Ухвала

від 03.09.2024 по справі 756/10172/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03.09.2024 Справа № 756/10172/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10172/24

1-кс/756/1929/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

слідчий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , Благодійної організації «Печерський фонд регіонального розвитку» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23 в рамках кримінального провадження №42021102050000203 від 30.11.2021 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 1971 КК України,

за участю учасників судового провадження:

представник іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються

під час досудового розслідування, адвокат ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

13.08.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання представника іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23 на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки, які на праві спільної часткової власності (61/100 частки) належать ОСОБА_4 з кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0061 площею 0.0262 га, 8000000000:85:625:0064 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0062 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0065 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0070 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0074 площею 0.0236 га, 8000000000:85:625:0073 площею 0.177 га, 8000000000:85:625:0072 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0071 площею 0.0147 га та на праві власності належать Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку», із кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0067 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0068 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0069 площею 0.0159 га й знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 669 квадратних метрів (0,069 га), які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, представник власника майна зазначає, що тривалий арешт майна порушує законні права та інтереси власників нерухомого майна, обмежує основоположні права гарантовані ст. 41 Конституції України на вільне володіння, користування та розпорядження майном, що набуто на законних підставах.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0061 площею 0.0262 га, 8000000000:85:625:0064 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0062 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0065 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0070 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0074 площею 0.0236 га, 8000000000:85:625:0073 площею 0.177 га, 8000000000:85:625:0072 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0071 площею 0.0147 га на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема 61/100 частки та 39/100 частки відповідно.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0067 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0068 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0069 площею 0.0159 га на праві власності належать Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку».

Державний реєстр права власності на нерухоме майно містить відомості про те, що 06.09.2023 до постановлення ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23 було вчинено нотаріальну дію та зареєстровано право власності на закінчені будівництвом об`єкти (дачний будинок (клас СС1), що знаходяться на вказаних земельних ділянках, тобто на момент постановлення слідчим суддею ухвали від 11.10.2023 не існувало об`єкту незавершеного будівництва, водночас завершені будівництвом об`єкти не є предметом ухвали слідчого судді про арешт майна.

Крім того, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 23.10.2019 кримінальне провадження № 42017000000002865 від 08.09.2017 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 191 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Предметом перевірки вказаного кримінального провадження були фактичні обставини отримання у власність земельних ділянок, серед інших і земельних ділянок із кадастровим номером: 8000000000:85:625:0033, належної на той час на праві приватної власності ОСОБА_7 ; 8000000000:85:625:0034 належної на той час на праві приватної власності ОСОБА_8 та 8000000000:85:625:0047, належної на той час на праві приватної власності Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку», які в подальшому було поділено на 13-ть земельних ділянок, на які й було накладено арешт ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23.

З огляду на викладене, представник власника майна зазначає, що кримінальне переслідування здійснюється тривалий час, а подальше застосування заходу забезпечення не співвідноситься з розумністю та співмірністю обмеження права власності та, посилаючись на те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні представник іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на копотання, просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 .

Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали та письмові заперечення прокурора, а також матеріали на підставі яких було накладено арешт на майно (справа №756/12983/23), слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а слідчий суддя при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу або обмеженню і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, реалізуючи в такий спосіб функції судового контролю, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Судовим розглядом встановлено, що Оболонським УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021102050000203 від 30.11.2021 за ознаками ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 1971 КК України.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23 накладено арешт на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки, які на праві спільної часткової власності (61/100 частки) належать ОСОБА_4 з кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0061 площею 0.0262 га, 8000000000:85:625:0064 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0062 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0065 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0070 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0074 площею 0.0236 га, 8000000000:85:625:0073 площею 0.177 га, 8000000000:85:625:0072 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0071 площею 0.0147 га, а також на земельні ділянки, які на праві власності належать Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку» з кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0067 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0068 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0069 площею 0.0159 га й знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 669 квадратних метрів (0,069 га), які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №461/233/17-ц (провадження №14-326цс18) зазначає, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України; зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у представника власника майна права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскільки Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), то рішення цього Суду є обов`язковими для застосування. Це закріплено як положеннями ст. 9 КПК України, так і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують практику ЄСПЛ як джерело права. Це стосується не лише рішень ЄСПЛ стосовно України, оскільки розглядаючи справи, ЄСПЛ перевіряє, чи дотримані принципи, які випливають з його рішень з аналогічних питань, навіть якщо вони ухвалені стосовно інших держав (рішення ЄСПЛ у справі «Опуз проти Туреччини» від 09.06.2009). Тобто висновки цього Суду, зроблені у рішеннях стосовно іншої держави, повинна враховувати й держава, у правовій системі якої існує така сама принципова проблема.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення ЄСПЛ по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004). При цьому, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999).

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:

- чи є втручання законним; - чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; - чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Відповідають вони і нормам національного законодавства.

Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи» (рішення у справах «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008; у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982; у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999; у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації» від 24.03.2005, у справі «Коновалов проти Російської Федерації» від 24.05.2007).

Для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а має бути «пропорційним», тобто повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи на принципах «пропорційності», «справедливої рівноваги» (рішення у справах «АГОСІ проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986, «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 26.11.2009).

Із аналогічних правовідносин висловив свою позицію ЄСПЛ у справі «Христов проти України» від 19.02.2009, згідно якої суд повинен встановити підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар».

Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справах «Прессос Компанія Нав`єра С.А.» та інші проти Бельгії» від 20.11.1995, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Малама проти Греції» від 01.03.2001, «Україна-Тюмень проти України» від 20.05.2010, «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982).

З досліджених слідчим суддею матеріалів судової справи №756/10172/24, матеріалів судової справи №756/12983/23 вбачається, що Оболонським УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021102050000203 від 30.11.2021 за ознаками ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 1971 КК України.

Відповідно до витягу з ЄДРД предметом перевірки органу досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є: - здійснення будівництва без дозвільних документів в межах історичного ареалу Пуща Водиця за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 (ч. 2 ст. 1971 КК України) та - виділення невстановленими службовими особами близько 100 ділянок у приватну власність у Пущі Водиці лісів без відповідного погодження за адресою: АДРЕСА_6, шляхом внесення неправдивих відомостей до рішення Київської міської ради (ч. 1 ст. 366 КК України).

З ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23 вбачається, що підставою накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:85:625:0060 площею 0.0200 га, 8000000000:85:625:0061 площею 0.0262 га, 8000000000:85:625:0064 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0062 площею 0.0177га, 8000000000:85:625:0065 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0067 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0068 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0069 площею 0.0159 га, 8000000000:85:625:0070 площею 0.0263 га, 8000000000:85:625:0071 площею 0.0147 га, 8000000000:85:625:0072 площею 0.0177 га, 8000000000:85:625:0073 площею 0.177 га, 8000000000:85:625:0074 площею 0.0236 га, за адресою: АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 669 квадратних метрів (0,069 га), які розташовані за адресою АДРЕСА_2 , є те, що вказані земельні ділянки та об`єкти нерухомого майна є доказами у кримінальному провадженні за №42021102050000203, оскільки зберегли на собі сліди злочину та самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть доводити певні обставини чи вказувати на їх існування.

Однак, як слідує з витягу з ЄРДР, датованого 20.08.2024 (матеріали судової справи №756/10172/24, а.с. 68), відомості до вказаної електронної бази даних щодо протиправних дій стосовно як земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:625:0047, 8000000000:85:625:0033, 8000000000:85:625:0034, так і земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:625:0061, 8000000000:85:625:0064, 8000000000:85:625:0062, 8000000000:85:625:0065, 8000000000:85:625:0070, 8000000000:85:625:0074, 8000000000:85:625:0073, 8000000000:85:625:0072, 8000000000:85:625:0071, 8000000000:85:625:0067, 8000000000:85:625:0068, 8000000000:85:625:0069, які в ході досудового розслідування було визнано речовими доказами та щодо яких застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не внесено, а відтак таке майно, на думку слідчого судді, не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України в силу недотримання вимог ст. 214 КПК України.

До того ж, фактичні обставини вибуття земельної ділянки у приватну власність, до складу якої входили, серед інших і земельні ділянки, яким у подальшому було присвоєно кадастрові номери: 8000000000:85:625:0033; 8000000000:85:625:0034 та 8000000000:85:625:0047, були предметом перевірки як суду господарської юрисдикції (рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 у справі №36/132), так і органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42017000000002865 від 08.09.2017 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 191 КК України, яке було закрито постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 23.10.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, про що свідчить мотивувальна частина ухвали колегії суддів Київського апеляційного суду від 22.07.2021 №757/21872/19-к про скасування арешту земельних ділянок з кадастровим номером: 8000000000:85:625:0033; 8000000000:85:625:0034 та 8000000000:85:625:0047, які в подальшому було поділено на 13-ть земельних ділянок та на які й було накладено арешт ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23 у кримінальному провадженні №42021102050000203 від 30.11.2021 за ознаками ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 1971 КК України.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів», а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Малама проти Греції» від 01.03.2001). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

З моменту виділу рішенням Київської міської ради земельних ділянок у приватну власність вказані земельні ділянки змінили не одного власника і на момент накладення арешту ОСОБА_4 та Благодійна організація «Печерський фонд регіонального розвитку» володіють ними на законних підставах з дотриманням процедури, передбаченої цивільним законодавством, про що свідчать відомості, які містяться у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999, «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для подальшого обмеження права власності на майно, належне ОСОБА_4 та Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку», оскільки добросовісність набуття вказаними особами у власність об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок) у встановленому законом порядку не оспорено. Крім того, у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відомості за фактом незаконного будівництва за відповідною статтею та частиною статті КК України до ЄРДР не внесено, що в свою чергу підтверджує, що орган досудового розслідування на даному етапі не зібрав достатньої кількості доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри власників майна, майнові права яких обмежуються, у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 1971 КК України.

Стороною обвинувачення не надано суду достатніх доказів, що ОСОБА_4 та Благодійною організацією «Печерський фонд регіонального розвитку» ймовірно вчинено злочин, передбачений саме за ч. 2 ст. 1971 КК України та як наслідок майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам визначеним ст. 98 КПК України.

Таким чином, за обставин встановлених у ході судового розгляду, обмеження, яке було застосовано щодо майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_4 та Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку», призвело до стану невизначеності щодо їх прав на належне їм майно.

При вирішенні питання усунення негативних наслідків для власників майна слідчий суддя враховує, що ЄСПЛ у рішенні у справі «П`єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 зазначив, що він «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував», якби не було порушено його права, адже таким чином підкреслюється верховенство обов`язку відновлення status quo ante. Крім того, у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» від 31.10.1995 ЄСПЛ застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення здійсненого порушення повинне, по можливості, усунути усі наслідки дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення (рішення у справах «Маестрі проти Італії» від 17.02.2004, «Ассанідзе проти Грузії» від 08.04.2004, «Ілашку та інші проти Молдови та Російської Федерації» від 08.07.2004).

Таким чином, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності ОСОБА_4 та Благодійної організації «Печерський фонд регіонального розвитку», виходячи з того, що зі змісту ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, подальше обмеження їх права на мирне володіння, розпорядження та користування належним їм майном, буде непропорційним втручанням у право власності, яке захищено нормами національного законодавства, вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що може призвести до недотримання співрозмірності обмеження права власності, які не відповідають завданням кримінального провадження, не виправдовує цілі, що переслідуються його застосуванням та обгрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи вказаних осіб, а тому з метою подолання стану невизначеності, враховуючи строк, який триває досудове розслідування, задля відновлення прав власників майна гарантованих ст. 41 Конституції України, слідчий суддя приходить до висновку про няавність підстав для задоволення вимог клопотання та скасування арешту майна.

Керуючись статтями 22, 26, 98, 170, 171-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, адвоката ОСОБА_3 , - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.10.2023 №756/12983/23, на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки, які

- на праві спільної часткової власності належать (61/100 частки) ОСОБА_4 , із кадастровими номерами:

8000000000:85:625:0061 площею 0.0262 га,

8000000000:85:625:0064 площею 0.0177 га,

8000000000:85:625:0062 площею 0.0177 га,

8000000000:85:625:0065 площею 0.0177 га,

8000000000:85:625:0070 площею 0.0263 га,

8000000000:85:625:0074 площею 0.0236 га,

8000000000:85:625:0073 площею 0.177 га,

8000000000:85:625:0072 площею 0.0177 га,

8000000000:85:625:0071 площею 0.0147 га,

- на праві власності належать Благодійній організації «Печерський фонд регіонального розвитку», із кадастровими номерами:

8000000000:85:625:0067 площею 0.0263 га,

8000000000:85:625:0068 площею 0.0177 га,

8000000000:85:625:0069 площею 0.0159 га,

за адресою: АДРЕСА_1 та на об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 669 квадратних метрів (0,069 га), які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1