Рішення від 16.09.2024 по справі 400/6428/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 р. № 400/6428/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,

провизнання протиправним та скасування податкового рішення №1438/14-29-13-21-02 від 10.05.2024, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про:

визнання протиправним та скасування податкового рішення відповідача від 10.05.2024 № 1438/14-29-13-21-02 про опис майна позивача у податкову заставу;

зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна реєстраційний запис, яким здійснено обтяження майна позивача згідно з актом опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02 на суму 15935,47 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.05.2024 відповідач прийняв рішення № 1438/14-29-13-21-02 про опис його майна у податкову заставу, на підставі якого контролюючий орган склав Акт опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02. У вказаному Акті зазначено про наявність у позивача податкового боргу за земельним податком з фізичних осіб на суму 15935,47 гривень. На переконання позивача, рішення відповідача від 10.05.2024 № 1438/14-29-13-21-02 є протиправним, оскільки він не отримував у 2019-2024 роках будь-які податкові повідомлення-рішення (далі ППР) чи податкові вимоги щодо сплати земельного податку з фізичних осіб, зокрема на суму 15935,47 гривні. Відтак у нього відсутній податковий борг, а у відповідача підстави для здійснення опису його майна у податкову заставу.

У відзиві на позовну заяву від 23.07.2024 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив відповідач умотивував тим, що за позивачем рахується податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у сумі 15935,47 грн, який виник на підставі ППР від 30.06.2015 № 2193990, від 30.06.2016 № 4718-1301, від 20.08.2017 № 2684-1302, від 30.06.2019 № 576104-5008-1403 та від 24.04.2020 № 198970-5005-1403. Керуючись статтею 59 Податкового кодексу України (далі ПК України), на підставі даних ІС «Податковий блок» контролюючий орган сформував податкову вимогу від 03.09.2018 № 52757-17 та відповідно до статті 89 ПК України прийняв рішення про опис майна позивача у податкову заставу. Вказана податкова вимога на цей час не відкликана. Тому у відповідача виникло право на стягнення податкового боргу з позивача з моменту узгодження податкового зобов`язання.

Позивач правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Водночас у позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування у відповідача доказів.

11.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), про задоволення клопотання позивача про витребування доказів, а також про витребування у відповідача витягу з інтегрованої картки позивача дані про підстави, суми та дати виникнення податкового боргу на загальну суму 15935,47 грн і даних про дату внесення до Державного реєстру обтяжень майна та номер реєстраційного запису, здійснений на підставі акту опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02 на суму 15935,47 гривні.

У встановлений судом строк відповідач надав суду витребуванні докази.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 (а.с. 9) позивача зараєстровано 12.06.2000 як фізичну особу-підприємця.

Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 09.02.2016 № 1614043402843 він є платником податку 2 групи з 01.01.2012 (а.с. 10).

Позивач як платник єдиного податку другої групи подавав контролюючому органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, зокрема, 21.01.2022 за 2021 рік (а.с. 31-32), 13.03.2023 за 2022 рік (а.с. 29-30) і 27.01.2024 за 2023 рік (а.с. 27-29).

Позивач володіє на праві приватної власності нежитловим приміщенням виставочного залу швейних машин за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.07.2004 серія НОМЕР_2 (а.с. 11), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.07.2004 № 4249583 (а.с. 12) і технічним паспортом на громадський будинок від 08.10.2003, інвентаризаційна справа № 23157 (а.с. 13-19).

Згідно з витягом з інтегрованої картки позивача із земельного податку з фізичних осіб (а.с. 46, 47, 49-51, 54-56) йому нараховано станом на 31.10.2022 податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) на загальну суму 15935,47 грн на підставі:

ППР від 30.06.2016 № 4718-1301 (форма «Ф») на суму 3835,70 грн;

ППР від 20.08.2017 № 2684-1302 (форма «Ф») на суму 4065,84 грн;

ППР від 30.06.2019 № 576104-5008-1403 (форма «Ф») на суму 4065,84 грн;

ППР від 24.04.2020 № 198970-5005-1403 (форма «Ф») на суму 4065,84 грн;

збільшення 29.08.2015 недоїмки за ППР від 30.06.2015 № 2193990 (форма «Ф») на суму 25,84 грн;

нарахування пені ІКП на борги минулих років на ППР від 30.06.2015 № 2193990 (форма «Ф») на суму 17,87 грн і на ППР від 30.06.2016 № 4718-1301 на суму 118,54 грн;

зменшення боргу минулих років за платіжним дорученням від 31.05.2018 № @2PL781505 на 25,84 грн і 234,16 гривні.

06.12.2016 Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову в адміністративній справі № 814/1511/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування ППР Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області від 28.04.2016 № 4718-1301 (а.с. 20-21).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 в адміністративній справі № 1440/1589/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області визнано протиправним і скасовано ППР Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.05.2018 № 4784069-1302-1403 (а.с. 23-24).

У листі Головного управління ДФС у Миколаївській області від 08.08.2018 № 1133/Т/14-29-13-01-26 (а.с. 26) зазначено, що позивачу проставлено пільгу зі сплати земельного податку, а ППР від 04.05.2018 № 4784-1302-1403 (форма «Ф») на суму 4065,84 грн скасовано.

Контролюючий орган виставив позивачу податкову вимогу від 03.09.2018 № 52757-17 (форма «Ф») на суму 7927,38 грн, яка отримана ним згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (ф. 119) 10.09.2018 (а.с. 52).

Рішенням відповідача від 10.05.2024 № 1438/14-29-13-21-02 про опис майна у податкову заставу (а.с. 53) вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) позивача.

Відповідно до складеного відповідачем Акта опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02 (а.с. 48) проведено опис майна позивача: кількість 1 штука, вартість не визначено; усього на загальну суму боргу 15935,47 грн; підтверджено відсутність на день складання цього акта майна, що може бути описано у податкову заставу.

У відзиві на позовну заяву від 23.07.2024 (а.с. 44) відповідач зазначив, що про виникнення по позивачу податкової застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено 13.05.2024 відповідні відомості (реєстраційний номер 31329826).

Вважаючи рішення відповідача від 10.05.2024 № 1438/14-29-13-21-02 про опис майна у податкову заставу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова застава спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (абзац перший підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктами 88.1 і 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Отже, передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 240/6321/20 та від 15.06.2023 у справі № 160/15095/20.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Таким чином, розрахунок сум плати за землю здійснюється контролюючим органом, який направляє такий розрахунок разом із ППР про сплату суми податку платнику податку.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 57.2 статті 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до абзацу першого пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що згідно з витягом з інтегрованої картки позивача із земельного податку з фізичних осіб (а.с. 47, 49, 55-56) йому нараховано станом на 03.09.2018 податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) на загальну суму 7927,38 грн на підставі:

ППР від 30.06.2016 № 4718-1301 (форма «Ф») на суму 3835,70 грн;

ППР від 20.08.2017 № 2684-1302 (форма «Ф») на суму 4065,84 грн;

збільшення 29.08.2015 недоїмки за ППР від 30.06.2015 № 2193990 (форма «Ф») на суму 25,84 гривні.

У позовній заяві позивач нічого не зазначив про оскарження ним в адміністративному чи судовому порядку ППР від 30.06.2015 № 2193990 (форма «Ф»), від 30.06.2016 № 4718-1301 (форма «Ф») і від 20.08.2017 № 2684-1302 (форма «Ф»). У матеріалах справи відсутні будь-які дані про це.

Натомість контролюючий орган виставив позивачу податкову вимогу від 03.09.2018 № 52757-17 (форма «Ф») на суму 7927,38 грн, яка отримана ним згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (ф. 119) 10.09.2018 (а.с. 52).

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Позивач не звертався до контролюючого органу із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу. Будь-яких доказів виконання податкової вимоги позивач суду не надав.

Водночас суд врахував, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 № 814/1511/16 визнано протиправним і скасовано ППР Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області від 28.04.2016 № 4718-1301(а.с. 20-21), а не ППР від 30.06.2016 № 4718-1301 (форма «Ф»), на підставі якої внесено відомості про збільшення 29.08.2016 недоїмки на суму 3835,70 грн до інтегрованої картки позивача (а.с. 56).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкового боргу на загальну суму 7927,38 грн, а у відповідача підставі для прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Відтак рішення відповідача від 10.05.2024 № 1438/14-29-13-21-02 про опис майна у податкову заставу (а.с. 53) є правомірним. Позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Поряд з цим відповідач не надав суду доказів надіслання (вручення) позивачу і отримання ним ППР від 30.06.2019 № 576104-5008-1403 (форма «Ф») на суму 4065,84 грн та ППР від 24.04.2020 № 198970-5005-1403 (форма «Ф») на суму 4065,84 гривні.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (абази перший і другий частини другої статті 77 КАС України).

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт узгодження грошових зобов`язань позивача, визначених у ППР від 30.06.2019 № 576104-5008-1403 (форма «Ф») і від 24.04.2020 № 198970-5005-1403 (форма «Ф»).

Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для проведення опису майна на загальну суму 8131,68 грн (?4065,84+?4065,84=?8131,68), оскільки вказаний розмір грошового зобов`язання, визначений ППР від 30.06.2019 № 576104-5008-1403 (форма «Ф») і від 24.04.2020 № 198970-5005-1403 (форма «Ф»), не є узгодженим, тобто податковим боргом.

Тобто 13.05.2024 опису підлягало майно позивача з врахуванням нарахованої пені ІКП на борги минулих років і зменшення боргу за платіжним дорученням від 31.05.2018 № @2PL781505 на загальну вартість 7803,79 грн (?15935,47-?8131,68=?7803,79).

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з абзацом першим пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Вище суд встановив, що позивач мав станом на 13.05.2024 податковий борг на суму 7803,79 гривні.

Рішенням відповідача від 10.05.2024 № 1438/14-29-13-21-02 про опис майна у податкову заставу (а.с. 53) вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) позивача.

Відповідно до складеного відповідачем Акта опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02 (а.с. 48) проведено опис майна позивача: кількість 1 штука, вартість не визначено; усього на загальну суму боргу 15935,47 грн; підтверджено відсутність на день складання цього акта майна, що може бути описано у податкову заставу.

Зазначений Акт опису майна позивач не підписав, однак опис майна позивача здійснено у присутності двох понятих, що свідчить про дотримання відповідачем вимог пункту 89.3 статті 89 ПК України.

Відомості про виникнення по позивачу податкової застави на суму 15935,47 грн внесено 13.05.2024 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер 31329826).

З наведеного слідує, що відповідач протиправно зареєстрував у Державному реєстру обтяжень рухомого майна податкову заставу майна позивача на суму 8131,68 грн загальний розмір грошового зобов`язання, визначений ППР від 30.06.2019 № 576104-5008-1403 (форма «Ф») і ППР від 24.04.2020 № 198970-5005-1403 (форма «Ф»).

Тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу майна позивача на суму 8131,68 грн, здійснений на підставі Акта опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02, є обґрунтованими.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 05.07.2024 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу в загальному розмірі 605,60 грн (?1211,20 : 2 = ?605,60).

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на суму 8131 (Вісім тисяч сто тридцять одну) гривню 68 копійок, здійснений на підставі Акта опису майна від 13.05.2024 № 960/14-29-13-22-02.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) на фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605 (Шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 16 вересня 2024 року