Рішення

від 16.09.2024 по справі 440/9072/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9072/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови№063095 від 11.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро 2012» (ТОВ «Агро 2012», позивач) вказало про протиправність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі відповідач) №063095 від 11.06.2024, адже у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови від 11.06.2024 №063095 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача з урахуванням тих обставин, що визначені перевищення не призводять до застосування до ТОВ «Агро 2012» відповідальності, передбаченої абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» і в діях позивача відсутній склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також позивач наголошував, що результати зважування транспортного засобу є недопустимими та такими, що не можуть породжувати правові наслідки так як отримані були в результаті використання неналежного пристрою, який не призначений для зважування транспортного засобу в русі. Крім того, за твердженням ТОВ «Агро 2012», відповідач, приймаючи спірне рішення, не врахував похибку вагового пристрою при обрахуванні гранично допустимого ступеня перевищення нормативних вагових параметрів і це призвело до застосування невідповідної норми матеріального права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовна заява прийнята про розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

До матеріалів справи 21.08.2024 відповідачем наданий відзив на адміністративний позов, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечувалось. Відповідач вказав про підставність і обґрунтованість постанови №063095 від 11.06.2024, адже в ході проведення рейдової перевірки було виявлене перевищення транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 ), власником якого є ТОВ «Агро 2012» з напівпричепом KOEGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 ) встановлених габаритно-вагових норм навантаження на одну вісь становить 12370 кг при дозволеній 11500 кг, що на 7,56% перевищує норму, чим порушений пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу і застосований штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач вказав, що при проведенні зважування використані ваги автомобільні 20-ВА-Д зав.№2130, які пройшли періодичну повірку згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2366/1 від 22.08.2023, чинне до 22.08.2024 і призначені, відповідно до настанови з експлуатації за сертифікатом перевірки типу №UA.TR.113-0076-18, для зважування транспортних засобів у русі з визначенням навантаження на вісь, групу осей, обчислення загальної маси транспортного засобу, оцінки швидкості наїзду транспортного засобу на вантажоприймальну платформу/платформи під час зважування та передачі результатів на зовнішні пристрої через стандартні інтерфейси (пункт 2.1 розділу 2 настанови). Відповідно до сертифікату відповідності, декларації про відповідність №2130 ваги автомобільні 20ВА-Д із заводським номером 2130 це ваги автомобільні для зважування в русі. За поясненням відповідача свідоцтво про повірку містило помилку у визначенні ДСТУ, що виправлена повірочною лабораторією шляхом видачі свідоцтва із правильним посиланням на ДСТУ.

Стосовно неправильного застосування абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» при притягненні до відповідальності ТОВ «Агро 2012» відповідач вказав про помилкове трактування позивачем положень абзацу 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, за яким допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд, тобто не відносно до відповідальності за Законом України «Про автомобільний транспорт» (з 5% відсотків).

Представник сторін у судове засідання не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи за відсутності представників у письмовому провадженні.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

01.05.2024 на підставі направлення на проведення перевірки (перевірку на дорозі) №НР001061 від 26.04.2024, відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) /а.с.56/ посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 ), з напівпричепом KOEGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 ), за результатами якої встановлено порушення перевізником ТОВ «Агро 2012» вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складений відповідний Акт проведення перевірки №АР054840 від 01.05.2024 /а.с.57/.

За змістом Акту проведення перевірки №АР054840 від 01.05.2024 посадовою особою виявлено порушення ТОВ «Агро 2012» вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «згідно талона зважування навантаження на одинарну вісь становить 12370 кг при дозволеній 11500 кг, що на 7,56% перевищує норму, чим порушено п. 22.5 ПДР України», відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водій транспортного засобу зі змістом Акту перевірки №АР054840 від 01.05.2024 ознайомлений, що засвідчив власним підписом, надав пояснення: «Недоліки усунув на місці».

Відповідачем 23.05.2024, рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600922835800 на адресу ТОВ «Агро 2012» 37633, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Попівка, вул. Степанівська, 36, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлене повідомлення №45055/34/24-24 від 23.05.2024 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. На розгляд справи позивач у призначені дату та час не з`явився.

Відповідачем, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнята постанова від 11.06.2024 №063095 про застосування до ТОВ «Агро 2012» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8 500,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу і із супровідним листом №50427/34/24-24 від 12.06.2024 надіслана позивачу.

ТОВ «Агро 2012» із постановою від 11.06.2024 №063095 не погодилося, звернулося до суду із позовом про її оскарження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 /надалі - Порядок №1567/.

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. (пункт 19 Порядку №1567).

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», «Про міліцію», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (далі - Правила дорожнього руху), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року N 30 (далі - Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року N 879.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 ( далі по тексту - Порядок № 879, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктами 2 пункту 2, 6, 8 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пунктами 3, 4 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.

Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301, стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю розміщується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги.

Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Пунктом 12 Порядку № 879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. (пункт 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених норм слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання вагових параметрів повної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На підтвердження утримання зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю у робочому стані відповідачем надано до суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2366/1 від 22.08.2023, чинне до 22.08.2024.

В обґрунтування адміністративного позову ТОВ «Агро 2012» зазначило про проведення габаритно-вагового контролю із використанням неналежного обладнання, що за твердженням позивача вбачається зі змісту свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2366 від 22.08.2023 за посиланням на вимоги ДСТУ ЕN455501 Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів, яким перевіряється здатність вагового обладнання визначати точну вагу транспортного засобу як загальної маси так і по осьового навантаження у статичному (нерухомому) стані.

За поясненнями відповідача під час видачі свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2366 від 22.08.2023 ТОВ «Повірочна лабораторія» було допущено технічну помилку у визначенні найменування державного стандарту, яка усунута за видачі свідоцтва №2366/1 від 22.08.2023.

Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю визначені розділом ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 (далі Вимоги №255, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час) та передбачають, зокрема, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований: 1) вимірювальним (зважувальним) обладнанням вагових параметрів повної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; 2) вимірювальним обладнанням для вимірювання габаритних параметрів великогабаритних транспортних засобів; 3) комп`ютерною технікою; 4) засобами зовнішнього освітлення; 5) джерелом автономного живлення для забезпечення роботи транспортного засобу спеціалізованого призначення; 6) документом про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Згідно вимог пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферіметрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки. Законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовуються або у випадку якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до положень частини 5 статі 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться: науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів.

Відповідно, здійснення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, у тому числі вагового обладнання для зважування транспортних засобів, виходить за межі повноважень Укртрансбезпеки.

Ваги автомобільні 20-ВА-Д заводський номер №2130, що використовувалися під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу та відомості про які зазначено безпосередньо в талоні про результати зважування, пройшли періодичну повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2366/1 від 22.08.2023, чинне до 22.08.2024 /а.с.61/.

Свідоцтво видане ТОВ «Повірочна лабораторія», підписане державним повірителем Т.В. Мороз. та має відбиток повірочного тавра, тому станом на 01.05.2024 (дата проведення зважування транспортного засобу) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Отже, проходження періодичної повірки пересувними автомобільними вагами 20-ВА-Д зав.№2130 свідчить про їх відповідність метрологічними та технічним вимогам за ДСТУ OIMLR 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134- 1:2010).

Під час проведення перевірки 01.05.2024 зважування транспортного засобу позивача проводилося в динамічному режимі, в русі транспортного засобу зі швидкістю 2 км/ год., що відображено в талоні зважування /а.с.60/.

Ваги 20-ВА-Д зав.№2130 є пересувними автомобільними вагами для зважування в русі, які відповідають чинному національному стандарту ДСТУ OIML R 134-1:2010, що підтверджується також сертифікатом відповідності №UA.TR.113-0076/37F-20 та декларацією про відповідність №2130 /а.с.66,67/, а також настановою з експлуатації «Ваги автомобільні 20-ВА-Д-2-1WWS-0,9 (сертифікат перевірки типу №UA.TR.113-0076-18)» /а.с.61-64/.

Відтак, зважування транспортного засобу проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, визнана придатною для застосування, що підтверджується чинним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки за належним національним стандартом.

За викладеного, матеріалами справи спростоване твердження позивача про використання в ході проведення габаритно-вагового контролю 01.05.2024 неналежного вимірювального обладнання.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 2014 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (надалі також - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 розділу 8 Правил перевезення, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 розділу 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 розділу 12 вказаних Правил перевезення передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно з приписами пункту 8.20 розділу 8 зазначених Правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема рухомого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо рухомості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Також законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 0,23 т на одинарну вісь, що дозволяє перевізнику самостійно враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний зміщуватись та розподілятись нерівномірно.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: в) навантаження на вісь: на одинарну вісь - максимального значення для автомобільних доріг державного значення 11,5 т, максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення - 7 т.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

З аналізу зазначеної вище норми вбачається, що законодавцем наведений розмір похибки вагового обладнання (до 2%), за перевищення якого не настає відповідальність, передбачена приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» (з 5% відсотків).

Тобто, передбачене пунктом 4 Правил №30 допустиме перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу на 2% стосується саме відсутності обов`язку щодо отримання дозволу на рух великовагового транспортного засобу у такому випадку, а не похибки вимірювального обладнання.

Відтак, рух транспортного засобу із перевищенням хоча б одного нормативного допустимого вагового параметру за відсутності спеціального дозволу тягне за собою відповідальність суб`єкта господарювання у вигляді адміністративно-господарського штрафу, до якого і був притягнутий позивач.

При цьому, для цілей встановлення відповідальності за порушення автомобільного законодавства не потрібно отриманий результат за наслідком зважування зменшувати на розмір «похибки», встановленої інструкцією до вагів, адже законодавством наведений розмір похибки вагового обладнання (до 2%) за перевищення якого не настає відповідальність.

Таким чином, відповідальність за порушення нормативних вагових норм, яка встановлюється від 5%, уже включає в себе похибку у 2%.

Відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.08.2022 у справі №340/4673/20, абзац 14 частини першої статті 60 Закону Закон №2344-ІІІ, відповідно до якого було накладено штраф, не містить посилань на будь- яку величину похибки, а прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає іншого трактування.

Підсумовуючи викладене вище, суд погоджується з висновком перевірки про перевищення позивачем вагових обмежень на одинарну вісь на 7.5%.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За встановлених обставин справи та наведених вище норм права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №063095 від 11.06.2024 в сумі 8500,00 грн, прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

Таким чином, адміністративний позов ТОВ «Агро 2012» задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат, у зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" (вул. Степанівська, буд. 36, с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область, 37633, код ЄДРПОУ 38147838) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва