Рішення

від 04.09.2024 по справі 910/6121/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024Справа № 910/6121/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бучинській М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО»

про стягнення 803 292,83 грн,

Представники сторін:

від позивача: Сірий Є.Г.,

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО» про стягнення 803 292,83 грн, з яких: 370 012,00 грн основного боргу, 22 900,00 грн 3% річних, 319 487,60 грн пені та 90 893,23 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про телекомунікаційні послуги № 4К/2019 від 15.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6121/24, підготовче засідання призначено на 24.06.2024.

Вказаною ухвалою суд також звернув увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО» про наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву суд направив копію ухвали від 22.05.2024 про відкриття провадження у справі № 910/6121/24 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт із копію вказаної ухвали повернувся до суду не врученим, причиною повернення вказано «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, враховуючи підставу повернення конверту із ухвалою суду від 22.05.2024, з урахуванням наведених приписів ст. 242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

В підготовче засідання 24.06.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, будь-яких заяв/клопотань та письмового відзиву на позов не подавав.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 05.08.2024, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів; встановити позивачу строк до 25.07.2024 для надання детального розрахунку пені та 3% річних.

04.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява із уточненим розрахунком пені та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Суд, з урахуванням наданих представником позивача у судових засіданнях пояснень, розцінює викладені позивачем у вказаній заяві вимоги як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В підготовче засідання 05.08.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, будь-яких заяв/клопотань та відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви із уточненим розрахунком пені та 3% річних не подав.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 04.09.2024.

В судове засідання 04.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО».

В судовому засіданні 04.09.2024 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» (виконавець) укладено договір про телекомунікаційні послуги № 4К/2019 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. (з урахуванням додаткової угоди від 12.11.2019 № 1) якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії договору надавати телекомунікаційні послуги з приймання та передавання сигналу зображень та звуків телепрограми « 4(«Четвертий»)» (надалі - телепрограма) у власній телекомунікаційній мережі у м. Дніпро, м. Кривий Ріг, м. Новомосковськ та смт Слобожанське Дніпропетровської області, м. Вінниця, м. Черкаси, м. Рівне, м. Хмельницький, м. Волочиськ Хмельницької області, м. Тернопіль, м. Чортків, м. Кременець, м. Теребовля Тернопільської області, м. Луцьк, м. Кропивницький, м. Харків, смт Солоницівка Харківської області, м. Суми, м. Путивль Сумської області, м. Полтава, м. Запоріжжя, м. Мелітополь Запорізької області, м. Краматорськ Донецької області, м. Херсон (Україна) (надалі - послуги).

Підписанням даного договору відповідач як замовник зобов`язався здійснювати якісне розповсюдження у відповідності до технічних параметрів сигналу, зазначених у Договорі (п. 2.2.1. Договору); у разі виникнення недоступності або низької якості сигналу, в найкоротші строки вжити вичерпних заходів для відновлення технічних параметрів приймання та передавання сигналу (п. 2.2.2. Договору); своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу за послуги в порядку, передбаченому Договором (п. 2.2.3. Договору).

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору погоджено параметри приймання сигналу та час трансляції.

Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 12.11.2019 № 1) сторони домовилися, що в період дії Договору з 15.11.2019 по 31.12.2022 включно вартість послуг складатиме 154 166,67 грн, крім того ПДВ - 30 833,33 грн, разом з ПДВ - 185 000,00 грн з розрахунку за 1 (один) календарний місяць.

Відповідно до п. 4.2. Договору не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що слідує за кожним місяцем, в якому надавались послуги, виконавець передає замовнику два примірники акту наданих послуг (надалі - акт). Замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання примірників акту, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що слідує за кожним місяцем, в якому надавались послуги (надалі - строк повернення акту), підписує їх і повертає підписаний зі свого боку один примірник акту виконавцю або надає письмове обґрунтування відмови від підписання акту. У випадку обґрунтованої відмови відмови замовника від підписання акту, сторони погоджують зміни до нього. У випадку якщо виконавець після закінчення строку повернення акту не одержить від замовника підписаний акт або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт вважається підписаним, а послуги - належним чином наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті та Договорі.

Замовник зобов`язаний здійснювати оплату вартості послуг за кожний місяць надання послуг в порядку 100% передоплати не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує кожному місяцю, в якому мають надаватися послуги, на підставі договору (п. 4.3. Договору).

Листом від 19.03.2022 № 219-03/22 відповідач звернувся до позивача, в якому у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та відмовою рекламодавців від розміщення реклами в телеефірі відповідача на період воєнного стану, просив ретранслювати сигнал Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «ІНТЕРРАДІО» (« 4 канал») на безоплатній основі з 01.03.2022 до кінця періоду воєнного стану.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивачем підписано додаткову угоду № 2 від 01.04.2022 до Договору, якою, зокрема, внесено зміни до ціни за послуги, що надаються позивачем. Вказана додаткова угода не містить підпису відповідача.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.04.2022 № 2) в період дії Договору з 01.01.2022 по 31.03.2022 включно складає 154 166,67 грн, крім того ПДВ - 30 833,33 грн, разом з ПДВ - 185 000,00 грн з розрахунку за 1 (один) календарний місяць. В період дії Договору з 01.04.2022 по 30.04.2022 включно складає 0,83 грн, крім того ПДВ - 0,17 грн, разом з ПДВ - 1,00 гривня. В період дії Договору з 01.05.2022 по 31.03.2023 включно складає 1,00 грн, крім того ПДВ - 0,20 грн, разом з ПДВ - 1,20 грн з розрахунку за 1 (один) календарний місяць.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що ним належним чином виконувались свої зобов`язання за Договором, в той час як відповідач своїх зобов`язань не виконує, а саме: не надає належні технічні параметри для приймання сигналу телепрограми « 4» («Четвертий канал»), а також не оплачує вартості наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача із листом від 01.03.2023 № 45/ТС, у якому просив в строк до 31.03.2023 надати інформацію щодо актуальних технічних параметрів приймання сигналу телепрограми « 4» («Четвертий канал») та сплатити наявну заборгованість. У вказаному листі позивач також попередив відповідача, що у разі невиконання зазначених вимог, з 01.04.2023 буде припинено надання телекомунікаційних послуг.

Позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем вказаних вимог, ним було направлено відповідачу Угоду про розірвання Договору від 31.03.2023 в порядку п. 9.5. Договору, у якій вказано про розірвання Договору з 01.04.2023 та наявну заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 370 012,00 грн.

Оскільки наявну заборгованість у розмірі 370 012,00 грн відповідач у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому крім суми основного боргу, просив стягнути з відповідача також пеню у розмірі 322 627,61 грн, 3% річних у розмірі 19 571,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 90 893,23 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань (з урахуванням заяви, яка надійшла до суду 04.07.2024).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані за Договором послуги у період з лютого 2022 року по березень 2023 року позивачем надано акти надання послуг: від 28.02.2022 № 147 на суму 185 000,00 грн; від 31.01.2022 № 227 на суму 185 000,00 грн; від 30.04.2022 № 336 на суму 1,00 грн; від 31.05.2022 № 360 на суму 1,00 грн; від 30.06.2022 № 425 на суму 1,00 грн; від 31.07.2022 № 512 на суму 1,00 грн; від 31.08.2022 № 582 на суму 1,00 грн; від 30.09.2022 № 650 на суму 1,00 грн; від 31.10.2022 № 764 на суму 1,00 грн; від 30.11.2022 № 790 на суму 1,00 грн; від 31.12.2022 № 872 на суму 1,00 грн; від 31.01.2023 № 23 на суму 1,00 грн; від 28.02.2023 № 99 на суму 1,00 грн та від 31.03.2023 № 178 на суму 1,00 грн, та відповідні рахунки на оплату.

Загальна сума вказаних вище актів та рахунків склала 370 012,00 грн.

При цьому, суд встановив, що послуги за вказаними актами надавались позивачем відповідно до вартості, визначеної у додатковій угоді № 2 від 01.04.2022, яка не підписана відповідачем, однак яка складена позивачем із урахуванням пропозицій відповідача, викладених у листі від 19.03.2023 № 219-03/22, які стосувалися вартості послуг на період дії воєнного стану.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, поставка товару, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №912/1883/17).

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність обґрунтованої відмови відповідача у порядку п. 4.2. Договору від підписання актів надання послуг, а також заперечень щодо отримання таких актів, суд дійшов висновку, що послуги за Договором в період з лютого 2022 року по березень 2023 року вважаються належним чином надані позивачем та прийняті відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, викладених у позові обставин не спростував, щодо обсягу наданих у спірний період послуг та їх вартості, визначених у актах наданих послуг, не заперечив. Водночас, суд враховує, що відповідач був обізнаний із вартістю послуг, яка є чітко визначеною у Договорі, а також строками здійснення оплати за послуги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив оплати наданих послуг у визначений Договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 370 012,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Так, в п. 5.4. Договору обумовлено, що за несвоєчасно сплачені кошти замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми винагороди, що вказана в п. 4.1. цього договору, за кожний день затримки.

Суд встановив, що відповідач мав оплачувати послуги за Договором на умовах 100% передоплати не пізніше 20 числа місяця, який передує кожному місяцю, в якому мають надаватися послуги, однак доказів дотримання вказаних умов, викладених у п. 4.3. Договору, матеріали справи не містять, що дозволяє дійти висновку про прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, суд встановив, що сторонами не було узгоджено в Договорі іншого строку нарахування пені, аніж той, який визначено загальними положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України.

Водночас, як встановлено судом, позивач здійснив нарахування пені за кожний період прострочення понад строк, визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, відповідно до п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався та є відміненим з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

З аналізу п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України строк, визначений ст. 232 Господарського кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину з 01.07.2023.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 215 314,05 грн, з яких:

- 109 226,03 грн за період з 28.02.2022 по 30.06.2023 за лютий 2022 року (по акту від 28.02.2022 № 147 на суму 185 000,00 грн);

- 106 083,56 грн за період з31.03.2022 по 30.06.2023 за березень 2022 року (по акту від 31.03.2022 № 227 на суму 185 000,00 грн);

- 0,56 грн за період з 30.04.2022 по 30.06.2023 за квітень 2022 року (по акту від 30.04.2022 № 336 на суму 1,00 грн);

- 0,54 грн за період з 31.05.2022 по 30.06.2023 за травень 2022 року (по акту від 31.05.2022 № 360 на суму 1,00 грн);

- 0,50 грн за період з 30.06.2022 по 30.06.2023 за червень 2022 року (по акту від 30.06.2022 № 425 на суму 1,00 грн);

- 0,46 грн за період з 31.07.2022 по 30.06.2023 за липень 2022 року (по акту від 31.07.2022 № 512 на суму 1,00 грн);

- 0,42 грн за період з 31.08.2022 по 30.06.2023 за серпень 2022 року (по акту від 31.08.2022 № 582 на суму 1,00 грн);

- 0,38 грн за період з 30.09.2022 по 30.06.2023 за вересень 2022 року (по акту від 30.09.2022 № 650 на суму 1,00 грн);

- 0,33 грн за період з 31.10.202 по 30.06.2023 за жовтень 2022 року (по акту від 31.10.2022 № 764 на суму 1,00 грн);

- 0,29 грн за період з 30.11.2022 по 30.06.2023 за листопад 2022 року (по акту від 30.11.2022 № 790 на суму 1,00 грн);

- 0,25 грн за період з 31.12.2022 по 30.06.2023 за грудень 2022 року (по акту від 31.12.2022 № 872 на суму 1,00 грн);

- 0,25 грн за період з 31.01.2023 по 31.07.2023 (по акту від 31.01.2023 № 23 на суму 1,00 грн);

- 0,24 грн за період з 28.02.2023 по 28.08.2023 (по акту від 28.02.2023 № 99 на суму 1,00 грн);

- 0,24 грн за період з 31.03.2023 по 30.09.2023 (по акту від 31.03.2023 № 178 на суму 1,00 грн).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені з відповідача у встановленому вище розміру, а в решті вимог про стягнення пені суд відмовляє через необґрунтованість.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд встановив, що розмір вказаних нарахувань за заявлені позивачем періоди є більшим, проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме - 19 571,00 грн.

При цьому, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 215 314,05 грн та задоволення у повному обсязі вимог про стягнення 3% річних у розмірі 19 571,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 90 893,23 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "ІНТЕРРАДІО" (вул. Олегівська, буд. 34Б, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 39071613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСВІТ" (вул. Рейгана Рональда, буд. 24, 2 поверх, прим. 15, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код 33103969) 370 012,00 грн основного боргу, 215 314,05 грн пені, 19 571,00 грн 3% річних, 90 893,23 грн інфляційних втрат та 10 436,86 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано: 17.09.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко