Ухвала

від 11.09.2024 по справі 308/17132/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17132/21

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

11 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі Майор Ю.В.

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів залісуду вм.Ужгород заяву представникапозивачів адвоката Мухомедьянова Є.А. про забезпечення позову усправі за позовною заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Невицької сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсними договорів дарування та скасування реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися в суд з позовною заявою до Невицької сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсними договорів дарування та скасування реєстрації.

08.09.2022 року від представника позивачів адвоката Мухомедьянова Є.А. надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони законним представникам малолітньої ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, що перешкоджають користуватися житловим будинком та наявними в дворогосподарстві господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ); зазначити як на порядок виконання даної ухвали, необхідність передати ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) ключі від житлового будинку та наявних в дворогосподарстві господарських будівель та споруд (огорожі) за адресою: АДРЕСА_1 ; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований на ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із забороною відчуження нерухомого майна та внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту.

Заяву мотивує тим, що помешкання за адресою: АДРЕСА_1 у відповідних частинах належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки ними прийнято спадщину після смерті батька ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) шляхом проживання з ним за однією адресою та подання відповідної заяви до Ужгородської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом від 16.10.2001 року. До складу спадкового майна увійшло в тому числі домогосподарство померлого.

Однак, не дивлячись на те, що вказане помешкання є власністю заявників та є єдиним місцем проживання ОСОБА_6 в якому вона фактично проживала протягом останніх 20 років, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скориставшись відсутністю власниці вдома, проникли до її помешкання, змінили вхідні замки та закрили вхідні ворота, не надавши навіть змоги ОСОБА_6 , яка повернулась з роботи, забрати свої особисті речі, предмети першої необхідності та засоби гігієни.

Вказує на те, що після примусового виселення ОСОБА_6 з будинку, остання протягом кількох місяців проживала у сусідів, потім в Ужгородській клінічній лікарні, де їй було зроблено ряд операцій по заміні тазобедрових суглобів, на даний час особа проживає в житловій кімнаті наданій їй тимчасово церковною громадою.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до фактичного руйнування єдиного місця проживання позивачки, оскільки, як зазначалося вище, будинок в якому фактично проживала ОСОБА_6 обладнаний лише пічним опаленням, яке необхідно в осінньо-зимовий період щоденно підтримувати для уникнення відсирівання та плісняви. В даному будинку до теперішнього часу зберігається одяг та особисті речі позивачів, які теж потребують догляду для можливості їх подальшого використання.

Що стосується необхідності вжиття заходу забезпечення даного позову у вигляді накладення арешту на майно, зазначає наступне.

Вказує, що спірний будинок за період з 17.07.2020 по 27.10.2020 відповідачами було двічі відчужено, при цьому з огляду на укладення правочинів з відчуження майна між близькими родичами (між мамою та сином, між дідусем та онукою) вбачається «формальний характер» укладених угод направлених виключно на утруднення позивачам захисту своїх прав власників.

Зазначає, що з огляду на вказані обставини, враховуючи, що відповідачами вже було вчинено ряд правочинів щодо відчуження спірного майна, вважають, що невжиття такого заходу забезпечення позову як арешт майна, дасть можливість законним представникам малолітньої ОСОБА_3 відчужити вкотре спірний будинок, задля уникнення виконання рішення суду у даній справі.

Справа перебувала на розгляді судді ОСОБА_10 .

Позивачі та їх представник в призначене судове засідання повтторно не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 10.09.2024 року до суду надійшла зява позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв`язку з не ознайомленням з матеріалами справи його представником.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення заяви представника позивачів про забезпечення позову заперечила, зазначила, що задоволення вимоги заяви про забезпечення позову призведе до вирішення позовних вимог по суті та фактичного задоволення позовних вимог, що є недопустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову. Вказала, що дана заява подана в 2022 році, та протягом даного часу відповідачами оспорюване майно жодним чином не відчужене та збережене. У зв`язку з наведеним просила суд відмовити у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , проти задоволення заяви представника позивачів про забезпечення позову заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 всудове засіданняне зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 всудове засіданняне зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

З матеріалівсправи вбачається,що міжсторонами виникспір зприводу визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсними договорів дарування та скасування реєстрації.

Відповідно до ч.1,2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.

Забезпеченняпозову допускається як допредявленняпозову,такінабудь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття таких заходівможеістотноускладнити чи унеможливити виконання рішення судуабоефективний захист,абопоновлення порушенихчи оспорюваних прав абоінтересів позивача, зазахистомякихвін звернувсяабомає намір звернутися досуду.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов`язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Посутізабезпеченняпозовує встановленням судомобмеженьсуб`єктивнихправ, свобод та інтересіввідповідачаабопов`язанихзниміншихосіб вінтересах забезпечення реалізації в майбутньому актівправосуддяізадоволенняпретензійпозивача(заявника).

Забезпечення позовуєтимчасовим обмеженнямійогозначення полягаєвтому,щоним захищаються законніінтересипозивачанатойвипадок,коли відповідачбуде діяти недобросовісно або колиневжиттязаходівзабезпеченняпозову можепотягтиза собою неможливість виконання судового рішення. Крімцього,інститут забезпеченняпозову захищає врівнійміріінтереси як позивача, такі відповідача.

Зазагальнимправилом,заявникзобов`язаний довестинаявність підстав для забезпечення позову, надавшивідповіднідокази.

Такимчином,заходизабезпеченняпозовузастосовуютьсядлятого,щоб гарантувати виконання можливогорішеннясудуіповиннізастосовуватисьлишеуразі необхідності, оскількибезпідставне звернення дотакихдійможепривестидопорушенняправізаконних інтересів інших осібабо учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені ч. 1ст. 150 ЦПК України. Одним із видів забезпечення позову у відповідності до ст.150ЦПКУкраїни є накладення арешту на майно.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд можезастосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову,крім арештуморського судна,що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бутиспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність,зокрема,полягаєвтому,щобзасібзабезпеченнявідповідавпредметупозову, а також передбачаєспіввідношення судомнегативних наслідківвід вжиття заходів забезпеченняпозову зтими негативними наслідками, якіможуть настативрезультаті невжиття цихзаходів,зурахуванням відповідності правачи законного інтересу, за захистомяких заявник звертається досуду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 (провадження N14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, щоумовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення,що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

У п. 4 постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни «Пропрактикузастосуваннясудами цивільногопроцесуальногозаконодавствапри розглядізаявпрозабезпечення позову»№9від22.12.2006 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказав, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Крім того, у постанові від 08.05.2019 року у справі №487/7097/18 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення заявника щодо можливого відчуження спірного будинку, задля уникнення виконання рішення суду у даній справі не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд наголошує на тому, що дана заява про забезпечення позову подана представником позивачів 08.09.2022 року. Протягом даного часу, будь-яких дій зі спірним майном відповідачами не було вчинено.

Вирішуючипитання прозабезпечення позову, судмаєбрати доувагиінтересине тільки позивача, ай іншихосіб, праваякихможутьбути порушеніузв`язкуіз застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову. Враховуючи те, що представником позивачів не доведено підстав та необхідності накласти арешт на майно, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд зазначає, що поняття арешту майна, про застосування якого зазначено представником позивачів у заяві про забезпечення позову, включає в себе не лише володіння та розпорядження власністю, а і безпосередньо стосується позбавлення особи можливості користуватися своєю власністю.

У даному випадку суд не вбачає законних підстав для накладення арешту на дане майно. Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

З огляду на викладене вище , суд констатує не доведеність представником позивачів підстав для забезпечення позову, у обраний ним спосіб, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У порядку забезпечення позову, представник позивачів просить суд заборони законним представникам малолітньої ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, що перешкоджають користуватися житловим будинком та наявними в дворогосподарстві господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також зазначити як на порядок виконання даної ухвали, необхідність передати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ключі від житлового будинку та наявних в дворогосподарстві господарських будівель та споруд (огорожі) за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, слід зазначити, що така вимога не може виступати як спосіб забезпечення позову. Окрім того, задоволення даної вимоги призведе до вирішення позовних вимог по суті та фактичного задоволення позовних вимог, що є недопустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

При цьому, суд роз`яснює, що позивачі не позбавлені можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення їх позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Відповідно ч. 6ст. 154 ЦПК Українипро забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності доЗакону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,260 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволеннізаяви представникапозивачів адвоката Мухомедьянова Є.А. про забезпечення позову усправі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Невицької сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсними договорів дарування та скасування реєстрації - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складання повного тексту ухвали 16.09.2024.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца