Постанова

від 10.09.2024 по справі 440/5992/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Чеснокова А.О.

10 вересня 2024 р.Справа № 440/5992/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ірина Олександрівна на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі в/ч НОМЕР_1 НГУ) щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 11.05.2018 року та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпуски, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у кількості 56 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11.05.2018 року та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року у справі № 440/9305/21, що набрало законної сили 10.03.2022 року, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені.

Судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11.05.2018 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11.05.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 НГУ виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 НГУ, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо нарахування та виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити позивачу суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року із врахуванням раніше виплаченої суми;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що відповідачем не здійснено виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Як наслідок, наявні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року у справі № 440/9558/22, що набрало законної сили 31.01.2023 року, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені.

Судовим рішенням визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 років із застосуванням базового місяця січень 2016 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року із врахуванням раніше виплаченої суми.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

У травні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сидоренко І.О. звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, розрахованої із застосуванням базового місяця січень 2008 року, в сумі 3072,80 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення в сумі 80505,87 грн. за вирахуванням військового збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача, окрім іншого, зазначила, що 06.02.2024 року на рахунок позивача у банку від відповідача надійшла сума 3072,80 грн нарахованої індексації. Разом з тим, позивач вважає, що на виконання рішення у справі № 440/9558/22 відповідач повинен виплатити йому суму індексації його грошового забезпечення у розмірі 80505,87 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 НГУ про стягнення шкоди з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, закрито.

Судове рішення вмотивовано тим, що із змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо виплати індексації, нарахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 440/641/23, зазначаючи про неналежне виконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили.

Судом зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року у справі № 440/9558/22 зобов`язано в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року із врахуванням раніше виплаченої суми. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 31.01.2023 року. Відтак, існує така, що набрала законної сили постанова у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача адвокат Сидоренко І.О. просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено, що питання щодо визначення розміру індексації грошового забезпечення та застосування того чи іншого методу під час її обчислення не досліджувалося судом при ухваленні рішення у справи № 440/9558/22. Предметом розгляду вказаної справи була бездіяльність відповідача, яка полягала в тому, що військовою частиною НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року було нараховано із застосуванням базового місяця січень 2016 року, а не 2008 року, і виключно даним діям відповідача була надана оцінка судом в ході розгляду справи № 440/9558/22.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч.1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 року у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 року у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 року у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 року у справі № 520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.03.2024 року у справі № 320/225/23 позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Колегія суддів зауважує, що зазначаючи про тотожність предметів спору у означених вище справах, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у цих справах судами досліджувалося питання про право позивача на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Натомість, не досліджувалося питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку № 1078, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15.12.2022 року у справі № 460/3473/21, від 23.01.2023 року у справі № 340/3391/22, від 31.01.2023 року у справі № 340/3391/22, від 13.03.2023 року у справі № 560/11003/22, від 28.06.2023 року у справі № 200/425/22.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 440/9558/22 та їх фактично вже було вирішено по суті, є передчасними, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 328 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Ірина Олександрівна задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 16.09.2024 року.