Рішення

від 07.08.2024 по справі 722/439/24

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/439/24

Номер провадження 2/722/192/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Ратушенка О.М.

секретаря Кушнір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від її імені адвокатом Радамовським Миколою Миколайовичем до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мурованокуриловецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання права власності на спадкове майно та визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася в суд із вказаним вище позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що її син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження та довідкою Ломачинецького старостинського округу від 02.03.2023 року за №1.

У перші дні війни ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних сил України, де проходив службу у зоні бойових дій.

22.01.2023 року, перебуваючи в зоні бойових, дій через отримані вибухові травми ОСОБА_4 загинув.

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , успадковане ним після смерті свого батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Ожеве.

Спадкоємцем за законом після смерті сина є вона, його мама, ОСОБА_1 .

Спадщину вона прийняла у визначений законом строк, шляхом реєстрації та спільного проживання з сином до дня його смерті.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_2 , вона звернулась з заявою до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамбри В.А., проте останнім їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі глави 10 розділу 2, п. 4.18. глави 13 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», так як нею не було подано на вищезазначене нерухоме майно правовстановлюючого документа, що стало підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Зазначила, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був успадкований її покійним чоловіком, ОСОБА_4 після смерті його мами, ОСОБА_5 , проте, при житті, чоловік не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом по причині його смерті.

Зазначене домоволодіння було побудоване ОСОБА_5 ще у 1970-х роках, на спеціально виділеній для цього земельній ділянці.

На той час покійна ОСОБА_5 закінчила будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд і проживала у ньому до дня своєї смерті, але право власності на них в належному порядку при житті не оформила.

Також спадкове домоволодіння померлою в експлуатацію не здавалось, але його можливо використовувати за призначенням.

Технічну документацію на спадкове домоволодіння вона виготовила за власні кошти вже після смерті сина, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно висновку експерта вартість зазначеного вище спадкового домоволодіння складає 68372,00 грн.

Позивач також зазначила, що окрім неї, як мами померлого, ОСОБА_4 , спадкоємцем його майна є ще відповідачка по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, з якою покійний перебував у шлюбі, зареєстрованому виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 14.12.2003 року за актовим записом № 10, яка вважає себе дружиною померлого та претендує на його спадкові права.

Проте вона, як мама загиблого ОСОБА_4 , з цим не погоджується, оскільки вважає, що шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 14.12.2003 року за актовим записом № 10 між її сином та ОСОБА_2 , за своєю природою є недійсним, а тому не породжує для неї будь-яких прав та обов`язків після смерті її сина.

Вказані доводи обґрунтовувала тим, що її син, ОСОБА_4 з жовтня 2003 року перебував з іншими односельчанами на сезонних роботах з будівництва та ремонту колгоспних корівників в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, де на початку листопада 2023 року випадково познайомився з відповідачкою, проте про свої стосунки з нею нічого не розповідав, коли приїздив на вихідні додому.

Наприкінці грудня 2003 року син приїхав додому на вихідні дні разом зі ОСОБА_2 та повідомив її, що 14.12.2003 року вони зареєстрували з нею шлюб у виконавчому комітеті Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, що було для неї несподіванкою, оскільки про будь-які стосунки з цією жінкою він їй раніше не розповідав та про наміри зареєструвати з нею шлюб також не повідомляв, хоча у неї із сином були досить довірливі відносини.

Вона одразу звернула увагу на поведінку та настрій сина, оскільки він був подавленим, будь-якої радості від реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 він не проявляв, тому вона, як його мама, відчула, що укладений з відповідачкою шлюб не був заснований на його добрій волі, не спрямований на створення сім`ї, а має чисто формальний характер.

Після того як син зареєстрував з відповідачкою шлюб, весілля вони не робили, а зібрали їхніх родичів та найближчих сусідів по вулиці і відмітили реєстрацію шлюбу сина та відповідачки невеликою вечіркою.

Проживало подружжя в її житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 протягом одного місяця, але за цей період сімейних стосунків між сином і відповідачкою як подружжям, вона не помічала.

Відповідачка була зареєстрована з 28.12.2001 року в житловому будинку своїх батьків в АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою, наданою на запит адвоката Радамовського М.М., старостою Вищеольчедаївського старостинського округу Т. Квятковською за вих. №03/387 від 02.05.2023 року, а син по місцю реєстрації у її житловому будинку в АДРЕСА_1 .

За місяць проживання у її житловому будинку відповідачка запам`яталась їй та сусідам своєю негативною поведінкою та негативними, як для жінки звичками курити, вживати спиртні напої та висловлюватись як у її, так і сина адресу брутальною лайкою.

Її негативна поведінка та відношення до її сина явно не були притаманні дружині, спрямовані на створення сім`ї та сімейних стосунків, бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї, як це врегульовано ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України.

Більше того, за період спільного проживання в її будинку, відповідачка встигла зрадити сину з їхнім родичем, про що остання не заперечувала, що стало підставою для остаточного припинення їх стосунків.

Після цього прикрого випадку син з відповідачкою посварились і вона поїхала до своїх батьків де і проживає до теперішнього часу.

В загальному, з часу реєстрації шлюбу і до припинення стосунків між сином і відповідачкою пройшло не більше 1 місяця.

Тобто, з січня 2004 року, після того як її син, ОСОБА_4 фактично припинив шлюбні стосунки з відповідачкою, він з нею не спілкувався, не зустрічався і взагалі не підтримував з нею будь-яких відносин, а у липні 2006 року, маючи бажання розірвати шлюб з відповідачкою, він звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з позовною заявою про розірвання шлюбу.

28.07.20026 року ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області було відкрито провадження по справі №2-258/2006 та призначено справу до розгляду. Проте, за відсутності інформації про місце реєстрації та проживання відповідачки, суд залишив позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду.

07.04.2011 року, оскільки відповідачка вже перебувала у фактичних шлюбних стосунках з іншим чоловіком, ОСОБА_6 , від якого народила дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 повторно звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з позовною заявою про розірвання шлюбу, проте, ухвалою суду від 11.04.2011 року по справі № 0216/2-178/11 ОСОБА_4 було відмовлено у відкритті провадження, оскільки на підставі наданої адресної довідки Мурованокуриловецького СГІРФО відповідачка на території Мурованокуриловецького району не значилась.

Влітку 2018 року відповідачка особисто приїхала до неї в село з іншим чоловіком, ОСОБА_8 , будучи від нього вагітною та попросила надати їй оригінал свідоцтва про шлюб, оскільки мала бажання розірвати шлюб з її сином, ОСОБА_4 та зареєструвати шлюб з цим чоловіком.

Оскільки сина на той час не було дома, вона особисто віддала ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про шлюб. Проте, до теперішнього часу шлюб з її сином відповідачка так і не розірвала, хоча вдруге народила дитину, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від ОСОБА_10 .

Враховуючи викладене позивачка просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, що по тех. паспорту зазначений літ. «А», загальною площею 48,50 кв. м., житловою площею 26,35 кв. м., сарай літ. «Б», вбиральню літ. «В», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним шлюб між громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканкою с. Вищеольчедаїв Могилів-Подільського (колишнього Мурованокуриловецького) району Вінницької області, зареєстрований 14.12.2003 року виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області за актовим записом № 10 від дня його державної реєстрації; зобов`язати Міністерство оборони України припинити нарахування та виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю 22.01.2022 року ОСОБА_4 ОСОБА_2 , як дружині загиблого до вирішення справи по суті.

Ухвалою від 07.03.2024 року відкрито провадження у справі, призначено її до підготовчого судового засідання та надано сторонам строки для направлення до суду заяв по суті.

10.04.2024 року до суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому остання висловила свою позицію щодо спільного проживання із покійним ОСОБА_4 .

15.04.2024 року представник третьої особи начальник Мурованокуриловецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) С. Мізірійчук звернулася до суду з заявою, в якій не заперечувала проти розгляду справи та просила провести її без її участі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що позивач ОСОБА_1 є його матір`ю, а покійний ОСОБА_4 його рідний брат. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, належного його покійному батькові. Мама лише зараз зробила технічну документацію на нього. Окрім нього та мами спадкоємцем є ще дружина його покійного брата ОСОБА_2 .

Шлюб із ОСОБА_2 його брат зареєстрував в 2004 році, проте це не було відомо ані йому, ані їхній мамі. Знає, що познайомились вони випадково, коли брат був на сезонних роботах у Вінницькій області. Після того як брат повідомив, що уклав шлюб, мама за свої кошти організувала вечерю в колгоспній їдальні. Прожив брат зі ОСОБА_2 приблизно місяць. Після цього остання поїхала жити у Вінницьку область, а брат залишився проживати з мамою. Під час того як вони жили разом, ніякого майна вони не придбали. ОСОБА_2 ніде не працювала, жили за кошти мами. Брат ходив вічно засмучений.

В 2023 році брат загинув. ОСОБА_2 на похороні не було, вона взагалі не знає де він похований.

Знає, що ОСОБА_2 мала багато чоловіків та має дітей від них. Одного разу вона приїжджала до ОСОБА_1 , будучи вагітною, просила надати їй свідоцтво про шлюб, адже мала намір його розірвати та одружитися з іншим чоловіком.

Брат, в свою чергу, двічі звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу, адже перебував у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, проте у зв`язку з тим, що суд не міг визначити місце проживання ОСОБА_2 залишав позови без розгляду.

Свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що є сусідом покійного ОСОБА_4 .. ОСОБА_2 бачив лише одного разу десь в лютому 2004 року на весіллі. Спільно вони прожили приблизно місяць. За час спільного проживання ОСОБА_2 зрадила покійному ОСОБА_4 з його знайомим. Після цього ОСОБА_2 переїхала проживати у Вінницьку область, а покійний ОСОБА_4 залишився проживати в с. Ломачинці з мамою. В 2023 році ОСОБА_4 загинув. ОСОБА_2 на похованні не було.

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 надали суду аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_16 в письмових поясненнях зазначив, що в його селі Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області проживає його односельчанка ОСОБА_17 .

Після того, як він дізнався про справу, яка знаходиться на розгляді Сокирянського районного суду від самої ОСОБА_17 , він був здивований тим, що вона має прізвище ОСОБА_18 і взагалі про те, що вона була зареєстрована у шлюбі зі ОСОБА_4 , мешканцем с. Ломачинці, Дністровського району, Чернівецької області.

Ні він, ні його односельці не знали про те, що вона є Стародуб Леся. Всі знають її як ОСОБА_17 .

Йому також відомо, що ОСОБА_19 проживала з іншими чоловіками, від яких народила двох дітей, але про те, що вона перебувала у шлюбі зі ОСОБА_4 , мешканцем с. Ломачинці Дністровського району Чернівецької області ні йому, ні його односельчанам не відомо.

Як свідок, він підтверджує, що не бачив і йому не відомо, щоб ОСОБА_17 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала з ним як чоловік і дружина в селі Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області з 2003 року і по теперішній день.

Свідок ОСОБА_20 в письмових поясненнях зазначила, що починаючи з 2013 року вона проживала зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у фактичних шлюбних стосунках як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , проте фактично вони проживали у її квартирі в м. Новодністровськ.

З перших днів війни ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних сил України, де проходив службу у зоні бойових дій по захисту України від російських окупантів, а ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 загинув.

З 2013 року і до дня смерті ОСОБА_4 вони проживали як чоловік і дружина, мали спільний бюджет, спільно заробляли кошти, придбавали майно, речі домашнього вжитку, електротовари, спільно проводили свята, їздили до його мами, ОСОБА_1 в село, де їй допомагали.

Їй було відомо зі слів ОСОБА_4 про те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, яку звуть ОСОБА_19 .

Також у приватній розмові чоловік їй розповідав, що шлюб з ОСОБА_21 не реєстрував і не мав бажання взагалі з нею жити як чоловік і дружина. Про реєстрацію шлюбу домовилась мама Стародуб Лесі в сільській раді, але він не писав ніяких заяв про реєстрацію шлюбу.

ОСОБА_4 також розповідав їй, що вони прожили з ОСОБА_21 всього місяць у його мами, посварились, після чого ОСОБА_19 поїхала до своїх батьків у село і з нею він більше не спілкувався.

Також вона підтвердила, що за період спільного проживання з нею і до дня його смерті, ОСОБА_4 не підтримував з ОСОБА_22 будь-яких стосунків та не спілкувався з нею.

Також зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що за період спільного проживання зі ОСОБА_22 вони не вели спільного господарства та не придбавали будь-якого спільного майна, також у них не було спільних дітей.

Крім цього, їй відомо, що ОСОБА_2 після припинення стосунків з ним, проживала з іншими чоловіками від яких має двох дітей.

Поховання ОСОБА_4 фактично проводила його мама, ОСОБА_1

Стародуб ОСОБА_23 на похованні не було, також вона не приходила до ОСОБА_1 і після смерті ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 в письмових поясненнях зазначила, що її син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження та довідкою Ломачинецького старостинського округу від 02.03.2023 року за № 112, яка знаходиться в матеріалах справи.

У перші дні війни ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних сил України, де проходив службу у зоні бойових дій по захисту України від російських окупантів.

22.01.2023 року, перебуваючи в зоні бойових дій через отримані вибухові травми ОСОБА_4 загинув.

Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , успадковане ним після смерті свого батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_2 .

Спадкоємцями за законом після смерті сина є вона, його мама - ОСОБА_1 та відповідачка по справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області з якою покійний перебував у фіктивному шлюбі, незаконно зареєстрованому виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 14.12.2003 року за актовим записом № 10, яка вважає себе дружиною померлого та претендує на його спадкові права.

Як мама загиблого ОСОБА_4 , вона з цим не погоджується, оскільки вважає, що шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 14.12.2003 року за актовим записом № 10 між ним і ОСОБА_2 , за своєю природою є недійсним, адже він є фіктивним, укладений без наміру створення сім`ї, а тому не породжує для неї будь-яких прав та обов`язків після смерті її сина, ОСОБА_4 .

Так, її син, ОСОБА_4 , з жовтня-місяця 2003 року перебував з іншими односельчанами на сезонних роботах з будівництва та ремонту колгоспних корівників в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, де випадково познайомився з відповідачкою. Про свої стосунки з нею він нічого не розповідав, коли приїздив на вихідні додому.

Наприкінці грудня-місяця 2003 року син приїхав додому на вихідні дні разом з ОСОБА_2 та повідомив їй, що 14.12.2003 року вони зареєстрували з нею шлюб у виконавчому комітеті Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, що було для неї несподіванкою, оскільки про будь-які стосунки з цією жінкою він їй раніше не розповідав та про наміри зареєструвати з нею шлюб також не було мови.

Вона одразу звернула увагу на поведінку та настрій сина, оскільки він був подавленим, будь-якої радості від реєстрації шлюбу зі ОСОБА_2 не проявляв, тому я як мама, вона відчула, що укладений з відповідачкою шлюб не був заснований на його добрій волі та не був спрямований на створення сім`ї.

Як пізніше пояснив їй син, він не мав бажання укладати шлюб з відповідачкою, а тому будь-якої заяви про реєстрацію шлюбу він з відповідачкою у сільській раді не писав та ніяких паперів не підписував, оскільки про реєстрацію шлюбу в Вищеольчедаївській сільській раді домовилась мама відповідачки, де працювала її знайома.

З огляду на викладене вона вважає, що шлюб, зареєстрований з ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області є фіктивним, оскільки у її сина не було наміру створити з відповідачкою сім`ю, вести спільне господарство та мати спільне майно.

Після реєстрації шлюбу подружжя прожило в її житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 протягом одного місяця, але за цей період сімейних стосунків між сином і відповідачкою як подружжям, вона не помічала.

Відповідачка була зареєстрована в квартирі своїх батьків в АДРЕСА_3 , а син по місцю реєстрації у її житловому будинку в АДРЕСА_1 .

За місяць проживання у її житловому будинку позивачка запам`яталась їй своєю негативною поведінкою та негативними як для жінки звичками курити, вживати спиртні напої та висловлюватись як у її, так сина адресу брутальною лайкою.

Її негативна поведінка та відношення до її сина явно не були притаманні дружині, спрямовані на створення сім`ї та сімейних стосунків, бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї.

Більше того, за період спільного проживання в її будинку, відповідачка встигла йому зрадити з іншим чоловіком, про що остання і не заперечувала, і що стало підставою для припинення їхніх стосунків. Після цього прикрого випадку син з відповідачкою посварились і вона поїхала до своїх батьків, де і проживає до теперішнього часу.

В загальному, з часу реєстрації шлюбу і до припинення стосунків між сином і відповідачкою пройшло не більше 1 місяця.

За цей період спільного проживання з відповідачкою і до припинення їх стосунків вони не нажили будь-якого спільного майна, що є ще одним підтвердженням фіктивності шлюбу, оскільки сторони не мали наміру створити сім`ю.

На початку 2004 року, після того як її син, ОСОБА_4 , фактично припинив шлюбні стосунки з відповідачкою і до дня своє смерті він з нею не спілкувався, не зустрічався і взагалі не підтримував будь-яких стосунків.

Маючи бажання розірвати шлюб з відповідачкою, її син ОСОБА_4 у липні-місяці 2006 року та у квітні 2011 року, оскільки відповідачка вже перебувала у фактичних шлюбних стосунках з іншим чоловіком, від якого була вагітна та народила дитину, неодноразово звертався до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з позовними заявами про розірвання шлюбу, проте, ухвалами суду йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки на підставі наданих адресних довідок Мурованокуриловецького паспортного столу відповідачка на території Мурованокуриловецького району не значилась.

Більше того, за період припинення стосунків між її сином та відповідачкою, остання перебувала у фактичних шлюбних стосунках з іншими чоловіками, від яких народила двох дітей, які згідно наданих Витягів Мурованокуриловецького ДРАЦС зареєстровані на своїх батьків.

ЇЇ син, ОСОБА_4 , з 2013 року і до дня його смерті також перебував у фактичних шлюбних стосунках з іншою жінкою, ОСОБА_20 , мешканкою АДРЕСА_4 , з якою вели спільне господарство, мали спільний бюджет, нажили спільне майно та речі домашнього вжитку, спільно відпочивали та мали між собою гарні стосунки як чоловік та дружина.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке:

З копії спадкової справи №3/2008 та №22/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 судом встановлено, що 22.01.2023 року, перебуваючи в зоні бойових, дій через отримані вибухові травми ОСОБА_4 загинув.

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , успадковане ним після смерті свого батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Ожеве.

Частиною 1 статті 529 ЦК Української РСР (в ред.1963 року), який діяв на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 , передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцем першої черги, серед інших, є діти.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР (в ред.1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно матеріалів вказаної спадкової справи спадкоємцем, який прийняв спадкове майно був ОСОБА_4 , шляхом спільного проживання та фактичного вступу в управління та володіння ним.

Однак, останній не оформив свої спадкові права шляхом отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно копії свідоцтва про смерть, 22.01.2023 року, перебуваючи в зоні бойових, дій через отримані вибухові травми ОСОБА_4 загинув.

Згідно ст. 16 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі визнання права.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 1220, ч.1 ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно заяви, поданої 17.07.2023 року позивачкою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамбри В.А., ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті сина ОСОБА_4 .

Постановою нотаріуса від 14.11.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі глави 10 розділу 2, п. 4.18. глави 13 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», так як нею не було подано на вищезазначене нерухоме майно правовстановлюючого документа.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших фізичних осіб (спадкоємців), а згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, якщо спадкоємець будь - яким із перелічених у законі способів прийняв спадщину, а потім помер, то прийнята ним спадщини буде спадкуватися його спадкоємцями в окремій спадковій справі, що заводиться після нього як на особисте майно, так і на майно, яке він прийняв, але не оформив.

Абзацом другим пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року №95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2013 року №612/23144 передбачено, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Вже після смерті ОСОБА_4 на підставі звернення ОСОБА_1 був виготовлений Технічний паспорт на житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Даним Технічним паспортом підтверджується, що наявні в будинковолодінні споруди побудовані в 1969 та 1970 роках.

Таким чином, оскільки житловий будинок ОСОБА_4 побудований в 1969 році, тобто до 05.08.1992 року, то підтвердженням відповідності даного будинку вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил є Технічний паспорт, який виготовлений КП «Сокирянське бюро технічної інвентаризації».

Також в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об`єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна.

Згідно звіту про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_24 , дійсна вартість спадкового житлового будинку становить 68372,00 грн.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_4 загинув, свідоцтво про право власності на його ім`я не може бути видане, оскільки відповідно п.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

Крім цього, відповідно п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

Враховуючи, що позивачка спадщину прийняла, а також, що приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Шамброю В.А. їй відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд вважає, що за нею слід визнати право власності на спадкове майно в судовому порядку.

Згідно ч.1ст.21 Сімейного Кодексу Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

У відповідності до ч. 1ст.27 Сімейного Кодексу Українидержавна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

На підставіст.40 Сімейного Кодексу Українишлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про одруження 14.12.2003 року Виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за актовим записом №10.

З показань та пояснень свідків встановлено, що фактичні сімейні відносини між покійним ОСОБА_4 та ОСОБА_25 тривали близько одного місяця та мали фіктивний характер.

Як вбачається з довідки, виданої старостою Вищеольчедаївського старостинського округу Т. Квятковською ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 з 28.12.2001 року. До складу її сім`ї входять діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається з копій ухвал Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 28.07.2006 року, 11.04.2011 року та підтверджено показаннями свідків, покійний ОСОБА_4 двічі звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу. Проте, у зв`язку із неможливістю встановити місце перебування відповідачки йому було відмовлено у відкритті провадження.

Окрім цього, згідно показань свідків, про формальність зареєстрованого шлюбу вказує той факт, що відповідачка ОСОБА_2 сама зверталася до позивачки з проханням надати оригінал свідоцтва про шлюб, з наміром його розірвати.

Окрім цього, з матеріалів справи встановлено, що з березня 2003 року покійний ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_2 спільно не проживали, не вели спільне господарство, фактично припинивши шлюбні відносини. Під час поховання ОСОБА_4 ОСОБА_2 присутня не була.

Згідно показань свідка ОСОБА_20 , починаючи з 2013 року вона проживала зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у фактичних шлюбних стосунках як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

Про формальність зареєстрованого шлюбу вказує також те, що відповідачка має двох дітей від інших чоловіків, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.13Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно зСКшлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС; позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст.39 СК), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною. У вказаних випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб. При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст.40 СК). Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Наявність рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним.

Згідност.44 Сімейного Кодексуу випадках, передбаченихстаттями 39-41 Сімейного Кодексу України, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

У відповідності дост.45 Сімейного Кодексунедійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Згідно ст.21 СК України, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у

державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є

підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст.ст.24, 27 СК України, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно ст.28 СК України, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком

до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини

особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Згідно ст.29 СК України, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов`язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Згідно відповіді в.о. начальника Могилів-Подільського відділу ДРАЦС Л. Сокровищук від 31.07.2024 року №892/28.16-130а оригінал заяви про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 у відділі відсутній.

Враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини суд вважає, що реєстрація шлюбу між покійним ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 мала формальний характер, не відповідала їх дійсній волі, а тому позов ОСОБА_1 , в цій частині, підлягає задоволенню.

Як вбачається з прохальної частини уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , поданої від її імені адвокатом Радамовським М.М., остання заявила вимогу про зобов`язання Міністерство оборони України припинити нарахування та виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю 22.01.2023 року ОСОБА_4 ОСОБА_2 , як дружині загиблого до вирішення справи по суті, не навівши в позові будь-яких обґрунтувань що така виплата здійснюється та не зазначивши відповідачем Міністерство оборони України, відповідно.

Відтак, заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мурованокуриловецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання права власності на спадкове майно та визнання шлюбу недійсним задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок, що по тех. паспорту зазначений літ. «А», загальною площею 48,50 кв. м., житловою площею 26,35 кв. м., сарай літ. «Б», вбиральню літ. «В», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати недійсним шлюб між громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканкою с. Вищеольчедаїв Могилів-Подільського (колишнього Мурованокуриловецького) району Вінницької області, зареєстрований 14.12.2003 року виконавчим комітетом Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області за актовим записом №10 від дня його державної реєстрації.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки с.Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Ратушенко