Рішення

від 16.09.2024 по справі 300/2499/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. справа № 300/2499/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.05.2023 за №092750008245 щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах, та зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.04.1992 по 01.03.2001, і в подвійному розмірі період роботи з 01.07.1988, з 30.12.1990 по 01.03.2001, та зобов`язання призначити пенсію з 26.04.2023, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, скаржник, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, Управління, орган пенсійного забезпечення), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.05.2023 за №092750008245 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення) про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.04.1992 по 01.03.2001 та до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ) період роботи з 30.12.1990 по 01.03.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 26.04.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням в подвійному розмірі стажу роботи з 01.07.1988 по 01.03.2001 при обчисленні пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 26.04.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Внаслідок розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Львівській області 04.05.2023 прийнято рішення №092750008245 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Свою відмову відповідач 2 мотивує відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу та страхового стажу, а також недосягненням 55 років. За протиправними аргументами органу пенсійного забезпечення страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 04 місяці 0 днів, до останнього зараховано усі періоди роботи. Пільговий стаж позивача за Списком №2 відповідач 2 визначив тривалістю 6 років 03 місяці 01 день. ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що, за результатами розгляду документів доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи заявника з 03.09.1992 по 01.03.2001 згідно довідки від 21.04.2023 за №07/18, оскільки висновком №4489 Державної експертизи умов праці не підтверджено право на пенсію за Списком №2 молодшого медичного персоналу та не долучено накази про результати проведеної атестації робочого місця.

У спірному рішенні відповідач 2 покликається на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV), згідно якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, та вказує про відсутність права на призначення пенсії.

На переконання позивача, до спірних правовідносин слід застосовувати пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, згідно якої пенсія на пільгових умовах за Списком №2 призначається, зокрема, жінкам після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Позивачем, разом із заявою про призначення пенсії від 26.04.2023, надано пенсійному органу наказ про атестацію робочих місць у Державній обласній психіатричній клінічній лікарні №1 від 18.11.1998 за №59 та висновок державної експертизи умов праці №4489 від 27.01.2009, відповідно до яких здійснено атестацію посад на яких працювала остання. При цьому посади, на яких працювала ОСОБА_1 визначені у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162, у розділі XXIV (Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення; в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально- профілактичних установах і відділеннях будинків дитини: молодший та середній медичний персонал) - 2260000в, котрий був чинний на момент перебування позивача на відповідних посадах. Отже, посади на яких працювала позивач були віднесені до посад із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, а період роботи, який протиправно, на переконання скаржника, не враховано відповідачем 2, з 02.04.1992 по 01.03.2001 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

Також, станом на день звернення до Управління із заявою про призначення пенсії, положення статті 60 Закону №1788-XII в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу з надання психіатричної допомоги, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, які регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу. Так, період роботи з 01.07.1988 по 29.12.1990 враховано пенсійним органо у подвійному розмірі, але решту стажу у подвійному розмірі не враховано. Тому, незважаючи на проведені реорганізації лікувальної організацій, у якій працювала ОСОБА_1 та зміни назв її посад, стаж роботи останньої за період з 30.12.1990 по 01.03.2001 на посадах по безпосередньому обслуговуванню гострих психічно хворих осіб має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) (а.с.46-47).

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив від 15.04.2024 за №1300-5903-8/60028, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 16.04.2024 за №11601/24 (а.с.52-58). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637. Довідка, уточнююча пільговий характер роботи є обов`язковим документом, оскільки в трудових книжках не зазначається, у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

Так, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 03.09.1992 по 01.03.2004, згідно наданої уточнюючої довідки від 21.04.2023 за №07/18, оскільки висновком №4489 Державної експертизи умов праці не підтверджено право на пенсію за Списком №2 молодшого медичного персоналу та не долучено накази про результати проведеної атестації робочого місця. Отже, згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у позивача відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, зокрема, 25.04.2024 в суді за вх.№12846/24 зареєстровано відзив відповідача 1 від 19.04.2024 за №0900-0902-5/24210 на позовну заяву (а.с.59-102). Представник Управління у згаданому відзиві заперечив проти доводів, викладених у позовній заяві, з огляду на наступні мотиви та аргументи.

Так, зазначив, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 наявний запис про період роботи останньої з 01.07.1988 по 01.03.2001 в Івано-Франківській обласній психіатричній лікарні (згодом перейменованій на комунальне некомерційне підприємство "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради"), зокрема, з 01.07.1988 по 31.03.1992 на посаді санітарка-буфетниця 6-го відділу, з 01.04.1992 по 10.02.1998 на посаді палатна санітарка, з 11.02.1998 по 01.03.2001 на посаді молодша медична сестра (палатна). На переконання представника Управління, наявність записів у трудовій книжці про періоди роботи не звільняє від врахування інших умов необхідних для призначення пенсії встановлених Законом №1058-IV, Порядком №637, Порядком №383, Порядком №22-1.

Зокрема, на думку відповідача 1, ані трудова книжка позивача, ані уточнююча довідка підприємства не містять відомостей щодо зайнятості позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, немає підтвердження атестації робочого місця та відсутня інформація щодо надання відпусток без збереження заробітної плати. Зазначене унеможливлює встановлення факту щодо зайнятості ОСОБА_1 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. Просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Зміст довідки №12 від 26.04.2023засвідчуж, що ОСОБА_1 в період з 05.01.1988 по 03.06.1988 працювала укладальником 2-го розряду в ПрАТ "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" (а.с.78).

Згідно записів, вчинених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.15-16, 76-77) ОСОБА_1 :

- з 01.07.1998 прийнята на роботу на посаду санітарки-буфетниці в 6-й відділ Івано-Франківську обласну психлікарню №1 (запис №1);

- з 01.04.1992 переведена на посаду палатної санітарки 6-го відділу Івано-Франківської обласної психлікарні №1 (запис №2);

- 11.02.1998 посада палатна санітарка змінена на посаду молодша медична сестра (палатна) (запис №3);

- з 01.03.2001 звільнена з роботи по власному бажанню (запис №4);

- з 06.05.2003 розпочата виплата допомоги по безробіттю (запис №5);

- з 30.01.2004 припинено виплату допомоги по безробіттю (запис №6).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ), звернулася до відділу обслуговування громадян №13 (сервісний центр) Пенсійного фонду України із заявою від 26.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.69).

На підтвердження наявності загального та пільгового стажу до вказаної заяви позивачем, серед іншого, долучено: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 за №12, довідку про прийняття на роботу (навчання) за №12, наказ №1-к, наказ №107-5, наказ №114-к, наказ №1-к, наказ №41-к, наказ №59, довідку №202, довідку №07/19, довідку №07/18, висновок №4489, свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 , трудову книжку серії НОМЕР_1 . Вказана обставина підтверджується розпискою-повідомленням від 26.04.2023 за №2222 і не заперечується сторонами (а.с.70).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.04.2023, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 04.05.2023 за №092750008245 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, недосягнення 55 річного віку із посиланням на дію положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.18, 68). Вказане рішення відповідачем 1 листом від 12.05.2023 за 0900-0216-8/21527 направлено на адресу реєстрації позивача (а.с.17). Втім, за заявою ОСОБА_1 від 12.02.2024, доведено до відома останньої листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 15.03.2024 за №0900-0216-8/16146 (а.с.19).

Оскаржуваним рішенням відповідач 2 підтвердив наявність у заявника страхового стажу тривалістю 16 років 04 місяці 00 днів та пільгового стажу 06 років 03 місяці 01 день.

Згідно змісту спірного рішення, ГУ ПФУ у Львівській області до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 03.09.1992 по 01.03.2004 ОСОБА_1 , згідно довідки від 21.04.2023 за №07/18, оскільки висновком №4489 Державної експертизи умов праці не підтверджено право на пенсію за Списком №2 молодшого медичного персоналу та не долучено накази про результати проведеної атестації робочого місця.

Виходячи із мотивів оскаржуваного рішення та аргументації, розкритих відповідачами у відзивах на позовну заяву, останні заперечують наявність у позивача всіх сукупних даних. Необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зокрема, органи пенсійного забезпечення покликаються на приписи частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, відповідно до яких право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років, у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, та не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.05.2023 №092750008245 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з метою захисту порушених прав, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 02.04.1992 по 01.03.2001 та до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 30.12.1990 по 01.03.2001, призначити та виплачувати з 26.04.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням в подвійному розмірі стажу роботи з 01.07.1988 по 01.03.2001 при обчисленні пенсії.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Повернення до фактичних обставин у справі вказує на те, що ОСОБА_1 звернулася 26.04.2023 до відділу обслуговування громадян №13 (сервісний центр) Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.69).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатом розгляду заяви позивача від 26.04.2023, прийняло рішення від 04.05.2023 за №092750008245 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, недосягнення 55 річного віку із посиланням на дію положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.18,68).

Також оскаржуваним рішенням підтверджено обставину зарахування до страхового стажу усіх періодів роботи ОСОБА_1 , а саме 16 років 04 місяці 0 днів.

Вказане засвідчується формами РС-право за пенсійною справою №092750008245, сформованими при обчисленні стажу для розрахунку права на пенсію, в тому числі при прийнятті спірного рішення (а.с.23-24, зворотній бік а.с.68). Відповідачі не спростовують та визнають обставину зарахування до страхового стажу особи всіх періодів роботи.

У позовній заяві ОСОБА_1 ставить вимогу про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону №1788-ХІІ період роботи з 30.12.1990 по 01.03.2001, надаючи правову оцінку коментованій вимозі, слід вказати про таке.

В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно записів, вчинених у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.15-16,76-77) ОСОБА_1 , серед іншого:

- з 01.07.1998 прийнята на роботу на посаду санітарки-буфетниці в 6-й відділ Івано-Франківської обласної психлікарні №1 (запис №1);

- з 01.04.1992 переведена на посаду палатної санітарки 6-го відділу Івано-Франківської обласної психлікарні №1 (запис №2);

- 11.02.1998 посада палатна санітарка змінена на посаду молодша медична сестра (палатна) (запис №3);

- з 01.03.2001 звільнена з роботи по власному бажанню (запис №4).

Слід зазначити, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнятий/переведений на таку посаду (роботу).

Відповідно до довідок Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" від 21.04.2023 за №07/18 та від 18.08.2022 за №07/19 позивач з 01.07.1988 (наказ №144-к від 01.07.1988) по 01.03.2001 (наказ №19-к від 01.03.2001) працювала зі шкідливими та важкими умовами праці, виконання якої надає право на подвоєння стажу згідно Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV.

Відповідач не заперечує факт роботи позивача в закладі надання психіатричної допомоги (Комунальне некомерційне підприємство "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради") у спірні періоди.

Згідно статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 за №1489-III заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Як свідчать публічні відомості, які містяться в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код юридичної особи 01993115), до видів діяльності КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" належать спеціалізована медична практика 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами), діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади) та загальна медична практика код 86.21 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю).

Отже, КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради", як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги, і в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ є закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно форм РС-право, оформленого з метою визначення стажу для розрахунку права на пенсію при прийнятті оскаржуваного рішення, стаж роботи ОСОБА_1 з 01.07.1998 по 29.12.1990, з 31.12.1992 по 02.09.1993, з 01.03.1995 по 31.10.1996, з 01.12.1996 по 01.12.1996, 16.12.1996 по 16.03.1997, з 01.04.1997 по 01.02.1998, з 15.02.1998 по 31.07.1998, 16.08.1998 по 31.01.1999, з 16.02.1999, з 01.11.1998 по 31.01.2000, з 16.02.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 11.01.2001 та з 01.02.2001 по 01.03.2001 зараховано із посиланням на статтю 60 Закону №1788-ХІІ із позначкою "Мед.заклад" (а.с.23).

Період з 01.07.1988 по 29.12.1990 зараховано до стажу роботи в подвійному розмірі (з урахуванням кратності) відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, решта періодів зараховані в одинарному розмірі (а.с.24).

Виходячи із змісту відзивів на позовну заяву, оскаржуваного рішення, відповідачі не заперечити право ОСОБА_1 про зарахування в подвійному розмірі періодів її роботи в КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" згідно з статтею 60 Закону №1788-ХІІ та не вказують, з яких підстав період роботи позивача з 01.07.1988 по 29.12.1990 зараховано у подвійному розмірі, а решта періодів роботи в одинарному.

Відповідачі у справі не спростували, що КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради", як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону України №1788-ХІІ є закладом з надання психіатричної допомоги.

Станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії положення статті 60 Закону №1788-ХІІ в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу з надання психіатричної допомоги, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу.

Втім, слід звернути увагу на зміст довідки, виданої КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" від 18.08.2022 за №07/19, згідно якої позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 30.12.1990 по 30.12.1992 та з 03.09.1993 по 28.02.1995.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Частиною 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом "ж" вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров`я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Застосовуючи у спірних правовідносинах норми щодо пільг по обчисленню стажу за роботи в деяких медичних закладах, визначених статтею 60 Закону №1788-ХІІ, слід мати на увазі, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Приписами статті 30 КЗпП України передбачено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП України).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, а тому період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №314/404/17, від 28 листопада 2019 року у справа №349/422/16-а.

Застосовуючи описане правове регулювання частини періоду трудової діяльності позивача в лікарняному закладі призначеного для надання психіатричної допомоги, період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла 3-річного віку з 30.12.1990 по 30.12.1990 та з 03.09.1993 по 28.02.1995 зараховується до стажу роботи лише в одинарному розмірі.

Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 в КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" підлягає зарахуванню до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ, за період з 31.12.1990 по 02.09.1993 та з 01.03.1995 по 01.03.2001 і, як наслідок, позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Надаючи оцінку доводам відповідачів про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 03.09.1992 по 01.03.2001, суд керується наступними мотивами.

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, визначено підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В той же час, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для жінок і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Однак, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII (надалі по тексту також Закон №213VIII).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213- VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 04.05.2023 за №092750008245 про відмову у призначенні пенсії слідує, що до пільгового стажу за Списком №2 згідно довідки від 21.04.2023 за №07/182001 не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 03.09.1992 по 01.03., оскільки висновком №4489 Державної експертизи умов праці не підтверджено право на пенсію за Списком №2 молодшого медичного персоналу та не долучено накази про результати проведеної атестації робочого місця (а.с.68).

В той же час, відомості форми РС-право за пенсійною справою №092750008245 вказують на те, що до пільгового стажу за Cписком №2 позивача зараховано періоди з 01.07.1988 по 29.12.1990, з 30.12.1990 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 01.04.1992 (а.с.23-24).

Зазначена обставина суперечить змісту оскаржуваного рішення, адже до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період починаючи не з 03.09.1992, а з 02.04.1992 (форма РС-право за пенсійною справою №092750008245) і по 01.03.2001 відповідно, про що вірно зазначає ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви.

У спірному випадку судом розглядається і вирішується спір, предметом якого є правомірності незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду з 02.04.1992 по 01.03.2001, про що зазначено в ухвалі суду від 08.04.2024 про відкриття провадження (а.с.46-47).

Органи пенсійного забезпечення, ані у відзивах на позовну заяву, ані в спірному рішенні не вказують про мотиви незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду з 02.04.1992 по 02.09.1992, а лише вказують на підстави відмови у зарахуванні пільгового стажу за Списком №2 з 03.09.1992 по 01.03.2001.

Насамперед, слід відмітити, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).

Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), регламентовано, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Необхідно зазначити, що за весь спірний період роботи ОСОБА_2 , чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження" від 22.08.1956 за №1173 (надалі по тексту також - Постанова №1173), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 (надалі по тексту також - Постанова №10), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (надалі по тексту також - Постанова №162), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 за №36 (надалі по тексту також - Постанова №36).

Посади молодша медична сестра (санітарка буфетниця з годуванню хворих) по безпосередньому обслуговуванню гострих психічно хворих та молодша медична сестра (санітарка палатна) по безпосередньому обслуговуванню гострих психічно хворих передбачені Списком №2, розділ "ХХІV", позиція "260000в", код КП "5132", затвердженим Постановою №162.

Матеріалами справи засвідчено, що на підставі наказу Івано-Франківської обласної психіатричної лікарні №1 від 11.02.1998 за №8 з 11.02.1998 посада "палатна санітарка" змінена на посаду "молодша медична сестра (палатна)", свідченням чого є запис №3 в трудовій книжці Лещишин О.В. серії НОМЕР_1 (а.с.15-16).

Наказом №107-к від 03.09.1992 позивача з 03.09.1992 переведено на повну ставку палатної санітарки 4-го відділу (а.с.85).

Слід виснувати факт перебування ОСОБА_1 з 03.09.1992 на посаді молодша медична сестра (палатна) у 4-ому відділі Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні №1.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 атестаційною комісією Державної обласної психіатричної клінічної лікарні №1 проведено атестацію робочих місць з метою підтвердження права працюючих на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці, та за результатами якої прийняло рішення атестаційної комісії від 17.11.1998. Вказане засвідчується відомостями з наказу від 18.11.1998 за №59 про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці (надалі по тексту також Наказ №59) (а.с.86).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.1990 за №357 затверджено Положення про Державну експертизу умов праці (надалі по тексту також Положення №357) (застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Основними завданнями Державної експертизи умов праці є забезпечення реалізації державної політики щодо соціального захисту працюючих, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності та видів їх діяльності (підпункт "а" пункту 1 Положення №357).

Абзацом 4 пункту 3 Положення №357 закріплено право Державної експертизи умов праці перевіряти на підприємствах документацію про встановлення працівникам пільгових пенсій і додаткових відпусток на відповідність її чинному законодавству.

Так, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації 27.01.2009 здійснено експертизу якості вперше проведеної у листопаді 1998 року атестації за умовами праці робочих місць Івано-Франківської Державної обласної психіатричної лікарні №1, про що складено відповідний висновок державної експертизи умов праці №4489 від 27.01.2009 (надалі по тексту також Висновок №4489) (а.с.87).

Предметом оцінки згідно вказаного Висновку №4489, серед іншого, став наказ Івано-Франківської Державної обласної психіатричної лікарні №1 від 18.11.1998 за №59 "Про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці".

Висновком №4489 підтверджено правомірність встановлення права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, серед іншого, "2260000в молодший медичний персонал. Відділ №1", зокрема, "молодша медична сестра (палатна)" (розділ ІІІ "Висновок та рішення") (зворотній бік а.с.88).

Відповідно до абзацу 7 пункту 3 Положення №357 Державна експертиза умов праці має право вносити адміністрації підприємств подання про припинення дії прийнятих на підприємстві рішень з питань пільгового пенсійного забезпечення і надання додаткових відпусток, що не відповідають чинному законодавству.

Коментованим Висновком №4489 встановлено неправомірно підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 працівникам лікарні за професіями "інструктор з трудової терапії", "старша сестра медична".

Направлено подання від 25.11.1998 за №119 в Управління соціального захисту населення для припинення дії Наказу №49 в цій частині (розділ І "Відповідність проведеної атестації" Висновку №4489) (а.с.87, зворотній бік а.с.87).

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Положення №357 працівники служби Державної експертизи умов праці зобов`язані надавати органам, що призначають та виплачують пенсії, висновок щодо підтвердження (скасування) права працівників на пенсію на пільгових умовах.

Висновком №4489 підтверджено, що прийняте рішення атестаційної комісії за результатами вперше проведеної атестації (наказ №59 від 18.11.1998) по атестованих робочих місцях відповідає вимогам чинного законодавства.

Слід вказати про відсутність у Висновку №4489 застережень про скасування права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 посади, котру займала ОСОБА_1 (молодша медична сестра (палатна) відділення №4).

Відповідачі не надали суду доказів про надання Державною експертизою умов праці будь-яких інших висновків про скасування права працівників Івано-Франківської Державної обласної психіатричної лікарні №1, які могли б спростувати рішення експертизи умов праці, оформленої Висновком №4489.

Також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області проведено перевірку КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" з питань підтвердження заробітної плати за період з 01.01.1995 по 30.06.2000 в довідці від 23.08.2022 за №12 для обчислення пенсії ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт від 23.08.2023 за №0900-1102-1/6093 (а.с.100-101).

Коментованою перевіркою встановлено, що довідка від 23.08.2022 за №12 за період роботи 01.01.1995 по 30.06.2000 відповідає первинним документам бухгалтерського обліку (а.с.101).

У спірних правовідносинах орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних інших дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача (довідки від 21.04.2023 за №07/18, наказу №59, висновку №4489), що, на переконання суду, є порушенням вищезазначених норм.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача за Списком №2), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Окремо слід надати оцінку періодам перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати, в розрізі зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 02.04.1992 по 01.03.2001.

Так, згідно статті 181 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України, Кодекс) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до статті 34 цього ж Кодексу простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).

Зі змісту довідки КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" від 18.08.2022 за №07/19 (а.с.81) слідує, що ОСОБА_1 за період роботи перебувала у відпустці без збереження заробітної плати:

- з 01.11.1996 по 30.11.1996 (наказ №82-в від 21.10.1996);

- з 02.12.1996 по 15.12.1996 (наказ №93-в від 28.11.1996);

- з 17.03.1997 по 31.03.1997 (наказ №18-в від 30.03.1997);

- з 02.02.1998 по 14.02.1998 (наказ №4-в від 23.01.1998);

- з 01.08.1998 по 15.08.1998 (наказ №48-в від 21.08.1998);

- з 01.02.1999 по 15.02.1999 (наказ №5-в від 01.02.1999);

- з 15.10.1999 по 31.10.1999 (наказ №70-в від 13.10.1999);

- з 01.02.2000 по 15.02.2000 (наказ №5-в від 01.02.2000);

- з 01.08.2000 по 15.08.2000 (наказ №44-в від 02.08.2000);

- з 16.08.2000 по 31.08.2000 (наказ №50-в від 15.09.2000);

- з 12.01.2001 по 31.01.2001 (наказ №3-в від 04.01.2001).

ОСОБА_1 сумарно перебувала у відпустці без збереження заробітної плати в календарному 1996 році - 44 дні, в 1997 році 15 днів, в 1998 році 28 днів; в 1999 році 32 дні, в 2000 році 46 днів, в 2001 році 20 днів.

З огляду на вищевикладене, не підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 02.12.1996 по 15.12.1996 (14 днів, з розрахунку: 44 30 = 14), з 30.10.1999 по 31.10.1999 (2 дні, з розрахунку: 32 30 = 2), з 16.08.2000 по 31.08.2000 (16 днів, з розрахунку 46 16 = 30).

З урахуванням вищенаведеного, є протиправною бездіяльність органу пенсійного забезпечення в частині незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 02.04.1992 по 02.09.1992 в КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради", а також є неправомірними дії ГУ ПФУ у Львівській області в частині не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача в закладі надання психіатричної допомоги з 03.09.1992 по 01.12.1996, з 16.12.1996 по 09.10.1999, з 01.11.1999 по 15.08.2000, з 01.09.2000 по 01.03.2001.

В свою чергу, в частині незарахування періодів з 02.12.1996 по 15.12.1996, з 30.10.1999 по 31.10.1999 та з 16.08.2000 по 31.08.2000 такі дії є правомірними.

Беручи до уваги усі обставини справи та норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд виснує про наявність достатніх фактичних і правових підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 в КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" з 02.04.1992 по 02.09.1992, з 03.09.1992 по 01.12.1996, з 16.12.1996 по 09.10.1999, з 01.11.1999 по 15.08.2000, з 01.09.2000 по 01.03.2001.

Щодо наявності юридичних підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, то суд вказує на таке.

Як вже зазначалось судом, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Стосовно наявності у позивача страхового стажу, як умови для визначення права на пенсію матеріали справи засвідчують наступне.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.05.2023 за №092750008245 підтверджено обставину зарахування до страхового стажу усіх періодів роботи ОСОБА_1 , страховий стаж склав 16 років 04 місяці 00 днів (а.с.68).

Згідно форми РС-право за пенсійною справою №092750008245, сформованої ГУ ПФУ у Львівській області під час прийняття спірного рішення, страховий стаж позивача склав 16 років 04 місяці 00 днів, з урахуванням періоду з 01.07.1988 по 29.12.1990, який зарахований у кратному (подвійному) розмірі. Вказане не заперечується сторонами.

Згідно сформованих вище по тексту судового рішення висновків суду, підлягає зарахуванню до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ період роботи ОСОБА_1 з 31.12.1990 по 02.09.1993 та з 01.03.1995 по 01.03.2001.

За наслідками переведення вказаних періодів роботи із врахуванням кратності (подвійного обчислення), страховий стаж позивача для визначення права на пенсію, із урахуванням раніше зарахованого за оскаржуваним рішенням, складатиме більше 20 років, а отже є дотриманою умова наявності 20 років стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2

В розрізі наявності пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, як умови для визначення права на пенсію сформував наступну правову позицію.

Оскаржуваним рішенням підтверджено наявність у ОСОБА_1 пільгового стажу за Списком №2, який становить 06 років 03 місяці 01 день, коментоване визнається сторонами та підтверджується формами РС-право за пенсійною справою №092750008245 (а.с.23-24, 68).

Покликаючись на попередні висновки за рішенням суду, позивачу слід зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 02.04.1992 по 02.09.1992, з 03.09.1992 по 01.12.1996, з 16.12.1996 по 09.10.1999, з 01.11.1999 по 15.08.2000, з 01.09.2000 по 01.03.2001.

За наслідком чого у ОСОБА_1 наявно більше 10 років стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Щодо віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 слід керуватися нижче описаним.

В матеріалах справи наявна копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 20.01.2015 (том1 а.с.12-14), остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 26.04.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 досягнула 54 років, при необхідних 50.

Зважаючи на досягнення позивачем 50 років, наявності у неї загального страхового стажу понад 20 років, в тому числі стажу роботи за Списком №2 понад 10 років (з урахуванням висновку суду щодо зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи, а також зарахування стажу у подвійному розмірі), є очевидним протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.05.2023 за №092750008245, а відтак таке підлягає скасуванню.

Слід звертає увагу сторін, що коментований висновок сформований судом виключно в питанні наявності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ за сукупності необхідних умов щодо загального страхового стажу, пільгового стажу і віку особи.

У даній справі суд не надає правової оцінки із правового регулювання питанню визначення розміри пенсій особи, в якої наявне право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В адміністративному позові ОСОБА_1 , обираючи відповідача, який повинен відновити її право на пенсію, просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.04.1992 по 01.03.2001 та до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 30.12.1990 по 01.03.2001 та призначити та виплачувати з 26.04.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням в подвійному розмірі стажу роботи з 01.07.1988 по 01.03.2001 при обчисленні пенсії.

В даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахувала наступного.

Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , поданої через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Отже, саме ГУ ПФУ у Львівській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

При вирішенні позовної вимоги про зобов`язання Управління призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком№2, суд керується наступними мотивами.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем 2 при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 04.05.2023 за №092750008245 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" з 02.04.1992 по 02.09.1992, з 03.09.1992 по 01.12.1996, з 16.12.1996 по 09.10.1999, з 01.11.1999 по 15.08.2000 та з 01.09.2000 по 01.03.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції АТ КБ "ПриватБанк" №9338-0404-8279-6010 від 03.04.2024 (а.с.11).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 484,48 гривень, що пропорційно становить 40 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 04.05.2023 за №092750008245 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період її роботи з 31.12.1990 по 02.09.1993 та з 01.03.1995 по 01.03.2001 в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" з 02.04.1992 по 02.09.1992, з 03.09.1992 по 01.12.1996, з 16.12.1996 по 09.10.1999, з 01.11.1999 по 15.08.2000 та з 01.09.2000 по 01.03.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) сплачений судовий збір в розмірі 484,48 гривень (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м.Львів, Львівська область, 79016.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя

/підпис/

"____"

м.п.