Рішення

від 16.09.2024 по справі 120/2114/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 вересня 2024 р. Справа № 120/2114/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Винний дім Гігінеішвілі" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Винний дім Гігінеішвілі" (далі - ПП "Винний дім Гігінеішвілі") звернулось в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує щодо протиправності висновків проведеної фактичної перевірки ПП "Винний дім Гігінеішвілі", викладених в акті від 06.12.2023 № 23827/02-32-07-05/40971754 та винесеним за наслідками проведення такої перевірки податковим повідомленням-рішенням від 26.12.2023 № 0235340705.

Ухвалою від 23.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

07.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення вимог ПП "Винний дім Гігінеішвілі" та вказав про таке. Так, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема:

- ПП "Винний дім Гігінеішвілі" за період з 27.05.2022 по 06.12.2023 при продажу міцних алкогольних напоїв розрахункові операції проводило через РРО без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, а саме в фіскальних звітних чеках РРО відсутні обов`язкові реквізити - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Порушення вчинене вперше (чек РРО від 04.06.2022 № 5298) в сумі 685,00 грн, наступні вчинені порушення (чеки РРО з № 5368 по № 10093 з 13.06.2022 по 22.11.2023) в сумі 112 417,50 грн.

Таким чином відповідач у відзиві зауважує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким встановлене порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» винесене за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару та невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. За результатами аналізу фіскальних, наявних в СОД РРО, встановлено, що при реалізації алкогольних напоїв створював/друкував невідповідні розрахункові документи: фіскальні чеки не містять цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Відповідну почекову інформацію РРО було передано до бази СОД РРО ДПС України відповідно до п. 7 ст. 3 Закону № 265/95ВР.

12.03.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що підприємство заперечує наявність порушень, зазначених у акті перевірки, податковому повідомленні-рішенні та наголошує, що суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу фактів порушень. На думку позивача, долучені відповідачем до Акту перевірки копії таблиці даних - перелік чеків РРО, не можуть бути підставою для підтвердження порушень суб`єктом господарювання порядку продажу підакцизного товару та не є відображенням господарської операції, адже таким підтвердженням може слугувати лише розрахунковий документ.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу "Про проведення фактичної перевірки ПП "Винний дім Гігінеішвілі" від 28.11.2023 № 3341е та направлення на проведення перевірки від 29.11.2023 № 5341, № 5343 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області 06.12.2023 проведено фактичну перевірку магазину ПП "Винний дім Гігінеішвілі" (ЄДРПОУ 40971754), за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Театральна, 20.

За результатами проведеної фактичної перевірки магазину ПП "Винний дім Гігінеішвілі" складено акт фактичної перевірки від 06.12.2023 № 23827/02-32-07-05/40971754, за висновками якого встановлено порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так в акті вказано про здійснення розрахункових операцій через РРО без застосування режиму програмування підакцизного товару (міцних алкогольних напоїв: з продажу горілки "Зубровка Бяла" ємністю 0,5 л по ціні 130 грн (фіскальний чек від 06.12.2023 № 10380), без зазначення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Також встановлено, що платник податків при реалізації алкогольних напоїв не надавав відповідно заповнених розрахункових документів, а саме: фіскальні чеки не містять серії та номер марки акцизного податку. Вказано, що порушення вчинено вперше в сумі 685 грн, наступні порушення на суму 74945 грн.

На підставі акту фактичної перевірки від 06.12.2023 № 23827/02-32-07-05/40971754 винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2023 № 0235340705, яким встановлено порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 1, п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних санкцій (штрафів) та/або пені, у розмірі 113 102, 50 грн.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 06.12.2023 ПП "Винний дім Гігінеішвілі", судом встановлено, що податковим органом застосовано такі санкції на суму 113 102, 50 грн (п. 1 ст. 17 ЗУ " 265/95-ВР), а саме:

1) 685 грн за порушення вчинене вперше чек від 04.06.2022 № 5298 (685 грн * 100% = 685 грн);

2) 112 417,50 грн за наступні вчинені порушення (74 945*150%).

Позивач, не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині застосованої суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), оскільки позивачем вбачається та не заперечується наявність під час здійсненої відповідачем перевірки лише одного реального порушення, виключно з фіскального чеку на суму 130,00 грн від продажу акцизної продукції, конкретніше горілки "Зубровка Бяла" ємністю 0,5 л по ціні 130 грн (фіскальний чек від 06.12.2023 № 10380). Тому ПП "Винний дім Гігінеішвілі" звернувся до суду із позовом про його скасування, вказуючи, що під час здійсненої перевірки відповідачем було зафіксовані відповідні порушення згідно з інформацією, яка міститься в електронних базах даних контролюючого органу, зокрема таблиці з переліком чеків РРО при цьому фіксування відповідних порушень можливе лише з аналізу фіскальних чеків, а саме належна фіксація порушення вбачається виключно з копії виданого фіскального чеку за продаж товару (алкогольного напою) для реалізації якого встановлено зазначення обов`язково цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у фіскальному чеку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - ЗУ № 481/95-ВР, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами частини 1 статті 16 ЗУ № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстави їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами.

В даному випадку встановлено, що проведення фактичної перевірки було зумовлене виконанням наказу ГУ ДПС України у Вінницькій області від 28.11.2023 № 3341е та доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.11.2023 № 5139/02-32-07-05.

В силу п.80.2 ст. 80 НК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом направлення на проведення, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

За змістом наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.06.2023 №1601к контролюючий орган призначив перевірку з підстав здійснення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива, наявності ліцензій, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

При цьому визначаючись щодо підставності застосування штрафних санкцій за виявлені під час проведення перевірки порушення норм податкового законодавства, суд зважає на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначаються нормами ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі ЗУ № 265/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 3 вищезазначеного Закону визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема зобов`язані:

- зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;

- подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.

Тобто, даною нормою унормовано обов`язок суб`єктів господарювання дотримуватись чітких дій при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону № 265/95 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Статтею 8 згаданого Закону визначено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі - Положення).

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Фіскальний касовий чек на товари (послуги)" Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95 у разі встановлення в ході перевірки факту:

- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання,

застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше та 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

При цьому п. 7 статті 17 Закону № 265/95 визначає фінансову відповідальність у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

В даному ж випадку, заперечуючи проти задоволення вимог даного позову, представник відповідача, посилаючись на матеріали перевірки, вказує на те, що при проведенні розрахункових операцій при продажі міцних алкогольних напоїв, що маркуються марками акцизного податку, у фіскальних чеках були відсутні обов`язкові реквізити, а саме: серія та номер марки акцизного податку.

При цьому, обставини того, що розрахункові документи, щодо яких контролюючий орган виявив невідповідність, було роздруковано суб`єктом господарювання та видано покупцям, представником відповідача жодним чином не спростовуються та не заперечуються.

В даному випадку суд наголошує, що аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95 встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;

4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а третій - з пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону № 265/95 відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Як з`ясовано судом у цій справі, позивача, крім іншого, притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме за відсутність у розрахункових документах одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (реквізитів марки акцизного податку).

Водночас, суд вказує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме цифрового значення серії та номера марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила можна вважати видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, що наведений у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 викладеним у справі № 420/11790/22.

Натомість, судом з`ясовано та відповідачем в цілому не заперечується та обставина, що позивач сплатив усі необхідні податки до бюджету, в тому числі, акцизний податок, доказів того, що продані товари не були промарковані акцизними марками із застосуванням спеціального коду матеріали справи також не містять. Тобто, наведені в акті фактичної перевірки обставини жодного впливу на реальність здійснення господарської операції як і на формування неправильних показників податкової звітності не мали.

Як було зазначено вище, до позивача були застосовані штрафні санкції за відсутність в розрахункових документах серії та номеру марки акцизного податку (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 Податкового кодексу України).

Аналіз, податкового законодавства України, свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

В той же час, суд акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення № 13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Вказаний факт обов`язково необхідно враховувати при притягнені особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Наведене відповідає правовому висновку, відображеному в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23.

Натомість, судом з`ясовано, що відповідачем під час фактичної перевірки вказані обставини взагалі не досліджувалися. При цьому жодних додатків до акту перевірки відповідачем не залучено. Із цього слід дійти висновку, що самі розрахункові документи в ході фактичної перевірки відповідачем не досліджувалися.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частинами першою - третьою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В даному випадку, встановлюючи порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95, контролюючий орган керувався виключно даними системи СОД РРО щодо проведення позивачем в перевіряємий період розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

Правова оцінка можливості врахування електронних даних системи СОД РРО як належних та допустимих доказів в спірних правовідносинах надавалася Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 при розгляді справи № 520/4564/23.

З цього приводу Верховний Суд зазначив, що пунктами 1, 2 Розділу II "Функціонування СОД РРО" Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року N 477, встановлено, що СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

При цьому Верховний Суд погодився із тим, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Поряд із цим, як видно із матеріалів справи, відомостей про фіскальні чеки не долучено навіть в якості додатку до акту фактичної перевірки, позаяк такий акт містить лише один додаток на одному аркуші, тобто копію чека від 06.12.2023 № 10380, копії чеків РРО та та Х-звіт.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору, суд вказує таке.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд врахував приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.02.2024 № 11868.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.12.2023 № 0235340705.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Винний дім Гігінеішвілі", сплачений судовий збір в сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "ВИННИЙ ДІМ ГІГІНЕІШВІЛІ" (вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40971754);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.09.2024.

Суддя Томчук Андрій Валерійович