Постанова

від 16.09.2024 по справі 580/883/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/883/20 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 08.07.2024 про зменшення позовних вимог, просило:

-визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в частині стягнення з КП "Смілакомунтеплоенерго" на користь держави виконавчого збору в розмірі 165499,47 грн. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019;

-стягнути з Державного бюджету України на користь КП "Смілакомунтеплоенерго" грошові кошти в розмірі 165499,47грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №580/3571/19.

Протокольною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року суд поновив провадження у цій справі.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у формуванні та направленні подання про повернення на рахунок комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" зарахованих до бюджету коштів у сумі 165499,47грн.

Зобов`язано Департамент державної виконавчої служби підготувати та направити подання щодо повернення комунальному підприємству "Смілакомунтеплоенерго" грошових коштів у сумі 165499,47грн., як помилково сплачених, до відповідного органу Казначейства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що на час вчинення виконавчих дій зі стягнення виконавчого збору, постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2019 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання постанови від 28.05.2019 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, була чинна, жодних заборон щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 не приймалося. Тому, дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору

здійсненні згідно з вимогами чинного законодавства України.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у формуванні та направленні подання про повернення коштів, оскільки на момент звернення позивача з відповідними вимогами про повернення коштів у державного виконавця були відсутні законні підстави для вчинення дій щодо повернення коштів позивачу.

Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. які є неспівмірними з реально наданими адвокатськими послугами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позивач вказує, що майнова вимога у цій справі стосується стягнення (повернення) протиправно списаних коштів в сумі 165 499,47 грн. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого 31.10.2019 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі

постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 497 364,35 грн. від 28.05.2019, а не в сумі 1 167 259,79 грн.

Також позивач наголошує, що відповідач вводить суд в оману, щодо дійсних обставин справи, оскільки постанова про стягнення судового збору у розмірі 1 167 259,79 грн. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не існує; підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 497 364,35 грн. від 28.05.2019 у ВП № НОМЕР_2 відсутні; саме відповідач неправильно визначив розмір виконавчого збору, який списано з рахунку позивача та стягується у цьому судовому спорі; постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 визнана хоч і частково, але протиправною і скасована, саме в частині стягнення з КП «Смілакомунтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 165499,47 грн. - суми, яка є предметом спору у справі №580/883/20.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.05.2019 у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 постановлено стягнути з КП "Смілакомунтеплоенерго" виконавчий збір у розмірі 10% суми примусового виконання - 3497364,35грн.

31.10.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі постанови від 28.05.2019 у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 в розмірі 1167259,79 грн.

На виконання вказаної постанови 16.12.2019 з рахунку КП "Смілакомунтеплоенерго" в АТ «УкрСиббанк» списано грошові кошти в сумі 1167259,89грн. на підставі платіжної вимоги №1/4 від 12.12.2019 на користь Міністерства Юстиції України.

17.12.2019 позивач звернувся з вимогою №2411 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про повернення списаних коштів.

17.12.2019 винесено розпорядження НОМЕР_1 про перерахування коштів в сумі 1167259,79грн. на рахунок Державного казначейства України та платіжним дорученням №15611 кошти перераховано до казначейства України з призначенням платежу «погашення виконавчого збору відповідно до постанови НОМЕР_1 (14)».

28.12.2019, 11.02.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №2512 та відповідно №239 про повернення коштів.

28.02.2020 листом НОМЕР_1/14 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивача на направлені вимоги, що законодавчі підстави для повернення коштів відсутні, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь держави не скасована.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у формуванні та направленні подання про повернення коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім того, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №580/3571/19 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 в частині стягнення з боржника КП «Смілакомунтеплоенерго» виконавчого збору в сумі 165499,47грн.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що сума виконавчого збору у розмірі 10% від суми, за якою сплинув строк розстрочення виконання позивачем рішення суду повинна була становити 1001760,32 грн, а не 1167259,79 грн., тому постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 потрібно скасувати в частині стягнення з боржника Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» на користь держави виконавчого збору в розмірі 165499,47грн.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що оскільки постановою Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №580/3571/19 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 в частині стягнення з боржника КП «Смілакомунтеплоенерго» виконавчого збору в сумі 165499,47грн., то позивач має право на повернення надміру зарахованих до державного бюджету коштів.

Також суд першої інстанції зазначив, що на Міністерство юстиції, територіальним органом якого є відповідач, законодавчо покладено обов`язок оформлення подання до органу Казначейства про повернення позивачеві надміру сплачених платежів. У свою чергу, відповідач відповідних дій не вчинив, що свідчить про протиправну бездіяльності відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з ч.1 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи норми наведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, можна дійти висновку про те, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору.

При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.05.2019 у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 постановлено стягнути з КП "Смілакомунтеплоенерго" виконавчий збір у розмірі 10% суми примусового виконання - 3497364,35грн.

31.10.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі постанови від 28.05.2019 у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 в розмірі 1167259,79 грн.

На виконання вказаної постанови 16.12.2019 з рахунку КП "Смілакомунтеплоенерго" в АТ «УкрСиббанк» списано грошові кошти в сумі 1167259,89грн. на підставі платіжної вимоги №1/4 від 12.12.2019 на користь Міністерства Юстиції України.

Як зазначалось, постановою Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №580/3571/19 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 в частині стягнення з боржника КП «Смілакомунтеплоенерго» виконавчого збору в сумі 165499,47грн.

Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку про те, що оскільки сума виконавчого збору у розмірі 10% від суми, за якою сплинув строк розстрочення виконання позивачем рішення суду повинна була становити 1 001 760,32 грн, а не 1 167 259,79 грн., то постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 потрібно скасувати в частині стягнення з боржника Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» на користь держави виконавчого збору в розмірі 165 499, 47 грн. (1 167 259, 79 грн. - 1 001 760, 32 грн.).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки постановою Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №580/3571/19 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 31.10.2019 в частині стягнення з боржника КП «Смілакомунтеплоенерго» виконавчого збору в сумі 165499,47 грн., то позивач має право на повернення надміру зарахованих до державного бюджету коштів.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок №787).

Згідно з пунктом 3 Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов`язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці дев`ятому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Міністерство юстиції є органом, який відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету зобов`язаний забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Отже, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органу державної виконавчої служби разом зі заявою про повернення коштів з бюджету.

Тобто, на Міністерство юстиції, територіальним органом якого є відповідач, законодавчо покладено обов`язок оформлення подання до органу Казначейства про повернення позивачеві надміру сплачених платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2019 позивач звернувся з вимогою №2411 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про повернення списаних коштів.

Натомість, 17.12.2019 винесено розпорядження НОМЕР_1 про перерахування коштів в сумі 1167259,79грн. на рахунок Державного казначейства України та платіжним дорученням №15611 кошти перераховано до казначейства України з призначенням платежу «погашення виконавчого збору відповідно до постанови НОМЕР_1 (14)».

28.12.2019 та 11.02.2020 року позивач повторно звертався до відповідача з вимогами №2512 №239 про повернення коштів.

28.02.2020 листом НОМЕР_1/14 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивача на направлені вимоги, що законодавчі підстави для повернення коштів відсутні.

Станом на час розгляду цієї справи, відповідач відповідних дій щодо оформлення подання до органу Казначейства не вчинив, тому допустив протиправну бездіяльність.

Тож, оскільки факт бездіяльності відповідача в процесі розгляду справи встановлений, а також відповідачем не доведено повернення помилково зарахованих до бюджету коштів виконавчого збору, то суд першої інстанції обґрунтовано, з метою ефективного захисту порушених прав позивача зобов`язав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підготувати та направити подання щодо повернення комунальному підприємству "Смілакомунтеплоенерго" грошові кошти в розмірі 165499,47грн., як помилково сплачених, до відповідного органу Казначейства.

Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення з нього судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., оскільки такі послуги є неспівмірними з реально наданими адвокатськими послугами, то колегія суддів такі доводи відхиляє, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 3, 4 ст. 139 КАС України унормовує, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що між КП "Смілакомунтеплоенерго" та адвокатським бюро Володимира Ігнатенка та партнери укладено договір №01/11/19 від 01.11.2019 про надання правової допомоги.

Згідно з розрахунком до договору про виконані роботи, вартість послуг адвоката становить 93380,78грн., за надані послуги.

Також, адвокатом надано рахунок №2/1 від 17.02.2020 щодо оплати коштів за надану правову допомогу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, та ту обставину, що позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма