Рішення

від 13.09.2024 по справі 320/3348/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року справа №320/3348/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі позивач, ТОВ «Васт-Транс») з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0016721414.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, за наявності відмови платника податків від допуску посадових осіб до проведення перевірки, протиправно провів документальну виїзну планову перевірку не за місцезнаходженням позивача. Позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0016721414 є протиправним, оскільки прийняте з порушенням порядку проведення документальної планової виїзної перевірки позивача.

В подальшому первинного відповідача замінено на правонаступника - ГУ ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, в провадженні якої перебувала дана справа.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №320/3348/19 передано для розгляду судді Маричу Є.В.

Ухвалою суду від 02.05.2024 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та витребувано матеріали виконавчого провадження.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 12.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Васт-Транс» (код ЄДРПОУ 30367782) з 19.03.1999 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі направлень № 548, № 549, № 553 від 25.02.2019, наказу Головного управління ДФС у Київській області № 287 від 14.02.2019, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Васт-Транс» дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Васт-Транс»:

- пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88 071 181 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 16 377 768 грн, за 2017 рік в сумі 21 494 970 грн, за 9 місяців 2018 року в сумі 50 198 443 грн;

- пункту 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 5457932 грн, у тому числі за 9 місяців 2018 року в сумі 5457932 грн;

- пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, абз. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2) у сумі 7 839 724 грн за період з 01.01.2016 по 31.01.2018, у тому числі: січень 2016 року у сумі 92 113 грн, лютий 2016 року у сумі 49 674 грн, березень 2016 року у сумі 107 366 грн, квітень 2016 року у сумі 125 760 грн, травень 2016 року у сумі 160 821 грн, червень 2016 року у сумі 416 077 грн, липень 2016 року у сумі 642 653 грн, серпень 2016 року у сумі 593 798 грн, вересень 2016 року у сумі 84 864 грн, жовтень 2016 року у сумі 419 951 грн, листопад 2016 року у сумі 255 212 грн, грудень 2016 року у сумі 65 352 грн, січень 2017 року у сумі 470 470 грн, лютий 2017 року у сумі 128 562 грн, березень 2017 року у сумі 367 198 грн, квітень 2017 року у сумі 24 496 грн, травень 2017 року у сумі 391 573 грн, червень 2017 року у сумі 78 817 грн, липень 2017 року у сумі 801 334 грн, серпень 2017 року у сумі 236 062 грн, вересень 2017 року у сумі 1 311 380 грн, жовтень 2017 року у сумі 219 200 грн, листопад 2017 року у сумі 226 907 грн, грудень 2017 року у сумі 477 489 грн, січень 2018 року у сумі 92 595 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0016721414, яким, за порушення пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 457 932 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентовано статтею 77 ПК України. Згідно з пунктами 77.1, 77.2 означеної статті документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

За приписами пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України, непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Отже, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як вбачається з наказу від 14.02.2019 №287, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» тривалістю 20 робочих днів з 25.02.2019.

Однак, 25.02.2019 посадовими особами ТОВ «Васт-Транс» відмовлено у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу, на ім`я яких були видані направлення на перевірку, був складений акт недопуску до проведення планової виїзної документальної перевірки від 25.02.2019 №141/10-36-14-14/30367782.

Крім того, посадовою особою платника - генеральним директором ТОВ «Васт-Транс» ОСОБА_2 надані письмові пояснення щодо причин недопуску до проведення перевірки посадових осіб ГУ ДФС у Київській області, про що також вказано в акті недопуску до проведення планової виїзної документальної перевірки від 25.02.2019 № 141/10-36-14-14/30367782.

Таким чином, за умови відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, контролюючий орган не мав підстав для складання акта перевірки, у зв`язку із не допуском до її проведення платником податків.

Водночас, як встановлено судом з акту перевірки від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782, документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Васт-Транс» фактично проведено в приміщенні податкового органу, у той час, як відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, а не в приміщенні податкового органу.

При цьому, в наданих суду запереченнях проти позову відповідачем не зазначено щодо правових підстав проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.

Разом з тим, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.

З огляду на наведене та враховуючи, що проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» здійснено контролюючим органом за відсутності законодавчо визначених підстав та у спосіб, що не передбачений для відповідного виду перевірок, суд приходить до висновку про протиправність проведеної Головним управлінням ДФС у Київській області перевірки ТОВ «Васт-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782.

Поряд з цим, судом встановлено, що наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки від 14.02.2019 №287 оскаржено ТОВ «Васт-Транс» до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №320/845/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Київській області від 14.02.2019 №287 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс».

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №320/845/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019.

Зміст встановлених судом обставин у справі №320/845/19 свідчить про те, що контролюючим органом не дотримано встановлених законом умов та порядку прийняття рішення про проведення перевірки ТОВ «Васт-Транс».

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 окрім наведених вище висновків Верховний Суд зазначив, що «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Суд зазначає, що встановлена у судовому порядку незаконність проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої, у тому числі, визначення за її наслідками зобов`язання оскаржуваними у цій справі податковими повідомленнями-рішеннями.

Відсутність законних підстав для проведення перевірки, скасування у судовому порядку наказу про проведення такої перевірки, має правовим наслідком визнання протиправними рішень, винесених за результатами такої перевірки.

Беручи до уваги, що відповідачем порушено порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, суд дійшов висновку, що наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 №0016721414 також не можуть бути визнані правомірними, у зв`язку із чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилань контролюючого органу на ненадання позивачем до перевірки первинних документів суд також зауважує, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи те, що платником податку не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у позивача не виник обов`язок надавати працівникам контролюючого органу документи в порядку пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, оскільки перевірка фактично не розпочалася.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №320/3347/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 320/3344/19.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними і допустимими доказами дотримання ним проведення перевірки та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною укладено договір про надання правової допомоги №211 від 19.06.2019, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати професійну правничу допомогу Замовнику, а саме захист прав та інтересів Замовника порушених складанням контролюючим органом акта документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №293/10-36-14-14/30367782 від 15.04.2019 та податкового повідомлення-рішення №0016721414 від 17.05.2019.

Відповідно до акту виконаних робіт від 24.06.2019 до договору про надання правової допомоги №211 від 19.06.2019 адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною надана позивачу правнича допомога, а саме:

аналізування та консультування стосовно податкового повідомлення-рішення №0016721414 від 17.05.2019;

аналізування та консультування стосовно акта перевірки №293/10-36-14-14/30367782 від 15.04.2019;

з`ясування обставин недопуску ГУ ДФС у Київській області до проведення документальної планової виїзної перевірки Замовника 25.02.2019;

аналіз обставин та правових наслідків справи №320/845/19, предметом якої є недопуск до проведення перевірки ГУ ДФС у Київській області та оскаржено наказ ГУ ДФС у Київській області від 14.02.2019 №287;

збір доказів, необхідних для оскарження податкового повідомлення-рішення №0016721414 від 17.05.2019;

аналіз первинних бухгалтерських документів ТОВ «Васт-Транс» за період з 01.01.2016 по 30.09.2018;

складання позовної заяви та виготовлення копій позовної заяви з додатками.

Вартість наданих послуг складає 20000,00 грн.

Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6055 від 08.02.2018 підтверджується, що ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 18.01.2018 року № 6.

Зазначені грошові кошти сплачені позивачем у повному обсязі адвокату Рибченко Н.М., що підтверджується платіжним дорученням від 21.06.2019 № 15055 на суму 20000,00 грн.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що більшість пунктів зазначених в акті виконаних робіт є однотипними, що призводить до завищення витрат на правову допомогу. Крім того, відповідач зазначив, що витрати на правову допомогу представником позивача було заявлено і в інших пов`язаних справах, тобто за одні і ті ж послуги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що понесені позивачем судові витрати з урахуванням наданих доказів є доведеними, співмірними з обсягом наданих адвокатами послуг у даній справі та повністю відповідають вимогам приписів статті 134 КАС України.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (Рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 № 23-рп/2009 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).

Підсумовуючи викладене з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи є підтвердженими та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у даній справі.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1; код ЄДРПОУ 30367782) до Головного управління ДПС у Київській області (03680, м. Київ вул. Народного ополчення буд. 5а; код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.05.2019 № 0016721414.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1; код ЄДРПОУ 30367782) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03680, м. Київ вул. Народного ополчення буд. 5а; код ЄДРПОУ 39393260).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1; код ЄДРПОУ 30367782) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03680, м. Київ вул. Народного ополчення буд. 5а; код ЄДРПОУ 39393260).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.