Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/8529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/8529/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8529/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Пенсійного фонду України

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

09 липня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 08.07.2024 року до Пенсійного фонду України (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7899,15 грн., з них: основного боргу - 6227,28 грн. (шість тисяч двісті двадцять сім гривень 28 копійок), пені - 1331,79 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 79 копійок), 3% річних - 171,29 грн. (сто сімдесят одна гривня 29 копійок) та інфляційних втрат - 168,79 грн. (сто шістдесят вісім гривень 79 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як постачальник останньої надії, поставив Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області у період з 01.04.2023 року по 02.04.2023 року природний газ у обсязі 0,19800 тис. куб. м на суму 6227,28 грн., в той час як відповідач свого обов`язку з оплати спожитого природного газу не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 6227,28 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області грошових зобов`язань з оплати спожитого природного газу позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1331,79 грн., 3% річних у розмірі 171,29 грн. та інфляційних втрат у розмірі 168,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/8529/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

15.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України є неналежним відповідачем у даній справі.

18.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236".

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем у квітні 2023 року (01.04.2023 року по 02.04.2023 року) автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: (1) листом оператора ГТС № ТОВВИХ-24-4263 від 18.03.2024 року та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000158OKV00B; (2) інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10); (3) відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000158OKV00B (надається у вигляді принтскрину з особового кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Посилаючись на пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 року, позивач вказує, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач стверджує, що у квітні 2023 року (з 01.04.2023 року по 02.04.2023 року) поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,19800 тис.куб.м на суму 6227,28 грн.

Для оплати вартості поставленого у квітні 2023 року природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" сформовано рахунок на оплату № 15714, який було надіслано позивачем Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області засобами поштового зв`язку 18.05.2024 року.

Оскільки вартість поставленого у квітні 2023 року природного газу Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області оплачена не була, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 24.11.2023 року звернулось до нього з вимогою № 119/4.1.3-48360-2023 від 23.11.2023 року про сплату боргу в сумі 6227,28 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 6227,28 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області грошових зобов`язань з оплати спожитого природного газу позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1331,79 грн., 3% річних у розмірі 171,29 грн. та інфляційних втрат у розмірі 168,79 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, позов у даній справі поданий ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" постановлено припинити з 1 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області.

Частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1442, зокрема, установлено, що строк заявлення кредиторами вимог до Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) та управлінь виконавчої дирекції Фонду становить два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення.

На підставі передавального акта від 27.04.2023 року внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду України правонаступником усіх прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області став Пенсійний фонд України.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області припинено 27.04.2023 року, у зв`язку із приєднанням до Пенсійного фонду України (запис № 1006461 1200 29010799).

Наказом від 28.04.2023 року № 67 Пенсійний фонд України закріпив майно, передане Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області за передавальним актом від 27.04.2023 року, на праві оперативного управління за Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та наказав, зокрема, забезпечити взяття на баланс та збереження майна, у тому числі шляхом укладення та/або виконання раніше укладених Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області правочинів, необхідних для його охорони, обслуговування, отримання комунальних послуг тощо, а також здійснення видатків, зокрема зі сплати податків, зборів, інших платежів, пов`язаних з утриманням майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17).

Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами (ч. 6 ст. 107 ЦК України).

За встановлених обставин, суд дійшов висновків, що відбулось фактичне правонаступництво від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (ідентифікаційний код 41312751) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ідентифікаційний код 14035769), оскільки саме останнім було набуто на праві оперативного управління майно та права Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, а відтак і обов`язки.

Відтак, у зобов`язанні з постачання позивачем як постачальником "останньої надії" у квітні 2023 року природного газу відбулась заміна сторони споживача - з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке набуло прав та обов`язків за договором, укладеним із ТОВ "ГК "Нафтогаз України".

З огляду на викладене, суд дійшов висновків про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є правонаступником прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області у спірних правовідносинах з ТОВ "ГК "Нафтогаз України", тому саме у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області існує прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 6227,28 грн. з оплати поставленого у квітні 2023 року природного газу.

У ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

З системного аналізу ст. 45 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов`язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред`явлення позову до особи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові від 22.05.2014 року Вищого господарського суду України у справі № 910/5899/13.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд зазначає, що відповідних клопотань позивачем не було подано.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов у даній справі пред`явлено до особи - Пенсійного фонду України, який не порушував прав позивача, тобто до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2024р.

Суддя О.В. Котков