Рішення

від 16.09.2024 по справі 600/477/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/477/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області (далі відповідач, КДКА), в якому просить:

визнати протиправним ненадання Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Чернівецької області відповіді на її запит на інформацію від 19.12.2023;

зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернівецької області надати відповідь на її запит від 19.12.2023, а саме:

1) чи отримувала КДКА Чернівецької області скарги на адвоката ОСОБА_2 (номер адвокатського свідоцтва № 575, виданого 07.09.2012)?

2) якщо так, прошу надати рішення, прийняті за вказаними скаргами (в т.ч. про відкриття дисциплінарного провадження, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про залишення скарги без руху чи без розгляду, про закриття дисциплінарного провадження).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що виконуючи владні управлінські функції та здійснюючи дисциплінарні провадження стосовно адвокатів, розпорядником публічної інформації, що була отримана або створена в процесі виконання цих повноважень є відповідач, який в порушення свого обов`язку, всупереч Закону України Про доступ до публічної інформації не надав відповіді на запит від 19.12.2023. Оскільки, запит не було розглянуто, відповіді не надано, позивач вважає бездіяльність КДКА протиправною. Вказує, що така бездіяльність відповідача прямо порушує її право на доступ до публічної інформації, що гарантується обов`язком розпорядків інформації надавати інформації.

За вказаною позовною заявою, ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області подала до суду відзив, в якому просила відмовити позивачці в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що КДКА не отримала від позивачки запиту на публічну інформацію, а також відсутність належних і допустимих доказів про отримання такого запиту. Окрім того, на думку відповідача, КДКА не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є розпорядником публічної інформації та не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, а інформація, яка зазначена у запиті не належить до публічної.

Позивачка скористалася правом на подання відповіді на відзив, в якому навела спростування на аргументи зазначені у відзиві.

Ухвалою суду від 07.03.2024 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі третя особа).

Вказана ухвала надіслана на електронну адресу третьої особи та отримана нею 07.03.2024, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа правом, передбаченим ст. 165 КАС України, не скористалася, пояснення щодо позову або відзиву до суду не надала.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , співпрацює з громадською організацією "Фундація ДЕЮРЕ", та є членом команди, юристом у вказаній організації, яка створена правниками з метою сприяння розвитку правовладдя (верховенства права) та реформ у сфері правосуддя в Україні, що підтверджується інформацією за доступом: https://dejure.foundation/.

Громадська організація "Фундація ДЕЮРЕ" - це аналітичний центр прямої дії, створений у 2016 році для сприяння розвитку правовладдя (верховенства права) та реформ у сфері правосуддя в Україні, що підтверджується на сайт за доступом: https://dejure.foundation/.

19.12.2023 позивачка, як член команди громадської організації "Фундація ДЕЮРЕ", о 13 год. 46 хв. з електронної пошти (m.bereza@dejure.foundation) направила на електронну адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області (advocat4e@ukr.net) запит на публічну інформацію, в якому, відповідно до ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації, просила надати таку інформацію: 1) чи отримувала КДКА Чернівецької області скарги на адвоката ОСОБА_2 (номер адвокатського свідоцтва № 575, виданого 07.09.2012)? 2) якщо так, прошу надати рішення, прийняті за вказаними скаргами (в т.ч. про відкриття дисциплінарного провадження, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про залишення скарги без руху чи без розгляду, про закриття дисциплінарного провадження). Мета запиту: для здійснення громадського контролю над діяльністю судової влади, зокрема, підтримання дискусії щодо доброчесності кандидатів на посаду суддів КСУ, поширення у суспільстві таких ідей.

У позові позивачка стверджувала, що поданий нею запит відповідачем не розглянуто, відповідь у наданні запиту на публічну інформацію не надано. Водночас, відповідач у відзиві стверджував, що запит на публічну інформацію від позивачки не отримував.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про інформацію від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону № 2939-VI визначений перелік розпорядників інформації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з статтею 14 Закону № 2939-VI, якою визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно із частинами 1, 4 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 3 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Матеріалами справи підтверджується, що 19.12.2023 позивачка, як член команди громадської організації "Фундація ДЕЮРЕ", о 13 год. 46 хв. з електронної пошти (m.bereza@dejure.foundation) направила на електронну адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області (advocat4e@ukr.net) запит на публічну інформацію, в якому, відповідно до ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації, просила надати таку інформацію: 1) чи отримувала КДКА Чернівецької області скарги на адвоката ОСОБА_2 (номер адвокатського свідоцтва № 575, виданого 07.09.2012)? 2) якщо так, прошу надати рішення, прийняті за вказаними скаргами (в т.ч. про відкриття дисциплінарного провадження, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про залишення скарги без руху чи без розгляду, про закриття дисциплінарного провадження). Мета запиту: для здійснення громадського контролю над діяльністю судової влади, зокрема, підтримання дискусії щодо доброчесності кандидатів на посаду суддів КСУ, поширення у суспільстві таких ідей.

Вказаний запит 19.12.2023 отримано відповідачем по електронній пошті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зазначена на офіційному сайті КДКА (https://advocat4e.wixsite.com/advocatchernivtsi/contact) як контактна. Окрім того, вказана адреса є діючою, оскільки зазначена відповідачем у відзиві.

Розглядом справи по суті встановлено, що відповіді на запит на публічну інформацію відповідачем не надано позивачці.

Посилання відповідача стосовно неотримання запиту, суд оцінює критично, оскільки указаний запит 19.12.2023 отримано відповідачем по електронній пошті на офіційну електронну адресу advocat4e@ukr.net, яка зазначена на офіційному сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області (https://advocat4e.wixsite.com/advocatchernivtsi/contact) як контактна. Наведена обставина підтверджується також копією електронного запиту на публічну інформацію від 19.12.2023, що містить відомості про факт відправлення запиту із відповідної електронної адреси, час та дату відправлення, адресата запиту.

Заперечуючи проти отримання 19.12.2023 запиту на публічну інформацію від позивачки, відповідач, як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах, в порушення вимог статтею 9, 77 КАС України не надав до суду належні та допустимі докази щодо ненадходження 19.12.2023 на офіційну електронну адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області (advocat4e@ukr.net) згаданого запиту від позивачки, зокрема: інформацію про вхідні листи за 19.12.2023 на поштову скриньку.

Стосовно доводів відповідача, що інформація, яка зазначена у запиті не належить до публічної, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з частиною 8 статті 6 даного Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Частиною 1 статті 7 Закону № 2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина 2 статті 6 Закону України Про інформацію).

Як вбачається із частини 2 статті 21 Закону № 2657-XII конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Закону № 2657-XII інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону № 2657-XII передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Із вказаних норм законодавства вбачається, що саме є конфіденційною інформацією і за яких обставин вона може бути оприлюднена.

До такої інформації відносяться дані про фізичну особу, а саме про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Конституційний Суд даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України в абзаці 5 п. 3.3 рішення від 20.01.2012 у справі № 1-9/2012 визначив, яка інформація про особу відноситься до конфіденційної і за яких умов вона може бути оприлюднена. Зокрема, до такої інформації відносяться дані про місце проживання та перебування особи.

Суд вважає, що в конкретно визначеному випадку дані про особу, яку притягнули до дисциплінарно відповідальності, а саме - її прізвища, імені, по батькові, не є конфіденційною інформацією в розумінні Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації.

Суд зазначає, що належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону № 2939-VI відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI (частина 2 статті 6, частина 1 статті 8, частина 1 статті 9, п. 2 частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI).

За змістом частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI.

При аналізі відповідних справ Європейський суд з прав людини та вітчизняні суди застосовують "трискладовий тест", щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації. "Трискладовий тест" є юридичною конструкцією - засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування "трискладового тесту" є незаконним і порушує право особи на інформацію.

"Трискладовий тест" є умовною назвою, яка прямо не згадана в українському законі. "Трискладовий" тому, що складається з трьох складових-умов, наявність яких (усіх разом) вимагається для обмеження доступу до інформації. Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується "трискладовий тест" за частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI. Якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова). Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації. Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив. Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації.

Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації, є застосовування до такої інформації "трискладового тесту". Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18.

Положення частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21).

Отже, розпорядник публічної інформації має розглянути запит та надати обґрунтовану відповідь, та у разі відмови аргументувати, із зазначенням якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Суд зауважує, що відповідачем взагалі не досліджено мету запиту на публічну інформацію, поданого позивачкою та запитання які викладені у ньому, відповіді на вказаний запит не надано.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Відповідно до статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Положеннями статті 37 Закону № 5076-VI визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Процедуру здійснення дисциплінарного провадження на кожній із вказаних вище стадій врегульовано статтями 38, 39, 40 і 41 Закону №5076-VI.

Згідно зі статтею 38 Закону № 5076-VI (перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката), член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката (стаття 39 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 40 Закону № 5076-VI розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону №5076-VI за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Наведені положення, що регламентують коло повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та порядок їх здійснення, дають підстави для висновку про те, що запитувана у відповідача позивачкою та не надана їй інформація, підпадає під подане у статті 1 Закону № 2939-VI визначення, а саме - інформація, отримана або створена в процесі виконання кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, яка знаходиться у її володінні.

Запитувана позивачкою у відповідача інформація предметно належить до інформації, що була отримана або створена в процесі виконання відповідачем своїх повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів, передбачених статтею 50 Закону № 5076-VI, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

З аналізу положень чинного законодавства про доступ до публічної інформації вбачається, що розпорядник публічної інформації може (і повинен) надати не лише ту публічну інформацію, яку він з огляду на свій правовий статус створив, а й ту, яка була отримана ним (розпорядником) у процесі здійснення його повноважень, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у його володінні.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.12.2020 у справі № 9901/105/20.

Вимогами частини 3 статті 40 Закону № 5076-VI передбачено, що розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката є відкритим, крім випадків, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

Згідно частини 1 статті 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Статтею 46 Закону № 5076-VI передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України. Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Відповідно частини 1 статті 50 Закону № 5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури згідно з частиною 5 статті 50 Закону № 5076-VI належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Частиною 10 статті 50 Закону № 5076-VI передбачено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

З аналізу мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можна зробити висновок, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 607/3128/16-ц від 07.11.2018.

Судом встановлено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області (код ЄДРПОУ 25811627) зареєстрована 05.05.1993 як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності відповідача згідно КВЕД є: 84.11 Державне управління загального характеру.

За таких умов, відповідач в особливому порядку здійснює владні функції дисциплінарного провадження стосовно адвокатів, відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а його рішення є обов`язковими для виконання. Тобто, в розумінні статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідач є розпорядником публічної інформації, що була отримана або створена в процесі виконання ним своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, а запитувана позивачкою інформація є публічною, право на доступ до якої відповідно до статті 3 Закону України Про доступ до публічної інформації гарантовано обов`язком її надання.

Отже, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області здійснює владні управлінські функції, тому є розпорядником публічної інформації.

Як наслідок, є протиправним ненадання позивачці інформації на запит від 19.12.2023.

Одночасно з цим, суд звертає увагу, що право позивачки на доступ до публічної інформації щодо надходження та результатів розгляду письмових скарг, які містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку в силу дії пункту 2 частини 1 статті 6, статті 8 Закону України Про доступ до публічної інформації може бути обмежена в доступі, оскільки може містити інформацію, що складає професійну таємницю (адвокатську таємницю), непорушність якої гарантована статтями 22, 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

У зв`язку з цим, в межах вимог пункту 2 частини 1 статті 6, статті 8 Закону України Про доступ до публічної інформації, статей 22, 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність правомірною мірою поведінки відповідача, при наданні відповіді на запит позивачки про отримання скарг щодо адвоката, а у випадку їх надходження, про надання рішень, прийнятих за такими скаргами є надання публічної інформації та копій документів в тій частині, що не містять інформації, яка складає професійну таємницю (адвокатську таємницю).

Крім того, право позивачки на доступ до публічної інформації про особу адвоката є пропорційним, визначеному пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України Про доступ до публічної інформації праву адвоката знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про нього та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.

Забезпечення дотримання вказаного права особи щодо якої запитується інформація, передбачає обов`язок відповідача повідомити цю особу про надходження запиту на інформацію та його зміст.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач є розпорядником публічної інформації, відтак всупереч Закону України Про доступ до публічної інформації не виконав усі встановлені указаним Законом вимоги.

Доводи відповідача про те, що запит на публічну інформацію не містить підпису позивачки та не відповідає вимогам Закону України Про електронні документи та електронний підпис, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону № 2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Отже, вимога зазначати у запиті ім`я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов`язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні Більше того, такі реквізити запиту, як дата та підпис запитувача проставляються тільки в письмових документах. Для запитів у іншій формі, зокрема електронній, такі реквізити не є обов`язковими (стаття 19 Закону № 2939-VI).

Суд також враховує, що згідно статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис може використовуватися для ідентифікації автора електронного документа. Втім, ця вимога не є обов`язковою, бо вживається слово "може". Крім того, електронний підпис має лише одну мету - ідентифікацію автора документа. Але ці вимоги не є обов`язковими для запитів, на що суд вже звернув увагу раніше. Крім того, Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" регулює загальні питання електронного документообігу, не торкаючись особливостей доступу до публічної інформації. Останні врегульовані спеціальним законом - Законом України "Про доступ до публічної інформації", який не висуває жодних вимог щодо електронного підпису для запитів у електронній формі.

Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про доступ до публічної інформації" до приведення законодавства України у відповідність із цим законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Оскільки Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" прийнято раніше, а саме 22.05.2003 (28.12.2003 він набув чинності), цей закон повинен застосовуватись лише в частині, що не суперечить Закону України "Про доступ до публічної інформації". За таких умов Закон України "Про доступ до публічної інформації" у питаннях оформлення та подання запитів має вищу юридичну силу порівняно з усіма іншими нормативно-правовими актами як спеціальний закон по відношенню до загальних.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що твердження відповідача щодо невідповідності запиту на публічну інформацію від 19.12.2023 вимогам Закону України Про електронні документи та електронний підпис є необґрунтованим.

Решта доводів відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують його бездіяльність щодо не розгляду запиту на публічну інформацію від 19.12.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність не розгляду запиту на публічну інформацію від 19.12.2023, поданого позивачкою.

Повертаючись до вимог позивачки, заявлених нею у цій справі, які головним чином полягають у визнанні протиправним ненадання відповідачем відповіді на її запит на інформацію від 19.12.2023, а також зобов`язання відповідача надати відповідь на її запит від 19.12.2023, суд доходить висновку про те, що поданий позивачкою позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені, зокрема, до суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Суд враховує, що вирішуючи питання про те, чи мала місце, у даному випадку з боку відповідача бездіяльність, необхідно враховувати, що під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї обов`язків згідно із законодавством України. Для того щоб встановити факт бездіяльності суб`єкта владних повноважень, необхідно в першу чергу визначити, які дії відповідно до закону він мав вжити, і не вжив, чи яке рішення мав прийняти, і не прийняв. Тільки після цього може йти мова про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно конкретної особи.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, які доводять фактичне ненадання відповідачем відповіді на запит позивачки по суті поставлених нею питань, що свідчить про неналежний розгляд поданого позивачкою запиту на публічну інформацію у розумінні Закону № 2939-VI, беручи до уваги наявність визначеного цим Законом вичерпного переліку підстав для відмови в задоволенні запиту на публічну інформацію, суд приходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду запиту позивачки на публічну інформацію від 19.12.2023.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд наголошує, що об`єктом судового захисту у цій справі є право позивачки на отримання публічної інформації.

Оскільки під час судового розгляду встановлено, що поданий позивачкою запит на публічну інформацію не розглянуто відповідачем, суд вважає за необхідне визначити, що належним та ефективний способом судового захисту позивачки при вирішенні цієї справи є зобов`язання відповідача розглянути запит позивачки на публічну інформацію від 19.12.2023, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 484,48 грн на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльністю Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.12.2023.

3. Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернівецької області розглянути запит ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.12.2023, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

4. Стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 484,48 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури Чернівецької області (вул. Кобилянської, 27/3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 25811627).

третя особа - ОСОБА_2 .

Суддя В.К. Левицький