Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/2798/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/2798/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2798/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-Солод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Ресурс Груп"

про стягнення 123466,53 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-Солод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Ресурс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 123466,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №11/10/2022 від 11.10.2022 року не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 79603,50 грн, пеню у розмірі 37506,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 3710,27 грн та 3% річних у розмірі 2646,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2798/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, кв. (офіс) 8.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Канів-Солод" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продакшн Ресурс Груп" (далі - покупець) було укладено договір поставки №11/10/2022 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовляє та оплачує, а постачальник приймає на себе зобов`язання поставити солод світлий ячмінний пивоварний (надалі - товар) відповідно до замовлень покупця.

Кількість товару, умови та строки поставки зазначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, з подальшим уточненням при узгодженні замовлення на поставку (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору ціна товару є динамічною і під впливом економічних чинників може змінюватися. Ціна товару на кожну партію повідомляється покупцю в ході узгодження замовлення і письмово фіксується у виставленому рахунку-фактурі. Виставлення рахунку є підтвердження постачальником здатність поставити товар. Нездатність постачальника поставити товар у визначений специфікацією строк, або незгода покупця придбати товар на умовах, що склалися на дату поставки чергової партії товару є підставою для будь-якої з сторін ініціювати дострокове припинення цього договору.

Загальна сума договору на рік складається з сумарної вартості поставлених партій товару за цей календарний період (пункт 1.4 договору).

Згідно пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 договору якість поставленого товару має відповідати ДСТУ 4282:2004. Перевірка якості товару здійснюється покупцем шляхом визначення його фізико-хімічних та органолептичних показників згідно ДСТУ 4282:2004 протягом одного робочого дня (8-ми годин), якщо він надійшов зранку (якщо ввечері - то результат ввечері наступного дня). Загальна кількість товару, що має бути поставлена, визначається в Специфікації і складається з сумарної кількості поставлених партій товару впродовж строку дії договору. Зазначений в договорі товар поставляється партіями згідно погоджених сторонами замовлень.

Товар поставляється на умовах EXW згідно правил Інкотермс-2010 - самовивозом покупцем зі складу постачальника (пункт 3.1 договору).

За умовами пунктів 3.2 та 3.3 договору підставою для здійснення поставки за даним договором є погоджене сторонами замовлення. Замовлення надсилається покупцем постачальнику засобами електронної пошти, або оригінал поштовою службою або в усній формі засобами телефонного зв`язку, і так само - узгоджується сторонами. Сканована копія замовлення має юридичну силу.

Постачальник при поставці товару надає покупцеві наступні документи в оригіналі: якісне посвідчення на партію солоду; результати лабораторних досліджень партії товару з акредитованої незалежної лабораторії (копія); товарно-транспортну накладну; карантинний сертифікат (за вимогою покупця) (пункт 3.4 договору).

Пунктами 3.5 та 3.6 договору визначено, що постачальник зобов`язаний впродовж одного робочого дня після поставки партії товару надіслати покупцю рахунок-фактуру та видаткову накладну на поставлений товар засобами електронної пошти. Після вивантаження товару за місцем призначення та перевірки кількості товару, за відсутності зауважень покупця, постачальник надсилає покупцю поштовою службою оригінали рахунків-фактури та видаткової накладної згідно з фактичними даними прийнятого покупцем товару. Покупець повертає підписані зі своєї сторони: скан-копію видаткової накладної - впродовж одного робочого дня, оригінал видаткової накладної - впродовж 7 робочих днів. Скан-копії документів, які створені на виконання договору і надсилаються засобами електронної пошти, мають юридичну силу до заміни оригіналами. У разі не передання вказаних у пункті 3.4, 3.5 документів, покупець має право не приймати товар.

Оплата за товар здійснюється в порядку, зазначеному в специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальнику згідно виставлених постачальником рахунків. Рахунки виставлені засобами електронного зв`язку мають юридичну силу до заміни оригіналом (п. 4.1 договору).

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору датою поставки вважається дата передачі товару покупцю згідно видаткової/товарно-транспортної накладної. Право власності на товар та усі ризики пошкодження та втрати товару переходять до покупця з моменту передачі товару визначеному покупцем перевізнику, що підтверджується видатковою/товарно-транспортною накладною чи товарно-транспортною декларацією компанії-перевізника.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що передача (прийом/здача) товару здійснюється на складі постачальника, за адресою: м. Канів, вул. Гетьмана Михайла Дорошенка, 5А.

Приймання партії товару за якістю та кількістю, відповідно до пункту 5.2 договору, здійснюється покупцем, або належним чином уповноваженою третьою особою (за відсутності таких без її присутності) в момент передачі товару від постачальника до покупця в порядку і строки, встановлені, чинним законодавством України: відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів, народного споживання за якістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. N П-7 та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. N П-6 з наведеними нижче застереженнями.

У разі виявлення нестачі чи неякісного товару, виклик представника постачальника є обов`язковим. Виклик направляється електронною поштою за адресою kaniy-solod@gmail.com, beliyvp@ukr.net. В разі неприбуття представника постачальника впродовж 2-х робочих днів, покупець приймає товар по акту згідно з Інструкцією в односторонньому порядку (пункт 5.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30 жовтня 2023 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар та проведення поставок згідно вже розміщених замовлень - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 договору).

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

11.10.2022 року сторони підписали специфікацію №1, що є додатком №1 до договору та невід`ємною його частиною, в якій погодили умови поставки, кількість та строки поставки і умови оплати, зокрема, пунктом 5 специфікації визначено, що розстрочка платежу до 28 календарних днів, з графіком оплати по 25% від вартості поставленої партії кожні 7 (сім) календарних днів. Оплата зараховується в хронологічному порядку від виникнення заборгованості. У разі наявності простроченої заборгованості постачальник вправі відмовити в поставці наступної партії товару до повного погашення простроченої заборгованості за вже поставлені партії товару (пункт 6 специфікації).

На виконання умов даного договору, позивачем було постановлено, а відповідачем прийнято узгоджений товар на загальну суму 476316,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № КС-0519 від 12.10.2022р. на суму з ПДВ 125100,00 грн, № КС-0558 від 07.11.2022р. на суму з ПДВ 125100,00 грн, № КС-0591 від 28.11.2022р. на суму з ПДВ 95076,00 грн та №КС-0618 від 19.12.2022р. на суму з ПДВ 131040,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару за вказаними видатковими накладними виконав лише частково у розмірі 396812,50 грн, у зв`язку з чим виник борг за поставлений товар.

25.05.2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №19-вих від 25.05.2023, в якій просив сплатити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 4.1 договору оплата за товар здійснюється в порядку, зазначеному в специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальнику згідно виставлених постачальником рахунків. Рахунки виставлені засобами електронного зв`язку мають юридичну силу до заміни оригіналом.

Пунктом 5 специфікації визначено: розстрочку платежу до 28 календарних днів, з графіком оплати по 25% від вартості поставленої партії кожні 7 (сім) календарних днів. Оплата зараховується в хронологічному порядку від виникнення заборгованості.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, втім у розмірі 79503,50 грн, а не 79603,50 грн, як зазначає позивач.

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що позивач поставив товар на загальну суму 476316,00 грн, у свою чергу, відповідач здійснив оплату на суму 396812,50 грн, отже загальна суму боргу за поставлений товар складає 79503,50 грн. Доказів наявності заборгованості саме на суму 79603,50 грн позивач під час розгляду справи не надав.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 79503,50 грн, в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.4 договору сторони визначили, що в разі затримки оплати товару (якщо сторони погодили поставку партії товару з післяплатою) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 37506,76 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не можуть розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Таким чином, враховуючи, що іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, правомірним є нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано з урахуванням частковим оплат відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з урахуванням часткових оплат за надані послуги та умов пункту 7.4 договору, належною до стягнення є пеня у розмірі 23765,26 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Окрім цього, оскільки за приписами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2646,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 3710,27 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

У той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства, не передбачає механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

В той же час, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до господарських відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Водночас, при застосуванні механізму розрахунку інфляційних втрат, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, слід враховувати, що якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

З урахуванням вказаної методики розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що обґрунтованим є розмір інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості у заявлений позивачем період в сумі 2803,46 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково; в іншій частині цих вимог належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-Солод" підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-Солод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Ресурс Груп" про стягнення 123466,53 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Ресурс Груп" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, кв. (офіс) 8; ідентифікаційний код 38872584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-Солод" (18001, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 242/1, оф. 701а; ідентифікаційний код 37906727) основний борг у розмірі 79503 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот три) грн 50 коп., пеню у розмірі 23765 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 26 коп., 3% річних у розмірі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2803 (дві тисячі вісімсот три) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн 30 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2024.

СуддяТ.В. Васильченко