Ухвала

від 12.09.2024 по справі 757/38263/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38263/24-к

пр. 1-кс-33274/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Басейн центрального будинку художника», про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №120210000000001476 від 26.11.2021,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Басейн центрального будинку художника» про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №120210000000001476 від 26.11.2021.,

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 05.12.2023 у справі № 757/55547/23-к, задоволено клопотання прокурора третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на корпоративні права юридичних осіб, зокрема, ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника» та ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь».

Так, адвокат зазначає, що даний арешт накладено безпідставно, необґрунтовано. Також, при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

Представник власника майна вказує, що аналізуючи хід досудового розслідування у кримінальному провадженні та його обставини, остання вважає, що на теперішній час відпала потреба в арешті майна.

Адвокат у судове засідання з`явився, подала заяву про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами, вимоги підтримала.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Разом з цим, прокурором були подані заперечення на клопотання, в яких останній зазначив, що Київським апеляційним судом 14.05.2024 відмовлено у апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/55547/23-к від 05.12.2023, якою накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника» та ТОВ «КУП «Акрополь».

Крім того, за результатами розгляду аналогічних клопотань представників ПрАТ «Квіти Львова», яке володіє корпоративними правами ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника», ухвалами Печерського районного суду м. Києва у справах № 757/34340/23-к від 16.08.2023, № 757/39790/23-к від 16.11.2023, № 757/43620/23-к від 16.11.2023, № 757/1220/24-к від 23.01.2024, № 757/4099/24-к від 07.02.2024, №757/12168/24-к від 18.04.2024, № 757/22189/24-к від 27.05.2024, № 757/27229/24-к від 26.06.2024 у скасуванні арешту корпоративних прав неодноразово було відмовлено.

Водночас Київським апеляційним судом 14.08.2023 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, на ухвалу слідчого судді щодо арешту корпоративних прав ПрАТ «Квіти Львова».

Також, слідчими суддями неодноразово відмовлено у задоволенні аналогічних скарг адвоката про скасування арешту майна в інтересах ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника», ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь», ТОВ «Адміністратор» та інших у цьому ж кримінальному провадженні.

Прокурор вказує, що відповідно лише шляхом накладення арешту, зокрема, і на корпоративні права ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника» та ПрАТ «Квіти Львова» можливо забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні та запобігти подальшому протиправному відчуженню вказаних вище об`єктів нерухомого майна, що підтверджує необхідність у застосуванні вказаного арешту.

Таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_3 є необгрунтованим, викладені в ньому доводи не узгоджуються з положеннями кримінального процесуального законодавства і не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а тому воно не підлягає задоволенню.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що кримінальне провадження № 12021000000001476 розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України за фактом заволодіння майном Національної спілки художників України ОСОБА_6 за попередньою змовою із службовими особами спілки, внаслідок чого НСХУ завдано шкоду в особливо великих розмірах, за ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 05.12.2023 у справі № 757/55547/23-к, задоволено клопотання прокурора третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на корпоративні права юридичних осіб, зокрема, ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника» та ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь».

З даної ухвали вбачається, що у ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою із службовими особами НСХУ, а саме головою спілки ОСОБА_7 , заступником голови ОСОБА_8 , головою Львівської обласної організації НСХУ ОСОБА_9 та іншими, використовуючи підконтрольні йому юридичні особи ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» (код ЄДРПОУ 33420115), ТОВ «Адміністратор» (код ЄДРПОУ 35185928), ТОВ «Західний регіональний консалтинг центр» (код ЄДРПОУ 32088898), ТОВ «Центр розвитку нерухомості» (код ЄДРПОУ 33252934), ТОВ «К17» (код ЄДРПОУ 40539053), ПрАТ «Квіти Львова» (код ЄДРПОУ 23967029) та інші, заволодів нерухомістю НСХУ за адресами: АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1.

30.11.2023 корпоративні права наступних юридичних осіб: ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» (код ЄДРПОУ 33420115), які належать: 50 % ОСОБА_6 та 50 % ОСОБА_10 ; ТОВ «Басейн Центрального Будинку Художника» (код ЄДРПОУ 41833519), які належать 100 % ПрАТ «Квіти Львова» (код ЄДРПОУ 23967029) визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Відтак, даний арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, які на її думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Окрім цього, вбачається, що дана ухвала про накладення арешту була неодноразово предметом розгляду слідчими суддями, в тому числі і апеляційною інстанцію, яка даний арешт залишила в силі.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК УкраїниНа підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Басейн центрального будинку художника», про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №120210000000001476 від 26.11.2021 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_11