Ухвала

від 16.09.2024 по справі 388/1534/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Долинський районний суд Кіровоградської області

110 м. м. Долинська Кропивницький район Кіровоградська область Україна 28500

Справа № 388/1534/24

УХВАЛА

Іменем України

16.09.2024 рокум. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Головне управління ДПС у Кіровоградській області, Долинський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії та бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цією скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.

Скаргу мотивує тим, що державна податкова служба виписала стосовно нього кілька податкових вимог, які є незаконними.

У свою чергу державний виконавець наклав арешт на його рахунки в банківських установах, а також зняв кредитні кошти з рахунків, що заборонено.

У виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт у тому числі на рахунок, призначений для отримання пенсії. Після повного виконання рішення двічі, виконавче провадження не було закінчено, а арешт з рахунків не знято.

Державний виконавець не надав до установи банку постанову про визначення його поточного рахунку на який отримує пенсію з метою здійснення видаткових операцій.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павик Д.П. у судовому засіданні заперечував проти скарги. Вважає, що провадження у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник Головного управління ДПС у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду скарги, про причину неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до такого висновку.

За вимогами ч. 1ст. 18 Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов`язане поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Уст. 3 вказаного Законупередбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Такий висновок підтверджений у ч. 1 ст. 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII), згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно дост. 447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свобод.

Згідно з ч. 1 ст.348цього Кодексу скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи ДВС розглядаються судом за загальними правиламиЦПК Україниз особливостями, встановленимист. 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1ст. 451 ЦПК України).

Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правиламиЦПК Українита його примусовим виконанням.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори визначених у ст. 19 КАС України.

До компетенції адміністративних судів належать спори спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;.

Частиною 1ст. 287 КАС Українипередбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За ч. 2ст. 74 Закону № 1404-VIIIрішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщозакономустановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальнийзакон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи слідує, що на примусовому виконанні у Долинському відділі державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки), виданої 3 червня 2021 року Головним управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) в сумі 22866,39 грн.

Виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа відкрито згідно з постановою державного виконавця від 22 вересня 2021 року (ВП № 66898228).

Виконавче провадження не є зведеним.

Тобто в цьому випадку ОСОБА_2 оскаржив дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання не судового рішення, а вимоги про сплату боргу (недоїмки), виданої 3 червня 2021 року Головним управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення з нього заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) в сумі 22866,39 грн.

Імперативною нормою закону (ч. 2ст. 74 Закону № 1404-VIII)установлено оскарженнярішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (не судових) органів (посадових осіб) шляхом подання скарги до відповідного адміністративного суду.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Відповідно дост. 447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченомузаконом, що передбачено як ч. 2ст. 74 Закону № 1404-VIII, так і ч. 1ст. 287 КАС України.

До такого по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2018 року (справа № 213/2012/16).

За змістом п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом».

У зв`язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставіпункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

За п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку про закриття провадження в цій справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно слід роз`яснити заявникові, що ця справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-261, 268, 353, 447, 448, 450, 451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Головне управління ДПС у Кіровоградській області, Долинський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії та бездіяльність державного виконавця.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складений 17 вересня 2024 року.

Суддя Д. М. Баранський