Рішення

від 03.09.2024 по справі 910/16372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2024Справа № 910/16372/23

За позовом Фермерського господарства "Колос"

до 1. Черкаської обласної державної адміністрації

2. Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державний реєстратор виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області Осадчий Ігор Петрович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області

про скасування державної реєстрації земельної ділянки, розпорядження адміністрації, рішень та записів державного реєстратора

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2023 року до Господарського суду міста Києва від Фермерського господарства «Колос» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 17.10.2023 року до Черкаської обласної державної адміністрації (відповідач-1) та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- скасувати здійснену 28.05.2019 року державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011;

- скасувати розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 №26 "Про надання Державному підприємству "Смілянське лісове господарство" в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" в частині надання державному підприємству "Смілянське лісове господарство" в постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 зі скасуванням похідних від нього документів - наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 №1260 та передавального акту комісії з припинення ДП "Смілянське лісове господарство" від 29.12.2022 року в частині передачі в постійне користування державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011;

- скасувати рішення і записи державного реєстратора виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області Осадчого Ігора Петровича у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51559273 від 11.03.2020;

- запис №35882976 від 06.03.2020 про право власності Черкаської обласної державної адміністрації на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2051283871237;

- запис №35883269 від 06.03.2020 про інше речове право постійного користування державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2051283871237;

- запис від 15.02.2023 про перехід іншого речового права постійного користування до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2051283871237.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Державного акта на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21, передано у користування ОСОБА_1 88,1 га із земель запасу Балаклеївської сільської ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області для ведення фермерського господарства. Позивач зазначає, що строк користування не встановлювався, тобто визначений постійним. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2023 року № 336606283 вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 зареєстроване за Черкаською обласною державною адміністрацією, а право постійного користування - за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 року № 26, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 року № 1260, передавального акту комісії з припинення ДП "Смілянське лісове господарство" від 29.12.2022 року. Позивач вказує, що про будь-які рішення уповноважених органів щодо припинення права користування Фермерського господарства "Колос" на передані йому угіддя йому не відомо. Позивач зазначає, що у Висновку експерта № 2108/23 від 21.08.2023 року експертом встановлено порушення меж ділянки позивача шляхом накладення на неї у 2019 році нової ділянки відповідачів, право на яку у позивача виникло у 1992 році та в установленому законом порядку не припинялось. 06.03.2020 року право постійного користування на спірну земельну ділянку було закріплене за ДП "Смілянське лісове господарство", а з 15.02.2023 року право користування перереєстроване на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (перехід іншого речового права). Користування однією і тією ж земельною площею одночасно двома користувачами порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16372/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2023 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державного реєстратора виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області Осадчого Ігоря Петровича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 року в задоволенні клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про передачу справи № 910/16372/23 за підсудністю до Господарського суду Черкаської області відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16372/23 до судового розгляду по суті, судове засіданні з розгляду справи по суті призначено на 16.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 05.03.2024 року.

В судовому засіданні 05.03.2024 року судом оголошувалася перерва.

Судове засідання 21.03.2024 року не відбулося у зв`язку із неможливістю доступу до серверів запису (проблема з інтернетом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 року призначено судове засідання на 18.04.2024 року.

В судовому засіданні 18.04.2024 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року ухвалено повернутися зі стадії розгляду справи № 910/16372/23 по суті до стадії підготовчого провадження, продовжено підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. 04.06.2024 року у відпустці, підготовче засідання, призначене на 04.06.2024 року не відбулося, підготовче засідання призначено на 02.07.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 року підготовче засідання відкладено на 01.08.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16372/23 до судового розгляду по суті, судове засіданні з розгляду справи по суті призначено на 03.09.2024 року.

Представники учасників справи в судове засідання 03.09.2024 року не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, згідно Державного акта на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21, передано у користування ОСОБА_1 88,1 га із земель запасу Балаклеївської сільської ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області для ведення фермерського господарства.

Позивач вказує, що строк користування не встановлювався, тобто визначений постійним.

Технічний Звіт по перенесенню в натуру проекту відводу земельної ділянки площею 88,1 га фермеру ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства містить каталог координат та відомості про склад відведених у постійне користування угідь: орної землі - 42,3 га, сіножатей поліпшених - 4,5 га, валів - 0,5 га, лісів - 40,8 га.

У витягу з Державного земельного кадастру від 23.06.2022 року № НВ-9923041862023 про земельну ділянку площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 вказано, що державна реєстрація цієї ділянки проведена 28.05.2019 року на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 01.03.2019 року; ФОП Боровик Ольга Миколаївна. Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Міськрайонне управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2023 року № 336606283 вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 зареєстроване за Черкаською обласною державною адміністрацією, а право постійного користування - за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 року № 26, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 року № 1260, передавального акту комісії з припинення ДП "Смілянське лісове господарство" від 29.12.2022 року.

23.06.2023 року представник Фермерського господарства «Колос» звернувся до ФОП Боровик О.М. з адвокатським запитом щодо надання засвідченої копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.03.2019 року. Поштове відправлення із запитом не було вручене ФОП Боровик О.М. та повернулося відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання.

У відповідь на адвокатський запит представника Фермерського господарства «Колос» ДП "Ліси України" в особі філії "Смілянське лісове господарство" надало відповідь від 29.06.2023 року № 11-716, до якої долучено копії наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 року № 1260 та передавального акту комісії з припинення ДП "Смілянське лісове господарство" від 29.12.2022 року. Крім того, у відповіді зазначено, що надати копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.03.2019 року не вбачається за можливе, оскільки вказані документи були вилучені у 2021 році територіальним органом ДБР в процесі проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021100030000041.

У відповідь на адвокатський запит представника Фермерського господарства «Колос» Черкаська обласна військова адміністрація надала відповідь від 30.06.2023 року № 01/01-33/6902/01/01-33/15111, до якої долучено копії клопотання ДП "Смілянське лісове господарство" від 31.05.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою, розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 року № 26 "Про надання Державному підприємству "Смілянське лісове господарство" в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" з додатком (перелік ділянок), скановану копію Технічної документації із землеустрою щодо відновлення у 2019 році меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 12018,4387 га.

У відповідь на адвокатський запит представника Фермерського господарства «Колос» ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" надало відповідь від 05.07.2023 року № 29-28-0.5-625/2-23, до якої долучено копію Технічного звіту 1992 року про перенесення в натуру проекту відводу земельної ділянки у користування ОСОБА_1 88,1 га із земель запасу Балаклеївської сільської ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області для ведення фермерського господарства.

Для оцінки обставини створення та накладення нової земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 на земельні угіддя площею 88,1 га, які перебувають у постійному користуванні Фермерського господарства "Колос", позивач звернувся до судового експерта Окрепкої Анни Ігорівни із заявою про надання висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження.

За результатами експертного дослідження судовим експертом Окрепкою Анною Ігорівною складено Висновок експерта № 2108/23 від 21.08.2023 року, в якому експерт дійшов наступних висновків:

(1) каталог координат, конфігурація, площа, проміри частини земельної ділянки, свідчать про порушення меж земельної ділянки площею 87,8704 га., відповідно до Державного акту на право користування землею, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області від 24.04.1992 року № 12-21 та відповідної землевпорядної документації, яка перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 шляхом накладення на неї повністю або частково земельних ділянок, що мають кадастрові номер 7123780500:02:005:0011 та 7123780500:02:002:0413;

(2) земельна ділянка з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011, площею 52,4669 га відповідно до каталогу координат в НКС накладається на земельну ділянку площею 87,8704 га користувача ОСОБА_1 і площа такого накладення становить 41,5653 га, що складає 79% від площі земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011;

(3) земельна ділянка з кадастровим номером 7123780500:02:002:0413, площею 45,0275 га відповідно до каталогу координат в НКС накладається на земельну ділянку площею 87,8704 га користувача ОСОБА_1 і площа такого накладення становить 45,0275 га, що складає 100% від площі земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:002:0413.

Позивач вказує, що 06.03.2020 року право постійного користування на спірну земельну ділянку було закріплене за ДП "Смілянське лісове господарство", а з 15.02.2023 року право користування перереєстроване на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (перехід іншого речового права).

Як стверджує позивач, про будь-які рішення уповноважених органів щодо припинення права користування Фермерського господарства "Колос" на передані йому угіддя йому не відомо.

Користування однією і тією ж земельною площею одночасно двома користувачами порушує права позивача.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що при винесенні розпорядження від 23.01.2020 року № 26 «Про надання Державному підприємству «Смілянське лісове господарство» в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг» Черкаська обласна державна адміністрація діяла виключно в межах та у спосіб визначених чинним законодавством України.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, посилаючись на те, що в 2019 році в процесі проведення ДП «Смілянське лісове господарство» упорядкування земельного користування лісового фонду було дотримано вимоги чинного законодавства України, а саме: (1) 13.06.2018 року отримано розпорядження № 428 голови Черкаської ОДА, яким було надано ДП «Смілянське лісове господарство» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою (на землі лісогосподарського призначення); (2) на підставі отриманого дозволу було укладено договір із сертифікованим спеціалістом ФОП Боровик О.М., якою було складено технічну документацію із землеустрою; (3) 23.01.2020 року розпорядженням голови Черкаської ОДА затверджено технічну документацію із землеустрою; (4) 06.03.2020 року проведено реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2051283871237 права користування за ДП «Смілянське лісове господарство»; (5) 15.02.2023 року проведено реєстрацію переходу іншого речового права від ДП «Смілянське лісове господарство» до ДП «Ліси України» у зв`язку з проведенням реорганізації у структурі суб`єктів господарювання згідно наказу Державного агентства ресурсів України № 1260 від 30.12.2022 року; (6) зі сторони ДП «Смілянське лісове господарство» при проведенні у 2019 - 2020 роках робіт по оформленню земельного користування по спірній земельній ділянці порушень чинного законодавства допущено не було; (7) накладення земельних ділянок могло мати місце у зв`язку з тим, що позивачем не було проведено реєстрацію наданої в користування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990 № 561-XII) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990 № 561-XII) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990 № 561-XII) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21, передано у користування ОСОБА_1 88,1 га із земель запасу Балаклеївської сільської ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ "Колос" (10.11.1992 року), було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерського господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Позивач є землекористувачем земельної ділянки 88,1 га для ведення фермерського господарства на підставі Державного акта на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21, який не потребує переоформлення відповідно до пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, які втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18.

У зв`язку із вище наведеним, суд вважає, що враховуючи ту обставину, що на даний час відсутні будь-які рішення органів державної виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою (таких зокрема відповідачами суду як доказів не надано), яке виникло у позивача на підставі Державного акта на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21, слід вважати, що позивач на даний час є законним користувачем земельної ділянки площею 88,1 га на праві користування.

Як вже зазначалося судом вище, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2023 року № 336606283 вбачається, що 06.03.2020 року право власності на земельну ділянку площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 зареєстроване за Черкаською обласною державною адміністрацією, а 15.02.2023 року право постійного користування - за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 року № 26, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 року № 1260, передавального акту комісії з припинення ДП "Смілянське лісове господарство" від 29.12.2022 року.

З наведеного слідує, що 06.03.2020 року право постійного користування на спірну земельну ділянку було закріплене за ДП "Смілянське лісове господарство", а з 15.02.2023 року право користування перереєстроване на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (перехід іншого речового права).

При цьому суд відмічає, що рішень уповноважених органів щодо припинення права користування Фермерського господарства "Колос" на передану йому у користування земельну ділянку матеріали справи не містять.

Поряд з цим, у Висновку експерта № 2108/23 від 21.08.2023 року, складеного судовим експертом Окрепкою Анною Ігорівною, експерт дійшов наступних висновків:

(1) каталог координат, конфігурація, площа, проміри частини земельної ділянки, свідчать про порушення меж земельної ділянки площею 87,8704 га, відповідно до Державного акту на право користування землею, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області від 24.04.1992 року № 12-21 та відповідної землевпорядної документації, яка перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 шляхом накладення на неї повністю або частково земельних ділянок, що мають кадастрові номер 7123780500:02:005:0011 та 7123780500:02:002:0413;

(2) земельна ділянка з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011, площею 52,4669 га відповідно до каталогу координат в НКС накладається на земельну ділянку площею 87,8704 га користувача ОСОБА_1 і площа такого накладення становить 41,5653 га, що складає 79% від площі земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011;

(3) земельна ділянка з кадастровим номером 7123780500:02:002:0413, площею 45,0275 га відповідно до каталогу координат в НКС накладається на земельну ділянку площею 87,8704 га користувача ОСОБА_1 і площа такого накладення становить 45,0275 га, що складає 100% від площі земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:002:0413.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення фермерського господарства, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Як було вище констатовано, позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 88,1 га на праві користування, що підтверджується Державним актом на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Позивач належним способом, відповідно до ст. 95, 96 Земельного кодексу України, виконує обов`язки та реалізовує права землекористувача на праві постійного користування земельною ділянки площею 88,1 га, зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-1, приймаючи оскаржуване розпорядження, позбавив позивача земельної ділянки площею 88,1 га як об`єкта його речового права - права постійного користування, належного йому на підставі Державного акту на право користування землею від 24.04.1992 року, виданого на підставі рішення Смілянської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №12-21, чим грубо порушив його права як законного користувача вказаною земельною ділянкою.

Слід зазначити, що хоча і не прийнято жодного офіційного рішення органами влади про скасування (припинення) права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 88,1 га, разом з тим відповідачі вчинили інші дії, якими позбавили позивача мирного володіння майном.

Таким чином, суд вважає, доведеним позивачем і неспростованим відповідачами, що права позивача підлягають судовому захисту шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011, скасування розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 № 26 та скасування рішення і записів державного реєстратора виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області Осадчого Ігоря Петровича у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачами у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати здійснену 28.05.2019 року державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011.

3. Скасувати розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2020 №26 "Про надання Державному підприємству "Смілянське лісове господарство" в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" в частині надання державному підприємству "Смілянське лісове господарство" в постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011 зі скасуванням похідних від нього документів - наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 №1260 та передавального акту комісії з припинення ДП "Смілянське лісове господарство" від 29.12.2022 року в частині передачі в постійне користування державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг земельної ділянки площею 52,4669 га з кадастровим номером 7123780500:02:005:0011.

4. Скасувати рішення і записи державного реєстратора виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області Осадчого Ігоря Петровича у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51559273 від 11.03.2020;

- запис №35882976 від 06.03.2020 про право власності Черкаської обласної державної адміністрації на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2051283871237;

- запис №35883269 від 06.03.2020 про інше речове право постійного користування державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2051283871237;

- запис від 15.02.2023 про перехід іншого речового права постійного користування до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2051283871237.

5. Стягнути з Черкаської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022668, адреса: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185) на користь Фермерського господарства «Колос» (ідентифікаційний код 14209560, адреса: 20723, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Текліне, урочище «Калинове») судовий збір - 8052,00 грн. (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні).

6. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034, адреса: 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) на користь Фермерського господарства «Колос» (ідентифікаційний код 14209560, адреса: 20723, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Текліне, урочище «Калинове») судовий збір - 8052,00 грн. (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні).

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.09.2024р.

Суддя О.В. Котков