Ухвала

від 12.09.2024 по справі 361/5381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №361/5381/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/5232/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено частково.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

1) ноутбук марки «HP», чорного кольору, з зарядним пристроєм до нього, первинне пакування - які поміщено до спец-пакету № WAR1830743;

2) мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», сірого кольору, в чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператору «Лайфселл» НОМЕР_3 , первинне пакування - які поміщено до спец-пакету №WAR0046421, які було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу про арешт майна скасувати.

У мотивування скарги зазначає, що стороною обвинувачення у клопотанні про арешт майна та в ухвалі слідчого судді не зазначено в чому саме полягає кримінальна караність укладення договорів ТОВ «ЛСТ ЛТД», відсутні обставини вчинення дій, які містять ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, а саме - привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Уважає, що в ухвалі слідчого судді не зазначено які саме відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, можна довести за допомогою вилучених у ОСОБА_7 ноутбука та мобільного телефона.

Звертає увагу суду, що в ухвалі слідчого судді невірно зазначено дату клопотання - 26 червня 2024 року; вказано, що клопотання про арешт майна подано прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , якого немає у групі прокурорів, визначеній постановою від 06 липня 2023 року; вказано, що 20 червня 2024 року обшук проводився за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 .

12 вересня 2024 року від першого заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю забезпечення участі прокурорів у даному кримінальному провадженню. Разом з тим, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не наведено жодних причин неможливості забезпечення участі прокурорів у призначеному судовому засіданні та з огляду на те, що Броварська окружна прокуратура Київської області була належним чином та завчасно повідомлена про призначення судового засідання, а у кримінальному провадженні визначено групу прокурорів.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023112130000099 від 05 липня 2023 року за частиною четвертою статті 191 КК України.

У клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що у 2022-2023 роках розпорядники бюджетних коштів Броварської ОТГ за попередньою змовою зі службовими особами групи компаній «КОМКОН» в умовах воєнного стану було укладено ряд договорів на надання послуг за ціною, яка є вище ринкової, та послуг, які не надавались або надавались не в повному обсязі, чим було спричинено майнової шкоди.

Крім того, встановлено, що до групи компаній «КОМКОН» входять ряд комерційних організацій, які підконтрольні ОСОБА_12 :

1) ТОВ «ЛСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 44304188), зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Бенефіціарний власник, засновник та керівник: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично працює юристом групи компаній «КОМКОН».

ТОВ «ЛСТ ЛТД» у період з 01 січня 2021 року по 18 квітня 2024 року уклало 25 договорів з розпорядниками бюджетних коштів Броварської міської ради за результатами проведених тендерних торгів або електронних закупівель, які проводились без використання електронної системи «Prozorro» на загальну суму 7 061 988,95 грн.

У подальшому, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей, котрі вказують до причетності у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення 20 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року у справі №361/5381/24 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

- ноутбук марки «HP», чорного кольору, з зарядним пристроєм до нього - поміщено до спец-пакету №WAR1830744;

- флеш-носій чорного кольору, флеш-носій срібного кольору - поміщено до спец-пакету №WAR0046427;

- мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», сірого кольору, в чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператору «Лайфселл» НОМЕР_3 - поміщено до спец-пакету № WAR0046425.

Постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області від 20 червня 2024 року вказані предмети визнано речовими доказами, оскільки в них може міститись інформація з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення, вони мають суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому, а також з метою забезпечення проведення комп`ютерно-технічних експертиз та відновлення видаленої інформації.

20 червня 2024 року було проведено огляд вилученого мобільного телефону марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», під час якого було виявлено листування стосовно договорів, а також ноутбуку марки «HP», в якому було виявлено файли з юридичною документацією, зокрема договорами.

Після завершення проведення огляду предметів, ноутбук марки «HP», чорного кольору, з зарядним пристроєм до нього, та первинне пакування - поміщено до спец-пакету №WAR1830743, мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», сірого кольору, в чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператору «Лайфселл» НОМЕР_3 , та первинне пакування - поміщено до спец-пакету № WAR0046421.

26 червня 2024 року до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна, яке вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено частково.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

1) ноутбук марки «HP», чорного кольору, з зарядним пристроєм до нього, первинне пакування - які поміщено до спец-пакету № WAR1830743;

2) мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», сірого кольору, в чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператору «Лайфселл» НОМЕР_3 , первинне пакування - які поміщено до спец-пакету №WAR0046421, які було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржується лише в частині накладення арешту на майно, а саме: ноутбук марки «HP», чорного кольору, з зарядним пристроєм до нього, первинне пакування - які поміщено до спец-пакету № WAR1830743; мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», сірого кольору, в чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператору «Лайфселл» НОМЕР_3 , первинне пакування - які поміщено до спец-пакету №WAR0046421, які було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном, тому колегія суддів відповідно до частини першої статті 404 КПК України переглядає ухвалу слідчого судді в межах указаних доводів апеляційної скарги.

Ухвала слідчого судді в частині відмови у накладенні арешту на флеш-носій чорного кольору, флеш-носій срібного кольору, які поміщено до спец-пакету №WAR0046427, колегією суддів не перевіряється.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив частково клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене під час проведення 20 червня 2024 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: ноутбук марки «HP», чорного кольору, з зарядним пристроєм до нього, первинне пакування - які поміщено до спец-пакету № WAR1830743; мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max», сірого кольору, в чохлі, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператору «Лайфселл» НОМЕР_3 , первинне пакування - які поміщено до спец-пакету №WAR0046421 з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05 липня 2023 року, а також з метою забезпечення зберігання речових доказів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, вилучене 20 червня 2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05 липня 2023 року, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Таким чином, накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення у клопотанні про арешт майна та в ухвалі слідчого судді не зазначено в чому саме полягає кримінальна караність укладення договорів ТОВ «ЛСТ ЛТД», відсутні обставини вчинення дій, які містять ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, а саме - привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені речі можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05 липня 2023 року, накладення арешту на вищезазначене майно має легітимну мету, передбачену пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, а отже вказані документи та речі відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Доводи адвоката, що в ухвалі слідчого судді невірно зазначено дату клопотання - 26 червня 2024 року; вказано, що клопотання про арешт майна подано прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , якого немає у групі прокурорів, визначеній постановою від 06 липня 2023 року; вказано, що 20 червня 2024 року обшук проводився за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки вказані відомості, вочевидь, є опискою та дане питання у разі наявності підстав підлягає вирішенню у порядку статті 379 КПК України.

Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4