Рішення

від 16.09.2024 по справі 756/14449/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

16.09.2024 Справа № 756/14449/23

Унікальний № 756/14449/23

Провадження № 2/756/1025/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.,

за участю секретарів Євтушик В.І., Волошиної А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Родіонова Ю.А. ,

представника третьої особи Макарчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами, третя особа Державне управління справами про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2023 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами. В обґрунтування позову вказує, що 30.05.2023 року була прийнята на посаду головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» ДУС (Наказ № 155-к від 30.05.2023 року).

05.10.2023 року, ОСОБА_1 звільнена з посади згідно п.4 ст.40 КЗпП за прогули без поважних причин (наказ № 394-к від 05.10.2023).

Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення за прогул, оскільки позивачем не було допущено прогулу, так як вона перебувала на робочому місці на виконувала робочі функції.

Посилається на те, що у зв`язку з тим, що позивач не написала заяву на звільнення, написання якої неодноразово вимагалося відповідачем, після чого було ініційовано звільнення за прогул без підтверджуючих доказів.

Вважає своє звільнення незаконним, а наказ про звільнення за прогул винесено без законних підстав.

З наказу № 394-к від 05.10.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 вбачається підстава: акт № 3 від 03.10.2023, акт № 4 від 03.10.2023, проте не вказано день (дні), які роботодавець вважає прогулом.

Вищевказані документи позивачу до відома не доводилися, відповідач не ознайомив позивача про те, коли мало місце порушення і в чому конкретно полягає порушення трудових обов`язків, пояснення не відібрав.

Просить суд скасувати наказ № 394-к від 05.10.2023 ДП «ПРЕСА УКРАЇНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ, про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку, згідно п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважних причин; поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера відділу обліку бухгалтерського обліку ДП «ПРЕСА УКРАЇНИ» ДУС; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.10.2023 року та судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 23.11.2023 розгляд справи призначено в загальному порядку.

Від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечував проти позову.

В своєму відзиві відповідач посилається на те, що наказом директора ДВ «Преса України» від 12.09.2023 № 346-к «Про внесення змін до Правил внутрішнього трудового розпорядку» з 18 вересня 2023 року введено в дію Зміни до Правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджено зборами трудового колективу Видавництва та встановлено для працівників п`ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями.

З понеділка по четвер: початок о 8 годині 30 хвилин і закінчення о 17 годині 30 хвилин; У п`ятницю: початок о 8 годині 30 хвилин і закінчення о 16 годині 15 хвилин перерва на обід з 13 години 00 хвилин до 13 години 45 хвилин.

Наказ від 12.09.2023 № 346-к «Про внесення змін до Правил внутрішнього трудового розпорядку» був погоджений відповідними посадовими особа, зокрема й головним бухгалтером ОСОБА_1

03 жовтня 2023 року Позивач був відсутній на робочому місці тривалий час, а саме: з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв., що становить 3 години, про що складений відповідний Акт від 03.10.2023 № 3.

Разом з цим, Позивач був відсутній 03 жовтня 2023 на робочому місці з 16 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., що становить 1 годину, про що був складений відповідний Акт від 03.10.2023 № 4.

Таким чином, Позивач був відсутній на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня, що також підтверджується відповідними записами у Журналі обліку робочого часу за «03» жовтня 2023 року.

04 жовтня 2023 року начальнику відділу кадрів Літовчук С.С. було доручено відібрати письмові пояснення у Позивача щодо причин відсутності на робочому місці 03.10.2023, що підтверджується резолюцією директора на службовій записці вх. № 56-вн від 04.10.2023.

05.10.2023 Позивач відмовився від надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом дня 03.10.2023, про складено відповідний Акт.

Відмова Позивача від надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня була розцінена як відсутність «поважних» причин відсутності на робочому місці протягом дня 03 жовтня 2023 року.

У зв`язку з цим, 05.10.2023 було видано наказ директора ДВ «Преса України» від 05.10.2023 № 394-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено Позивача з посади головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Разом з цим, на виконання пункту 8.1. Статуту ДВ «Преса України» орган управління - Державне управління справами листом від 05.10.2023 № 01-12/19/2433/23 р.в.с.погодив звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Позивач відмовився ознайомлюватись із наказом про звільнення, а також відмовився від підпису в Книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки, про що було складено відповідні Акти.

Трудова книжка та копія наказу про звільнення були вручені Позивачу у день звільнення 05 жовтня 2023 року, про що також зазначено у відповідному Акті.

Відповідачем перед прийняттям рішення про звільнення за прогул було враховано той факт, що Позивачем неодноразово порушувались Правила внутрішнього трудового розпорядку, зокрема: тривалі запізнення на роботу (на 2-3 години), що підтверджується Витягом з протоколу оперативної наради ДВ «Преса України» від 27.09.2023 № 6, а також Журналом обліку робочого часу за «18», «22» та «26» вересня 2023 року.

Твердження Позивача про те, що за юридичною адресою Відповідача, або у будь-якому іншому приміщенні за Позивачем не було закріплене робоче місце та забезпечено всіма необхідними для роботи засобами, є намаганням ввести в оману суд шляхом надання неправдивої інформації.

Що стосується долученої Позивачем до позовної заяви роздруківки знімків екрану мобільного телефону Позивача смс-листування Позивача з директором - Свирид С.Р. ( НОМЕР_1 ) та заступником директора - Муха І.Р. ( НОМЕР_2 ) на 11 аркушах, то зазначене смс-листування вважають, що не містить фактичних даних, що мають істотне значення для вирішення справи і ніяким чином не спростовують законність звільнення Позивача за прогул без поважних причин. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 09.05.2024 залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи - ДУС.

В судовому засіданні позивач з представником позовну заяву підтримували та просили задовольнити, з обставин викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з обставин викладених у відзиві, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечувала, з посиланням на те, що звільнення позивача було погоджено з ДУС, просила відмовити в задоволенні позову.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Розгляд справи призначався до розгляду неодноразово, проте по справі оголошувалися перерви судом з об`єктивних причин.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею восьмою Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, встановлені ч. 2 ст. 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст. 8 Основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превелює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 30.05.2023 року позивач, за погодженням з ДУС, була прийнята на посаду головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» ДУС (Наказ № 155-к від 30.05.2023 року).(а.с.69) Підставою зазначено заява ОСОБА_1 лист ДУС від 26.05.2023 року № 01-12/19/1286/23 р.в.с.

05.10.2023 року, ОСОБА_1 звільнена з посади згідно п.4 ст.40 КЗпП за прогул без поважних причин (наказ № 394-к від 05.10.2023). (а.с.80) Підставою звільнення роботодавець зазначає акт № 3 від 03.10.2023, акт № 4 від 03.10.2023. Разом з тим в наказі про звільнення відсутнє посилання на те, що звільнення позивача відбулося за погодженням з ДУС.

В судовому засіданні представник третьої особи пояснювала, що звільнення позивача ДУС погодило листом від 05.10.2023 № 01-12/19/2433/23, разом з тим позивач наявність погодження на час звільнення ставила під сумнів та посилалася, що не була обізнана про його наявність.

Сторона відповідача надала суду лист погодження з ДУС на звільнення ОСОБА_1 та копію журналу вхідної кореспонденції (а.с.196-197), який позивач також ставила під сумнів, у зв`язку з чим суд оглянув в судовому засіданні і оригінал журнал вхідної кореспонденції. Разом з тим оглянутий в судовому засіданні оригінал журналу вхідної кореспонденції не прошитий, не пронумерований, не підписаний керівником та не скріплений печаткою, а тому враховуючи те, що в спірному наказі відсутнє посилання на погодження з ДУС звільнення позивача, судом беззаперечно не встановлено наявність такого погодження саме на час видачі спірного наказу.

Як доводив суду відповідач 03 жовтня 2023 року звільнення відбулося за п.4 ст.40 КЗпП ОСОБА_6 через відсутність на робочому місці з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв., що становить 3 години, про що складений відповідний Акт від 03.10.2023 № 3 та з 16 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., що становить 1 годину, про що був складений відповідний Акт від 03.10.2023 № 4. (а.с.73-74)

04.10.2023 начальник відділу кадрів підготувала записку на ім`я директора ДП «Преса України» С. Свирид, про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у вищевказаний час, а тому просила вирішити питання щодо застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни до головного бухгалтера ОСОБА_1 (а.с.76)

Відсутніть на робочому місці позивача у вказаний час відповідач також доводить суду журналом обліку робочого часу. (а.с 77)

Також відповідач суду доводив, що 05.10.2023 Позивач відмовився від надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом дня 03.10.2023, про складено відповідний Акт. (а.с. 78)

Свідок ОСОБА_7 суду пояснювала, що з позивачем працювала в ДП «Преса України» ДУС з травня 2023 по жовтень 2024 р.р.. З 9 до 18 год. робочий день, потім змінили графік, змінений графік було доведено до керівництва. Писали доповідну щодо графіка, віддали її на погодження. Також зазначала, що позивач постійно була на роботі, приходила пізніше на роботу, але завжди після роботи залишалася.

Також зазначала, що 03.10.2023 року позивач була у стоматолога, її туди записував директор і знав про її відсутність на робочому місці.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснювала, що на підприємстві існував графік роботи з 9 до 18 год., потім його змінили, позивач пізніше приходила на роботу, але залишалася працювати після закінчення робочого дня. Аналогічні пояснення надалі свідок ОСОБА_9 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2021 у справі № 235/5659/20 зазначено, що «прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу, тощо). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Отже, відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягнення - догану або звільнення, з дотриманням правил, встановлених статтями 147-149 КЗпП.

Процедура звільнення за прогул має враховувати не лише загальні правила і порядок звільнення працівників (частина перша ст.47, 116 КЗпП), але й правила і порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця (частина третя статті 40, ст.43 КЗпП), а також строки застосування, правила та порядок накладення, оголошення дисциплінарних стягнень (ст.147, 148, 149 КЗпП)

Відповідно до положень ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.

Як убачається з роздруківки знімків екрану мобільного телефону Позивача смс-листування Позивача з директором - Свирид С.Р. ( НОМЕР_1 ) та заступником директора - Муха І.Р. ( НОМЕР_2 ) керівники були обізнані про відсутність на робочому місці 03.10.2023 року ОСОБА_1 (а.с.19-29), а поважність причини - підтверджено довідкою від лікаря-стоматолога та медичною карткою стоматологічного хворого з якої убачається, що позивач 03.10.2023 року перебувала у стоматолога. (а.147-148)

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт порушення трудової дисципліни в діях позивача відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівникові відсутність на робочому місці, через знаходження у лікаря-стоматолога з відома керівника підприємства.

Відповідач доводив також суду, що 27.09.2023 на засіданні оперативної наради ДП «Преса Україна» ДУС ОСОБА_1 начальник відділу кадрів ОСОБА_10 повідомила про необхідність дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку усіма співробітниками видавництва, зокрема й головним бухгалтером ОСОБА_1 , яка декілька разів запізнювалася на роботу без поважних причин, що підтверджується записами в Журналі обліку робочого часу за «18», «22» та 26 вересня 2023 року». Разом з цим, ОСОБА_1 в усній формі начальником відділу кадрів ОСОБА_10 було попереджено про необхідність дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку та можливість оформити наказ про встановлення індивідуального графіку роботи за погодженням з директором видавництва.

У відповідь ОСОБА_1 , повідомила, що вона сидить на роботі до 20-21 години та проводить податкові накладні, тож має право приходити на роботу пізніше, оскільки відпрацьовує понад 8 годин на день тощо (а.с. 59).

Разом з тим доводи відповідача є непослідовними, посилаючись на порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 у вересні 2023 року відповідачем видано наказ 29.09.2023 р. № 36-к про виплату надбавки в самому великому розмірі серед працівників підприємства в розмірі 95 % враховуючи складність та напруженість в роботі, виконання покладених функцій з додатковою завантаженістю, що пов`язано із зменшенням кількості працівників у підпорядкованих підрозділах, необхідністю виконання робіт у стислі строки, роботою в умовах обмежень діючих під час військового стану, терміновістю виконання завдань тощо.

Окрім того, в табелі обліку робочого часу 03.10.2023 не відображено, що позивач була відсутня на робочому місці більше трьох годин та здійснила прогул, а навпаки відображено, що позивач ОСОБА_1 відпрацювала 8 робочих годин. (а.с. 115)

З огляду на викладене, у суду є всі підстави для скасування спірного наказу та поновлення позивача на займаній посаді з дати звільнення.

Щодо стягнення середнього заробітку, то суд зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З довідки про середню заробітну плату видану ДП «Преса України» ДУС убачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 - 1213 грн. 19 коп., середньомісячна - 35218 грн. 53 коп. (а.с.110)

Таким чином відповідно до ст. 235 КЗпП України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.10.2023 по 05.09.2024 (11 місяців х 35218 грн.53 коп.) в розмірі 387403 грн.83 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в межах стягнення середнього заробітку за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України враховуючи задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 6021 грн. 24 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами, третя особа Державне управління справами про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ № 394-К від 05.10.2023 року Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами, про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ з 05.10.2023 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами з 05.10.2023 року.

Стягнути з Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.10.2023 року по 05.09.2024 року в сумі 387 403 грн. 83 коп.

Стягнути з Державного видавництва «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами на користь держави судовий збір в сумі 6021 грн. 24 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне видавництво «ПРЕСА УКРАЇНИ» Державного управління справами - код ЄДРПОУ 05905668, м.Київ, пр-т Берестейський, 50.

Третя особа: Державне управління справами код ЄДРПОУ 00037256, м.Київ, вул.Банкова, 11.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.09.2024 року.

Суддя Н.О. Яценко