Постанова

від 09.09.2024 по справі 910/3124/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа №910/3124/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Станова Ю.В.

від відповідача за первісним позовом: Барабаш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 (повний текст складено 28.06.2024)

у справі №910/3124/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв"

про стягнення 401 900,40 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 45 677,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" (далі - ТОВ "Транспромрезерв") штрафних санкцій у розмірі 401 900,40 грн, з яких: 302 940,00 грн - штраф, 98 960,40 грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ "Транспромрезерв" своїх зобов`язань за договором поставки від 01.09.2023 №ЦЗВ-01-05423-01, в частині строків поставки товару за рознарядкою від 08.12.2023 №ЦЗВ-20/4845, внаслідок чого АТ "Укрзалізниця" нараховано штраф у розмірі 302 940,00 грн та пеню в сумі 98 960,40 грн, згідно з пунктом 9.3.1 спірного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 відкрито провадження у справі №910/3124/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.04.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Транспромрезерв" подано зустрічну позовну заяву про стягнення з АТ "Укрзалізниця" збитків у розмірі 45 677,28 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Транспромрезерв" звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань перед АТ "Укрзалізниця" за рознарядкою від 08.12.2023 №ЦЗВ-20/4845, згідно з договором поставки від 01.09.2023 №ЦЗВ-01-05423-01, в силу обставин непереборної сили, а отже стягнення позивачем за первісним позовом договірного забезпечення (гарантовану суму) за банківською гарантією від 28.08.2023 №685/2023/КиївОД-МСБ-Г є неправомірним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Транспромрезерв" до провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви вирішено здійснювати спільно з первісним позовом, а подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 первісний позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Транспромрезерв" на користь АТ "Укрзалізниця" 302 940,00 грн штрафу, 98 960,40 грн пені та судовий збір у розмірі 6 028,51 грн.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Транспромрезерв" відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а дії АТ "Укрзалізниця" щодо нарахування штрафних санкцій є правомірними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідачем за первісним позовом допущено порушення умов спірного договору та не доведено наявності поважності підстав такого порушення, а також підстав для звільнення його від відповідальності, АТ "Укрзалізниця" правомірно пред`явлено до банка-гаранта вимогу за банківською гарантією від 28.08.2023 №685/2023/КиївОД-МСБ-Г та відповідно отримано кошти в розмірі 45 677,28 грн, що виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Транспромрезерв" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24, в частині задоволення позовних вимог АТ "Укрзалізниця" та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не з`ясував всіх обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції не було об`єктивно та неупереджено досліджено докази, які мають важливе значення для вирішення спору по суті, та які вказують, що фактично форс-мажорні обставини у ТОВ "Транспромрезерв" виникли виключно після отримання ним спірної рознарядки №ЦЗВ-20/4842, тобто після 08.12.2023.

Також, апелянт вказує, що місцевий господарський суд залишив поза увагою пункт 10.5 договору та не врахував: поважність причин та обставин, які вказували, чому саме 30.10.2023 (та протягом 5 днів з цієї дати, яка вказана в Сертифікаті ТПП) ТОВ "Транспромрезерв" не могло об`єктивно попередити позивача за первісним позовом про настання форс-мажору та неможливість виконання рознарядки, яка була надана відповідачу за первісним позовом лише 08.12.2013; що обставини непереборної сили щодо неможливості виконання рознарядки настали для відповідача за первісним позовом саме з 08.12.2023; що вказані обставини не залежать від волі відповідача за первісним позовом, мали надзвичайний характер, були невідворотними, і найголовніше - унеможливили виконання зобов`язань за даних умов.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції взагалі не вирішив питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з ТОВ "Транспромрезерв", не з`ясував та об`єктивно не оцінив наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно не оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного інформування відповідачем за первісним позовом позивача за первісним позовом про виникнення обставин непереборної сили щодо можливості виконання рознарядки для запобігання негативних наслідків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Транспромрезерв" у справі №910/3124/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспромрезерв" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.08.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3124/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 31.07.2024.

У судовому засіданні 05.08.2024 оголошено перерву до 09.09.2024.

12.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3124/24.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. з 19.08.2024 до 13.09.2024 та Шапрана В.В. з 26.08.2024 до 13.09.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 справу №910/3124/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Коротун О.М., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Транспромрезерв" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Коротун О.М., Андрієнко В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач за первісним позовом, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через систему "Електронний суд", подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Транспромрезерв" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 в повному обсязі.

Так, у відзиві АТ "Укрзалізниця" вказує, що повідомлення про настання форс-мажорних обставин та відповідний сертифікат надані ТОВ "Транспромрезерв" з порушенням строків, встановлених пунктом 10.2 договору (враховуючи встановлену дату настання форс-мажорних обставин - 30.10.2023, строк у 5 робочих днів для повідомлення - до 06.11.2023, строк у 30 робочих днів для надання підтверджуючих документів - до 18.12.2023), у зв`язку з чим відповідач, відповідно до умов пункту 10.5 договору, не має права вимагати звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором.

Також, АТ "Укрзалізниця" зазначає, що відсутні підстави для застосування господарським судом першої інстанції статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими передбачена можливість зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

31.07.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем за первісним позовом подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору і просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Транспромрезерв" задовольнити в повному обсязі.

Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 09.09.2024 з`явилися представники сторін.

Представник ТОВ "Транспромрезерв" у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24, в частині задоволення позовних вимог АТ "Укрзалізниця" скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову.

Представник АТ "Укрзалізниця" у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.09.2023 між АТ "Укрзалізниця" (покупець) та ТОВ "Транспромрезерв" (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-01-05423-01, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до тепловозів серії ЧМЕ).

Згідно з пунктом 1.3 договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації до цього договору.

За умовами пункту 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно з рознарядкою покупця відповідно до ІНКОТЕРМС у ред. 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки згідно з рознарядкою покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

У пункті 4.5 договору сторони погодили, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

За змістом пункту 6.3 договору загальна ціна договору становить 7 612 880,00 грн без ПДВ. Крім того, ПДВ 20% - 1 522 576,00 грн, усього з ПДВ - 9 135 456,00 грн.

Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар в межах строків, визначених умовами цього договору (пункт 16.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з рознарядкою від 08.12.2023 №ЦЗВ-20/4845 на поставку товару вартістю 2 019 600,00 грн.

Вказана рознарядка 08.12.2023 направлена на адресу відповідача за первісним позовом засобами поштового зв`язку - поштове повідомлення №0304911309580, яке згідно з наданим з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, отримано уповноваженим представником останнього - 12.12.2023.

Також, рознарядку 08.12.2023 направлено засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача за первісним позовом - top.trp@gmail.com.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідачем за первісним позовом визнається дата отримання рознарядки - 08.12.2023, а з метою належного виконання договору постачальник звернувся до виробника товару ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" з заявкою на відвантаження продукції на підставі договору поставки від 17.01.2023 №1, за яким вказане товариство зобов`язується здійснити поставку товару.

Однак, 08.12.2023 згідно з доводами відповідача за первісним позовом, ним отримано лист-повідомлення про настання форс-мажорних обставин від 08.12.2023 №170/01-2 від ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод", в якому зазначено, що в результаті збройної агресії російської федерації проти України, зокрема 30.10.2023, російські окупанти атакували об`єкт критичної інфраструктури, в результаті чого критично пошкоджено електропідстанції, що призвело до знеструмлення всього міста. Тривалий час електропостачання не відновлюється у зв`язку з чим виробництво вимушено зупинено.

На підтвердження наведеного, ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" долучено до листа-повідомлення лист від 08.12.2023 №1646 Бериславської міської військової адміністрації.

11.12.2023 ТОВ "Транспромрезерв" звернулося до АТ "Укрзалізниця" з листом від 11.12.2023 №594 про виникнення форс-мажорних обставин, в якому відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про неможливість виконання умов договору, з огляду на викладені вище обставини з посиланням на неможливість здійснити придбання товару у визначеного договором виробника (ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод").

В подальшому, відповідач за первісним позовом листом від 19.12.2023 №603 надав позивачу за первісним позовом сертифікат №3000-23-4781 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київської ТПП від 18.12.2023 №17/13-4/1220.

З наведеного сертифікату вбачається, що в період з 30.10.2023 та станом на 18.12.2023 тривають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в частині зобов`язань ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" щодо виконання ним зобов`язань за договором від 17.01.2023 №1 перед ТОВ "Транспромрезерв".

Відповідно до наявних у справі доказів, лист від 19.12.2023 №603 направлений позивачу за первісним позовом 20.12.2023 та отриманий уповноваженим представником останнього 27.12.2023.

В подальшому, ТОВ "Транспромрезерв" листом від 15.01.2024 №6 надало АТ "Укрзалізниця" сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3000-24-0071 від 12.01.2024 №17/13-4/22, з якого вбачається, що в період з 30.10.2023 та станом на 12.01.2024 тривають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в частині зобов`язань відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за спірним договором.

З огляду на те, що у визначений пунктом 4.2 договору строк товар відповідачем за первісним позовом не поставлено, позивачем за первісним позовом здійснено нарахування штрафних санкцій та 22.01.2024 направлено претензію від 19.01.2024 №ЦЗВ-20/280 ТОВ "Транспромрезерв", яку згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0304910969675, отримано 24.01.2024.

22.01.2024 вказану претензію направлено на електронну адресу відповідача за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом листом від 23.01.2024 №20 повідомив позивача за первісним позовом, що нарахування штрафних санкцій є недопустимим в силу невиконання умов договору з поважних причин та з незалежних від нього обставин, що і стало підставою для звернення АТ "Укрзалізниця" з первісним позовом до суду першої інстанції.

У свою чергу, до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Транспромрезерв" до АТ "Укрзалізниця" про стягнення збитків у розмірі 45 677,28 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 оскаржується відповідачем за первісним позовом, в частині задоволення первісного позову, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, судова колегія перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Транспромрезерв" не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, рознарядка від 08.12.2023 №ЦЗВ-20/4845 отримана відповідачем за первісним позовом 08.12.2023, у зв`язку з чим поставка товару, згідно з пунктом 4.2 договору, мала бути у строк до 07.01.2024.

Однак, поставку товару за вказаною рознарядкою у строк до 07.01.2024 відповідачем за первісним позовом не здійснено, що є неналежним виконанням договірного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Положеннями пункту 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 9.3.1 договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з наданого позивачем за первісним позовом розрахунку вбачається, що за неналежне виконання умов договору, в частині поставки товару, відповідачу за первісним позовом нараховано штраф у розмірі 302 940,00 грн та пеню в сумі 98 960,40 грн, які є арифметично вірними та обґрунтованими оскільки застосовані до ТОВ "Транспромрезерв" правомірно.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, у зв`язку з настанням яких відповідач не міг виконати свої зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За приписами частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За умовами пункту 10.2 договору, сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів, з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідно до пункту 10.5 договору, якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені пунктом 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), без надання судом оцінки іншим доказам, суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21.

З наявного у справі сертифіката від 12.01.2024 №3000-24-0071 вбачається, що Київською ТПП встановлено, що ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" (виробник продукції за договором) через наявність у нього форс-мажорних обставин, а саме: через знеструмлення м. Берислав Херсонської області внаслідок критичного пошкодження окупаційними військами електропідстанції 150/35/10, не може у термін до 29.12.2023 виконати умови договору.

Так, вказаним сертифікатом визначено період дії форс-мажорних обставин: 30.10.2023-12.01.2024.

За сукупністю наведеного, виходячи зі змісту пункту 10.2 договору колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та позицією позивача за первісним позовом, що відповідач за первісним позовом повинен був повідомити АТ "Укрзалізниця" про виникнення форс-мажорних обставин протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виникнення, тобто з 30.10.2023.

Враховуючи, не повідомлення відповідачем за первісним позовом про такі обставин, відповідно до пункту 10.2 договору, останній в силу пункту 10.5 договору не має права вимагати звільнення його від відповідальності.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що про обстріл 30.10.2023 окупаційними військами електропідстанції 150/35/10 у місті Берислав відповідачу за первісним позовом фактично стало відомо з листа його контрагента (ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод") 08.12.2023 №172/01-2, однак зазначене не може бути підставою для звільнення ТОВ "Транспромрезерв" від відповідальності в межах даного договору.

При цьому, суд першої інстанції слушно зазначив, що фактично неповідомлення ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" про виникнення обставин непереборної сили, відповідно до пункту 10.2 укладеного між сторонами договору поставки від 17.01.2023 №1, в подальшому і спричинило порушення умов договору відповідачем за первісним позовом та понесення ним відповідальності.

Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу відповідача за первісним позовом, що пунктом 1.5 договору встановлено, що товар, станом на дату підписання договору належить постачальнику на праві власності, що наразі не відповідає дійсності, оскільки станом на 08.12.2023 відповідач за первісним позовом не мав у власності товар, визначений умовами договору, а закуповував його у третьої особи.

З огляду на наведене, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції, що вимоги за первісним позов є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а дії АТ "Укрзалізниця" щодо нарахування штрафних санкцій є правомірними.

Також, колегією суддів відхиляються доводи ТОВ "Транспромрезерв", що суд першої інстанції взагалі не вирішив питання про зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем за первісним позовом в ході розгляду справи взагалі не заявлялось відповідне клопотання.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У пункті 17.2 договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють всі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки.

Враховуючи всі фактичні обставини справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення первісного позову.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Транспромрезерв" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ТОВ "Транспромрезерв".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі №910/3124/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв".

4. Матеріали справи №910/3124/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддями - 16.09.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Коротун

В.В. Андрієнко