Рішення

від 16.09.2024 по справі 300/1672/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. справа № 300/1672/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коломийської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про зобов`язання укласти з Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення: житловий будинок 19 ст., охоронний номер 110901(573), розташований у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, мотивовано тим, що Коломийською окружною прокуратурою Івано-Франківської області при здійсненні представницької діяльності встановлено факт протиправної бездіяльності власника пам`ятки архітектури місцевого значення у сфері охорони культурної спадщини на території АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок 19 ст., який взято на облік на підставі рішення ОВК №112 від 18.06.91р. та присвоєно охоронний номер 110901(573), що призводить до порушення режиму використання та охорони об`єкта та може негативно вплинути на його збереження. Однак, на момент подання цієї позовної заяви охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення її власником не укладено. При цьому, власниця пам`ятки ОСОБА_1 зобов`язана була з жовтня 2023 року укласти з Коломийською районною державною адміністрацією охоронний договір. Відтак, на думку позивача у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не укладенні з Коломийською районною державною адміністрацією охоронного договору об`єкта культурної спадщини місцевого значення: житлового будинку 19 ст., охоронний номер 110901(573), розташованого у м. Коломия на пл. Шевченка, 26. З огляду на викладені обставини позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.03.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.04.2024. Щодо заявлених позовних вимог представник зазначив, що з моменту як ОСОБА_1 стало відомо про те, що, нежитлове приміщення, загальною площею - 257,3 кв.м, за адресою: в АДРЕСА_2 , яке знаходиться в її власності - є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, остання виконуючи свій обов`язок, передбачений статтею 23 Закону №1805-ІП щодо необхідності укладення охоронного договору для забезпечення збереження пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення про що звернулась до Коломийської районної державної адміністрації. Тому, з метою добровільного вирішення даного спору, просила суд надати відповідачу додатковий строк для укладення зазначеного охоронного договору з Коломийською районною державною адміністрацією. Крім того, звертає увагу суду, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 348815578 від 02.10.2023, ОСОБА_1 є власником лише - нежитлового приміщення, загальною площею - 257,3 кв.м., що за адресою: в АДРЕСА_2 , яке знаходиться в багатоквартирному будинку та є тільки частиною будинку АДРЕСА_1 .

11.10.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен ініціювати укладення охоронного договору. Крім того, твердження позивача, що вона є власником лише частини будинку, безпідставні, оскільки інформація про інших власників будинку відсутня як у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і у відзиві відповідача. Враховуючи, вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Згідно паспорту об`єкта культурної спадщини та облікової картки від 2015 року, складеного Управлінням містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, житловий будинок 19 ст., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення (а.с.20-25).

За актом технічного стану об`єкта від 15.09.2015, загальний стан пам`ятки культурної спадщини житлового будинку 19 ст., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення задовільний (а.с.29-31).

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок XIX ст. на АДРЕСА_1 з 03.05.2018 року належав на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.33).

Коломийською окружною прокуратурою надіслано листа №09.53-57-232вих-23 від 02.02.2023 до Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації з метою отримання інформації про наявність з власником укладеного охоронного договору на дану пам`ятку архітектури з власником, проте Управління листом від 06.02.2023 №86/01-012/054 повідомило, що такий відсутній (а.с.34-35).

Згідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок XIX ст. на АДРЕСА_1 з 02.10.2023 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Зміна власника відбулася на підставі договору про розірвання договору дарування нежитлового приміщення від 02.10.2023 (а.с.36-36).

Відповідно до листа від 30.01.2024 № 185/01-009/019, Коломийська районна державна адміністрація, яка згідно із розпорядженням Івано-Франківської обласної адміністрації від 06.04.2023 №127 є органом, уповноваженим укладати охоронні договори на пам`ятки культурно спадщини з їх власниками, повідомила, що наданий час здійснюються заходи щодо вироблення механізму для укладення таких договорів, у тому числі у на пам`ятку яка розміщена на пл. Шевченка,26, м. Коломия (а.с.47).

З урахуванням виявлених обставин, що станом на момент подання цієї позовної заяви охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення з її ОСОБА_1 не укладено, прокуратура звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3статті 23 Закону України Про прокуратурупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Зі змісту вищезазначених норм закону слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 460/12784/22.

Суд зазначає, що у цій справі Керівник Коломийської окружної прокуратури обґрунтував підстави звернення до суду в інтересах Коломийської районної державної адміністрації щодо не укладення ОСОБА_1 охоронного договору.

Відтак, на переконання суду, прокурор наділений правом звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, який набрав чинності 23.10.2006, ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі Конвенція).

Статтею 1 Конвенції визначено, що пам`ятки, під якими розуміються усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення для цілей даної Конвенції є складовою частиною виразу архітектурна спадщина.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Конвенції, на кожну Сторону Конвенції покладено обов`язок вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини та за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Статтею 9 Конвенції визначено, що на Сторони покладено обов`язок забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі-Закон №1805-III).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною 1 статті 6 Закону №1805-III визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Згідно з частин 1, 2 статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та власника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, законом передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Відтак, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є адміністративним договором.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 по справі №806/1536/18.

Згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1768 власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку визначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку до охоронного договору додаються:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Аналогічний висновок був зроблений Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 року по справі №826/4605/16, від 19.02.2021 року по справі № 826/25854/15.

Згідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок XIX ст. на пл. Шевченка, 26 у м. Коломия з 02.10.2023 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Зміна власника відбулася на підставі договору про розірвання договору дарування нежитлового приміщення від 02.10.2U23 (а.с.36-36).

Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 як власник об`єкта нерухомого майна житловий будинок 19 ст., охоронний номер 110901 (573), розташований у АДРЕСА_1 , яке одночасно є пам`яткою архітектури місцевого значення, зобов`язана була укласти охоронний договір.

При цьому, суд звертає увагу, що розпорядженням голови Івано-Франківської ОВА від 06.04.2023 № 127 «Про делегування повноважень щодо укладення охоронних договорів» районним державним (військовим) адміністраціям Івано-Франківської області, серед яких і Коломийській, делеговано повноваження у сфері культурної спадщини, а саме укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, які знаходяться під охороною держави, в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (а.с.43).

Однак, на даний час ОСОБА_1 як власник пам`ятки архітектури «житловий будинок 19 ст., охоронний номер 110901 (573), розташований у АДРЕСА_1 , до Коломийської районної державної адміністрації не зверталася та не уклала охоронний договір, що підтверджується матеріалами справи.

Вказані обставини свідчать про безпідставність доводів представника відповідача зазначених у відзиві, що ОСОБА_1 з метою виконання свого обов`язку, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III щодо необхідності укладення охоронного договору для забезпечення збереження пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення, подано документи на укладення охоронного договору які перебувають на стадії перевірки Коломийською РДА, оскільки на підтвердження наведеного не надано жодного доказу.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача про наявність інших власників частин будинку на АДРЕСА_1 , оскільки така відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а протилежне не доведено відповідачем.

При вирішенні спору по суті суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі №420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання Федерацією вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України Про охорону культурної спадщини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18.

З огляду на викладене, а також на те, що державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 укласти з Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення: житловий будинок ХІХ ст., охоронний номер 110901(573), розташований у АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) укласти з Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення: житловий будинок XIX ст., охоронний номер 110901(573), розташований у м. Коломия на пл. Шевченка, 26.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03530483, бульвар Лесі Українки, 47, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200) в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23806257, вулиця Верещинського , 17 м.Коломия, 78203);

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Микитин Н.М.