Рішення

від 11.09.2024 по справі 936/453/22

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/453/22

Провадження № 2/936/3/2024

11.09.2024 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Павлюк С.С.

при секретарі Хміль В.Я.

з участю позивача ОСОБА_1 .Й

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Кірика В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ужанського національного природнього парку про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в :

16.05.2022 позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Ужанського національного природного парку, третя особана сторонівідповідача ОСОБА_4 ,про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітньої плати.

Позов мотивованотим,що позивач ОСОБА_3 перебував утрудових відносинахіз Ужанськимнаціональним природнимпарком,зокрема,наказом №33від 08.08.2017«Про прийняттяна роботу»позивача прийнятона посадупровідного інженераз охоронипраці доУжанського національногоприродного парку.Враховуючи те,що вінсвою роботувиконує сумлінно,тому івідсутні щодонього дисциплінарністягнення.Так,позивач зазначає,що ізлистопада 2021йому невиплачувалася заробітнаплата.Причини невиплати заробітноїплати невідомі. 22.02.2022 до Управління Держпраці у Закарпатській області була направлена колективна скарга щодо колективного трудового спору про грубе порушення трудового законодавства, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.172, ст.175 КК України. Позивач зазначає , що з вини відповідача він не отримав заробітну плату із листопада 2021 до 23.02.2022. Оскільки Ужанський національний природний парк перед ним має заборгованість із заробітної плати, позивач просив суд ухвалити рішення яким стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період із листопада 2021 до 23.02.2022, а всього стягнути грошових коштів за період із листопада 2021 до 23.02.2022 на загальну суму, яка буде обраховаа після надання відповідачем витребуваних доказів.

Ухвалою судді від 17.05.2022 по справі відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження.

08.06.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що 08.11.2021 позивач ОСОБА_3 звільнений із займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП ( відсутність на роботі більше трьох годин). Станом на день звільнення позивачу виплачена заробітня плата в повному обсязі, з ним проведений повний розрахунок, будь - якої заборгованості щодо виплати немає. У зв?язку з чим представник вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

09.06.2022 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з 01.12.2021 до 09.06.2022, а також стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Ухвалою суду від 09.06.2022 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.06.2022 третьою особою ОСОБА_5 подано пояснення на позовну заяву в якій зазначено, що станом на момент подачі пояснення його повноваження як директора Ужанського національного природнього парку припинені у відповідності до наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів про звільнення №94-О від 04.05.2022, а тому надати суду номера наказів про звільнення та дату їх прийнятгя не представляється можливим, вказаною інформацією володіє відповідач. Стосовно обставин викладених позивачем у справі зазначає, що відповідно

Наказу директора Ужанського національного природнього парку ОСОБА_3 звільнений із займаної посади. Відповідно до відомості про виплату заробітної плати Ужанським національним природнім парком станом на день звільнення позивачу виплачена заробітна плата в повному обсязі. Розгляд справи просить провести без його участі за наявними у справі матеріалами.

За клопотання представника позивача ухвалою суду від 20.07.2022 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №936/591/22 за позовом ОСОБА_3 до Ужанського національного природнього парку про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

10.01.2024 провадження по справі відновлено.

30.01.2024 позивачем подано заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 17 706 грн. 77 коп, а також стягнути з Ужанського національного природного парку заборгованість по заробітній платі за червень 2021 у розмірі 6000 грн, а також стягнути з Ужанського НПП компенсацію моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2024 за клопотанням представника позивача розпочато розгляд справи зі стадії підготовчого засідання.

27.02.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву про уточнення та зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в якому зазначається, що відповідачем, станом на день звільнення позивачу виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку в повному обсязі, а саме зарплата - 1636,36 грн, розрахункові (відпускні) - 6000,00 грн і разом - 7636,36 грн. Утримано ПДФО - 1374,54 грн та військовий збір - 114,55 грн і разом утримано - 1489,09 грн. Отже, на руки позивач отримав - 6147,27 грн, що підтверджено зарплатною відомістю А-Банку №112 від 10.11.2021 та відомістю про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за листопад 2021. Разом з тим зафіксовано нарахування позивачу відпускних та заробітної плати в лютому 2021 у сумі 32145,93 грн та виплачено на руки в сумі 26474,42 грн, що підтверджено відомістю про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за лютий 2021, зарплатною відомістю №66 від 11.02.2021, зарплатною відомістю №68 від 25.02.2021 та довідкою А-Банку від 08.06.2022 № 3490 поданою позивачем. Виплата заробітної плати за червень 2021 підтверджена довідкою Ужанського НПП від 22.02.2024 за №112 та відомостями про нарахування заробітної плюй (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за червень 2021 та липень 2021, зарплатною відомістю №89 від 16.07.2021, зарплатною відомістю №94 від 29.05.2021. Отже, з позивачем ОСОБА_3 Ужанський національний природний парк провів повний розрахунок та здійснив виплату заробітної плати, компенсацію за невикористані відпустки. Заборгованість щодо виплати відсутня. Розрахунок з позивачем подано до Держказначейської служби України 08.11.2021 у день звільнення та проведено виплату 09.11.2021. Враховуючи воєнний стан в Україні, регламент Держказначейської служби України дозволяє фінансувати видатки по мірі можливості. Відповідач вважає, що відсутній предмет спору, оскільки з позивачем проведено повний розрахунок за невикористану відпустку за 2021 та заборгованої зарплати за червень 2021, що підтверджено відповідними документами. Виходячи з того, що законні права позивача не порушено, проведене повний і остаточний розрахунок за невикористану відпустку та заборговану заробітну плату за червень 2021, яка виплачена у липні 2021. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

02.04.2024 позивачем ОСОБА_3 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог посилаючись на те, що внаслідок розгляду справи № 936/591/22 Воловецьким районним судом було прийнято рішення суду 22.11.2022, яким скасовано Наказ №51-к від 08.11.2021 "Про звільнення ОСОБА_3 з роботи", поновлено його на роботі та стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період 09.11.2021 по 22.11.202 в розмірі 10883 гривень. За результатами розгляду апеляційної скарги Ужанського НПП Закарпатським апеляційним судом винесено постанову суду 12.12.2023 про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін рішення Воловецького районного суду. Позивач просить стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь компенсацію за невикористану відпустку у сумі 17 706 грн., заборгованість по заробітній платі за червень 2021 у розмірі 17 706 грн. Стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період 22.11.2022 по 12.12.2023 - дату винесення Постанови Закарпатського апеляційного суду та набрання законної сили Рішення Воловецького районного суду, яким скасовано Наказ №51-к від 08.11.2021 "Про звільнення ОСОБА_3 з роботи" - в розмірі. 185613,28 гривень; стягнути з Ужанського національного природного парку середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період із 12.12. 2023 по 12.04.2024 в розмірі 58614,72 грн. Стягнути з Ужанського НПП моральну шкоду в сумі 3250 000 грн. Стягнути з Ужанського НПП матеріальну шкоду в сумі 150000 грн. Зобов`язати Ужанський Національний природний парк виконати норми податкового законодавства та пенсійного законодавства стосовно сплати до Державного бюджету суми ПДФО, сплати внесків до Пенсійного фонду України та військового збору з заробітної плати позивача по справі ОСОБА_3 , що забезпечить право позивачу ОСОБА_3 відновити трудовий та страховий стаж.

09.04.2024 представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 02.04.2024, в якому представник позивача посилається на те, що з позивачем ОСОБА_3 . Ужанський національний природний парк провів повний розрахунок та здійснив виплату заробітної плати, компенсацію за невикористані відпустки. Заборгованість щодо виплати відсутня. Вважає, що відсутній предмет спору, оскільки з позивачем проведено повний розрахунок за невикористану відпустку за 2021 та заборгованої зарплати за червень 2021, що підтверджено відповідними документами. Позивач поновлений на посаді з 05.01.2023 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 108836 грн. Вважає всі позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 05.06.2024 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 11.09.2024 року за клопотанням представника позивача виключено третю особу ОСОБА_4 з числа третіх осіб у зв`язку із його звільненням.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком. Наказом Ужанського національного природного парку за №33 від 08.08.2017 «Про прийняття на роботу» ОСОБА_3 прийнято на посаду провідного інженера з охорони праці з випробувальним терміном на два місяці з оплатою праці згідно штатного розпису з 08.08.2017.

Наказом Ужанського національного природного парку №51-к від 08.11.2021 ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з 08.11.2021 за прогул (відсутність на роботі протягом одного робочого дня 04.11.2021 без поважних причин) згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України.

З листа управління Держпраці у Закарпатській області від 05.11.2021 №07-04/6028 вбачається, що за результатами звернення працівників, яке надійшло до контролюючого органу 01.11.2021, проведено позапланову перевірку відповідача. Між тим, як слідує зі змісту вказаного листа, при проведенні перевірки керівником Ужанського природного парку вчинялися перешкоди, зокрема, у вигляді письмової відмови у наданні витребуваних інспектором праці документів, тому за наслідками здійснення заходів державного контролю складено акт про вчинення перешкоди, а на керівника Ужанського природного парку - протокол про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 до Воловецького районного суду подано позовну заяву до Ужанського національного природного парку про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказані обставини також зазначені і позивачем у заяві про уточнення позовних вимог.

Рішенням Воловецького районного суду у справі 22.11.2022 позов ОСОБА_3 до Ужанського національного природного парку про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Скасовано наказ директора Ужанського національного природного парку №51-к від 08.11.2021 щодо звільнення ОСОБА_3 з займаної посади 08.11.2021 за прогул (відсутність на роботі протягом одного робочого дня 04.11.2021 без поважних причин) згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного інженера з охорони праці Ужанського національного природного парку. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного інженера з охорони праці Ужанського національного природного парку. Стягнуто з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 09.11.2021 по 22.11.2022 в сумі 108836 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць. На рішення суду подана апеляційна скарга, яка залишена без задоволення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У статті 2 КЗпП України також закріплено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Характер трудових відносин між працівником і роботодавцем виявляється у тому, що працівник зобов`язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці (ст.21 КЗпП).

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22.02.2012 за № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону №108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду надала висновок про визначення тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), а також Верховний Суд України зробив такий висновок у постановах від 26.12.2011 у справі № 6-77цс11, від 24.06.2015 у справі № 6-116цс15, від 06.04.2016 у справі № 6-409цс16, від 11.10.2017 у справі №311/136/16, від 08.112017 у справі № 202/4914/16-ц.

Відповідно до відомості нарахування розрахункових сум, відрахувань і податків, пов`язаних із ними за листопад 2021 №117, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за листопад 2021 та зарплатної відомості №112 від 10.11.2021, відповідачем, станом на день звільнень позивачу виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку в повному обсязі, а саме: зарплата - 1636,36 грн, розрахункові (відпускні) - 6000,00 грн і разом - 7 636,36 грн. Утримано ПДФО - 1374,54 грн та військовий збір - 114,55 грн і разом утримано - 1489,09 грн. Отже, позивач отримав - 6147,27 грн, що підтверджено зарплатною відомістю А-Банку №112 від 10.11.2021 та відомістю про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за листопад 2021. Крім цього, як вбачається із відомості пронарахування заробітноїплати (доходу,грошового забезпечення)застрахованим особамза лютий2021,зарплатною відомістю№66від 11.02.2021,зарплатною відомістю№68від 25.02.2021та довідкоюА-Банкувід 08.06.202за №3490позивачу нараховано відпускні та заробітну плату в лютому 2021 у сумі 32145,93 грн та виплачено в сумі 26474.42 грн.

Виплата заробітної плати за червень 2021 підтверджена довідкою Ужанського НПП від 22.02.2024 за №112 та відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за червень 2021 та липень 2021, зарплатною відомістю №89 від 16.07.2021, зарплатною відомістю №94 від 29.07.2021.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за не використану відпустку та заборгованості по заробітній платі за червень 2021 задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог у частині про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає.

Згідно наказу №5-к від 04.01.2024 "Про поновлення на роботі ОСОБА_3 ", ОСОБА_3 поновлено на посаді провідного інженера з охорони праці з 05.01.2024.

Щодо заявленої вимоги позивачем про стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022 по 12.12.2023 та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12.12.2023 по 12.04.2024 суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18) вказано, що: «статтею 235КЗпПпередбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.»

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, і жодним чином не залежить від фінансового стану підприємства, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі № 6-419цс16, згідно якої основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за останні два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 8лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 4 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку при звільненні.

Для розрахунку не виплаченого середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період 22.11.2022 по 12.12.2023 (дата винесення Рішення Воловецького районного суду та дата винесення Постанови Закарпатського апеляційного суду), тобто набрання законної сили та не виплаченого середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із 12.12 2023 (дата винесення Постанови Закарпатського апеляційного суду в справі № 936/591/22 по 12.04.2024 дату відновлення провадження в даній цивільній справі та уточнення позовних вимог) суд враховує довідки Ужанським національним природнім парком про середню заробітну плату ОСОБА_3 за вересень та жовтень 20021, яка складає 285, 71 грн.

За таких обставин кількість робочих днів, за які необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022 по 12.12.2023, становить 276 робочих дні.

Тобто 285, 71 грн. х 276 = 78855 грн. 96 коп.

Розрахунок не виплаченого середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із 12.12.2023 (дата винесення Постанови Закарпатського апеляційного суду в справі №936/591/22 по 12.04.2024 дату відновлення провадження в даній цивільній справі та уточнення позовних вимог) - в розмірі 285,71 грн. (середньоденна зарплата) X 88 робочих днів = 25142, 48 грн.

Із врахуванням викладеного, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає задоволенню частково.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованих Конституцією прав, нерідко високо оцінюють свої страждання. У зв`язку з чим розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи, а саме глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у та побуті позивача, обсяг душевних страждань.

З урахуванням конкретних обставин справи суд вважає, що сума у 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди відповідатиме обставинам справи та вимогам розумності і справедливості.

Також суд відхиляє вимогу позивача про стягнення матеріальної шкоди, оскільки така нічим не обгрунтована та не підтверджена жодним доказом. Разом з тим, позивачем у розмір, на його думку заподіяної матеріальної шкоди, включив витрати які пов`язані із правовою допомогою, що у свою чергу має зовсім іншу природу відшкодування і може бути самостійною вимогою, яка заявлена не була у відповідності до ст.141 ЦПК України

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від плати судового збору при зверненні до суду. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_3 доУжанського національногоприроднього паркупро стягненнязаборгованості позаробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Ужанського національного природнього парку на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2022 по 12.12.2023 у розмірі 78855 (сімдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 96 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Ужанського національного природнього парку на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12.12.2023 по 12.04.2024 у розмірі 25142 (двадцять п`ять тисяч сто сорок дві) гривень 48 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Ужанського національного природнього парку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Ужанського національного природнього парку в дохід держави судовий збір в розмірі в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Ужанський національний природний парк, місцезнаходження: 88900, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27, код ЄДРПОУ 30104729;

Повний текст рішення суду виготовлено 17.09.2024

Суддя С.С. Павлюк