Постанова від 16.09.2024 по справі 167/402/24

Справа № 167/402/24 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І. І. Провадження № 22-ц/802/827/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційнийсуд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу а позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 19 червня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19 березня 2019 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1300,00 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 грудня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач після пред`явлення виконавчого листа до виконання систематично допускала несплату аліментних платежів, у зв`язку з чим станом на 18 березня 2024 року за період з грудня 2018 року по березень 2024 року виникла заборгованість у розмірі 90398,15 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах, виданим Рожищенським відділом державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За розрахунками позивача сума неустойки (пені) за період з грудня 2018 року по березень 2024 року становить 1261871,82 грн. Разом з тим, у відповідності дост. 196 Сімейного кодексу України(далі -СК України) граничний розмір пені за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100 % заборгованості, а тому, з відповідача необхідно стягнути 90398,15 грн пені за прострочення сплати аліментів.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 в його користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2018 року по березень 2024 року в сумі 90398,15 грн.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що відсутність вини у сплаті аліментів має доводити саме відповідач, однак відповідач не надала жодних доказів на підтвердження відсутності вини у виникненні заборгованості. Наявність заборгованості підтверджується наявним розрахунком боргу зі сплати аліментів з Державної виконавчої служби та відсутність заперечень відповідача про розмір боргу.

Доводи про відсутність письмових доказів на підтвердження претензій позивача до відповідача по несплаті аліментів, жодним чином не спростовує позовних вимог.

Відповідач не скористалася своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 16.09.2024, тобто, дата складення повного судового рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19 березня 2019 року у справі № 167/1440/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1300 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 грудня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі вищевказаного судового рішення Рожищенським районним судом Волинської області 22 травня 2019 року було видано виконавчий лист №167/1440/18, який 15 вересня 2023 року стягувачем ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання до Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та на підставі якого 15 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72793559.

Відповідно до наданого Рожищенським відділом державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 18 березня 2024 року,сукупний розмір заборгованості останньоїзі сплати аліментів за період з грудня 2018 року по березень 2024 рокускладає 90398,15 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».

Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 грудня 2020 року по справі 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) зазначив: «Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо)...

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 на підставі рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 19 березня 2019 року у справі № 167/1440/18 повинна сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1300 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 грудня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Їй було відомо про необхідність сплати аліментів, проте останньою не вжито заходів щодо виконання судового рішення, тому апеляційний суд дійшов висновок про наявність передбачених частиною 1 статті 196 СК України підстав для стягнення з відповідачки пені за прострочення сплати аліментів у розмірі, що відповідає розміру заборгованості за аліментами у сумі 90398,15 грн. (сума пені, згідно з розрахунком, який відповідачем не спростовано).

У ході розгляду справи, як на підставу своїх заперечень відповідач стверджує, що заборгованість по аліментах утворилася з незалежних від неї причин, а саме, у зв`язку з не поданням позивачем виконавчого документу до органів виконавчої служби про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Разом з цим, на переконання колегії суддів, обов`язок з сплати аліментів не залежить від того чи звернулась сторона в користь якої вони присудженні до органів примусового виконання рішення. Відповідач ОСОБА_2 не довела, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання без участі виконавчої служби.

Доказів провідсутність виниу виникненнізаборгованості посплаті аліментів,відповідач, всупереч статей 12, 81 ЦПК України, апеляційному суду не подала.

За таких обставин апеляційний суд не погоджується із висновком місцевого суду про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментних платежів за грудень 2018 року по березень 2024 року включно.

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції допустив неповне встановлення обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального і процесуального права. Тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1211,20грн., за подання апеляційної скарги 1816,80 грн, однак відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, тому судові витрати розмірі 3028 грн. (судовий збір) необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 374,376, 382,383, 384, 389-390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожищенського районногосуду Волинськоїобласті від19червня 2024 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 90398 (дев`яносто тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у 3028 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: