Ухвала

від 13.09.2024 по справі 588/1322/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1322/24

Провадження № 2-о/588/74/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Лободи Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про встановлення самостійного виховання та утримання дитини,

У С Т А Н О В И В:

Представник заявника адвокат Борика О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із указаною заявою, у якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 самостійно виховує і утримує свою доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без участі матері.

Ухвалою суду від 31.07.2024 дану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник заявника подав заяву в якій зазначив, що просить суд провести розгляд справи без його участі та без участі заявника, подану заяву підтримує.

Заінтересовані особи не повідомили суд про причину неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено у ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Як вбачається з матеріалів заяви представник заявника звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитиниОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог представник заявника вказує про те, що рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 28.08.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. ОСОБА_3 ще в 2021 році виїхала на постійне місце проживання до Англії, де отримала посвідку на постійне місце проживання та роботу. З того часу дитина проживає із заявником, а з матір`ю не спілкується. ОСОБА_3 не бере участі у вихованні та догляді за дитиною.

Також представник заявника вказав, що встановлення даного факту необхідно заявнику для захисту та реалізації законних прав та інтересів неповнолітньої дитини, а також уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб.

Разом з тим, жодних обставин існування перешкод у вирішенні питання щодо захисту та реалізації законних прав та інтересів неповнолітньої дитини без встановлення цього факту - представник заявника не зазначив і доказів такого до заяви не додав.

Суд вважає, що фактично за своїм змістом ця заява є вимогою про визначення у судовому порядку місця проживання дитини з батьком. Чинним Цивільним процесуальним кодексом України для такої категорії справи визначено порядок розгляду справи у порядку загального позовного провадження (стаття 274 Сімейного кодексу України). При цьому чинне законодавством України при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини зобов`язує суд дотримуватися вимог статті 19 Сімейного кодексу України.

Суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Так, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухилення його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з невиконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Тому за неналежне виконання обов`язку щодо виховання дітей, передбачена відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» - на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Зазначені представником заявника обставини дають суду підстави вважати, що вимога заявника фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України. Такими до прикладу можуть бути право батьків на визначення місця проживання дитини, а такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тощо.

Отже, вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину, не може розглядатися у порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №755/2276/17.

З урахуванням викладеного, зважаючи на наявність у цій справі спору про право, заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення самостійного виховання та утримання дитини підлягає залишенню без розгляду на підставі положень частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Разом з тим, суд роз`яснює заявнику, що він не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства у порядку позовного провадження.

Керуючись ст. 4, 13, 260, 261, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про встановлення самостійного виховання та утримання дитини - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 17.09.2024.

Суддя О. О. Огієнко