Постанова

від 25.07.2024 по справі 910/14758/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. Справа№ 910/14758/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 25.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.11.2023

у справі №910/14758/23 (суддя Т.Ю. Кирилюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуслуги"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг"

про стягнення 581 307,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техуслуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" про стягнення 581 307,00 грн, з яких сума основного боргу 315 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 42 512,81 грн, 3 відсотки річних у сумі 12 793,62 грн, пеня у сумі 211 000,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати оренди за договором від 30.06.2022 № А-00020/2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуслуги" 315 000,00 грн основного боргу; 135 062,76 грн пені; 42 512,81 грн інфляційних втрат; 12 793,62 грн трьох процентів річних та 7 580,53 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 29.11.2023 у справі №910/14758/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вказав, що позивач надав до суду недійсний акт виконаних робіт № 5 від 16.08.2022 на суму 945 028,00 грн, який не можна визнати належним та допустимим доказом та який не відображає здійснення реальної господарської операції.

Також, скаржником до апеляційної скарги долучено додаткові докази, а саме: копію податкової накладної від 13.09.2022 №10; копію акту наданих послуг від 16.08.2022 №5 на суму 815 028,00 грн; копію податкової накладної від 15.07.2022 №8; копію податкової накладної від 18.07.2022 №9; копію податкової накладної від 16.08.2022 №5; копію акту наданих послуг від 13.09.2022 №18 на суму 130 000,00 грн; копію рахунку на оплату №122 від 22.12.2023 на суму 15 000,00 грн та копію специфікації "Нової пошти" до акту наданих послуг №НП-009854773 від 20.08.2023.

Згідно з положеннями частина 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак у порушення вищезазначених приписів законодавства відповідач, який був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105495288141, яким було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.09.2023), не надав доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, долучені відповідачем докази, не приймаються судом апеляційної інстанції, а відтак і всі доводи останнього, які на них ґрунтуються, не можуть розцінюватися як обґрунтовані.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/14758/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

18.01.2024 матеріали справи №910/14758/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14758/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/14758/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

07.03.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 07.05.2024.

07.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався.

14.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався.

18.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

18.06.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 18.06.2024 по 20.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23, призначено на 04.07.2024.

02.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався.

10.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.07.2024 від відповідача, на виконання вимог суду, надійшли оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: - договір від 30.06.2022 №А-00020/2022; - додаток №1 від 30.06.2022 до договору від 30.06.2022 №А-00020/2022; - акт наданих послуг від 16.08.2022 №5.

Вказані документи оглянуті колегією суддів в судовому засіданні 25.07.2024 та враховуються під час апеляційного перегляду.

У судове засідання 25.07.2024 з`явився представник позивача, який надав пояснення по справі. Представник апелянта в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 18.07.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що сторонами у справі 30.06.2022 укладено договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № А-00020/2022, за умовами підпункту 1.1 якого позивач зобов`язався передати відповідачу в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми, а останній зобов`язався прийняти техніку та сплачувати орендну плату за її використання.

Згідно з підпунктом 4.1 вказаного договору сторони домовилися, що оплата за цим договором здійснюється відповідачем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в додатках до цього договору.

Відповідно до пунктів 8, 9 додатку №1 до договору орендна плата складає 1400 грн з ПДВ за 1 га обробітку. Виплата орендної плати проводиться протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Відповідач має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь позивача.

В пункті 10 додатку №1 до договору зазначено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання вимог договору від 30.06.2022 сторонами підписано акт наданих послуг №5 від 16.08.2022 на суму 945 028,00 грн.

Згідно з долучених до матеріалів справи платіжних інструкцій установлено, що відповідачем сплачено 630 028,00 грн.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" за договором від 30.06.2022 № А-00020/2022 становить 315 000 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаної суми заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 315 000 грн основного боргу, 42 512,81 грн інфляційних втрат, 12 793,62 грн 3% річних та 211 000,57 грн пені.

Розглядаючи спір, місцевий суд позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №А-00020/2022 від 30.06.2022, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною четвертою статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування об`єктом оренди.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондуються положення частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги положення договору №А-00020/2022 від 30.06.2022, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором від 30.06.2022 є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати орендних платежів за договором № А-00020/2022 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка становить 315 000,00 грн, відповідачем не спростована, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 315 000,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" 42 512,81 грн інфляційних втрат, 12 793,62 грн 3% річних та 211 000,57 грн пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.5 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що останній є невірним, оскільки позивачем не враховано строкові обмеження нарахування відповідно до приписів статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 135 062,76 грн, нарахована за період з 28.09.2022 по 28.03.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.09.2022 по 08.09.2023, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 12 793,62 грн 3% річних та 42 512,81 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про недійсність доданого до позовної заяви акту надання послуг від 16.08.2022 №5 на суму 945 028,00 грн, то вони є безпідставними, оскільки грунтуются виключно на доводах скаржника, не підтверджені належними та допустими доказами.

До того ж апеляційним судом було оглянуто та оцінено надані позивачем для огляду в судовому засіданні оригінали долучених до позовної заяви документів, зокрема, оригінал акту надання послуг від 16.08.2022 №5 на суму 945 028,00 грн.

При цьому жодних питань які б ставили під сумнів дійсність акту надання послуг від 16.08.2022 №5 на суму 945 028,00 грн, який підписаний позивачем та відповідачем, містить відтиски печаток, у колегії суддів не виникло.

Решта доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 29.11.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14758/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг".

Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порялку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2024 після виходу з відпустки колегії суддів

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук