Ухвала

від 16.09.2024 по справі 902/183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

16 вересня 2024 р. Справа № 902/183/24

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Багінський А.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/183/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито провадження у справі № 902/183/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/183/24 арбітражного керуючого Багінського А.О..

03.06.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

25.06.2024 року до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява б/н від 25.06.2024 року (вх. № 01-36/680/24) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 70 633,73 грн у справі № 902/183/24.

Ухвалою від 27.06.2024 року вказану заяву призначено до розгляду на 16.09.2024 року.

Ухвалою від 20.08.2024 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Багінського А.О. у судовому засіданні, яке призначено на 26.08.2024 року о 14:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/183/24, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судове засідання на визначену дату з`явився арбітражний керуючий. Заявник, боржник та інші учасники провадження у даній справі не з`явились.

При цьому, судом встановлено, що 24.07.2024 року до суду від арбітражного керуючого Багінського А.О. надійшла заява б/н від 24.07.2024 року про результати розгляду вимог кредиторів у справі № 902/183/24.

Також, 25.07.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 24.07.2024 року, згідно якого Боржник визнає, зокрема, вимоги АТ КБ "ПриватБанк".

В ході розгляду справи арбітражний керуючий визнав кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк", про що також було зазначено у поданій раніше до суду заяві про результати розгляду вимог кредиторів у даній справі.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши арбітражного керуючого та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви, вбачається наступне.

Виникнення заборгованості за кредитним договором від 17.01.2007 року (кредитна картка універсальна).

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 17.01.2007 року ним було підписано Заяву про отримання кредиту, з огляду на що йому було видано картку "Універсальна", кредитний ліміт в подальшому збільшувався, що вбачається з Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши боржнику у користування кредитні кошти, що вбачається з виписки доданої до цієї заяви, боржник в порушення умов договору, зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2023 року у справі № 143/742/23, позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 17.01.2007 року, у розмірі 73 945,94 грн. станом на 25.06.2023, яка складається з: 60 489,56 грн. заборгованість за кредитом; 13 456,38 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 05.12.2023 року.

Станом на 27.05.2024 у ОСОБА_1 перед Банком наявна наступна непогашена заборгованість за кредитним договором від 17.01.2007 року: 60 489,56 грн. заборгованість за кредитом; 3 678,10 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Також Банк заявляє вимоги до боржника у розмірі 2 684,00 грн. судового збору за подання до Погребищенського районного суду Вінницької області позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Виникнення заборгованості за договором "Оплата частинами" від 13.11.2021 року.

Так, 13.11.2021 року боржником було оформлено кредит "Оплата частинами", відповідно до якого останній доручив Банку встановити регулярний платіж з картки / рахунку НОМЕР_2 на погашення заборгованості.

Згідно Загальних умов надання кредитів "Оплата частинами" АТ КБ "ПриватБанк": сума/ліміт кредиту - 18 900,90 грн.; строк кредитування - 4 місяці; мета отримання кредиту - споживчі цілі, в т.ч. придбання товарів, оплата послуг; процентна ставка, відсотків річних - 0,01% на місяці, 0,12 % річних; загальні витрати по кредиту - 7,56 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 18 908,46грн.; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 0,24.

Згідно заяви-підтвердження зобов"язання за договором 21111332309432 від 13.11.2021 року, ОСОБА_1 доручив Банку встановити регулярний платіж з картки/рахунку НОМЕР_2 на погашення заборгованості, згідно якої: кількість платежів - 5; оплата - щомісяця (не пізніше 13 числа) у розмірі 3 782,07 грн., у тому числі за користування кредитом 0,01% - 1,89 грн.; перший платіж: 13.12.2021 року; останній платіж: 13.03.2022 року.

Як вбачається з виписки по рахунку за період з 01.01.1999 року по 27.05.2024 року, 13.11.2021 року здійснено операцію: покупка, грошові перекази в розмірі 18 900,90 грн.; всього надходжень 15 126,39 грн.; станом на 27.05.2024 року у боржника наявна заборгованість за договором "Оплата частинами" у розмірі 3 782,07 грн.

Отже наразі загальна заборгованість боржника перед Банком за двома договорами становить - 67 949,73 грн., а також судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. стягнутий з боржника на користь Банку згідно рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2023 по справі № 143/742/23.

Посилаючись на наведені обставини, АТ КБ "ПриватБанк" просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 70 633,73 грн. боргу, а також судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 4 844,80 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Згідно заяви арбітражного керуючого Багінського А.О. б/н від 24.07.2024 року про результати розгляду вимог кредиторів у справі № 902/183/24, ознайомившись із вимогами кредитора - АТ КБ "ПриватБанк", а також його доводами, арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією) Довбні А.С. визнає вимоги кредитора АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 70 633,73 грн, яка підлягає включенню у другу чергу погашення вимог кредиторів та 4 844,80 грн - судовий збір за подання даної заяви (позачергові вимоги). Також, керуючим реструктуризацією повідомлено, що заява кредитора була подана з дотриманням вимог ч. 1 ст. 45 КУзПБ, а отже, кредитор - АТ КБ "ПриватБанк" має право вирішального голосу на зборах кредиторів.

Згідно клопотання ОСОБА_1 б/н від 24.07.2024 року, останній визнає, зокрема, вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 70 633,73 грн основного боргу та 4 844,80 грн судового збору.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 03.06.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 25.06.2024 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/183/24, надійшла до суду 25.06.2024 року (сформовано в системі "Електронний суд" 25.06.2024 року), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду від 09.07.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17.01.2007 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, з відповідною заявою про отримання кредиту, з огляду на що йому було видано картку "Універсальна", з кредитним лімітом, який в подальшому збільшувався.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши боржнику у користування кредитні кошти, що підтверджується відповідною випискою по рахунку. Боржник в порушення умов договору, зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2023 року у справі № 143/742/23, позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 17.01.2007 року, у розмірі 73 945,94 грн. станом на 25.06.2023, яка складається з: 60 489,56 грн. заборгованість за кредитом; 13 456,38 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 05.12.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 27.05.2024 у ОСОБА_1 перед Банком наявна непогашена заборгованість за кредитним договором від 17.01.2007 року: 60 489,56 грн. заборгованість за кредитом; 3 678,10 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Крім того, Банком також заявлено до визнання вимоги до боржника у розмірі 2 684,00 грн. судового збору за подання до Погребищенського районного суду Вінницької області позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також, 13.11.2021 року боржником було оформлено кредит "Оплата частинами" та згідно заяви-підтвердження зобов`язання за договором 21111332309432 від 13.11.2021 року, ОСОБА_1 доручив Банку встановити регулярний платіж з картки/рахунку НОМЕР_2 на погашення заборгованості, згідно якої: кількість платежів - 5; оплата - щомісяця (не пізніше 13 числа) у розмірі 3 782,07 грн., у тому числі за користування кредитом 0,01% - 1,89 грн.; перший платіж: 13.12.2021 року; останній платіж: 13.03.2022 року.

Згідно Загальних умов надання кредитів "Оплата частинами" АТ КБ "ПриватБанк": сума/ліміт кредиту - 18 900,90 грн.; строк кредитування - 4 місяці; мета отримання кредиту - споживчі цілі, в т.ч. придбання товарів, оплата послуг; процентна ставка, відсотків річних - 0,01% на місяці, 0,12 % річних; загальні витрати по кредиту - 7,56 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 18 908,46грн.; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 0,24.

Як вбачається з виписки по рахунку за період з 01.01.1999 року по 27.05.2024 року, 13.11.2021 року здійснено операцію: покупка, грошові перекази в розмірі 18 900,90 грн.; всього надходжень 15 126,39 грн.; станом на 27.05.2024 року у боржника наявна заборгованість за договором "Оплата частинами" у розмірі 3 782,07 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" становить 70 633,73 грн., з яких: 60 489,56 грн. заборгованість за кредитом за кредитним договором від 17.01.2007 року; 3 678,10 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 17.01.2007 року; 2 684,00 грн. судового збору за подання до Погребищенського районного суду Вінницької області позову про стягнення заборгованості за кредитним договором; 3 782,07 грн. заборгованість за кредитом за кредитним договором "Оплата частинами" від 13.11.2021 року.

Отже, зважаючи на викладене, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитними договорами від 17.01.2007 року та від 13.11.2021 року, укладеними між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , враховуючи встановлений розмір заборгованості за кредитним договором від 17.01.2007 року рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2023 року у справі № 143/742/23, суд дійшов висновку, що заявлені до визнання кредиторські вимоги в розмірі 70 633,73 грн, відповідають умовам кредитних договорів та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.

Станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" в загальній сумі 70 633,73 грн. не надано.

Водночас, як зазначено раніше, згідно заяви арбітражного керуючого Багінського А.О. б/н від 24.07.2024 року про результати розгляду вимог кредиторів у справі № 902/183/24, арбітражний керуючий визнає заявлені до боржника вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.

Згідно клопотання ОСОБА_1 б/н від 24.07.2024 року, останній також визнає вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 25.06.2024 року (вх. № 01-36/680/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/183/24, в повному обсязі та визнання заявлених вимог в розмірі 70 633,73 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 056,00 х 0,8 = 4 844,80), підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 25.06.2024 року (вх. № 01-36/680/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/183/24, повністю.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 70 633,73 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/183/24.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Багінському А.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/183/24.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику боржника, адвокату Василюку А.П. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Багінському А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Кредобанк" - office@kredobank.com.ua; представнику АТ "Кредобанк" Павленку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ "Акцент-Банк" - 14360080@mail.gov.ua; представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АТ КБ "ПриватБанк" - help@privatbank.ua, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представнику АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Шевченко Л.П. ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.