Ухвала

від 16.09.2024 по справі 260/5805/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 260/5805/23

адміністративне провадження № К/990/33290/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №260/5805/23 за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради до Спільного малого підприємства «Вояж» про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Спільного малого підприємства «Вояж», в якому просив зобов`язати відповідача виконати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17.05.2023 № 246 «Про об`єкт будівництва по пл. Шандора Петефі, 2 «а» в м.Ужгороді» в частині:

- відновлення зовнішнього вигляду підпірної стінки «Лівий берег річки Уж, Київська набережна» шляхом замурування віконного прорізу в стіні та оздоблення підпірної стіни з такого ж облицьованого каменю як і по всій висоті стіни;

- приведення об`єкту будівництва «Реконструкція будівлі громадської вбиральні з надбудовою під громадську будівлю кав`ярню з магазином в межах комплексного проекту реконструкції торгового павільйону та громадської будівлі (2-га черга) по пл. Ш. Петефі, 2 «а» в м. Ужгород» у відповідність до затвердженої документації;

- пониження висотного рівня встановленої дерев`яної опалубки перекриття підвального поверху таким чином, щоб після відновлення тротуару та його елементів благоустрою історичні висотні відмітки збереглися;

- відновлення функціонального призначення підпірної стінки «Лівий берег річки Уж, Київська набережна» шляхом демонтажу (засипу ґрунтом) приміщення підвального поверху будівлі, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Ужгород.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Закарпатський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 15.01.2024 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, повний текст якої складено 07.06.2024) у задоволенні позову відмовив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 27.08.2024 надійшла касаційна скарга Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2024, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому не слід брати до уваги посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме, неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15 (за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю до фізичної особи щодо зобов`язання знести самочинно збудовану прибудову), від 06.03.2019 у справі №810/5680/15 (за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю до фізичної особи щодо зобов`язання знести за власний рахунок збудований об`єкт), від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 (за позовом фізичної особи до районної державної адміністрації щодо визнання протиправними дії та рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження на все нерухоме майно) та від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 (за позовом фізичної особи до органу Держгеокадастру щодо визнання протиправними визнати протиправною та скасування відмови управління у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою) позаяк спірні правовідносини у порівнюваних справах виникли за інших фактичних обставин та за іншого правового регулювання.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

Тобто, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд зазначає, що посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду указаних у касаційній скарзі, скаржником вибірково цитуються окремі витяги з тексту постанов без урахування того, що такі постанови можуть бути прийнятними лише у разі, якщо такі прийняті за результатами розгляду справ з подібними правовідносинами.

Таким чином, Верховний Суд зауважує, що наведені скаржником висновки у викладених вище постановах є нерелевантними до правовідносин у цій справі, ухвалені за інших фактичних обставин із іншим суб`єктним складом та сформовані за різного правового регулювання і скаржник не довів у касаційній скарзі подібність правовідносин у згаданих та розглядуваній справах.

Посилання ж скаржника на постанову Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №420/8499/20 теж не слід брати до уваги, позаяк у згаданій справі Суд, серед іншого дійшов висновку, що оскільки відсутній як юридичний факт та як адресований відповідачці акт індивідуальної дії - припис зобов`язального характеру (невиконання якого надавало би позивачу підстави для звернення до суду), а тому відсутні підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання особи привести самочинно реконструйований об`єкт у відповідність до договору купівлі-продажу власними силами і за власний рахунок.

Тим паче, слід зауважити, що за результатом розгляду касаційної скарги у справі №420/8499/20, Верховний Суд виснував, що за відсутності обов`язкових та визначальних обставин, які дають позивачу право на звернення до суду, не підлягає задоволенню вимога про приведення самочинно реконструйованого об`єкту у первісний стан.

Як наслідок, Верховний Суд у згаданій справі залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до фізичної особи та державного реєстратора про зобов`язання привести самочинно реконструйований об`єкт у первісний стан та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про зміни права власності.

Щодо посилань скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України (а саме, недослідження судами висновку земельно-технічної експертизи від 14.06.2023 та висновку будівельно-технічної експертизи від 31.08.2023), то Верховний Суд зауважує, що зазначена підстава касаційного оскарження може бути вказана за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу, що скаржником не виконано з огляду на наведені вище причини.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №260/5805/23 за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради до Спільного малого підприємства «Вояж» про зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.М. Шарапа