Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/15876/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/15876/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 30.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.03.2024 (повний текст складено та підписано 19.03.2024)

та на додаткове рішення від 25.03.2024 (повний текст складено та підписано 26.03.2024)

у справі №910/15876/23 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 3 960 758,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія): 91 578 634,52 грн заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 №0195-09021 (далі - Договір); 19 431 884,86 грн штрафу; 31 273 348,11 грн пені; 2 056 971,40 грн 3% річних та 457 375,29 грн втрат від інфляції, а всього 144 798 214,18 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- Товариством (постачальник послуг) та Компанією (замовник) укладений Договір, відповідно до якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Товариство як постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає Компанії, як замовнику послуг, послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга) в обсязі та на умовах визначених Договором, а замовник, у свою чергу, сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов Договору;

- в порушення умов Договору та постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2022 №396, від 17.05.2022 №509 та від 31.01.2023 №153, Компанія в серпні 2021 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, травні 2022 року, червні 2022 року, липні 2022 року, серпні 2022, вересні 2022 року, жовтні 2022 року, лютому 2023 року, березні 2023, квітні 2023 та травні 2023 року належним чином не виконала свої зобов`язання, передбачені пунктом 3.3 Договору (з урахуванням вимог порядку постанов НКРЕКП від 26.04.2022 №396, від 17.05.2022 №509 та від 31.01.2023 №153), здійснивши платежі з простроченням за послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;

- станом на 11.10.2023 (дата підписання позову) у відповідача наявна заборгованість за Договором у сумі 91 578 634,52 грн;

- за прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати послуг за Договором позивачем нараховано 19 431 884,86 грн штрафу, 31 273 348,11 грн пені, 2 056 971,40 грн 3% річних та 457 375,29 грн втрат від інфляції.

26.02.2024 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з Компанії 2 500 448,10 грн 3% річних та 1 460 310,70 грн втрат від інфляції, а всього 3 960 758,80 грн, яку прийнято судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 3 960 758,80 грн задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут": 2 500 448 грн 10 коп. 3% річних; 1 460 310 грн 70 коп. втрат від інфляції та 47 529 грн 10 коп. судового збору.

Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2023 у справі №910/15876/23 в частині відмови у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відстрочити виконання рішення на рік.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому апелянт вказав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки добросовісним діям відповідача, що полягають у сплаті заборгованості під час розгляду справи в розмірі 91 578 634,25 грн, та не враховано їх під час вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення; не надано належної оцінки недобросовісним діям позивача; не надано належної оцінки ділової поведінки відповідача, як учасника правовідносин та зобов`язань відповідача, як учасника ринку електрочниї енергії України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди апелянта з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 апеляційну скаргу у справі №910/15876/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Хрипун О.О.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому скаржник вказує про неспівмірність стягнутих з відповідача витрат зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

25.04.2024 матеріали справи №910/15876/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та на додаткове рішення від 25.03.2024 у справі №910/15876/23. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/15876/23 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення від 25.03.2024 у справі №910/15876/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/15876/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 23.05.2024.

21.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній заперечив доводи викладені в них, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15876/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024, справу №910/15876/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та на додаткове рішення від 25.03.2024 у справі №910/15876/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024. Розгляд апеляційних скарг призначено на 30.07.2024.

У судове засідання 30.07.2024 з`явились представники сторін, які надали пояснення по справі.

Представник скаржника підтримав подані апеляційні скарги та просив їх задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 в оскаржуваній частині та додаткове рішення від 25.03.2024 скасувати.

Представник позивача просив у задоволенні апеляційних скарги відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та додаткове рішення від 25.03.2024 залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01.07.2019 Товариством (постачальник послуг) і Компанією (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальника послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов Договору (пункт 1.2 Договору);

- вартість та порядок оплати послуги визначаються згідно з вимогами Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг (пункт 2.1 Договору);

- постачальник послуг зобов`язаний: здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом згідно з Порядком; затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно до глав 12 і 13 Порядку; на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до Договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого пунктом 2.1 Договору; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу (пункт 3.1 Договору);

- замовник зобов`язаний: приймати послугу, яку надає постачальник послуг; на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов Договору; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до Договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України (пункт 3.3 Договору).

Так, Розділом 13 Порядку передбачено здійснення розрахунку вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається постачальником універсальних послуг.

Згідно з пунктом 13.2 Порядку протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

ОСП, протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони.

Відповідно до пункту 13.3 Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.

Пунктом 13.4 Порядку передбачено, що ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Згідно з пунктом 13.5 Порядку у разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта корегування ПУП надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

26.04.2022 НКРЕКП прийняла постанову №396 "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" (далі - Постанова №396), відповідно до пункту 4 якої ОСП має здійснювати оплату ПУП вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, на період дії воєнного стану в Україні, а також протягом 60 днів після його припинення чи скасування, згідно з Порядком, з урахуванням таких особливостей:

1) у кожному розрахунковому періоді (календарний місяць) перераховувати ПУП кошти в обсягах податкових зобов`язань відповідного ПУП у розмірі не менше 19,5% від вартості виробленої електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватного домогосподарства понад власне споживання (далі - сума податкових зобов`язань), яка розраховується як сума добутків обсягу купленої у споживача електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства та відповідного "зеленого" тарифу. Зазначену суму податкових зобов`язань розраховує ПУП та доводить до відома ОСП разом з актом приймання-передачі Послуги.

Зазначені у цьому підпункті перерахування здійснюються ОСП в рахунок оплати вартості наданої ПУП Послуги відповідно до актів приймання-передачі Послуги.

Зазначений у цьому підпункті розрахунок за лютий 2022 року ОСП має здійснити в повному обсязі до 10.05.2022;

2) ПУП здійснює розрахунок вартості Послуги та суму податкових зобов`язань та направляє разом з актом приймання-передачі Послуги ОСП для підписання. Акт приймання-передачі має бути оформлений сторонами в паперовому або електронному вигляді скріплений кваліфікованими електронними підписами (КЕП) уповноважених осіб обох сторін;

3) ПУП надає Регулятору розрахунок вартості Послуги та копію акта приймання-передачі, оформленого відповідно до підпункту 1 цього пункту, для затвердження разом із відповідною інформацією з рядків 015 та 035 графи 1 з форми №3а - НКРЕКП за підписом уповноваженої особи.

17.05.2022 у пункт 4 Постанови №396 було внесено зміни такого змісту:

ОСП має здійснювати оплату ПУП вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга), на період дії воєнного стану в Україні, а також протягом 60 днів після його припинення чи скасування, згідно з Порядком, з урахуванням таких особливостей:

1) у кожному розрахунковому періоді (календарний місяць) перераховувати ПУП кошти в обсягах податкових зобов`язань відповідного ПУП у розмірі не менше 19,5% від вартості виробленої електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватного домогосподарства понад власне споживання (далі - сума податкових зобов`язань), яка розраховується як сума добутків обсягу купленої у споживача електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства та відповідного "зеленого" тарифу. Зазначену суму податкових зобов`язань розраховує ПУП та доводить до відома ОСП разом з актом приймання-передачі Послуги.

Зазначені у цьому підпункті перерахування здійснюються ОСП у рахунок оплати вартості наданої ПУП Послуги відповідно до актів приймання-передачі Послуги не пізніше 55 днів після закінчення відповідного розрахункового періоду, що становить календарний місяць (крім лютого 2022 року);.

2) розрахунок за лютий 2022 року ОСП має здійснити в повному обсязі до 20.05.2022;

3) ПУП здійснює розрахунок вартості Послуги та суму податкових зобов`язань, та направляє разом з актом приймання-передачі Послуги ОСП для підписання. Акт приймання-передачі має бути оформлений сторонами в паперовому або електронному вигляді скріплений кваліфікованими електронними підписами (КЕП) уповноважених осіб обох сторін;

4) ПУП надає Регулятору розрахунок вартості Послуги та копію акта приймання-передачі, оформленого відповідно до підпункту 1 цього пункту, для затвердження разом із відповідною інформацією з рядків 015 та 035 графи 1 з форми №3а - НКРЕКП за підписом.

30.01.2023 НКРЕКП було прийнято постанову №153 "Про визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 26 квітня 2022 року №396" (далі - Постанова №153), яка набрала чинності з 01.02.2023, згідно з підпунктом 1 пункту 2 якої оператору системи передачі забезпечити повну оплату ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у 2022 році: за березень - до 20.03.2023; за квітень - до 20.04.2023; за травень - до 20.05.2023; за червень - до 20.06.2023; за липень - до 20.07.2023; за серпень - до 20.08.2023; за вересень - до 20.09.2023; за жовтень - до 20.10.2023; за листопад - до 20.11.2023; за грудень - до 20.12.2023.

В порушення умов Договору та Постанов №396 і №153 Компанія у серпні 2021 року, березні - жовтні 2022 року, лютому - травні 2023 року належним чином не виконала свої зобов`язання, передбачені пунктом 3.3 Договору, здійснивши платежі з простроченням за послугою із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 500 448,10 грн 3% річних та 1 460 310,70 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, та у цій частині апелянтом рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Як уже було зауважено, позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.

За змістом ст. ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід наголосити, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Судом встановлено, що заявником не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що в силу приписів ст. 331 ГПК України є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Як вбачається з наведених відповідачем аргументів щодо необхідності відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/15876/23, такими, зокрема, ним визначено, що:

- Компанія є:

- юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство";

- правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 ЦК України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, пункту 3.2 статуту Компанії;

- членом - споcтерігачем в європейському енергооб`єднанні ENTSO-E, сертифікований за моделлю ISO оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об`єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж; ENTSO-E це європейська мережа операторів системи передачі електроенергії, що об`єднує 43 оператори у 39 країнах європейського континенту;

- одним з ключових учасників ринку електроенергії і виконує функції адміністратора комерційного обліку, адміністратора розрахунків, виконує покладені на нього зобов`язання із забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку, а також керує роботою балансуючого ринку електроенергії.

Також відповідач зазначив, що місія Компанії полягає у створенні умов для сталого розвитку економіки України шляхом забезпечення функціонування конкурентного, прозорого та ліберального ринку електричної енергії єдиного з країнами ЄС і рівних можливостей щодо безперешкодного та безперервного доступу всіх учасників ринку, в тому числі відновлювальних джерел енергії до системи передачі.

До того ж відповідач наголосив, що позивач систематично порушує взяті на себе зобов`язання за Договором.

Однак, колегія суддів зазначає, що стверджуючи про вищенаведені обставини, відповідачем до клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не надано належних доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду без задоволення.

Доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними доказами та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду.

Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі про добросовісність останнього, як учасника правовідносин, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, то колегія суддів зазначає, що ділова репутація ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не може бути підставою для відстрочення виконання рішення в силу вищенаведених норм законодавства, та не підтверджує відсутність вини у діях відповідача, оскільки заявлена у позові заборгованість була сплачена відповідачем з порушенням строків оплати, визначених укладеним між сторонами господарським правочином.

Решта доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, якими суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду: витяг з договору про надання правової допомоги від 25.04.2019 за №26, копію додатку №6 від 04.10.2023 до договору про надання правової допомоги від 25.04.2019, копію додаткової угоди №10 від 26.02.2024 до договору про надання правової допомоги від 25.04.2019, ордер серії АО №1102398 від 04.10.2023 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2973.

Відповідно до витягу з договору від 25.04.2019 №26 про надання правової допомоги, вкладеного Товариством (клієнт) і Професійним адвокатським об`єднанням "Правовий Альянс" (далі - Об`єднання):

- клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання в межах умов договору від 25.04.2019 №26, здійснити всі необхідні дії в інтересах клієнта, з метою надання правової допомоги клієнту та супровід господарської справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом Товариства до Компанії про стягнення з останньої заборгованості, зокрема, 3% річних, втрат від інфляції, пені та штрафу, за договором надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 №0195-09021, зокрема, але не виключно: надсилати адвокатські запити, звернення, листи органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності; знайомитися з матеріалами справи; збирати необхідні докази; здійснювати аналіз процесуальних документів та доказів, поданих іншими учасниками справи; здійснювати аналіз судової практики з аналогічних судових справ; аналізувати законодавство, що регулює спірні правовідносини, консультувати клієнта з питань, необхідних для прийняття рішень щодо подальшого супроводу справи; готувати клопотання, заяви, пояснення, відзив на заяви з процесуальних питань та по суті справи та інші процесуальні документи, забезпечити участь адвокатів об`єднання у процесуальних діях (пункт 1);

- з метою виконання доручення, викладеного у пункті 1 додатку, під час розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях Об`єднанню та його адвокатам, які виступають від імені Об`єднання, надаються, зокрема, такі права: виступати як представник клієнта у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях з усім обсягом прав, наданих учасникам (стороні) судового процесу, та здійснювати від імені клієнта всі процесуальні права та обов`язки, які надані стороні в господарському процесі ГПК України без обмежень (пункт 2.1);

- розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін; вартість та умови надання правової допомоги Об`єднанням за кожним конкретним дорученням клієнта визначається сторонами у додатках до договору (пункт 4.1);

- оплата послуг Об`єднання (гонорару) здійснюється клієнтом в гривнях на поточний рахунок Об`єднання, визначений в рахунку, наданому Об`єднанням; оплата рахунка здійснюється клієнтом протягом 5-ти робочих днів, з дня отримання такого рахунка клієнтом або в інший термін, встановлений додатком до договору (пункт 4.2 в редакції додаткової угоди від 26.02.2024 №10);

- договір від 25.04.2019 №26 укладений на строк до 01.01.2026 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами; у разі, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати закінчення дії договору, не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік на тих самих умовах, без обмеження кількості таких пролонгацій; клієнт має право розірвати договір в будь-який час і без пояснень причин з обов`язковим відшкодуванням Об`єднанню фактично понесених витрат, пов`язаних з виконанням доручень (завдань) клієнта (пункт 11.1 в редакції додаткової угоди від 31.12.2023 №7).

04.10.2023 Товариством і Об`єднанням підписано додаток №6 до договору від 25.04.2019 №26 (в редакції додаткової угоди від 26.02.2024 №10), за умовами якого:

- вартість надання Об`єднанням правової допомоги клієнту за здійснення всіх необхідних дій в інтересах клієнта з метою надання правової допомоги клієнту та супровід справи у судах пертої, апеляційної та касаційної інстанціях у господарській справі №910/15876/23 за позовною заявою Товариства до Компанії про стягнення з останньої заборгованості, зокрема, 3% річних, втрат від інфляції, пені та штрафу за договором від 01.07.2019 №0195-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, згідно з договором від 25.04.2019 №26 та додатком №6 складає 300 000 грн) без ПДВ за представництво та супровід справи в суді першої інстанції, 150 000 грн без ПДВ в суді апеляційної інстанції та 70 000 грн без ПДВ в суді касаційної інстанції, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях (пункт 3);

- оплата послуг Об`єднання (гонорару) здійснюється клієнтом в гривнях на поточний рахунок Об`єднання, визначений в рахунку, що надсилається Об`єднанням після підписання сторонами акта про надання правової допомоги у порядку, визначеному пунктом 5 додатку №6; оплата рахунка за надані послуги здійснюється клієнтом протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, з дня отримання такого рахунка клієнтом (пункт 4);

- акт про надання правової допомоги клієнту за здійснення всіх необхідних дій в інтересах клієнта з надання правової допомоги клієнту та супровід у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях господарської справи №910/15876/23 за позовною заявою Товариства до Компанії про стягнення з останньої заборгованості, зокрема, 3% річних, втрат від інфляції, пені та штрафу, за договором від 01.07.2019 №0195-09021, складається та надсилається на підпис клієнту Об`єднанням не пізніше наступного робочого дня після ухвалення судом відповідної інстанції (першої, апеляційної та/або касаційної) рішення по суті позовних вимог або про закриття провадження у справі/залишення позовної заяви без розгляду/затвердження мирової угоди тощо (будь-яке процесуальне рішення, на підставі якого розгляд справи у відповідній інстанції буде завершений), а клієнт підписує такий акт протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання клієнтом такого акта (пункт 5).

19.03.2024 Товариством і Об`єднанням підписано акт №192/24 про надання правової допомоги, згідно з яким Об`єднання надало, а позивач прийняв такі послуги:

- підготовка позовної заяви Товариства до Компанії про стягнення з останньої заборгованості за договором від 01.07.2019 №0195-09021 з додатками; період витраченого часу - 32 год.;

- підготовка заперечення проти прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви у справі №910/15876/23; період витраченого часу - 5 год.;

- підготовка клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без руху; період витраченого часу - 2 год.;

- підготовка заяви про зменшення розміру позовних вимог з додатками; період витраченого часу - 15 год.;

- підготовка заперечення на клопотання про відстрочення виконання рішення суду; період витраченого часу - 6 год.;

- підготовка клопотання про повернення судового збору; період витраченого часу - 0,5 год.;

- підготовка заяви про розподіл судових витрат у справі з додатками; період витраченого часу - 2 год.;

- підготовка клопотання про долучення доказів у справі з додатками; період витраченого часу - 1 год.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 50 000,00 грн.

Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди відповідача із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які за рішенням місцевого суду було зменшено до 50 000,00 грн.

Щодо доводів скаржника, про відсутність доказів оплати позивачем вартості правової допомоги, колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема в постанові від 28.06.2023 у справі №463/2001/19, від 10.11.2022 у справі №313/254/21, від 21.12.2022 у справі №357/9210/18, від 02.06.2022 у справі №158/203/20.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 18.03.2024 та додаткового рішення від 25.03.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та додаткове рішення від 25.03.2024 у справі №910/15876/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Матеріали справи №910/15876/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2024 після виходу з відпустки колегії суддів

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук