Постанова від 16.09.2024 по справі 420/29247/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29247/23

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2023 року адвокат Хараїм О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.10.2023 № 8745/03-16 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати призначити з 02.10.2023 пенсію за вислугу років, згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ), здійснити нарахування та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.

Окрім цього, адвокат просила стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат зазначає, що її довіритель звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до положень пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.

У відповідь, на її звернення, відповідач прийняв рішення від 06.10.2023 № 8745/03-16 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідної кількості календарної вислуги років.

На переконання адвоката, рішення ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні пенсії є протиправним, оскільки відповідно до положень підпункту «г» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Порядок №393) її довіритель має відповідний пільговий стаж для призначення пенсії за вислугу років

Адвокат покликається на правову позицію Верховного Суду, яка була висловлена під час розгляду спору за подібних правовідносин, зокрема, у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18 та від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, де суд, у тому числі виснував, що можливість пільгового обчислення проходження військової служби пов`язується насамперед зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Представниця позивача зауважує також на тому, що оскаржуване рішення порушує право її довірителя на соціальний захист, гарантоване нормами чинного законодавства та Конституції України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні), в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у даній справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Суд встановив, що вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні - 19 років 04 місяці 01 день, а у пільговому - 24 роки 06 місяців 03 днів, у той час, як законодавчо визначено, що календарна вислуга років для виникнення права на призначення пенсії за вислугу років становить 23 роки і 6 місяців.

Оскільки, календарна вислуга років позивача становить менше ніж 23 роки і 6 місяців, суд першої інстанції визнав відмову ГУ ПФУ в Херсонській області у призначенні пенсії за вислугу років правомірною.

Суд також зазначив, що Порядком №393 дійсно передбачена необхідність пільгового обчислення вислуги років на посадах, згідно з переліком, проте такий порядок обчислення вислуги років застосовується виключно з метою визначення розміру пенсії, відповідно до Закону №2262-XII.

Стосовно посилань у позовній заяві на практику Верховного Суду, суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів, суди мають враховувати саме останню правову позицію, зокрема, викладену Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 11.09.2023 у справі 480/4827/22 тощо.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, адвокат Хараїм О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначає, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення, помилково не застосував до спірних відносин правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, від 16.02.2022 у справі №804/2630/18, а також зауважувала на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2023 у справі № 300/5663/21.

Скаржниця наголошувала на тому, що її довіритель набув право на отримання пенсії у 2017 році, при цьому, будь-яких обмежень в пільговому обчисленні пенсії за вислугу років, на дату її набуття, не передбачалось, а застосовані судом висновки суду касаційної інстанції стосувалися осіб звільнених з 2022 році.

На переконання адвоката, позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку один місяць служби за сорок днів, в цілях призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.

ГУ ПФУ в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 з 1998 по 2017 роки проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до наказу Державної установи «Білозерська виправна колонія (№105)» від 22.12.2017 № 78 о/с ОСОБА_1 з 29.12.2017 звільнений зі служби на підставі пункту 4 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

На час звільнення, згідно вказаного наказу, вислуга років ОСОБА_1 складала: в календарному обчисленні - 19 років 04 місяці 22 дні, у пільговому обчисленні - 24 роки 06 місяців 22 дні.

19.09.2023 Департамент з питань виконання кримінальних покарань, за заявою позивача, надіслав до ГУ ПФУ в Херсонській області пакет документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-XII.

Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 06.10.2023 №8745/03-16 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга років, у календарному обчисленні, становить - 19 років 04 місяця 01 день, що не відповідає необхідному розміру вислуги років визначеного у Законі № 2262-ХІІ, а саме 23 календарних роки та 6 місяців.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Спірним питанням, у цих правовідносинах, є визначення, чи є у позивача право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до положень пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Скаржниця наполягає на цьому, натомість відповідач заперечує таке право позивача.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ , при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі і вище -Порядок № 393).

Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Таким чином, з часу затвердження у 1992 році пунктом 3 Порядку №393 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262.

Верховний Суд з метою забезпечення єдності та сталості судової практики неодноразово на рівні судових палат висловлювався щодо застосування положень Закону №2262-ХІІ та Порядку №393 з питань пільгового обчислення календарної вислуги років.

Зокрема, Верховний Суд у постанові по справі №805/3923/18-а від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Такий зміст пункту 3 Порядку № 393 був чинний до 16.02.2022 року та вказував на те, що пільгове обчислення вислуги років передбачене в цілях саме призначення пенсії, що відповідало вимогам статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, на виконання якої і було затверджено Порядок №393.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою від 16.02.2022 №119 Кабінетом Міністрів України до Порядку №393 внесено зміни, якими, серед іншого, перший абзац пункту 3 Порядку №393 викладено у наступній редакції:

Такими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років вже не під час визначення права на призначення пенсії, а в цілях визначення розміру пенсії.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що позивач набув право на призначення пенсії у грудні 2017 року, під час дії попередньої редакції Порядку № 393, а тому зміни, внесені до нього постановою Кабміну № 119, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Конституційний Суд України також неодноразово у своїх рішеннях висловлювався щодо недопустимості звуження чи скасування заходів соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Зокрема, у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 Конституційний Суд України дійшов висновку, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Крім того, право на пільгове обчислення вислуги років регулюється не лише Порядком №393 для цілей Закону №2262-ХІІ, а і спеціальними законами, яким в даному випадку є Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яким передбачено пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсій осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби (Закон № 2713-IV).

Так, відповідно до частини 4 статті 23 Закону № 2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Отже, Законом України № 2713-IV пільговий залік вислуги років передбачено саме для призначення пенсії, який має найвищу юридичну силу, ані ж Порядок № 393.

Колегія суддів зауважує, що з аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугу років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсії за вислугу років, які діяли на час звільнення позивача зі служби.

Аналогічна правова позиція, зокрема, висловлена Верховним Судом у постанові від 10.06.2024 в справі № 260/4588/23, 17.07.2024 у справі №420/13796/22.

Як мовилося вище, на час звільнення зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1 мав вислугу років в календарному обчисленні - 19 років 04 місяці 22 дні, у пільговому обчисленні - 24 роки 06 місяців 22 дні, а тому, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, останній набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.

З урахуванням правової позиції, наведеної у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та у постанові від 14.04.2021 у справі№ 480/4241/18, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Суд першої інстанції помилково вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію, чинну на час звернення особи до територіального органу Пенсійного фонду, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також колегія суддів вважає доречним зауваження скаржника стосовно того, що під час застосування практики Верховного Суду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обставини справи, щодо яких суд касаційної інстанції висловив свою позицію, не відповідають обставинам даної справи, зокрема, стосовно часу звільнення особи зі служби, а тому такі висновки не є релевантними до даної справи.

Відтак, слід констатувати, що ГУПФУ в Херсонській області своїм рішенням протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, а тому рішення ГУПФУ в Херсонській області від 06.10.2023 №8745/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років слід визнати протиправним та скасувати.

Поряд з цим, стосовно заявлених позивачем вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів, колегія суддів зазначає таке.

В ході розгляду справи, апеляційний суд встановив, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, тобто пенсія позивачу не призначалася та не виплачувалася, а тому вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням раніше виплаченої пенсії є безпідставними та заявлені помилково.

Водночас, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки суд встановив, що позивач має необхідну вислугу років для призначення такого виду пенсії .

Обираючи належний захист прав позивача, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, для ефективного захисту прав ОСОБА_1 слід зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області, як орган, в якому позивач перебуває на пенсійному обліку, здійснити з 02.10.2023 призначення та виплату пенсії за вислугу років, що не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у останнього права адміністративного розсуду.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів, апеляційний суд відмовляє.

Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не застосував норму закону, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому скаргу слід задовольнити частково.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області 06.10.2023 № 8745/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 02.10.2023 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 16.09.2024.