Рішення

від 09.09.2024 по справі 907/643/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 р.м. УжгородСправа № 907/643/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання - помічника судді Сінкіної Е.В. (яка за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання), розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін матеріали справи

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, місцезнаходження Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Андрія Літуна, 15, поштовий індекс 89600 в інтересах держави в особі

позивача Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350240, місцезнаходження - Закарпатська область, Мукачівський район, селище міського типу Воловець, вулиця Героїв України, 7, поштовий індекс 89100

до відповідача Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК, код ЄДРПОУ 19355562, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гойди, 10, поштовий індекс 88008

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 206556,50 грн,

за участі представників сторін:

від прокуратури Романюк Д.В., прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури,

від позивача - не з`явився,

від відповідача адвоката Мікрюкова С.В. (згідно довіреності №67/23 від 14.09.2023),

В С Т А Н О В И В:

Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі позивач) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК (далі відповідач, АТ «КОМІНВЕСТБАНК» , банк), згідно з яким просить стягнути з відповідача 206556,50 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером №2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, селище міського типу Воловець, вулиця Карпатська, 10 (далі земельна ділянка), без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю за період з 12.03.2017 по 30.11.2021.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання у справі призначене на 08.08.2024.

05.08.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача - адвоката Мікрюкова С.В. надійшло клопотання від 05.08.2024 про відкладення (перенесення) розгляду справи (зареєстроване за вхідним №02.3.1.-02/6043/24), згідно з яким цей представник, повідомляючи про перебування у відпустці з 29.07.2024 по 11.08.2024 (про що свідчить долучена до клопотання копія наказу АТ КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК від 24.07.2024 №380-а), просить відкласти призначений на 08.08.2024 судовий розгляд справи.

Згідно з ухвалою від 08.08.2024, врахувавши першу неявку представника відповідача в судове засідання та положення пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), визнавши поважною причину неявки адвоката Мікрюкова С.В. у судове засідання 08.08.2024 через перебування його у відпустці (що підтверджено долученими до клопотання про відкладення документами), врахувавши першу неявку представника позивача в судове засідання, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, судом було вирішено відкласти розгляд справи на 29.08.2024.

29.08.2024 у судовому засіданні, суд, заслухавши пояснення прокурора, який підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та представника відповідача, який заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, у подальшому згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, оголосив перерву до 09.09.2024. З врахуванням вимог частини другої статті 120 ГПК України суд направив ухвалу від 09.09.2024 з повідомленням про призначений на 09.09.2024 розгляд справи усім учасникам справи через систему «Електронний суд».

09.09.2024 після продовження розгляду справи за участі прокурора та представника відповідача, під час якого суд дослідив письмові докази, у подальшому за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті відповідно до положень статті 233 ГПК України суд прийняв рішення по даній справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор покликається на те, що відповідачу в період з 15.09.2016 по 30.11.2021 на праві приватної власності належав об`єкт нежитлової нерухомості цілісний майновий комплекс загальною площею 1383.67 кв.м (складається з будівлі аптеки по захисту рослин площею 104.67 кв.м, будівлі вагової площею 99 кв.м. та будівлі закритого складу площею 1180 кв.м), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вулиця Карпатська, будинок 10 (далі об`єкт нежитлової нерухомості, цілісний майновий комплекс).

На підставі договору купівлі-продажу № 1167 від 03.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та довідки про повну оплату вартості цілісного майнового комплексу №02-93/6-272 від 30.11.2021, з 30.11.2021 право власності на об`єкт нежитлової нерухомості було зареєстровано за ОСОБА_1 , якому банк відчужив вказане нерухоме майно.

Цілісний майновий комплекс розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га., цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.10.2015.

За період перебування об`єкту нежитлової нерухомості у власності АТ «КОМІНВЕСТБАНК», відповідач не уклав з Воловецькою селищною радою договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, АТ «КОМІНВЕСТБАНК» з 15.09.2016 по 30.11.2021 користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів і без достатньої правової підстави та зберіг у себе кошти, які повинен був сплатити у вигляді орендної плати на користь органу місцевого самоврядування, а Воловецька селищна рада відповідно втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тобто відбувся факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати АТ «КОМІНВЕСТБАНК» за рахунок Воловецької селищної ради. Внаслідок використання земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Воловецька селищна рада була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Воловецької селищної ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Відтак, прокурор, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за рахунок власника землі в сумі 206556,50 грн у межах строків позовної давності за період з 12.03.2017 по 30.11.2021 та наводить розрахунок неодержаних місцевим бюджетом Воловецької територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю за вказаний період з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів позивача, прокурор звертає увагу, що до подання позову ним здійснено попередні листування із Воловецькою селищною радою та зазначає, що відповідно до частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, листом №07.51-95-12175вих-23 від 07.12.2023 окружною прокуратурою повідомлено Воловецьку селищну раду про виявлене порушення вимог земельного законодавства. У відповідь згідно з листом від 19.01.2024 за №64 селищна рада повідомила прокурора, що нею направлявся лист до АТ «КОМІНВЕСТБАНК» щодо необхідності з`явитися до селищної ради для укладення договору оренди, який товариство проігнорувало, а також зазначила, що договір оренди стосовно спірної земельної ділянки нею не укладався. Тобто, селищній раді було відомо про порушення вимог закону АТ «КОМІНВЕСТБАНК», і з моменту того як прокуратурою було повідомлено селищну раду про вказані порушення, нею не вжито належних заходів щодо стягнення з АТ «КОМІНВЕСТБАНК» безпідставно збережених коштів, що стало підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва інтересів держави в суді.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Згідно заяви про проведення судового засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі від 29.08.2024, яка у цей день надійшла в суд (зареєстрована за вхідним №02.3.1.-02/6678/24), Воловецька селищна рада повідомила, що повністю підтримує позовні вимоги прокурора у справі та просить позов задовольнити повністю.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві на позовну заяву від 02.08.2024, який у цей день надійшов у суд через систему «Електронний суд» (зареєстрований за вхідним №02.3.1.-02/6012/24), представник відповідача стверджує, що АТ «КОМІНВЕСТБАНК» повністю заперечує проти позову та вважає позовні вимоги Мукачівської окружної прокуратури необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України та сформованій судовій практиці.

Щодо позовних вимог про стягнення з АТ «КОМІНВЕСТБАНК» безпідставно збережених коштів у сумі 206556,50 грн за період з 12.03.2017 по 30.11.2021, представник відповідача зазначає, що орган місцевого самоврядування може самостійно звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку внаслідок того, що відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, зокрема без договору оренди, з огляду на те, що відповідач є власником нерухомості, яка розташована на земельній ділянці, що знаходиться в комунальній власності. Представник відповідача стверджує, що системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). І тому в даному випадку має бути пріоритетне застосування норм податкового законодавства в порівнянні з нормами земельного законодавства.

Представник відповідача вважає, що прокурором безпідставно подано позов у інтересах Воловецької селищної ради, оскільки у відповідності до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18 захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Вважає, що прокурор не навів причин, які перешкоджали позивачу самостійно звернутися у суд з позовом та вважає, що прокурор не надав належних та допустимих доказів невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами позивача з приводу самостійного звернення в суд з позовом, якими могли бути, наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження тощо.

Представник відповідача зазначив, що у матеріалах справи відсутній документ чи будь- який інший розпорядчий акт, зокрема, наказ про призначення на посаду керівника Мукачівської окружної прокуратури, який би підтверджував його повноваження на представництво в суді інтересів прокуратури та на підписання позовної заяви. До позовної заяви не надано доказів наявності у підписанта повноважень на вчинення будь-яких процесуальних дій як позивачем в розумінні ГПК України; не надано доказів на підтвердження повноважень Дмитра Кириленка (керівника прокуратури) на підписання позовної заяви та відомостей про те, що він є керівником зазначеної прокуратури (наказу чи розпорядження про призначення на посаду, витягу ЄДРПОУ, копії службового посвідчення тощо).

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ ТА У ПОЯСНЕННЯХ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

У відповіді на відзив від 13.08.2024, яка у цей день надійшла в суд через систему «Електронний суд» (зареєстрована за вхідним номером №02.3.1-02/6307/24), прокурор з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначив про необгрунтовані доводи відповідача про відсутність у керівника Мукачівської окружної прокуратури повноважень для представництва інтересів держави в особі позивача у даній справі. З цього приводу прокурор зазначив, що Воловецькою селищною радою з моменту отримання першого листа окружної прокуратури №07.51-95-7952вих-23 від 08.08.2023 не вжито жодних заходів, які б свідчили про наміри захисту порушених інтересів держави в даних правовідносинах в судовому порядку. Тобто, окружною прокуратурою було надано селищній раді достатньо часу для вжиття заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки. Поряд з тим, в листі окружної прокуратури, який направлено на адресу селищної ради, вказувались: зміст порушених прав, із зазначенням норм матеріального права; суб`єкта, яким порушено право власності держави на земельну ділянку. Таким чином, інформація вказана в зазначеному листі, була достатньою для вжиття селищною радою заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів. При цьому, для позивача, як власника земельної ділянки, не існувало жодних перешкод для отримання інформації і доказів, необхідних для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Таким чином, прокурор повідомив, що окружною прокуратурою при зверненні до суду з позовною заявою дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки повідомлено Воловецьку селищну раду про порушені права та надано такій розумний строк для вжиття заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

На спростування доводів відповідача про відсутність у керівника прокуратури ОСОБА_2 повноважень на підписання позовної заяви, у відповіді на відзив прокурор повідомив, що відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про прокуратуру» окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників. Відповідно до статті 13 Закону України «Про прокуратуру» керівник окружної прокуратури, серед іншого, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури. Також, згідно з пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» за № 389 від 21.08.2020 позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

На підтвердження своїх доводів про наявність у керівника прокуратури повноважень на підписання позовної заяви у даній справі до відповіді на відзив долучено копію наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури №232к від 26.04.2021 про призначення ОСОБА_2 керівником Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області.

Під час надання пояснень у судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтувала з посиланням на матеріали справи використання відповідачем як власником об`єктів нежитлової нерухомості земельної ділянки без правовстановлюючих документів та підтвердила невжиття Воловецькою селищною радою заходів, які б свідчили про намір захисту порушених інтересів держави в даних правовідносинах у судовому порядку.

Під час надання пояснень у судовому засіданні представник відповідача не заперечив здійсненого прокурором розрахунку безпідставно збережених коштів за використання відповідачем земельної ділянки за період з 12.03.2017 по 30.11.2021 у сумі 206556,50 грн та лише звернув увагу на значний строк, що минув з вказаного проміжку часу; вказав, що відповідач з 30.11.2021 вже не є власником цілісного майнового комплексу, що, на думку представника відповідача, свідчить про необгрунтовані дії прокурора з приводу поданого позову.

У своєму виступі в суді представник відповідача ствердив, що при подачі позову прокурором не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачем, який є юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійного захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №332358413 від 16.05.2023 і №333143258 від 23.05.2023 встановлено, що з 29.03.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006, площею 0,5710 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою в особі Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9901438572021 від 31.08.2021 підтверджено реєстрацію 23.10.2015 у земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га., цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №333143258 від 23.05.2023 встановлено, що банку в період з 15.09.2016 по 30.11.2021, на праві приватної власності належав об`єкт нежитлової нерухомості цілісний майновий комплекс загальною площею 1383,67 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будівлі аптеки по захисту рослин площею 104,67 кв.м, будівлі вагової площею 99 кв.м та будівлі закритого складу площею 1180 кв.м.

Так, згідно інформаційної довідки №333143258 від 23.05.2023 вбачається, що 15.09.2016 приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Параманов О.В. на підставі договору іпотеки №336 від 29.01.2008 та додаткового договору до договору іпотеки №1 від 29.01.2008, письмової вимоги банку про порушення зобов`язання та іпотечного договору №01-16/юр-244 від 26.07.2016, заяви іпотекодержателя (банку) №01-16/юр-275 від 14.09.2016 зареєстрував за АТ «КОМІНВЕСТБАНК» право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1383,67 кв.м, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №2121555100:01:002:0006 за адресою: АДРЕСА_1 .

30.11.2021 право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі укладеного банком з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу № 1167 від 03.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та довідки про повну оплату вартості цілісного майнового комплексу №02-93/6-272 від 30.11.2021, виданої АТ «Комінвестбанк».

У листі Воловецької селищної ради від 19.01.2024 №64 позивач повідомив Мукачівську окружну прокуратуру, що цей орган місцевого самоврядування звертався з листами на адресу відповідача про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки, враховуючи набуття банком права власності на цілісний майновий комплекс, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006 за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, селище міського типу Воловець, вулиця Карпатська, 10. Однак, АТ «КОМІНВЕСТБАНК» на звернення селищної ради не реагував, відповідно до цього договір оренди не укладено і плата за користування земельною ділянкою не сплачувалася.

До листа від 19.01.2024 №64 Воловецька селищна рада долучила копію листа від 27.04.2018 №362 на адресу АТ «КОМІНВЕСТБАНК», в якому цей орган місцевого самоврядування повідомляє банк про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки та зазначає, що відповідач напротязі більше одного року не виявив зацікавленості і не скористався правом оформлення прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006, на якій розташований цілісний майновий комплекс, власником якого є АТ «КОМІНВЕСТБАНК». У листі від 27.04.2018 №362 Воловецька селищна рада повідомляє про скерування раніше на адресу АТ «КОМІНВЕСТБАНК» листів аналогічного змісту від 05.12.2016 №1485 і від 25.10.2017 №1133, на які відповідач не відреагував.

Згідно листів Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 29.12.2023 №10-7-0.4.5634/2-23 і від 10.06.2024 №10-7-0.4-2930/2-24 встановлено, що відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.08.2022 №13412/221-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 становить 1653085,71 грн та відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.06.2023 №НВ-2100271342023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1901048,57 грн. Згідно з інформацією відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління від 07.06.2024 №1245/420-24-0.36.2, враховуючи технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту смт.Воловець Воловецької селищної ради, розробленої ДП «Центр державного земельного кадастру» Закарпатська регіональна філія, вартість одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 станом на 2016 рік становить 236,28 грн, станом на 2017 2019 роки 250,40 грн та станом на 2020 2021 роки 263,18 грн.

Таким чином, на підставі досліджених належних і достовірних доказів, судом встановлено, що з 15.09.2016 (тобто з моменту набуття у приватну власність об`єкту нежитлової нерухомості цілісного майнового комплексу загальною площею 1383,67 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером №2121555100:01:002:0006 за адресою: АДРЕСА_1 ) і до 30.11.2021 (тобто до моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відчуження відповідачем ОСОБА_1 права власності на це нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2021 та довідки про повну оплату вартості цілісного майнового комплексу від 30.11.2021) Акціонерне товариство КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК використовувало земельну ділянку без відповідної на це правової підстави, так як відповідач не уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Отже, неодержані місцевим бюджетом Воловецької територіальної громади доходи у розмірі 206556,50 грн у вигляді орендної плати за землю за користування відповідачем (як власником цілісного майнового комплексу) спірною земельною ділянкою за період з 12.03.2017 по 30.11.2021 є підставою звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача та є предметом розгляду у даній справі.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розташований об`єкт нежитлової нерухомості цілісний майновий комплекс загальною площею 1383,67 кв.м, який складається з будівлі аптеки по захисту рослин площею 104,67 кв.м, будівлі вагової площею 99 кв.м та будівлі закритого складу площею 1180 кв.м. та власником цього нерухомого майна у період з 15.09.2016 по 30.11.2021 був відповідач АТ КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК.

У матеріалах справи відсутній договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га, та відповідач у відзиві на позовну заяву і представник відповідача у судовому засіданні не заперечили доводи прокурора про неукладення відповідачем з позивачем у період з 15.09.2016 по 30.11.2021 договору оренди земельної ділянки, а також не навели мотивів чи підстав, які би перешкоджали відповідачу укласти такий договір.

Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розташований набутий відповідачем у власність 15.09.2016 цілісний майновий комплекс.

За таких обставин, оскільки після набуття 15.09.2016 у власність нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач до 30.11.2021 фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га по цій же адресі без достатніх правових підстав на це та відповідно зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, а тому такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів.

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку на підставі статті 1212 Цивільного Кодексу України з врахуванням таких положень законодавства.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України та підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди, зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

У цьому випадку при кваліфікації відносин суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Крім цього, суд враховує, що особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач - Акціонерне товариство КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК, як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером №2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га, за період з 12.03.2017 по 30.11.2021 (у межах строку стягнення, зазначеного прокурором у позовній заяві), без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Воловецької селищної ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Крім цього, при ухваленні рішення суд враховує, що на період виникнення спірних правовідносин: з 12.03.2017 по 30.11.2021 власником земельної ділянки була Воловецька селищна рада (позивач у справі) та враховує, що станом на 12.03.2017 така земельна ділянка вже були сформована і дані про неї містилися в Державному земельному кадастрі (що встановлено з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9901438572021 від 31.08.2021), відтак спірна земельна ділянка була об`єктом цивільних прав.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Законом України від 05.02.2004 №1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон №5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Із 01.01.2013 набув чинності Закон №5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, незважаючи на те, що право власності за позивачем Воловецькою селищною радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано 29.03.2017 (що вбачається з інформаційних довідок №332358413 від 16.05.2023 і №333143258 від 23.05.2023), дана обставина не свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за користування земельною ділянкою за період з 12.03.2017 по 29.03.2017, беручи до уваги наведені положення ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI, та враховуючи, що Воловецька селищна рада на час спірних правовідносин була власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту смт. Воловець Мукачівського району Закарпатської області та була сформована у Державному земельному кадастрі.

Поряд з цим, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Отже, враховуючи, що в даному випадку земельна ділянка площею 0,5710 га з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкти цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 23.10.2015, а тому стягненню з Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК підлягають кошти у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 12.03.2017 (у межах заявлених позовних вимог прокурора, з урахуванням доводів прокурора про стягнення коштів з відповідача в межах строків позовної давності).

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 згідно з якою нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

З приводу відчуження банком ОСОБА_1 об`єкту нежитлової нерухомості на підставі договору купівлі-продажу № 1167 від 03.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В., то суд зазначає, що враховуючи такий договір, а також довідку про повну оплату вартості цілісного майнового комплексу №02-93/6-272 від 30.11.2021, видану АТ «Комінвестбанк», за ОСОБА_1 право власності на цілісний майновий комплекс було зареєстроване 30.11.2021 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. (що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №333143258 від 23.05.2023).

Оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на вересень листопад 2021 року), речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а тому в цьому випадку наявні підстави для стягнення з Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за період до 30.11.2021 (тобто до дня, коли за відповідачем було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, розташований на спірній земельній ділянці).

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за спірні періоди.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до підпунктів 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі статтею 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Верховний Суд у справі №922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про актуальну оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».

У листі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 10.06.2024 №10-7-0.4-2930/2-24 з урахуванням відомостей технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту смт.Воловець Воловецької селищної ради, розробленої ДП «Центр державного земельного кадастру» Закарпатська регіональна філія, зазначена вартість одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:002:0006 у період з 2016 по 2021 роки.

З урахуванням трьох відсотків річного розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з врахуванням нормативно-грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки станом на 2017 2021 роки, Мукачівська окружна прокуратура при подачі позовної заяви самостійно склала розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Воловецької територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) Акціонерним товариством КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером № 2121555100:01:002:0006 площею 0,5710 га без достатніх правових підстав, який за період з 12.03.2017 по 30.11.2021 становить 206556,50 грн.

Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів та не заперечив здійсненого прокурором розрахунок неодержаних місцевим бюджетом Воловецької територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю за користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період з 12.03.2017 по 30.11.2021.

Перевіривши наданий розрахунок неодержаних місцевим бюджетом Воловецької територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю за користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період з 12.03.2017 по 30.11.2021, за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку, що такий відповідає правовим приписам визначенню розміру стягнення коштів у спірних правовідносинах у зобов`язаннях, пов`язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 206556,50 грн. на користь позивача повністю.

Щодо представництва інтересів позивача прокурором.

Суд зазначає, що згідно положень статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідністю захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави у цілому.

Поряд з цим, суд враховує, що перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Воловецької селищної ради, у повноваженнях якої є контроль за використанням та охороною земель та враховано, що бездіяльність позивача призводить до недотримання коштів у розмірі суми орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, що суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету.

Так, суд зазначає, що Мукачівською окружною прокуратурою було направлено позивачу запит у порядку частини 4 статті 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 08.08.2023 №07.51-95-7952вих-23, в якому прокурор просив надати до окружної прокуратури інформацію щодо сплати відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

В подальшому, 07.12.2023 Мукачівською окружною прокуратурою повторно скеровано лист на адресу Воловецької селищної ради №07.51-95-12175вих-23 з вимогою повідомити, про те, чи здійснювалась відповідачем як власником об`єкту нежитлової нерухомості сплата орендної плати за період 2016 2021 років, а також про необхідність повідомити про вжиті органом місцевого самоврядування заходи щодо захисту порушених прав селищної ради, зокрема в судовому порядку (у випадку несплати банком орендної плати).

У листі від №07.51-95-12175вих-23 від 07.12.2023 Мукачівська окружна прокуратура повідомила Воловецьку селищну раду про неотримання відповіді на попередній запит від 08.08.2023 №07.51-95-7952вих-23 з цього питання.

У відповідь на запит прокуратури від №07.51-95-12175вих-23 від 07.12.202 Воловецька селищна рада листами від 19.01.2024 за №64 і від 09.02.2024 №190 повідомляла Мукачівську окружну прокуратуру, що нею направлялися листи до АТ «КОМІНВЕСТБАНК» щодо необхідності з`явитися до селищної ради для укладення договору оренди. Але банк ігнорував такі листи та відповідно договір оренди стосовно спірної земельної ділянки не укладався, банком не здійснювалася сплата коштів за користування земельною ділянкою.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, а саме: Воловецька селищна рада, протягом розумного строку після отримання повідомлень прокурора самостійно не звернулась до суду з позовом до відповідача, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом у інтересах держави в особі позивача.

Поряд з цим, встановивши наявність підстав для звернення в суд з позовом, Мукачівська окружна прокуратура попередньо, до звернення до суду згідно з листом від 10.06.2024 №10-7-0.4-2930/2-24 у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила позивача - Воловецьку селищну раду про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення в суд з позовною заявою в інтересах органу місцевого самоврядування до АТ КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК про стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених прокурором у позовній заяві обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 3098,35 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого прокурором за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК (код ЄДРПОУ 19355562, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10, поштовий індекс 88000) на користь Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04350240, місцезнаходження - Закарпатська область, Мукачівський район, селище міського типу Воловець, вулиця Героїв України, будинок 7, поштовий індекс 89100) 206556,50 грн (двісті шість тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 50 копійок) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Стягнути з Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК (код ЄДРПОУ 19355562, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10, поштовий індекс 88000) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А, поштовий індекс 88000) 3098,35 грн (три тисячі дев`яносто вісім гривень 35 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16.09.2024.

Суддя С.В.Сисин