ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1417/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. (суддя Колісник І.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.06.2024р.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя
про стягнення 48 998,69 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 98 341,71 грн., в порядку відшкодування шкоди.
Разом із відповіддю на відзив позивач подав до суду також заяву про зменшення розміру позовних вимог до 48 998,69 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані недостачею вантажу (вугілля кам`яне) у вагонах №№52277241, 54998117, 68703081, 60371739, 59954719 під час його перевезення за залізничними накладними №№ 48178446, 48212245, 48245492, 48369078, 48369060, що зафіксовано в комерційних актах № 493102/1/28 від 19.01.2023, № 460005/39 від 05.02.2023, №453603/1/79 від 16.02.2023, №№ 493102/4/175, 493102/5/176 від 04.04.2023.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. позовні вимоги задоволено повністю - стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" шкоду, у сумі 48 998,69 грн., судовий збір, у сумі 3028,00 грн..
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначених вище сум.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №№ 52277241, 5499817, 68703081, 60371739, 59954719 завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 48998,69 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах №№ 52277241, 5499817, 68703081, 60371739, 59954719 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що відповідальність за втрату вантажу у вагоні 68703081 повинен нести вантажовідправник АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» згідно вимог ст. 111 п.2 Статуту залізниць України «Залізниця звільняється від відповідальності за страту, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли завантаження вантажу відправником відбулось у непідготовлений, неочищений або несправний вагон, який перед тим був вивантажений цим же відправником - здвоєна операція». Вагон 68703081 було подано та забрано з під`їзної колії вантажовідправника АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» у завантаженому стані, що підтверджується пам`ятками про подавання та збирання вагонів № 523 від 14.02.2023р. та № 646 від 15.02.2023р.. Працівники залізниці не оглядали вагон в порожньому стані та не робили висновок щодо його придатності до перевезення конкретного вантажу. У даному випадку, Скаржник зауважує на тому, що висновок щодо придатності вагону 68703081 під навантаження вантажу вугілля як в комерційному, так й у технічному відношенні робили працівники відправника АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ». При цьому, Скаржник вказує на те, що вантаж був завантажений засобами відправника - Позивача. Позичав міг бачити вищевказані зазори та усунути при навантаженні вагонів, але своїм правом Повивач не скористався.
Скаржник вважає, що Позивачем не було надано до матеріалів справа достовірних доказів як вини Відповідача в нестачі вантажу так і вартості нестачі вантажу. Хибне уявлення Позивача про обставини, які мають значення для справи, полягає в тому, що отримані або створені ним докази (підтвердження вини відповідача у втраті вантажу, довідки про вартість вантажу) не мають правових підстав.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, а висновки суду першої інстанції про покладання відповідальності за вагову недостачу вугільної продукції - вугілля кам`яного у спірних вагонах на Відповідача, є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:
-в апеляційній скарзі Позивач сам підтверджує факт того, що вагон № 68703081 перебував в технічно несправному стані;
-акт про технічний стан вагону форми ГУ-106 № 1 від 15.02.2023р. представником вантажоодержувача не підписаний. У вказаному акті не міститься інформація, яка б підтверджувала вину відправника у втраті вантажу;
-саме Відповідач, як перевізник, має доводити відсутність своєї вини у втраті вантажу;
-Відповідачем не доведено, що втрата вантажу в вагоні № 68703081 сталася не з його вини. В зв`язку з чим, з урахуванням приписів ст. ст. 308, 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, відповідальність за втрату вантажу в вагоні № 68703081 має покладатись саме на Відповідача;
-Залізницею при прийнятті завантаженого вагону не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу;
-не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження;
-норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення .Залізниця, оглянувши поданий до перевезення завантажений вагон № 68703081, прийняла його до перевезення, проставивши відмітку в графі 55 залізничної накладної. Після проставлення даної відмітки в залізничній накладній, залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу;
-документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу є довідки Відправника - АТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» - про вартість 1 тони кам`яного вугілля №№ 11/189, 11/190, 11/191, 11/192, 11/193 від 06.03.2024, які містять інформацію щодо кожного вагону та залізничної накладної.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1417/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. у справі № 904/1417/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/1417/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. у справі № 904/1417/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Протягом січня - квітня 2023 року Акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на адресу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (далі позивач, вантажоодержувач) зі станції Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за залізничними накладними №№ 48178446, 48212245, 48245492, 48369078, 48369060 відправлявся вантаж вугілля кам`яне у вагонах: №52277241 вантажопідйомністю 69,0 т маса вантажу 62850 кг; № 54998117 вантажопідйомністю 69,5 т маса вантажу 66000 кг; № 68703081 вантажопідйомністю 71,0 т маса вантажу 70450 кг; № 60371739 вантажопідйомністю 70,0 т маса вантажу 62350 кг; №59954719 вантажопідйомністю 70,0 т маса вантажу 62650 кг.
У процесі перевезення вантажу за вказаними накладними на станціях Добропілля Донецької залізниці, Синельникове-1 та Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було виявлено, що у вагонах №№ 52277241, 5499817, 68703081, 60371739, 59954719 порушено маркування вантажу та наявні виїмки, у зв`язку з чим на цих станціях було складено комерційні акти № 493102/1/28 від 19.01.2023р., № 460005/39 від 05.02.2023р., № 453603/1/79 від 16.02.2023р., №493102/4/175 від 04.04.2023р., № 493102/5/176 від 04.04.2023р..
У комерційному акті станції Добропілля № 493102/1/28 від 19.01.2023р. зафіксовано, що вагон № 52277241 вантажопідйомністю 69,0 т прибув на станцію Добропілля 16.01.2023р. поїздом № 1461. На підставі акта загальної форми ГУ-23 № 1039 від 18.01.2023 станції Добропілля комісією у складі начальника станції Добропілля Чубарука І.С., агента комерційного ОСОБА_1 та прийомоздавальника АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" Громової Л.Б. було проведено зважування вагона № 52277241 на 150-тонних тензовагах АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", повірених 26.09.2022р..
Згідно з перевізним документом значиться: нетто 62850 кг, тара 22200 кг. Розміщення вантажу вище рівня бортів на 100 мм, захисне маркування нанесено п`ятьма повздовжніми борознами. Фактично встановлено: у вагоні № 52277241 нетто 61450 кг, тара з накладної 22200 кг, недостача 1400 кг. У комерційному відношенні: розміщення вантажу на рівні бортів, поверхня вантажу маркована п`ятьма повздовжніми борознами, за напрямком руху поїзда з правої сторони з 1-го по 7-й люк заглиблення довжиною 12,0 м, шириною 0,9 м, глибиною 0,3 м. У місці заглиблення маркування відсутнє. Просипання вантажу не було. Завідуючий вантажним двором за штатом відсутній.
Комерційний акт підписали: ДС Чубарук І.С., агент комерційний Попова Н.М., прийомоздавальник ОСОБА_2 (а.с. 20).
У комерційному акті станції Запоріжжя-Ліве № 460005/39 від 05.02.2023р. зафіксовано, що вагон № 54998117 вантажопідйомністю 69,5 т прибув на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 03.02.2023р. поїздом № 9501. На підставі актів загальної форми №40117 від 02.02.2023р. станції Покровськ, № 730 від 02.02.2023р. станції Нижньодніпровськ-Вузол була проведена комісійна видача вантажоодержувачу вантажу, що прибув груповою відправкою за залізничною накладною № 48212245, прийомоздавальником поїздів ОСОБА_3 , прийомоздавальником заводу Ахвердовою Л.І., слідчим Заводського ВП Марчак А.В. у присутності начальника станції ОСОБА_4 зі зважуванням вагона на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085, огляд-перевірка 21.12.2022р..
Згідно з перевізним документом значиться: 7 напіввагонів загальною масою 460600 кг, у вагоні № 54998117 тара 24300 кг, вага нетто 66000 кг. Фактично виявилось: брутто 88750 кг, тара з документу 24300 кг, нетто 64450 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 1550 кг. У комерційному відношенні навантаження нижче бортів10-30 см, трапецієвидне, ущільнене, марковане 5-ма повздовжніми борознами, що відповідає перевізному документу. Порушене маркування, виїмка ліворуч над 4-7 люками довжиною 550 см, шириною 100-150 см, глибиною 10-40 см. Відсутній вантаж поміститися міг. У технічному відношенні вагон справний, бездверний, люки закриті, просипання вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.
Комерційний акт підписали: заст. нач. станції ОСОБА_4 , прийомоздавальники поїздів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , прийомоздавальник заводу ОСОБА_6 (а.с. 21-22).
У комерційному акті станції Синельникове-1 № 453603/1/79 від 16.02.2023р. зафіксовано, що вагон № 68703081 вантажопідйомністю 71,0 т прибув на станцію Синельникове-1 Придніпровської залізниці 15.02.2023р. поїздом № 9505. На підставі актів загальної форми № 149 від 15.02.2023р., № 153 від 16.02.2023р. станції Синельникове-1 були проведені комерційний огляд на неелектрифікованій колії і контрольне зважування в статичному режимі вагона, який прибув за залізничною накладною № 48245492. Зважування проводили на справних 150-тонних тензометричних вагах станції Синельникове-1, заводський № 10, повірених 06.01.2023р..
Згідно з перевізним документом значиться: насипом, вугілля кам`яне марки г-газовий (марка Г(Г-1)-0-100), вугілля у вологому стані, волога до 12%; тара 20900 кг, нетто 70450 кг; є відмітка в графі № 7 "вантаж маркований і ущільнений скребковим розрівнювачем п`ятьма повздовжніми борознами", у графі № 50 "вантаж змерзається". Фактично виявилося: насипом, вугілля кам`яне, брутто 85750 кг, тара з документа 20900 кг, нетто 64850 кг, що менше даних, указаних у документі на 5600 кг. Навантаження у вагоні на рівні бортів, шапкоподібне. Над 7 люком за рухом поїзда поглиблення довжиною 2,6 м, шириною 2,5 м, глибиною до дна вагона. Над 7 люком зправа відігнутий кусок листа підлоги цільнометалевого вагона довжиною 60 см, шириною 40 см. Вантаж маркований п`ятьма повздовжніми борознами згідно документа. У місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон цільнометалевий, на момент огляду просипання вантажу немає, технічно несправний, про що складено акт про технічний стан вагона форми ГУ-106 № 1 від 15.02.2023р.. При зважуванні та огляді були присутні агент комерційний Чумаченко І., ОВР Тимченко І., ДС Боровик Н., ДСЗ Чайка О. Посада НВР у штатному розкладі на станції Синельникове-1 не передбачена.
Комерційний акт підписали: ДС Боровик Н.В., ДСЗ Чайка О.Є., аг. ком. ОСОБА_7 (а.с. 23-24).
Зі змісту акта станції Синельникове-1 про технічний стан вагона (контейнера) № 1 від 15.02.2023р., про який зазначено в комерційному акті № 453603/1/79 від 16.02.2023р., убачається, що під час огляду вагона № 68703081 виявлена його несправність: послаблення кріплення кутка обв`язки підлоги. Причиною виникнення несправності вказано природний знос деталей та вузлів вагона в процесі його експлуатації або причини, не пов`язані з низькою якістю виготовлення або планового ремонту вагона. За викладеним у цьому акті висновком можливої втрати вантажу: над 7 люком зправа відігнутий кусок листа підлоги цільнометалевого вагона довжиною 60 см, шириною 40 см; несправність старого походження; наявність іржі на деформованих частинах; можлива втрата вантажу через зазначену несправність, вантажовідправник до навантаження зазначений недолік бачити міг, але відповідних заходів не вжив.
Акт № 1 про технічний стан вагона (контейнера) від 15.02.2023р. підписали начальник станції Синельникове І Боровик Н.В. та начальник ПТО Василюк Д.В. (а.с. 53).
У комерційному акті № 493102/4/175 від 04.04.2023р. зафіксовано, що вагон № 60371739 вантажопідйомністю 70,0 т прибув на станцію Добропілля 01.04.2023р. поїздом № 1461. На підставі акта загальної форми ГУ-23 № 5849 від 03.04.2023р. станції Добропілля комісією у складі начальника станції Добропілля Чубарука І.С., агента комерційного ОСОБА_8 та старшого прийомоздавальника Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" Волегової О.С. було проведено зважування вагона № 60371739 на 150-тонних тензовагах Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", повірених 26.09.2022р..
Згідно з перевізним документом значиться: нетто 62350 кг, тара 23300 кг. Розміщення вантажу вище рівня висоти бортів вагона на 100 мм, поверхня вантажу маркована п`ятьма повздовжніми борознами. Фактично встановлено: у вагоні № 60371739 нетто 61150 кг, тара з накладної 23300 кг, недостача 1200 кг. У комерційному відношенні: розміщення вантажу вище рівня бортів на 100 мм, маркування нанесено п`ятьма повздовжніми борознами, над 1-2 люками з правої сторони за напрямком руху поїзда заглиблення довжиною 3,0 м, шириною 1,2 м, глибиною 0,3 м та над 4-7 люками з лівої сторони заглиблення довжиною 4,5 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,3 м. У місцях заглиблення маркування відсутнє. Просипання вантажу не було. Завідуючий вантажним двором за штатом відсутній.
Комерційний акт підписали: ДС Чубарук І.С., агент комерційний Кривченко К.В., ДСЗ Лакизюк І.А., старший прийомоздавальник Волегова О.С. (а.с. 25).
У комерційному акті № 493102/5/176 від 04.04.2023р. зафіксовано, що вагон № 59954719 вантажопідйомністю 70,0 т прибув на станцію Добропілля 01.04.2023р. поїздом № 1461. На підставі акта загальної форми ГУ-23 № 5848 від 03.04.2023р. станції Добропілля комісією у складі начальника станції Добропілля Чубарука І.С., агента комерційного ОСОБА_8 та старшого прийомоздавальника Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" Волегової О.С. було проведено зважування вагона № 59954719 на 150-тонних тензовагах Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", повірених 26.09.2022р..
Згідно з перевізним документом значиться: нетто 62650 кг, тара 23400 кг. Розміщення вантажу вище рівня бортів вагона на 100 мм, поверхня вантажу маркована п`ятьма повздовжніми борознами. Фактично встановлено: у вагоні № 599954719 нетто 60300 кг, тара з накладної 23400 кг, недостача 2350 кг. У комерційному відношенні: розміщення вантажу вище рівня бортів на 100 мм, маркування нанесено п`ятьма повздовжніми борознами, над 1-7 люками з правої сторони за напрямком руху поїзда заглиблення довжиною 12,5 м, шириною 1,6 м, глибиною 0,4 м. У місцях заглиблень маркування відсутнє. Просипання вантажу не було. Завідуючий вантажним двором за штатом відсутній.
Комерційний акт підписали: ДС Чубарук І.С., агент комерційний Кривченко К.В., ДСЗ Лакизюк І.А., старший прийомоздавальник ОСОБА_9 (а.с. 26).
Позивач вважає, що нестача вантажу у вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, що й стало причиною спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині правомірності нарахування та стягнення вартості нестачі вантажу з відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон мав такі технічні несправності, які могли бути виявлені залізницею під час прийняття вантажу до перевезення, однак всупереч ст. 31 Статуту залізниць України та вимогам п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411, залізниця допустила до руху в поїзді № 9505 несправний у технічному відношенні вагон, стан якого не забезпечував збереження вантажу, що перевозився. Зважаючи на викладене, суд вбачає вину у нестачі вантажу у вагоні № 68703081 саме перевізника відповідача у справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст.ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 924 Цивільного кодексу України регламентовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно ст. ст. 110, 111, 113 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція). За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що вони передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
За змістом ст. 31 Статуту, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів відправником.
Згідно з пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Так, за приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
За умовами п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після завантаження вугілля кам`яне марки г-газовий на відкритому рухомому складі, зазначені у спірних залізничних накладних вагони №№ 52277241, 54998117, 68703081, 60371739, 59954719 мали бути перевірені працівниками залізниці.
Відповідно до ст. 24 Статуту, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Оскільки вантажі у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду, що були у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Матеріалами справи встановлено, що у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень щодо непридатності вагонів № № 52277241, 54998117, 68703081, 60371739, 59954719 (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу вугілля кам`яне марки г-газовий насипом у вагонах відкритого типу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.
Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах №№52277241, 54998117, 60371739, 59954719 матеріали справи не містять, шо свідчить про те, що Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільска ЦЗФ" належним чином здійснило навантаження та підготовку вантажу до транспортування у вагонах №№52277241, 54998117, 60371739, 59954719.
Відтак, після прийняття зазначених вагонів до перевезення залізниця взяла на себе повну відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу та підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Статтею 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для таких вантажів, як мінеральне паливо, кокс, руда залізна тощо.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України, пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Зазначені у комерційних актах №493102/1/28 від 19.01.2023р., № 460005/39 від 05.02.2023р., № 453603/1/79 від 16.02.2023р., № 493102/5/176 від 04.04.2023р. відомості свідчать про незбереження вантажу під час його перевезення.
Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення вугілля кам`яного, марки г-газове), апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.04.2019р. у справі № 905/96/17 та в постанові від 13.03.2019р. у справі № 905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.
Щодо відповідальності за недостачу вантажу у вагоні № 68703081, який перевозився за залізничною накладною № 48245492 від 15.02.2023р., судом першої інстанції вірно взято до уваги наступне.
Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), що зумовлює необхідність розмежування цих понять.
З наявних у справі доказів вбачається, що залізниця, проставивши календарний штемпель станції відправлення в накладній № 48245492 від 15.02.2023р., прийняла до перевезення вантаж у вагоні № 68703081, без будь-яких зауважень до вагона як у комерційному, так і в технічному відношенні. Згідно з Пам`яткою № 646 про забирання вагонів ф. ГУ-45 час фактичного забирання вагонів залізницею до перевезення 15.02.2023р. о 05:00 год (а.с. 54).
Однак, на шляху прямування вантажу у вагоні № 68703081 проміжною станцією Синельникове-1 Придніпровської залізниці виявлена несправність цього вагона, про що 15.02.2023р. о 18:10 год складено акт про технічний стан вагона (контейнера) № 1 від 15.02.2023р., з відображенням цього факту в комерційному акті № 453603/1/79 від 16.02.2023р..
За викладеними в акті про технічний стан вагона (контейнера) № 1 від 15.02.2023р. висновками виявлена несправність має різноплановий характер. З одного боку, вона пов`язана з природним зносом деталей і вузлів вагона в процесі його експлуатації (послаблення кріплення кутка обв`язки підлоги) без детального опису, достатнього для висновку про очевидний характер такої несправності, яку можна було б виявити під час завантаження вагона відправником, а також для висновку про невідповідність вагона для перевезення вантажу в комерційному відношенні. З іншого боку, в акті відображені також несправності, що мають старе походження (відігнутий кусок листа підлоги вагона зі слідами іржі на деформованих частинах), які за своїми розмірами (60 х 40 см) поза розумних сумнівів могли бути візуально очевидними для залізниці під час прийняття вантажу до перевезення. Час, що минув після прийняття вагона до перевезення (15.02.2023р. о 05:00 год) й до складання акта про технічний стан вагона (контейнера) № 1 від 15.02.2023р. (15.02.2023р. о 18:10 год) не є достатнім для переконання в можливості появи указаної несправності зі слідами іржі безпосередньо під час перевезення вантажу.
Отже, з наведеного слідує, що незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон мав такі технічні несправності, які могли бути виявлені залізницею під час прийняття вантажу до перевезення, однак всупереч ст. 31 Статуту залізниць України та вимогам п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411, залізниця допустила до руху в поїзді № 9505 несправний у технічному відношенні вагон, стан якого не забезпечував збереження вантажу, що перевозився.
За вказаних обставин, правові підстави для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, що передбачені пунктом "е" ст. 111 Статуту залізниць України, відсутні.
Вимогами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Позивачем у даному випадку доведена наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у спірних вагонах, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару, на загальну суму 48 998,69 грн. та наявності причинного зв`язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).
Відповідно до ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту приймання до видачі одержувачу.
Зважаючи на вище викладене та встановлення обставин невідповідності фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних, що підтверджується належними доказами, а саме комерційними актами №№ 493102/1/28 від 19.01.2023р., № 460005/39 від 05.02.2023р., № 453603/1/79 від 16.02.2023р., №493102/4/175 від 04.04.2023р., № 493102/5/176 від 04.04.2023р., не надання відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів втрати вантажу не з його вини, а також здійснення позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми збитків, з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 1 % маси, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 48 998,69 грн. - вартості нестачі вантажу.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. у справі № 904/1417/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддяІ.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2024 |
Оприлюднено | 18.09.2024 |
Номер документу | 121656995 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування залізницею |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Колісник Іван Іванович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кощеєв Ігор Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні