Рішення

від 17.09.2024 по справі 366/1385/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1385/24

Провадження № 2/366/515/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17.09.2024 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Поліської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 зміст позовних вимог.

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свій позов тим, що вони з відповідачем перебували у шлюбі з 21.07.2012 та мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя не склалось і 25.12.2015 їх шлюб розірвано рішенням Іванківського районного суду, з того часу відповідач з донькою не спілкувався, не зустрічався, не телефонував, не вітав з днем народження, що свідчить про самоусунення від виконання своїх батьківських обов`язків. А тому, позивач звернулась до суду та просить позбавити його батьківських прав відносно доньки.

ІІ. Рух справи

08.05.2024 позовна заява надійшла до суду та згідно протоколу авторозподілу передана на розгляд судді Слободян Н.П.

13.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.06.2024.

12.06.2024 задоволено клопотання позивачки про витребовування від третьої особи висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Підготовче судове засідання відкладено на 08.07.2024.

08.07.2024 підготовче судове засідання закрите. Розгляд справи призначений на 31.07.2024, на 17.09.2024.

ІIІ. Позиції сторін

Позивач у судове засідання не з`явилась, у матеріалах справи в наявності заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує. ( а.с.51)

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу місця проживання.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують. Крім того, надали до суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, суд, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наданих доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ІV. Встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , яка згодом змінила прізвище на « ОСОБА_6 » перебували у зареєстрованому шлюбі, яким було розірвано за рішенням Іванківського районного суду від 25.12.2015 ( справа № 366/3242/15-ц) ( а.с.8,9).

Позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

З характеристики, директора шокли, в якій навчається дівчинка вбачається, що вихованням дитини займається матір. Батько дитини не приймає участі в житті дитини, жодного разу не зв`язувався з класним керівником і не цікавився, як справи у дитини ( а.с.12)

З дослідженого судом висновку служби у справах дітей та сім`ї Поліської селищної ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що відповідач не проживає в АДРЕСА_1 ( дитина проживає з матір`ю в с. Красятичі Вишгородського району Київської області). Він не цікавиться життям та долею своєї доньки, не турбується про її здоров`я та майбутнє, з матір`ю дитини у нього напружені стосунки, мА же не контактують, дитину зі святами чи днем народження він не вітає, не дарує подарунків. Участі у житті дитини не приймає. Оскільки така поведінка відповідача є свідомою, служба прийшла до висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно доньки.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справ № 459/3411/18, зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 зазначеного закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач не виконує покладені на нього законом обов`язки щодо виховання своєї дитини, а саме: безвідповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, не піклується та не цікавиться життям дитини, що свідчить про дійсне ухилення (свідоме самоусунення) його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок служби у справах дітей Поліської селищної ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої доньки та приходить до висновку, що позов слід задовольнити: судом достовірно встановлений той факт, що дитина позбавлена належного батьківського піклування зі сторони батька фактично з дворічного віку, а це підтверджує, що така поведінка з його боку є свідомою.

Судові витрати слід, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту (17.09.2024).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 .РНОКПП:невідомо).

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Поліської селищної ради (Київська область, Вишгородський район, смт. Красятичі, вул. Воздвиженська, 81. Код ЄДРПОУ: 44138370)

Суддя Н.П. Слободян