Рішення

від 16.09.2024 по справі 560/11963/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/11963/24

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.08.2024 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до якої, просить:

- визнати дії протиправними та такими, які мають ознаки бездіяльності щодо не розгляду звернення від 10.08.2024 року, яке було адресоване керівнику Офісу Генерального прокурора України;

- зобов`язати Офіс генеральної прокуратури України повторно розглянути звернення 10.08.2024 року в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру»;

- стягнути у формі моральної шкоди 200,000 грн. з Офісу генеральної прокуратури України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує таке.

Позивач зазначає, що направив керівнику Офісу Генерального прокурора України своє звернення від 10.08.2024 року.

Листом від 14.08.2024 позивача повідомлено, що звернення від 10.08.2024 розглядатися не буде і направлено відповідно до ст. 7 Закону України про «Про звернення громадян» до Красилівської міської ради.

Позивач посилається на те, що відповідачем при розгляді його звернення порушено порядок, передбачений Законом України «Про адміністративну процедуру», і без правових на те підстав, на підставі положень Закону України про «Про звернення громадян», вказане звернення направлено за належністю до Красилівської міської ради.

Вказані вище дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що мають ознаки бездіяльності.

У зв`язку із тим, що, на думку позивача, бездіяльністю Офісу Генерального прокурора України йому завдано моральної шкоди, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 200000, 00 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2024 відкрито провадження у справі та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 05.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно із відзивом на позовну заяву, Офіс Генерального прокурора посилається на те, що звернення позивача було розглянуто, виходячи з його змісту, саме відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».

Відповідач вказує на те, що, згідно із питаннями, які були порушенні ОСОБА_1 у своєму зверненні, виходячи із повноважень органів прокуратури, керуючись положеннями Законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», Регламенту Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 22.02.2022 № 35, Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора № 153 від 25.06.2024 року, ним правомірно надіслано звернення позивача за належністю до Красилівської міської ради Хмельницької області, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування за моральну шкоду, то відповідач вказує, що позивачем не наведено доказів, на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 77 КАС України, є процесуальним обов`язком позивача, а тому, в задоволенні позовних вимог в цій частині просить відмовити.

Від позивача 05.09.2024 до суду через модуль ЄСІТС «Електронний суд» надійшов документ, озаглавлений ОСОБА_1 «Клопотання».

При цьому, суд зазначає, що виходячи з положень ст. 163 КАС України, вказаний вище документ фактично є відповіддю на відзив.

У відповіді на відзив позивач вказує на порушення відповідачем процедури розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.08.2024 р., передбаченої Законом України «Про адміністративну процедуру».

Так, позивач, серед іншого, посилається на те, що відповідачем порушені вимоги ст.ст. 42, 45 Закону України «Про адміністративну процедуру».

З приводу посилання відповідача на відсутність повноважень органів прокуратури по проведенню перевірок за додержанням і застосуванням законів, то позивач вважає їх безпідставними, зокрема, з огляду на ч. 3 ст. 23 «Про прокуратуру».

Виходячи із викладеного вище, у відповіді на відзив ОСОБА_1 просить позовну заяву задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 10.08.2024 звернувся із зверненням до Офісу Генерального прокурора України, Генерального прокурора ОСОБА_2 про ймовірне порушення законодавства України при проведенні електронного аукціону на право оренди земельної ділянки водного фонду, у зв`язку із чим, просив вжити заходи прокурорського реагування (а.с. 12-13).

Листом № 27/2-65999ВНХ-24 від 14.08.2024 (а.с. 14) відповідач, на підставі положень Закону України «Про звернення громадян», повідомив заявнику про надсилання його звернення за належністю до Красилівської міської ради Хмельницької області, зазначивши, що питання порушені у зверненні, не належать до компетенції органів прокуратури.

Порушення, на думку позивача, відповідачем порядку, встановленого Законом України «Про адміністративну процедуру», при розгляді вказаного вище звернення, спричинення цим йому моральної шкоди, стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

16.06.2022 набрали чинності окремі положення, а 15.12.2023 набрав чинності повністю Закон України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX).

Закон № 2073-IX визначає відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративна справа справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Частиною 2 ст. 1 Закону № 2073-IX визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:

1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;

2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції (крім справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання);

3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;

4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) оскарження процедур публічних закупівель;

6) нагородження державними нагородами та відзнаками;

7) здійснення помилування;

8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

У той же час, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР).

Частиною 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 4 ст. 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України "Про адміністративну процедуру", вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України (стаття 12 Закону № 393/96-ВР).

Отже, суд зазначає, що звернення громадян можуть бути розглянуті як за Законом № 2073-IX, так і за Законом № 393/96-ВР.

При цьому, важливим є визначення - подача і розгляд яких звернень відноситься до предмету регулювання Законом № 2073-IX, а яких - Законом № 393/96-ВР.

Із системного аналізу норм Закону № 2073-IX та Закону № 393/96-ВР вбачається, зокрема, таке.

Якщо заявник звертається із заявою з вимогою прийняти адміністративний акт для забезпечення реалізації його права, свободи або законного інтересу, виконання визначеного законом обов`язку, то подання і розгляд такої заяви є предметом регулювання Законом № 2073-IX.

У разі звернення із скаргою, якщо особа вважає, що прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес, процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси, то подання і розгляд такої скарги є предметом регулювання Законом № 2073-IX.

У той же час, суд виходить з того, що подання і розгляд звернення (заяви) з повідомленням про правопорушення, якщо заявник має власний законний інтерес, може бути предметом регулювання Законом № 2073-IX.

Подання і розгляд звернень (заяв) з повідомленням про правопорушення, зокрема, якщо заявник просить надати відповідь про результати реагування, але при цьому не має власного законного інтересу, не є учасником адміністративного провадження, відноситься до предмету регулювання Закону № 393/96-ВР.

При цьому, суд критично оцінює аргумент позивача про порушення Офісом Генерального прокурора положень Закону № 2073-IX і безпідставне застосування положень Закону № 393/96-ВР при розгляді звернення ОСОБА_1 від 10.08.2024 з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що при визначенні закону, який підлягає застосуванню для розгляду звернення, яке надходить до суб`єкта владних повноважень, останній має виходити із суті (змісту) вимог чи прохання, які містяться в такому зверненні.

Назва звернення (заява, скарга, пропозиція тощо), яку зазначає сама особа, яка звертається, її посилання на спеціальні закони, зокрема, Закон № 2073-IX, Закон № 393/96-ВР, Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI тощо, у такому зверненні, не визначають суть такого звернення.

Із матеріалів справи вбачається, що звернення позивача фактично стосувалося ймовірного порушення законодавства України при проведенні електронного аукціону на право оренди земельної ділянки водного фонду, у зв`язку із чим, ОСОБА_1 просив відповідача вжити заходи прокурорського реагування.

Також суд звертає увагу, що в зверненні позивач наводив факти, які, на його думку, свідчили про порушення Красилівською міською радою Хмельницької області законодавства України при проведенні електронного аукціону на право оренди земельної ділянки водного фонду та просив Офіс Генерального прокурора, серед іншого, вжити заходи прокурорського реагування, надати відповідь йому на електронний поштовий адрес.

За таких обставин, суд виходить з того, що вказане вище звернення ОСОБА_1 фактично є заявою з повідомленням про правопорушення.

У той же час, позивачем у вказаній заяві не зазначалося на захист яких своїх прав або законних інтересів він звертається до відповідача з такою заявою, про його участь у правовідносинах, пов`язаних із проведенням електронного аукціону на право оренди земельної ділянки водного фонду.

Окрім того, із змісту самої заяви не можливо встановити на захист яких своїх прав або законних інтересів позивач звертається до Офісу Генерального прокурора України, про його участь у правовідносинах, пов`язаних із проведенням електронного аукціону на право оренди земельної ділянки водного фонду.

З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що Офіс Генерального прокурора мав законні підстави здійснювати розгляд звернення позивача від 10.08.2024 року, керуючись саме положеннями Закону № 393/96-ВР.

Щодо процедури розгляду звернення позивача від 10.08.2024 відповідачем, то суд виходить із такого.

Частиною 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (стаття 7 Закону № 393/96-ВР).

Частиною 1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (частина 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до листа № 27/2-65999ВНХ-24 від 14.08.2024 року, підписаного начальником відділу організації розгляду звернень та запитів управління організації комунікації з громадськістю, розгляду звернень та запитів, на підставі ст. 7 Закону № 393/96-ВР, звернення позивача надіслано за належністю до Красилівської міської ради Хмельницької області, про що повідомлено ОСОБА_1 , роз`яснено заявнику, що, виходячи із положень ст. 131-1 Конституції України, питання порушені у зверненні від 10.08.2024 року, не належать до компетенції органів прокуратури.

За результатом судового розгляду судом не встановлено порушення відповідачем строку розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.08.2024 р., встановленого ст. 15 Закону № 393/96-ВР.

Щодо правомірності надіслання відповідачем за належністю до Красилівської міської ради Хмельницької області звернення позивача, то суд зазначає таке.

У зверненні ОСОБА_1 від 10.08.2024 фактично піднімалися питання щодо можливого порушення чинного законодавства при проведенні електронного аукціону на право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6822782200:04:003:0001 в частині повернення коштів, витрачених на підготовку лота для проведення аукціону.

Отже, звернення ОСОБА_1 стосувалося реалізації положень законодавства, якими врегульовано земельні відносини в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок продажу прав на земельні ділянки на конкурентних засадах визначається положеннями глави 21 ЗК України.

Згідно із ч. 2 ст. 135 ЗК України, організатором земельних торгів на право оренди земельної ділянки, зазначеної у зверненні позивача, є Красилівська міська рада Хмельницької області, що підтверджується, серед іншого, інформацію, розміщеною на сторінці Української універсальної біржі в мережі Інтернет за адресою: https://sale.uub.com.ua/auction/LRE001-UA-20240319-37643.

Положеннями статей 135-136 ЗК України передбачено, що фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечується організатором земельних торгів та фактично здійснюється або останнім або їх виконавцем відповідно до договору між ними, у тому числі за рахунок внесків учасників земельних торгів. Такі витрати (видатки) відшкодовуються переможцем земельних торгів за кожним лотом тому (організатору або виконавцю земельних торгів), хто їх поніс.

Закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу або прав на земельні ділянки державної чи комунальної власності на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.

Організатор укладає договори на підготовку лотів та проведення земельних торгів з виконавцями послуг.

Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється виконавцем земельних торгів з послідуючим відшкодуванням йому витрат переможцем торгів.

Отже, закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою та визначення виконавця земельних торгів проводиться без використання бюджетних коштів.

У той же час, повноваження органів прокуратури визначено ст. 131-1 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про прокуратуру».

Так, частинами 1, 2 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Суд звертає увагу, що в своєму зверненні від 10.08.2024 позивач просив відповідача вжити заходи прокурорського реагування, посилаючись, зокрема, на ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» «Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів», а саме:

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

У той же час, наведена вище норма Закону України «Про прокуратуру» втратила чинність у 2014 році з прийняттям нової його редакції від 14.10.2024 № 1697-VII, якою органи прокуратури в України позбавлено функції загального нагляду та усіх пов`язаних з цією функцією повноважень.

За таких обставин і правових підстав, суд погоджується з аргументом відповідача про те, що, згідно із чинним законодавством України, органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок за додержанням і застосуванням законів.

Щодо посилання позивача на те, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не дійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, у зв`язку із чим, відповідач мав повноваження реагувати на його звернення, то суд ставиться до нього критично з огляду на таке.

З огляду на зазначене судом вище, правові підстави для реалізації прокурором функції представництва інтересів держави щодо питань, порушених позивачем у своєму зверненні від 10.08.2024 року, відсутні.

Отже, відповідач мав законні підстави для направлення за належністю, на підставі ст. 7 Закону № 393/96-ВР, звернення позивача від 10.08.2024 до Красилівської міської ради Хмельницької області.

Відтак, на думку суду, відповідач у цьому випадку діяв в межах наданих повноважень і не допустив щодо позивача протиправних дій або бездіяльності.

Відповідно до положень Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», де Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain)

Виходячи з оцінки обставин та доказів, наданих сторонами, враховуючи те, що відповідач довів, що діяв в межах наданих повноважень і не порушив вимоги закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Офісу Генерального прокурор протиправними та такими, які мають ознаки бездіяльності щодо не розгляду звернення від 10.08.2024 року, яке було адресоване керівнику Офісу Генерального прокурора, зобов`язання Офісу Генерального прокурора повторно розглянути звернення 10.08.2024 року в порядку Закону України «Про адміністративну процедуру» - не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення у формі моральної шкоди 200,000 грн. з Офісу Генерального прокурора, то суд вказує на таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Виходячи із зазначеного вище, так як судом не встановлено під час розгляду справи вчинення відповідачем протиправних дій або бездіяльності відносно позивача, то суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не надано доказів понесених ним судових витрат, то такі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15,м. Київ,01011 , код ЄДРПОУ - 00034051)

Головуючий суддя Є.В. Печений