Ухвала

від 16.09.2024 по справі 552/4310/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

552/4310/24

2/707/1026/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю

16 вересня 2024 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

за участі: секретаря судового засідання Швидкої І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача за довіреністю Лук`яненко О.А., в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату», звернувся до Київського районногосуду м.Полтава з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» суму заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкової території в розмірі 19998 грн 20 коп., яка складається з:

- 14615 грн 79 коп. сума боргу;

- 1507 грн 22 коп. інфляційне збільшення;

- 518 грн 00 коп. 3 % річних;

- 3357 грн 19 коп. подвійна облікова ставка НБУ;

- судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави Шаповал Т.В. від 04 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано для розгляду за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.

Дана цивільна справа надійшла до суду 06 серпня 2024 року.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 16 вересня 2024 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації, проте конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку про необхідність направити справу на розгляд іншому суду за підсудністю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим увстановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За приписами частини восьмої статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються замісцезнаходженням майнавідповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

У відповідності до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 від 09.09.2020 р. виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як прямо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 р.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Також, тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Разом з тим, в даному випадку, позивач має право вибору звернення до суду за місцем знаходження відповідача, або за місцезнаходженням майна відповідача.

Отже, з матеріалів позовної заяви встановлено, що представник позивача скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом за місцезнаходженням майна відповідача, а не зареєстрованим місцем його проживання.

А тому, суд на власний розсуд не може втручатися у право позивача користуватися своїми процесуальними правами, у виборі підсудності.

Відтак, з позовної заяви встановлено, що представник позивача скористався своїм правом у виборі підсудності та бажає щоб справа розглядалася за місцезнаходженням майна відповідача.

Відтак, суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, належить виключно позивачеві.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем подано позов з приводу спору стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Полтавського районного суду Полтавської області з порушенням правил виключної підсудності, оскільки позов поданий опосередковано з приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території Полтавського районного суду Полтавської області.

З наведеного слідує, що Київський районний суд м. Полтави, передаючи справу на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області, помилився у визначенні підсудності цивільної справи.

Відтак, суддя констатує, що справа не підсудна Черкаському районному суду Черкаської області.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. (…) Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

З оглядуна зазначене,враховуючи,що натериторію с.Розсошенці,Полтавського району,Полтавської області,не поширюєтьсяюрисдикція Черкаськогорайонного судуЧеркаської області,суддя дійшоввисновку проте,що матеріалипозовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід передати для розгляду за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.

Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 259, 260 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в :

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати длярозгляду затериторіальною підсудністюдо Полтавського районного суду Полтавської області.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В. В. Морозов