Рішення

від 16.09.2024 по справі 420/22630/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22630/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним дій та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18.07.2024 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024, №UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024;

2. Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) №UA500500/2024/000642 від 17.06.2024, №UA500500/2024/000672 від 24.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» вважає, що рішення Одеської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024, №UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000642 від 17.06.2024, №UA500500/2024/000672 від 24.06.2024 порушують інтереси позивача та є протиправними, оскільки суперечать положенням законодавства України, а саме:

- частині 2 статті 19 Конституції України;

- частини 1 статті 49, частини 2 статті 53, пунктів 4, 6, 7, 8 частини 3 статті 53, пункту 1 частини 4 статті 54, пунктів 1, 2 частини 5 статті 54, пунктів 1, 2, 4 частини 2 статті 55, частин 2, 3, 5, 8 статті 57, підпункту "в" пункту 1 частини 10 статті 58, пунктів 5, 6 частини 10 статті 58, частин 4, 5, 8, 9, 21 статті 58, частини 1 статті 254, частин 1, 2, 5 статті 327 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI;

- пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції 01.06.2012 за № 883/21195);

- пункту 8.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672);

- розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06 2012 за № 984/21296).

Як вказано у позові, твердження Одеської митниці в оскаржуваних рішеннях про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів через відсутність у поданих до митного оформлення документах відомостей щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не включені у вартість товару, є необґрунтованим, оскільки відповідно до умов поставки FCA-м. Андижан, витрати на перевезення (транспортування) оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, яка зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах) № 46 від 26.05.2024, № 48 від 31.05.2024.

У позові вказано, що покупець ТОВ «БАДР2019» не здійснював будь-яких інших витрат на транспортування та додаткових витрат, які пов`язані з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Позивач зазначає, що декларантом та його уповноваженою особою були подані до Одеської митниці в повному обсязі документи, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме: разом з митною декларацією (МД) №24UA50050002137105 від 17.06.2024: домашній коносамент № 0004157 від 31.05.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну А №198216 від 26.05.2024, книжку МДП №UX.85187125 від 26.05.2024, рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг № 941 від 13.06.2024, довідку ФОП ОСОБА_1 про транспортно-експедиційні витрати № 941 від 13.06.2024, декларацію митної вартості; разом з митною декларацією (МД) №24UA500500022277U6 від 24.06.2024: домашній коносамент № 0004508 від 08.06.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну А № 348443 від 31.05.2024, книжку МДП № ХZ.85978988 від 31.05.2024, рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг № 949 від 18.06.2024, довідку ФОП ОСОБА_1 про транспортно-експедиційні витрати № 949 від 18.06.2024, декларацію митної вартості, а отже твердження Одеської митниці в оскаржуваних рішеннях про те, що начебто відомості щодо складових митної вартості (в тому числі щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України) не підтверджено документально, є необґрунтованими припущеннями та суперечать наявним документальним доказам.

23.07.2024 ухвалою судді позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, залишено без руху та надано строк для усунення шляхом надання до суду (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою; зазначити вірний розмір ціни позову та надати докази сплати судового збору, виходячи з вірно визначеної ціни позову за вимоги майнового характеру та за немайнові вимоги.

05.08.2024 до суду надійшло клопотання (вхід.№ЕС/32035/24) представника позивача, про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» та відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019».

Вказаною ухвалою судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

27.08.2024 (вх.№ЕС37381/24) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому зазначено, що адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) № 24UA500500021371U5 від 17.06.2024 та № 24UA500500022277U6 від 24.06.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024 та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024.

Відповідач зазначає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

У відзиві вказано, що Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Як стверджує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 24UA500500021371U5 від 17.06.2024, № 24UA500500022277U6 від 24.06.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У рішеннях про коригування митної вартості № UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024, № UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Також, у відзиві зазначено, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митними деклараціями (МД) № 24UA500500021554U8 від 18.06.2024 (різниця митних платежів 312 430,62 грн) та (МД) № 24UA500500022459U0 від 25.06.2024 (різниця митних платежів 235 889,69 грн) за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019».

27.08.2024 до суду надійшло клопотання (вхід.№ЕС/37457/24) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання (вхід.№ЕС/37457/24) представника відповідача Одеської митниці, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

28.01.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» (Покупець) та фірмою «FAZO GROUP» (Продавець) було укладено Контракт №1/2020, за умовами якого продавець зобов`язується поставляти, а Покупець прийняти та оплатити трикотажні вироби для підлітків, дітей та дорослих (далі- «Товар»). Асортимент, кількість, ціна умови поставки, а також індивідуальні характеристики (у разі наявності таких) будуть вказані в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту (а.с.57-61).

Відповідно до п.2.1 Контракту №1/2020 сума цього контракту становить 500000 доларів США, а п.2.2 визначено, що його валютою є долар США.

Пунктом 3.1 контракту №1/2020 оплата товарів, що поставляються за цим контрактом, здійснюється Покупцем кількома способами, про що буде додатково повідомлено у специфікаціях або інвойсах:

3.1.1. Умова 100% попередньої оплати. Відповідно до виставлених Продавцем попередніх інвойсів банківським переказом на рахунок Продавця в розмірі 100% попередньої оплати.

3.1.2. Умова 100% відстрочки платежу (післяплати), Банківським переказом на рахунок Продавця в розмірі 100% оплати не пізніше 120 днів після отримання товару.

3.1.3. Комбінований платіж. Частково попередні оплата, інша частина після отримання товару.

3.4.1. Оплата банківських комісій для переказу валюти за рахунок Покупця.

Пунктом 4.1 контракту №1/2020 визначено, що продавець повинен здійснити поставку Товарів у відповідності з умовами поставки, які беруть визначатися сторонами додатково, і відображається в інвойсах.

Згідно з пунктом 4.2 контракту №1/2020 сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС-2010) на умовах FCA-м. Андижан, Узбекистан. Поставка здійснюється на територію України.

Пунктом 4.3 контракту №1/2020 визначено, що продавець завчасно телеграфом, телексом або факсом сповіщає Покупця про готовність Товару до відвантаження і передбачувану дату поставки. Продавець зобов`язаний надати Покупцю специфікацію, інвойс та пакувальний лист

Відповідно до пункту 4.4 контракту №1/2020 продавець забезпечує за свій рахунок дотримання всіх митних оформлень, в т.ч. пов`язаних з транзитом Товарів через територію суміжних держав (митні декларації, транзитні декларації, забезпечення та ін.).

03.04.2023 року додатковою угодою №3 до контракту №1/2020 від 28.01.2020 у зв`язку із перейменуванням підприємства Продавця, визначено назву в новій редакції ТОВ "FAZO GROUP", визначено банківські реквізити в новій редакції та внесено зміни щодо строку дії контракту №1/2020 від 28.01.2020 до 31.12.2023 (а.с.61).

Додатковою угодою №4 від 11.01.2024 до контракту продовжено дію контракту №1/2020 від 28.01.2020 до 31.12.2025 (а.с.62).

Так, судом встановлено, що для митного оформлення вказаного товару позивачем 17.06.2024 було подано митну декларацію №24UA500500021371U5.

Для підтвердження вказаних у митній декларації №24UA500500021371U5 від 17.06.2024 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- Пакувальний лист (Packing list) №46 від 26.05.2024;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №46 від 26.05.2024;

- Домашній коносамент (House bill of lading) №0004157 від 31.05.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) А№198216 від 26.05.2024;

- Книжка МДП (TIR carnet) №UX.85187125 від 26.05.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №941 від 13.06.2024;

- довідка про транспортні витрати від 13.06.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 03.04.2023, №4 від 11.01.2024;

- Специфікація №31 від 25.05.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) №1/2020 від 28.01.2020;

- Сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403010614601 від 26.05.2024;

- Копія митної декларації країни відправлення №03004/26.05.2024/0005205 від 26.05.2024.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

17.06.2024 декларантом ТОВ "БАДР2019" в листі № Б/Н від 17.06.2024 було повідомлено, що всі наявні документи надані, додаткові документи надаваться не будуть.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000642.

Так, у рішенні №UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024 відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару .

2) в СМR від 26.05.2024 № 19821 зазначено, що перевізником є LLC HALAKTIKA-TRANS, але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ФОП ОСОБА_2 .

Також, судом встановлено, що для митного оформлення вказаного товару позивачем 24.06.2024 було подано митну декларацію №24UA500500022277U6.

Для підтвердження вказаних у митній декларації №24UA500500022277U6від 24.06.2024 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- Пакувальний лист (Packing list) №48 від 31.05.2024;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №48 від 31.05.2024;

- Домашній коносамент (House bill of lading) №0004508 від 08.06.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) А№348443 від 31.05.2024;

- Книжка МДП (TIR carnet) №XZ.85978988 від 31.05.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №949 від 18.06.2024;

- довідка про транспортні витрати від 18.06.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 03.04.2023, №4 від 11.01.2024;

- Специфікація №32 від 31.05.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) №1/2020 від 28.01.2020;

- Сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403010640801 від 31.05.2024;

- Копія митної декларації країни відправлення №03004/31.05.2024/0005442 від 31.05.2024.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

24.06.2024 декларантом в листі №Б/Н від 24.06.2024 було повідомлено, що всі наявні документи надані ,додаткові документи надаватися не будуть.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000672.

Так, у рішенні №UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024 відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в СМR від 31.05.2024 № А № 348443 зазначено, що перевізником є LLC GLOBAL TRUCK, але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ФОП ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вищевказаним рішеннями про коригування митної вартості товару та картами відмов, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає.

Як вже встановлено судом, згідно з пунктом 4.2 контракту №1/2020 сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС-2010) на умовах FCA-м. Андижан, Узбекистан. Поставка здійснюється на територію України.

Саме вказані умови поставки були вказані у поданих для митного оформлення разом із деклараціями №24UA500500021371U5 від 17.06.2024, №24UA500500022277U6 від 24.06.2024 специфікаціях і інвойсах.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що товар доставляється основному перевізнику замовника до зазначеного в договорі терміналу відправлення, експортні мита сплачує продавець.

Розділом А. 9 "Перевірка упаковка маркування" Правил "Інкотермс" за умовами поставки "FCA" передбачено, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

В поданих деклараціях №24UA500500021371U5 від 17.06.2024, №24UA500500022277U6 від 24.06.2024 визначено процедуру постачання товару «ZZ00». Вiдповiдно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і наявність підстав для включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 (справа №160/8775/18).

Отже, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

Щодо покликань відповідача на те, що в СМR від 26.05.2024 № 19821 та в СМR від 31.05.2024 № А № 348443 зазначено, що перевізниками є LLC HALAKTIKA-TRANSі LLC GLOBAL TRUCK, але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає.

Так, 15.04.2024 між ТОВ «БАДР2019» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладений договір №1504/2024 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, пунктом 1.1 якого передбачено, що цей договір визначає порядок взаємовідносин, які виникають між Замовником і Експедитором при плануванні, розрахунках та здійсненні доставки вантажів автомобілями у міжнародному сполученні.

Згідно з пунктом 1.2. договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №1504/2024 від 15.04.2024 Експедитор зобов`язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним у разовій заявці Замовника, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана по факсу, електронною поштою і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а Замовник прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.4. Експедитор зобов`язаний проводити розрахунки з організаціями за послуги, пов`язані з транспортуванням вантажів Замовника та виставляти рахунки в покриття цих платежів з урахуванням винагороди на користь Експедитора.

07.05.2024 між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ "ГАЛАКТИКА-ТРАНС" (Перевізник) укладений договір №07052024 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, пунктом 1.1 якого передбачено, що цей договір визначає порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Перевізником при плануванні, розрахунках та здійсненні доставки вантажів автомобілями у міжнародному сполученні.

Згідно з пунктом 1.2. договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №07052024 від 07.05.2024 Перевізник зобов`язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним у разовій заявці Експедитора, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана по факсу, електронною поштою і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а Експедитор - прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором.

27.05.2024 між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ "ГЛОБАЛ ТРАК" (Перевізник) укладений договір №27052024 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, пунктом 1.1 якого передбачено, що цей договір визначає порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Перевізником при плануванні, розрахунках та здійсненні доставки вантажів автомобілями у міжнародному сполученні.

Згідно з пунктом 1.2. договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №27052024 від 27.05.2024 Перевізник зобов`язується виконати транспортне перевезення за

маршрутом, вказаним у разовій заявці Експедитора, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана по факсу, електронною поштою і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а Експедитор прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором.

Протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо того, яким чином залученням перевізника позивача третіх особі для виконання договору №1504/2024 за вказаних умов мало вплив на митну вартість товару.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товарів. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі14 280,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №183 від 15.07.2024 року (а.с.177).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ МИР необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4125,77 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним дій та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000332/2 від 17.06.2024, №UA500500/2024/000343/2 від 24.06.2024.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) №UA500500/2024/000642 від 17.06.2024, №UA500500/2024/000672 від 24.06.2024.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» суму сплаченого судового збору у розмірі 14280,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «БАРД2019» (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, Львівське шосе, буд. 43 кв. 108, код ЄДРПОУ 43302478);

Відповідач Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА