Рішення

від 16.09.2024 по справі 480/10820/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року Справа № 480/10820/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10820/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.06.2023 року № 183450023971 та від 14.09.2023 №183450023971 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу набутого до 01.01.2004 року періоди роботи: у кооперативі «Практика» з 03.03.1990 по 17.05.1990 року; у СФГ « ОСОБА_1 » з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996, з 01.07.1996 по 31.12.1998;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.12.2022 із зарахуванням періодів роботи до страхового стажу набутого до 01.01.2004 року: у кооперативі «Практика» з 03.03.1990 по 17.05.1990 року; у СФГ « ОСОБА_1 » з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996, з 01.07.1996 по 31.12.1998.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неодноразово звертався до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області області від16.06.2023 року 183450023971 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від14.09.2023 року №183450023971 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Представник вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області протиправно, при обчисленні стажу не зарахувало до стажу, що дає право на призначення пенсії, періоди роботи позивача у СФГ « ОСОБА_1 » з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996, з 01.07.1996 по 31.12.1998 з огляду на відсутність сплати страхових внесків.

Представник позивача зауважує, що позивач постійно сплачував внески до Пенсійного фонду, надавав звіти, до відповідальності за несплату внесків, ненадання звітів не притягувався, перевірки не проводилися. На думку представника позивача, за наявності доказів на підтвердження сплати страхових внесків, зокрема звіту про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду за 1996 рік, та платіжного доручення від 25.06.1996 №10 про сплату страхових внесків за червень 1996 року, позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення.

Також, представник зауважив, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи ОСОБА_2 з 03.03.1990 по 17.05.1990 у кооперативі «Практика», оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою. На переконання представника, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

З урахування наведеного, вважає, що стаж роботи позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.10.2023 звільнено позивача від сплати судового збору, позовну заяву було прийнято до розглядувідкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що 22.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням Порядку № 22-1 органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Тобто у даному випадку органом призначення за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Отже, заява ОСОБА_1 від 22.12.2022 про призначення пенсії опрацьовувалась за принципом єдиної черги Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду заяви позивача від 22.12.2022 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.12.2022 за №183450023971 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Разом з тим, за наслідками розгляду заяви позивача від 09.06.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.06.2023 за №183450023971 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. 14.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було прийнято рішення № 183450023971 про відмову в призначенні пенсії, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років (на заміну рішення про відмову в призначенні пенсії від 16.06.2023 за № 183450023971).

Так, як зазначає представник, згідно наданих документів та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 07 місяців 19 днів. Відповідно до записів 17-18 трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981 ОСОБА_1 за період з 03.10.1992 по 31.12.2009 працював у ФГ « ОСОБА_1 ».

Стаж роботи у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 » ОСОБА_1 враховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області: за періоди з 01.01.1993 по 31.12.1995, з 01.06.1996 по 30.06.1996, на підставі довідки Фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про сплату страхових внесків/ЄСВ від 27.01.2023 №70/06-16; за періоди з 01.01.1999 від 31.12.2009, на підставі даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не враховано:

- період з 03.03.1990 по 17.05.1990 у кооперативі «Практика», оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою;

- період з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 », оскільки не надано платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Відтак, з огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу (29 років), на переконання представника, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, приймаючи рішення від 16.06.2023 № 183450023971 (яке замінено рішенням від14.09.2023 № 183450023971), діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Копія ухвали про відкриття провадженя була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 09.10.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Проте, на виконання вимог ухвали, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало додаткові докази у справі (а.с. 30-77).

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 22.12.2022 про призначення пенсії за віком (а.с.51).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 28.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 183450023971 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стахового стажу (зв. бік а.с. 36).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 03.10.1990 по 17.05.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено підписом відповідальної особи. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів;

- періоди роботи в ФСГ "Чижов В. М." з 03.10.1992 по 31.12.1998, оскільки відсутня інформація про сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У подальшому, позивач звертався до Сумського об`єднаного управління із заявою відвід 31.01.2023 про призначення пенсії, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 06.02.2023 за № 183450023971 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с. 66).

Також, за наслідками розгляду заяви позивача від 15.02.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.02.2023 за №183450023971 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с. 40).

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 09.06.2023 про призначення пенсії за віком ( а. с. 67).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 16.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення № 183450023971 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу(а.с. 48).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 30 років, стаж заявника - 27 років 6 місяців 19 днів.

До страхового стажу не враховано періоди роботи:

- з 03.03.1990 по 17.05.1990 у кооперативі «Практика», оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою;

- з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 », у зв`язку з відсутністю документів про сплату страхових внесків.

У подальшому, 14.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення № 183450023971 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.06.2023 № 183450023971) (зв. бік а.с.58-59).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 29 років, стаж заявника - 27 років 7 місяців 19 днів.

До страхового стажу не враховано періоди роботи:

- з 03.03.1990 по 17.05.1990 у кооперативі «Практика», оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою;

- з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 », у зв`язку з відсутністю документів про сплату страхових внесків.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 16.06.2023 № 183450023971 та від 14.09.2023 № 18345002397, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, протиправними, останній звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003(далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до частин 1, 2статті 26 Закону № 1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Суд встановив, що позивач досяг 60-річного віку 22.12.2022. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленогозаконом 60-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 29 років.

За змістом частини першоїст. 1 Закону № 1058-IVтермінстраховий стажвизначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цимЗакономі за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першоюстатті 24 Законуяк період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4ст. 24 Закону № 1058-IV).

До 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), який набрав чинноеті з 01.01.1992. Види трудової діяльності, що зараховуються до трудового стажу, визначені статтею 56 Закону № 1788-ХІІ, а порядок підтвердження стажу роботи - статтею 62 цього ж Закону.

Так, частиною 1 та пунктом а частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, на підставі членства в колгоспах, а також, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, та робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Отже, страховий стаж та суми отриманих доходів підлягають врахуванню для обчислення пенсії за умови сплати страхових внесків (збору).

Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно записів у трудовій книжці позивача серії ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.7-9), позивач 03.10.1992 призначений головою селянського фермерського господарства "Чижов Володимир Миколайович" (наказ від 03.10.1992 № 1), а 31.12.2009 - звільнений за власними бажанням (наказ від 31.12.2009 № 4).

При цьому, за змістом позовної заяви та оскаржуваних рішень у межах спірних правовідносинах питання полягає зокрема у правомірності незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду його роботи з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 », у зв`язку з відсутністю документів про сплату страхових внесків.

Оцінюючи вказаний довод відповідача -2, суд зазначає, що у період з 03.10.1992 по 29.07.2003 економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року № 2009-XII (далі - Закон № 2009-XII).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2009-XII Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно із статтею 28 Закону № 2009-XII члени селянського (фермерського) господарства, починаючи з 16-річного віку, і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.

Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

Вищевказаний Закон втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство".

Статтею 34 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

Отже, з аналізу статті 28 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та статті 34 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що даними нормами закріплено обов`язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.

Таким чином, час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується на підставі документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Згідно до пп.2 п.2.1 вказаного Порядку № 22-1 документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пп.3 п.2.1 вказаного Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а.

Так, у матеріалах пенсійної справи міститься довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.01.2023 № 805/02-16 (а.с.34) відповідно до змісту якої вбачається, що Селянським (фермерським) господарством " ОСОБА_1 " було сплачено страхові внески за період з: 01.01.1993-31.12.1995; 01.06.1996-30.06.1996; 01.09.2005 по 30.09.2005; 01.05.2006 по 31.05.2006.

Водночас, доказів сплати внесків (збору) на соціальне страхування у спірний період з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 матеріали справи не містять та судом в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено.

При цьому, суд зауважує, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому несплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, враховуючи, що позивач є засновником та головою фермерського господарства " ОСОБА_1 ", саме на нього покладено відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування у спірний період.

Наданий позивачем звіт про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду за 1996 рік (а.с. 16), де зазначено загальні суми виплат, на які нараховуються внески до Пенсійного фонду України, лише за червень 1996 року, та платіжне доручення від 25.06.1996 № 10 про сплату страхових внесків за червень 1996 року (а.с. 14-15) свідчить про наявність підстав для зарахування періоду роботи позивача в ФСГ "Чижов В. М." до страхового стажу лише за червень 1996 року, та не є належними доказами на підтвердження сплати внесків (збору) на соціальне страхування у спірний період (з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998) позивачем як головою фермерського господарства.

Так само, долучена позивачем копія повідомлення страхувальнику про необхідність сплати страхових внесків (а.с.18), яка є роз`ясненням пенсійного органу щодо обов`язку здійснювати зазначені відрахування, не свідчить про здійснення сплати внесків на соціальне страхування у спірний період.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 », оскільки за вказаний період не надано документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування, за сплату яких відповідав саме позивач.

Відтак, поовні вимоги в частині зобов`язання пенсійного органу зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 03.10.1992 по 31.12.1992, з 01.01.1996 по 31.05.1996 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 у селянському (фермерському) господарстві « ОСОБА_1 » до страхового стажу дл призначення пенсії за віком не підлягають задоволенню.

Щодо незарахування періоду роботи позивача з 03.10.1990 по 17.05.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1981, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено підписом відповідальної особи, суд зазначає наступне.

У період внесення запису про спірний період роботи в трудову книжку позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно із абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений...і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. […]

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Як встановлено судом, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 щодо спірного періоду наявні такі записи (а.с.7-10):

- 03.03.1990 - прийнятий на роботу водієм в кооператив "Практика" (наказ від03.03.1990 № 725);

- 17.05.1990 - звільнений у зв`язку з переведенням на роботу ПОСК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (мовою оригіналу) по згоді між керівниками п.5 ст. 36 КЗпП УРСР (наказ від 17.05.1990 № 921).

Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 03.03.1990 по 17.05.1990 року в кооперативі "Практика", а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.

Посилання відповідача на той факт, що запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою, не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, наявність виправлень у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, суд враховує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, відмовляючи зарахувати періоди роботи роботи позивача з 03.03.1990 по 17.05.1990 року в кооперативі "Практика" до загального стажу, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 16.06.2023 року та від 14.09.2023 року №183450023971, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві зокрема заявлено вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.12.2022.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від06.06.2023 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи позивача з 03.03.1990 по 17.05.1990 року в кооперативі "Практика".

При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2023 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, то саме останній має завершити процедуру розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Щодо посилань відповідача 2 на врахування судом рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.12.2022 № 183450023971, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що вперше ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 22.12.2022 про призначення пенсії за віком (а.с.51). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. За результатами розгляду заяви позивача 28.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 183450023971 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стахового стажу (зв. бік а.с. 36).

Водночас, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.12.2022 № 183450023971 не є предметом даного спору та позивачем не оскаржується.

Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, суд звертає увагу на тому, що суд не може в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони. Тобто суд обмежений предметом і обсягом заявлених вимог.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18, стосовно того, що повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з огляду на відсутність права суду самостійно обирати правову підставу та предмет позову, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 06.06.2023 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи позивача з 03.03.1990 по 17.05.1990 року в кооперативі "Практика".

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від16.06.2023 року №183450023971 та від 14.09.2023 року №183450023971 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул.Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 06.06.2023 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 03.03.1990 по 17.05.1990 року в кооперативі "Практика" та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко