Рішення

від 16.09.2024 по справі 380/6192/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 рокусправа № 380/6192/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, ЄДРПОУ 39459965) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправною та скасування картки,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» до Львівської митниці, у якій просить суд: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100679/2 від 31.10.2023; визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002820 від 31.10.2023 року та скасувати їх.

В обґрунтування позову зазначає, що митницею витребувано додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, які були подані разом із митною декларацією та не надано жодних пояснень щодо того, яким чином ці документи можуть спростувати чи підтвердити числові значення складових митної вартості товару. За відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ правові підстави для витребовування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості у митниці відсутні. Стверджує, що митниця повинна зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. На вимогу митного органу, декларантом надано додаткові документи. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Сумніву митного органу не спростовано. Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Вказує, що спірне рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, а також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерела , які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості, тобто всі відомості у відповідності до вимог ст. 55 МКУ - зазначені. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МКУ, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. Таким чином, при розмитнені товару відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості при цьому не довів неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об`єктивними.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

24.07.2023 року між ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» (Україна) (Покупець) та ZHEJLANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO,. LTD (Китай) (Продавець) укладено договір №VMP20230724, відповідно до якого Продавець зобов`язується виготовити автомобільні запчастини та зобов`язується продавати їх тільки Покупцю.

На підставі договору №VMP20230724 від 24.07.2023 та рахунку-інвойсу №Y2023080002 від 01.08.2023 Покупець придбав у Продавця автомобільні запчастини, загальною вартістю 19857,89 доларів США.

До митного оформлення митним брокером від імені позивача було подано митну декларацію 23UA209230115434U2. На підставі даної митної декларації декларанту було виставлено вимогу про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № Y2023080002 від 01/08/2023 на поставлені товари, зовнішньо-економічний контракт № VMP20230724 від 24/07/2023 з виробником-постачальником, документи на підтвердження вартості транспортних витрат (рахунки, довідки, CMR, коносамент), договір про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0809/23/1-авто/Ф від 08/09/2023, заявка № 4 від 11/07/2023 на експедирування вантажу, договір транспортного експедирування № 0103/19 02 від 01/03/2019, договір про надання транспортних послуг № 07/2023 від 05/07/2023, експортна декларація 310120230517246361 від 05/08/2023 країни експортера (Китай), транзитна декларація 23PL322080NS68F280 від 23/10/2023 країни транзитера (Польща), бухгалтерська документація (прибуткові/видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером, картка рахунку), специфікація № Y2023080002 від 01/08/2023 виробника експортера, прайс-лист виробника-експортера, звіт про незалежну експертну оцінку № 425-10-223 від 30/10/2023 щодо вартості аналогічних поставлених товарів, заявка імпортера ВН-0010733 від 25/07/2023, INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку, лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів, копія митної декларації № 23UA209230020751U9 01-03-2023 (в т. ч. інвойс), копія митної декларації № 23UA209230022101U0 03-03-2023 (в т. ч. інвойс).

З огляду на всі подані додаткові документи митний орган видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002820 від 31.10.2023 року.

31.10.2023 року митним брокером було подано ще одну митну декларацію №23UA209230100079U7 для розмитнення спірної вартості товару. В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу. Разом із повторною митною декларацією до митного оформлення подавалися документи, які зазначені в графі 44 цієї МД.

31.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100679/2, яким митний орган встановив вартість за одиниці товару -6,16 дол. США/кг. Коригування щодо Товару було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ), а в основу покладена митна декларація № UA209170/2023/084241 від 15.10.2023.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002820 від 31.10.2023. Підставою для відмови було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 19.10.2023 № UA209000/2023/100679/2.

В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100679/2 від 31.10.2023 вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано Інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - згідно наданих до митного контролю CMR б/н від 24.10.2023 у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE ZARITSKYI YEVHENII проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) згідно договору перевезення від 08.09.2023 № 0809/23/1-авто/Ф декларантом не надано, заявку на перевезення, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, калькуляцію тощо, що унеможливлює здійснення перевірки вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість доставки товару до митного кордону України викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; - відповідно до вимог п. 3.1 договору транспортного експедирування від 01.03.2019 №0103/19- 02, послуги Експедитора які пов`язані з виконанням даної угоди мають бути оплачені Клієнтом на умовах 100 % передплати, проте на момент митного оформлення даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог договору; - відповідно до вимог п. 3.1.1 договору про організацію перевезень від 08.09.2023 №0809/23/1-авто/Ф Замовник зобов`язаний надати Виконавцю Заявку на перевезення, яка являється невід`ємною частиною договору та у якій мають бути зазанчені істотні умови перевезення, проте даний документ декларантом не надано; - Заявка № 4 від 11.07.2023 до договору транспортного експедирування від 01.03.2019 №0103/19-02 не погоджена Експедитором (відсутній підпис та печатка Експедитора). Відповідно до вимог п. 3.3 даної угоди Заявка являється невід`ємною частиною договору тому має бути погоджена всіма сторонами договору; - у гр. «країна призначення» митної декларації країни експорту від 08.05.2023 №310120230517246361 вказано що країною призначення товару є Польща, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічній операції. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-профррма (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних Із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митнсії декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надано наступні додаткові документи:

- висновок експертної організації щодо вартості товарів які оцінюються;

- прайс-лист підприємства виробника (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб);

- митні декларації та рахунки щодо ідентичних товарів щодо попередніх митних оформлень (згідно наданих митних декларацій митним органом здійснювалось корегування Митної вартості, тому вони не можуть бути використані як підстава для здійснення митної оцінки товару);

- витяг з мережі Інтернат щодо вартості подібних товарів;

- лист імпортера;

Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ

- товару № 1 слугувала МД UA209170/2023/084241 від 15.10.2023 де вартість такого товару становить 6,16 дол. США за кг (даного виду товару).».

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту).

Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних Із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу, декларантом надано наступні додаткові документи: висновок експертної організації щодо вартості товарів які оцінюються; прайс-лист підприємства виробника; митні декларації та рахунки щодо ідентичних товарів щодо попередніх митних оформлень; витяг з мережі Інтернет щодо вартості подібних товарів; лист імпортера.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/100679/2 від 31.10.2023 підстави його винесення, суд зазначає наступне.

-Відповідач зазначає, що «…згідно наданих до митного контролю CMR б/н від 24.10.2023 у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE ZARITSKYI YEVHENII проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) згідно договору перевезення від 08.09.2023 № 0809/23/1-авто/Ф декларантом не надано, заявку на перевезення, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, калькуляцію тощо, що унеможливлює здійснення перевірки вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість доставки товару до митного кордону України викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини».

Згідно матеріалів справи, для підтвердження вартості транспортних витрат, позивачем подано митному органу: рахунок №2310234 за автоперевезення, рахунок №2310065 за морське перевезення, довідка про транспортні витрати, автотранспортна накладна, розрахунок вартості транспортних витрат та коносамент №SZX230701722, договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №0809/23/1-авто/Ф від 08/09/2023; заявка №4 від 11/07/2023 на експедирування вантажу; договір транспортного експедирування №0103/19-02 ВІД 01.03.2019; зовнішньо-економічний контракт №VMP20230724 від 24/07/23 з виробником постачальником; договір про надання транспортних послуг №07/2023 від 05.07.2023.

01.03.2023 року ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» (Клієнт) уклало з ТОВ «Формаг» (Експедитор) договір №103/19-02 транспортного експедирування, відповідно до умов якого Експедитор зобов`язується за оплату та за рахунок Клієнта організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг. Пунктом 2.1.1. вказаного договору визначено, що Експедитор має право, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями, її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами чи нерезидентами України для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

В свою чергу, для організації перевезення вантажу позивача, ТОВ «Формаг» користувався послугами ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №0809/23/1-авто/Ф від 08.09.2023 про організацію перевезень автомобільним транспортом.

Таким чином перевезення товару позивача здійснювалось ФОП ОСОБА_1 . Надати вказаний договір та інші документи про перевезення позивач на момент митного оформлення не мав можливості, оскільки не був стороною вказаних договірних відносин між ТОВ «Формаг» та ФОП ОСОБА_1 . Залучення до перевезення третіх осіб, з якими замовником не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам чинного законодавства України.

Крім цього, позивачем надано митному органу довідку ТОВ «Формаг» про транспортні витрати від 25.10.2023 №1901, у якій вказано вартість транспортування вантажу позивача за маршрутом м. Нінбо (Китай) с. Оноківці (Україна), в тому числі вартість витрат як за межами України так і в Україні.

Відповідно, враховуючи, що безпосереднє перевезення автотранспортом здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №0809/23/1-авто/Ф від 08.09.2023 з ТОВ «Формаг», то відповідно в графах 16 та 23 CMR від 24.10.2023 наявні штампи перевізника PE ZARITSKYI YEVHENII.

Згідно п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Крім цього, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як наслідок, суд робить висновок, що позивачем до митного контролю було надано усі документи на підтвердження понесених транспортних витрат, які в свою чергу є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо порушення: «…відповідно до вимог п. 3.1 договору транспортного експедирування від 01.03.2019 №0103/19- 02, послуги Експедитора які пов`язані з виконанням даної угоди мають бути оплачені Клієнтом на умовах 100 % передплати, проте на момент митного оформлення даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог договору», суд зазначає таке.

Пунктом 5 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що платіжні документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - подаються лише за їх наявності.

За встановлених обставин, суд вважає, що неподання до митного оформлення банківських документів, які б підтверджували повну оплату послуг експедитора не може свідчити про непідтвердженість заявленої декларантом митної вартості товару.

Таким чином, вищевказане твердження відповідача суд вважає безпідставним.

У спірному рішенні відповідач вказав: «…відповідно до вимог п. 3.1.1 договору про організацію перевезень від 08.09.2023 №0809/23/1-авто/Ф Замовник зобов`язаний надати Виконавцю Заявку на перевезення, яка являється невід`ємною частиною договору та у якій мають бути зазначені істотні умови перевезення, проте даний документ декларантом не надано; - Заявка № 4 від 11.07.2023 до договору транспортного експедирування від 01.03.2019 №0103/19-02 не погоджена Експедитором (відсутній підпис та печатка Експедитора). Відповідно до вимог п. 3.3 даної угоди Заявка являється невід`ємною частиною договору тому має бути погоджена всіма сторонами договору» суд зазначає, що відсутність підпису та печатки Експедитора у Заявці № 4 від 11.07.2023 жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Щодо твердження відповідача: «…у гр. «країна призначення» митної декларації країни експорту від 08.05.2023 №310120230517246361 вказано що країною призначення товару є Польща, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічній операції» суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що поставка товару від продавця до покупця (позивача) здійснювалась за маршрутом: м. Нінбо (Китай) м. Гданськ (Польща) м/п Рава-Руська (Україна) с. Оноківці (Україна), що підтверджується: коносаментом №SZX230701722 від 17.08.2023, CMR б/н від 24.10.2023, довідкою ТОВ «Формаг» (експедитор) від 25.10.2023 №1901.

Таким чином, у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту зазначено кінцевий пункт поставлення товару морським транспортом, що у свою чергу не впливає на числові значення митної вартості товарів.

Враховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

З огляду на вказане, суд вважає безпідставним твердження відповідача вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості Товарів, оскільки надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за Товари, з урахуванням коригування згідно з положеннями ч. 10 ст. 58 МК України, що у сукупності дають змогу встановити складові митної вартості Товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару МД № UA209170/2023/084241 від 15.10.2023 року, де вартість товару становила 6,16 дол. США за кг даного виду товару.

В графі 33 оскарженого рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100679/2 від 31.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002820 від 31.10.2023, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення буде вирішуватись після надання позивачем відповідних доказів щодо їх понесення.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100679/2 від 31.10.2023 року.

3. Визнати протиправною і скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002820 від 31.10.2023.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, ЄДРПОУ 39459965) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в сумі 9513 (дев`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович