Вирок

від 17.09.2024 по справі 932/7160/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи №932/7160/24

Номер провадження № 1-кп/932/499/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12024041640001039 від 12 серпня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштована, раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 у період часу з 11 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , та достовірно знаючи, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжено, зокрема, Указом Президента України № 271 від 06.05.2024 з 05 год. 30 хв. 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 11.08.2024, під час дії якого було вчинено кримінальне правопорушення, де під час здійснення прибирання за грошову винагороду, на підставі усної домовленості з потерпілою ОСОБА_5 , побачила у вітальні квартири скриньку з коштовностями.

Після чого, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, а саме золотих виробів, що належать потерпілій ОСОБА_5 , які ОСОБА_4 визначила об`єктом свого злочинного посягання.

Далі, ОСОБА_4 перебуваючи у вказаному місці та вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, і вони є непомітними для інших, діючи умисно, таємно з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взяла майно, що належить потерпілій ОСОБА_5 , а саме:

-золоті вироби за ціною брухту золота 585 проби, загальною вагою 3, 15 г, вартістю 5761 грн 41 коп., чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, покинула місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_4 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті не оспорювала і не заперечувала.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованого їй злочину повністю визнала, зазначила що не потребує допомоги захисника та надала суду наступні показання.01.08.2024 приблизно з 10:00 до 11:00 години обвинувачена приїхала на роботу для прибирання в дім потерпілої, в цей час ОСОБА_5 вдома не було. Ключів від квартири в обвинуваченої немає, в квартирі в той час була няня та ще одна дівчина. Прибиранням в квартирі ОСОБА_5 обвинувачена займається приблизно півтора два роки. Ключі ОСОБА_4 могла залишити ОСОБА_5 для того, щоб обвинувачена зачинила квартиру та залишила ключі після прибирання.01.08.2024, під час прибирання, коли ОСОБА_4 дійшла до зали, вона побачила коробку із золотими прикрасами, після чого вирішила їх взяти. В квартирі, на той час, ОСОБА_4 залишилася одна, в коробці були: дві золоті каблучки та золоті сережки. Прикраси обвинувачена брала для того щоб закласти їх в ломбард, потім викупити та повернути власниці. ОСОБА_4 заклала прикраси в ломбард «Імперіал», який знаходиться у межах її району,на другий день після викрадення. Після того як до обвинуваченої приїхала поліція, вона викупила прикраси та повернула їх потерпілій. За прикраси в ломбарді обвинувачена отримала п`ять з половиною тисяч гривень.

Потерпіла у судовому засідання пояснила, що 01.08.2024 року вона поїхала по справах, вдома залишилася няня та подружка ОСОБА_5 , які впустили обвинувачену. Після того, як ОСОБА_5 повернулась,вона разом із нянею та подружкою ОСОБА_5 поїхали до церкви. Потерпіла зазначила, що пам`ятає, як шкатулку із прикрасами не зачинила. Пізніше, в квартирі було одночасно більше 14 чоловік, квартира 40 квадратних метрів, тому потерпіла не може пояснити що і як відбувалося того дня (01.08.2024). 02.08.2024 ОСОБА_5 не змогла знайти свої прикраси, викликала поліцію. Потерпіла пояснила, що як би знала, що це зробила обвинувачена ОСОБА_4 , то не стала би писати заяву, оскільки за час роботи обвинуваченої в неї як прибиральниці у них склалися гарні стосунки. Зазначила, що обвинувачена ОСОБА_4 відшкодувала шкоду їй в повному обсязі. Просила призначити покарання не пов`язане із позбавленням волі.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, обмежившись дослідженням наданих до суду письмових доказів в повному обсязі.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Отже, вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, доведена в повному обсязі і обвинуваченою не оспорюється.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4ст. 185 КК України.

Частиною 6ст. 368 КПК Українивизначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та всі обставини, які ставляться їй у провину, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винної та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно дост. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин,які відповідно до ст. 67КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.

Так, суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченою ОСОБА_4 умисного кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості, відомості про особу обвинуваченої, яка свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала, шкоду потерпілій відшкодувала в повному обсязі, яка у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, офіційно не працевлаштована, раніше не судима.

Відповідно достатті 1 КК Україникримінальний кодекс Українимає своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завданняКримінальний кодекс Українивизначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Враховуючи ступінь вини, обставини, що пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченої,активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодуваннязавданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 , покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4ст. 185 КК Україниу вигляді позбавлення волі, та вбачає можливим звільнити обвинувачену від відбування покарання з іспитовим строком у порядку передбаченомуст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на обвинувачену обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 3, 4 ч. 3ст.76 КК України.

При обранні міри покарання суд вважає, що іспитовий строк із покладенням на обвинувачену обов`язків передбачених ст. 76 КК України є достатнім та спроможний допомогти засудженій інтегруватися в суспільство шляхом працевлаштування для покращення свого матеріально-фінансового становища та проходження заходів передбачених пробаційною програмою, які мають на меті допомогу засудженій шляхом зміни поглядів, мислення щодо свого життя та вчинків, та, як наслідок, декриміналізацію її дій в майбутньому.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов не заявлений.

Під час досудового розслідування укримінальному провадженні було проведено судово-товарознавчу експертизу від 12.08.2024 №СЕ-19/113-24/4577-ТВ, витрати на яку становлять 1514 грн 56 коп., які відповідно до ст. 122, 124, 126 КПК України,підлягають стягненню з обвинуваченої.

Долю речових доказів вирішити на підставіст. 100 КПК України.

Запобіжний захід в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Керуючись cт. 75, 76 КК України, ст. 349, 368, 369-371, 374 КПК України

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, та призначити їй покарання вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку 2 (два) роки, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно доп.1,2ч.1,п.3,4ч.3ст.76КК Українипокластина ОСОБА_4 основні обов`язки:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання;працевлаштуватися абоза направленнямуповноваженого органуз питаньпробації звернутисядо органівдержавної службизайнятості дляреєстрації якбезробітного тапрацевлаштуватися,якщо їйбуде запропоновановідповідну посаду(роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 1514 грн 56 коп.

Речові докази:

- оптичний носій диск DVD+R, об`ємом 4.7 GB, поміщений до паперового конверту, на якому містяться відеозаписи з камер відеоспостереження розташованих в приміщенні ломбарду «Імперіал» Повного Товариства «Ломбард ОНІКС» ОСОБА_6 » (код ЄДРПОУ 25517543) за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 10 год. 05 хв. до 11 год. 03 хв. 02.08.2024 залишити в матеріалах кримінального провадження;

- золоті вироби 585 проби, загальною вагою 3,15 г., а саме: каблучку з червоного золота з прозорим каменем у формі серця, з тильної сторони профілю якої наявне клеймо 585; каблучка з червоного золота зі вставкою 5 каменів білого кольору, з тильної сторони профілю якої наявне клеймо 585; дитячі сережки з червоного золота «Сердечка» (2 шт.), вилучені під час проведення огляду від 21.08.2024 у приміщенні для проведення слідчих дій № 3 Custody Records ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 залишити за належністю потерпілій.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч. 2ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити в залі суду учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1