітацію пацієнтів (своїх членів сім`ї, родичів тощо) під виглядом надання кваліфікованих та сертифікованих послуг з реабілітації нарко- та алкозалежних, створюючи враження дієвості та ефективності лікування у вказаному центрі, тим самим вводячи в оману потерпілих, спонукати останніх перераховувати в готівковому чи надавати у безготівковому еквіваленті грошові кошти на підконтрольні організаторам банківські рахунки або безпосередньо особисто в руки, для подальшого утримання наркозалежних та алкозалежних осіб проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій.

Розробивши план вчинення на постійній основі кримінальних правопорушень (злочинів), пов`язаних із шахрайським заволодінням грошовими коштами осіб, незаконним викраденням та позбавленням волі людей, з метою власного збагачення та досягнення визначеного розробленим планом результату, ОСОБА_5 , за допомогою ріелтора, віднайшла житлове приміщення, яке за своїм місцем розташування та функціоналом влаштувало її для безперебійного функціонування фіктивного реабілітаційного центру, в результаті чого, ОСОБА_7 , 20.01.2021 уклав договір оренди на житловий будинок, який розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6 із власником - ОСОБА_8 .

18.02.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 створили та зареєстрували Громадську організацію «Діва Центр», код ЄДРПОУ: 44684316, яку як директор очолив ОСОБА_7 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних, ж/м «Дружний», будинок 1/6 ), із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у. (основний)», в межах якої останній значився єдиним керівником.

В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , будучи організаторами організованої групи, розробили план злочинних дій, який полягав у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи та у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, за допомогою комп`ютерної техніки у всесвітній мережі інтернет створили веб-сайт реабілітаційного центру « Діва-Центр » за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якому розмістили інформацію про функціонування реабілітаційного центру в Одеській області, який спеціалізується на професійному лікуванні осіб, які потребують лікування від наркотичної та алкогольної залежності, шляхом проведення відповідного курсу лікування із залучення провідних медичних фахівців, однак, насправді дана інформація не відповідала дійсності.

В подальшому, з метою реалізації єдиного спільного умислу, організована група, до складу якої увійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також інші невстановлені органом досудового розслідування особи протягом певного періоду часу, а саме з січня 2021 року до листопада 2023 року використовували створену Громадську організацію «Діва Центр», як прикриття, задля здійснення діяльності, пов`язаної із викраденням інших людей та позбавлення поза їх волею свободи з метою отримання грошової винагороди від родичів цих потерпілих, яких попередньо представники організованої групи вводили в оману пояснюючи останнім, що здійснюють реабілітацію від наркотичної та алкогольної залежності.

Так, під час діяльності реабілітаційного центру «Діва Центр», потерпілим, будучи введеними в оману учасниками організованої групи, завдано матеріальних збитків, зокрема потерпілій ОСОБА_13 за нібито реабілітації свого сина ОСОБА_14 на загальну суму 190 000 грн 00 коп., потерпілій ОСОБА_15 за нібито реабілітації свого сина ОСОБА_16 на загальну суму 60 000 грн 00 коп., потерпілій ОСОБА_17 за нібито реабілітації свого сина ОСОБА_18 на загальну суму 81 500 грн 00 коп., потерпілій ОСОБА_19 за нібито реабілітацію своєї сестри ОСОБА_20 на загальну суму 28 900 грн 00 коп., потерпілому ОСОБА_21 за нібито реабілітацію свого сина ОСОБА_22 на загальну суму 25 000 грн 00 коп.

Крім того, організатори ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , спільно з учасниками створеної ними організованої групи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, незаконно позбавили волі ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , протиправно утримуючи останніх у приміщенні реабілітаційного центру ГО «Діва Центр», що за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Відважних ж/м «Дружний», будинок 1/6 , де вони утримувався проти своєї волі в періоди з 15.07.2023 до 08.11.2023, за що учасники організованої групи щомісячно отримували під надуманими приводами грошові кошти від родичів утримуваних осіб.

29.03.2024. відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у незаконному викраденні та позбавленні волі людини, вчиненому з корисливих мотивів, вчинене організованою групою, у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене організованою групою, відповідно за ч 3 ст. 146, ч.5 ст.190 КК України.

12.04.2024 ОСОБА_5 постановою слідчого оголошена у державний ті міждержавний розшук, а досудове розслідування щодо неї зупинене.

Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваної ОСОБА_5 , відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість ОСОБА_5 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, на думку прокурора, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч.5 ст.190 КК України, які згідно ст. 12 КК України являють особливо тяжкими, за які законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, сторона обвинувачення проходить до висновку, що підозрювана, може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки покарання за тяжкий злочин передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку доведення його винуватості. При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра (обвинувачення) у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». У рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року зазначається про те, що тримання особи під вартою допускається за наявності реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

Разом з цим, підозрюваній ОСОБА_5 , 29.03.2024 було відправлено повістки про виклик на допит на адресу реєстрації/проживання, зокрема на мобільні месенджери «Whatsapp», «Viber», після чого підозрювана ОСОБА_5 , на допит не з`явилася на визначені дати.

Так, з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , здійснювались відповідні виклики в порядку, передбаченому чинним КПК України, окремо остання повідомлялась через її захисника та шляхом направлення повісток про виклики для проведення допиту в якості підозрюваної особи на адресу реєстрації та проживання, на мобільні месенджери «Whatsapp», «Viber», однак для проведення слідчих та процесуальних дій не з`являлась. Документів, які б підтверджували поважність причини неявки до слідчого, ОСОБА_5 або її захисник не надавали. При цьому, враховуючи наявність залученого ОСОБА_5 захисника, який в свою чергу захищає і її сина ОСОБА_7 , який також мав статус підозрюваного, а станом на сьогодні обвинувальний акт відносно (та інших причетних осіб) нього скеровано для розгляді по суті до Оболонського районного суду м. Києва, а обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у органу досудового розслідування не виникає сумнівів щодо її обізнаності про наявність даного кримінального провадження, факт повідомлення їй про підозру, виклики слідчого тощо.

Згідно інформації з відомостей з системи «Аркан», підозрювана ОСОБА_5 , 16.11.2023 о 09 год. 08 хв., з метою уникнення покарання за вчинені злочини, безпосередньо після затримання її сина та обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виїхала за межі України через пропускний пункт перетину «Маяки-Удобне (Молдовська ділянка перетину).

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих, свідків або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, є те, що у кримінальному провадженні допитані як свідки і потерпілі особи, яким відомо про злочинні дії ОСОБА_5 , за вказівкою якої, інші співучасники організованої групи викрадали осіб на замовлення, а також те, що у кримінальному провадженні підлягають допиту ряд інших потерпілих і свідків, показання яких можуть мати суттєве значення саме у цьому кримінальному провадженні. Саме тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 безпосередньо чи за посередництва інших осіб буде незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , а також інших потерпілих, свідків, ще не допитаних працівників центру «Діва-Центр» або додатково на обвинувачених у виділеному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , шляхом вмовляння, погрози або підкупу може схиляти таких осіб до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.

Так, щодо наявності обґрунтованого ризику впливу на свідків та можливості спотворення доказів, Європейський суд з прав людини в справі «Лабіта проти Італії» (заява № 26772/95, рішення від 6 квітня 2000 року) допускає посилання національних судів на ризик тиску на свідків і фальсифікацію доказів крізь призму складності справи та потреби проведення значного обсягу слідчих розшукових дій. Суд зауважує, що такі підстави, викладені у відповідних рішеннях, можуть вважатися розумними на початкових етапах досудового розслідування, маючи при цьому дуже загальний характер. В той же час, показання інформатора (pentito) на початковому етапі можуть бути підставою для тримання під вартою підозрюваного.

Також у справі «Летельє проти Франції» (заява № 12369/86, рішення від 26.06.1991 року), суд визнає обґрунтованим наявність ризику впливу на свідків зокрема, коли звинувачення ґрунтуються головним чином на їх свідченнях. Так, серед мотивів рішення була необхідність попередження тиску на свідків, що могло спонукати їх змінити свої показання під час очних ставок. Знову ж таки, на думку суду таке побоювання може бути виправданим і перестає бути визначальним лише після численних допитів свідків.

Про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynskiv. Poland § 43) та з огляду на те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень осіб та можливих потерпілих, підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати встановленню таких обставин. Так, згідно з протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме, зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж, в порядку ст. 263 КПК України від 08.12.2023, №38/1/16-5374нт, за номером НОМЕР_1 , яким постійно користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після повідомлення по підозру синові ОСОБА_7 , покинула межі території України і уже перебувала за кордоном, за допомогою мобільного зв`язку неодноразово телефонувала в «Київський слідчий ізолятор» до інших (на той час) підозрюваних і обговорювала можливості впливу на хід досудового розслідування тощо. Зокрема, 02.12.2023, ОСОБА_5 телефонувала підозрюваному ОСОБА_10 , в ході телефонної розмови обговорювались домовленості із невстановленими особами, які можуть посприяти у позитивному вирішенні розгляду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , в судді першої інстанції та Київському апеляційному судді.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється є тривалий характер та систематичність вчинення інкримінованого йому злочину, а також те, що підозрюваний на теперішній час не працевлаштований, не має постійних джерел доходу та належних засобів для існування, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого організованою групою та перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки саме така діяльність приносила йому матеріальні блага, необхідні для існування. В тому числі, слід врахувати спосіб, методи і цинічність вчинення кримінальних правопорушень, а тому вказаний ризик слід розглядати в аспекті наявності інших підтверджених ризиків та систематичності описаних у письмовому повідомленні про підозру діянь, що в сукупності свідчить про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки ОСОБА_5 .

У зв`язку з чим у клопотанні слідчий просить обрати підозрюваній ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою безстроково без визначення застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив клопотання задовольнити. Крім того пояснив, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється за ч 3 ст. 146, ч.5 ст.190 КК України, про підозру їй повідомлено відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, телефонним зв`язком останньою було підтверджено цей факт. Органом досудового розслідування неодноразово відправлялись повістки про виклик на допит на адресу реєстрації/проживання, зокрема на мобільні месенджери «Whatsapp», «Viber», але ОСОБА_5 на допит не з`являлась. Згідно з інформацією з системи «Аркан», підозрювана ОСОБА_5 16.11.2023 з метою уникнення покарання за вчинені злочини, виїхала за межі України, на даний час, з наданою нею інформацією, перебуває у Германії. 12.04.2024 ОСОБА_5 постановою слідчого оголошена у державний ті міждержавний розшук.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання слідчого, просив у його задоволенні відмовити посилаючись на необгрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 , оскільки діяльністю центру займався її син ОСОБА_7 , нею надавалась лише організаційна допомога на початковій стадії утворення центру. Наразі ОСОБА_5 обізнана про наявність кримінального провадження щодо неї, про підозру за ч 3 ст. 146, ч.5 ст.190 КК України. Але 29.04.2023 вона виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, є резидентом цієї держави, що не пов`язано з її ухиленням, переховувавнням від слідства. Вважає також ризики, на які посилається слідчий у клопотанні, не доведеними, такими, що не підтверджено об`єктивними даними, але просив застосувати інший більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.

Згідно з ч.4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За правилами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання таким ризикам.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Оболонського УП ГУНП в місті Києві перебуває кримінального провадження, внесеного 12.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050001317, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України.

У межах даного кримінального провадження органом досудового розслідування було зібрано достатньо доказів щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення описаних злочинів. В подальшому, із вказаного кримінального провадження, на підставі положень ч. 3 ст. 217 та ч. 3 ст. 280 КПК України було виділено матеріали досудового розслідування за № 12024100050001317 від 12.04.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України.

12.04.2024 ОСОБА_5 постановою слідчого була оголошена у державний та міжнародний розшук, а досудове розслідування стосовно неї зупинене.

Про обізнаність підозрюваної щодо таких процесуальних рішень, а також факт їх отримання, свідчить подане нею 15.04.2024 клопотання про необхідність закриття кримінального провадження відносно особи. В даному клопотанні, серед іншого, ОСОБА_5 зазначає, що її рішення відмовитись від участі у процесуальних діях на даний час - це її свідома правова позиція, та гарантія того, що вона не буде затримана та/або заарештована. Слід також звернути увагу, що у поданому клопотанні зазначено лише зареєстровану адресу проживання ОСОБА_5 , а інші засоби зв`язку та адреса для листування - відсутні.

Таким чином, на даний час підозрювана перебуває за межами України, належним чином викликалась, але слідчому та прокурору про своє місцезнаходження (конкретну адресу місця реєстрації та проживання) не повідомила, докази на підтвердження свого місця перебування не надала.

В якості підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано такі докази:

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме: зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж, в порядку ст. 263 КПК України від 18.07.2023, №38/1/16-2730нт, №38/1/16-2731нт, №38/1/16-2732нт, у ході яких була зафіксовано спілкування організатора та учасників організованої групи з приводу протиправної діяльності;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме: зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж, в порядку ст. 263 КПК України від 17.08.2023, №38/1/16-2732нт, №38/1/16-3305нт, у ході яких була зафіксовано спілкування організатора та учасників організованої групи з приводу протиправної діяльності;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме: зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж, в порядку ст. 263 КПК України від 22.08.2023, №38/1/16-3330нт, №38/1/16-3331нт, №38/1/16-3328нт, №38/1/16-3327нт, №38/1/16-3326нт, у ході яких була зафіксовано спілкування організатора та учасників організованої групи з приводу протиправної діяльності;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_24 від 08.11.2023;

- протокол допиту свідка ОСОБА_27 від 08.11.2023;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_23 від 09.11.2023;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_22 від 09.11.2023;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_14 від 09.11.2023;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_18 від 09.11.2023;

- протокол допиту потерпілої ОСОБА_25 від 09.11.2023;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_26 від 09.11.2023;

- протокол допиту свідка ОСОБА_28 від 10.11.2023;

- протокол допиту свідка ОСОБА_29 від 10.11.2023;

- протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 10.11.2023;

- протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 10.11.2023;

- протокол допиту свідка ОСОБА_27 від 28.11.2023;

- інші протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- висновк експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №218/24-34 від 07.02.2024;

- висновк експерта за результатами проведення судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/111-23/63063-ВТХ від 05.02.2024;

- протокол додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_11 від 09.01.2024;

- протоко пред`явлення особи для впізнання за участі підозрюваного ОСОБА_11 09.01.2024;

- протокол додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_11 від 19.02.2024;

- протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_28 віл 27.02.2024;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_28 від 27.02.2024;

- протокол допиту потерпілої ОСОБА_13 від 27.02.2024;

- протоколи пред`явлення особи для впізнання за участі потерпілої ОСОБА_13 від 27.02.2024;

- протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_14 від 27.02.2024;

- протоколи пред`явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_14 від 27.02.2024;

- протокол допиту потерпілої ОСОБА_19 від 01.03.2024;

- протоколи пред`явлення особи для впізнання за участі потерпілої ОСОБА_19 від 01.03.2024;

- протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_20 від 28.02.2024;

- протоколи пред`явлення особи для впізнання за участі потерпілої ОСОБА_20 від 28.02.2024;

- протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_22 від 28.02.2024;

- протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_21 від 28.02.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_32 від 29.02.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 29.02.2024;

- протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_18 від 01.03.2024;

- протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_16 від 08.03.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, суд дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, тобто можливості того, що ОСОБА_5 могла вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.. 146, ч.5 ч.3 ст.190 КК України.

Зі змісту 6 ст. 193 КПК України випливає, що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен, зокрема з`ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується таке питання, у міжнародний розшук. При цьому, суд не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.

Так, під час судового розгляду клопотання, суд встановив, що відповідно до інформації, яка міститься в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», ОСОБА_5 16.11.2023 перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Маяки-Удобне» (Молдавська ділянка перетину) у напрямку «виїзд» та до даного часу в Україну не повернулась.

Також факт перебування підозрюваної ОСОБА_5 за кордоном підтвердив її захисник у судовому засіданні.

12.04.2024 слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м.Києві виненсено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_5 у міжнародний розшук. При цьому, слід зазначити, що винесення слідчим такої постанови та скерування її з відповідними матеріалами до ДКП НП України для виконання є достатнім для підтвердження факту оголошення підозрюваної ОСОБА_5 в міжнародний розшук в розумінні вимог ч.5 ст. 139 КПК України.

Отже, з огляду на те, що під час розгляду клопотання слідчого знайшли своє підтвердження ті обставини, що підозрювана ОСОБА_5 перебуває за межами України та оголошена у міжнародний розшук, судом встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

Що стосується встановлення обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідні ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Обґрунтовуючи клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на існування ризику переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоди кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.

ак, на думку суду ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вважати про існування такого ризику, суд враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду розуміє будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

При з`ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущими (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Отже, суд погоджується з вказаним визначенням такої дії, як ухилення, при цьому вважає, що факт ухилення від суду буде і тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик слоідчого без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості такої явки.

Таким чином, суд вважає доведеним, що підозрювана ОСОБА_5 , яка обізнана про наявність стосовно неї кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує її перебування за межами України з квітня 2023 року, у зв`язку з чим на виклики слідчого та суду не з`являється, її інтереси представляє захисник, повістки про виклик до слідчого, суду із зазначенням в їх тексті наслідків неявки направлялись за останнім відомим місцем проживання та реєстрації в Україні, а також на її електронні адреси та засоби мобільного зв`язку.

Наведені обставини, що стосуються підозрюваної ОСОБА_5 в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику її переховування.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, суд може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За своєю правовою природою така ухвала є дозволом на затримання останнього з метою приводу, що передбачено ч. 3 ст. 187 КПК, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Таким чином, запобіжний захід, обраний щодо підозрюваної ОСОБА_5 не застосовується. Аналогічної позиції дотримується і ККС ВС у своїй ухвалі від 21 вересня 2021 року в справі № 991/5913/21.

Таким чином, розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, суд позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після її затримання .

Разом з цим, суд зазначає, що на даному етапі також не перевіряє питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, оскільки, відповідно до ст. 194 КПК України такі обставини встановлюються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Натомість, згідно із ч. 6 ст. 193 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу суд перевіряє наявність тільки підстав, встановлених у ст. 177 КПК України. До того ж, КПК України визначає єдиний запобіжний захід, щодо якого можливе саме обрання - це тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Крім того, в рішенні від 19.10.2009 № 26-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Під час розгляду клопотання прокурора про обрання підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників, з огляду на наступне.

За загальним правилом, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншим міжнародно-правовим актам.

Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Такий імперативний обов`язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.

У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін`юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5).

Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України).

Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.

При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.

Тобто, на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.

Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 991/3440/20 (провадження № 51-5359 кмо 21).

З метою досягнення дієвості кримінального провадження, з урахуванням доведення стороною обвинувачення наявності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, змісту та обсягу підозри, тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , достовірної обізнаності щодо здійснення відносно неї кримінального переслідування, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 206, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 12.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100050001317, про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 190 КК України - задовольнити .

Обрати підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с.Долинське, Ананьївського району, Одеської області, громадянці України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_5 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя за участю підозрюваної має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1