Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/8291/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/8291/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкон-Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Активпостач»

про стягнення 45845,48 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкон-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Активпостач» про стягнення 45845,48 грн, у тому числі: 37000,00 грн боргу, 6932,32 грн пені, 1200,03 грн інфляційних втрат, 713,13 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повернув кошти, на які не надано послуги.

Суд своєю ухвалою від 08.07.2024 відкрив провадження у справі № 910/8291/24, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 жовтня 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкон-Україна» (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Активпостач» (перевізник) уклали договір № 01/10/22-765 перевезення вантажів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору перевізник від свого імені, за плату та за рахунок замовника зобов`язується надати послуги перевезення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, а також сплатити інші платежі, передбачені цим договором.

На підставі Договору перевізник може надавати, як порізно, так і в сукупності, такі послуги:

a. Перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним, морським, авіа- та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами;

b. Інші послуги які стосуються вантажу та погоджені.

Порядок розрахунків між сторонами врегульовано розділом 4 Договору, відповідно до якого ціною договору є сума вартості усіх послуг, які надані перевізником замовнику, та зазначаються в заявках. За результатами надання послуг сторонами підписується акт надання послуг. Перевізник, після надання послуг згідно з конкретною заявкою, надсилає замовнику: копії товарно-транспортних накладних (CMR - у випадку міжнародних перевезень; ТТН - у випадку внутрішніх перевезень), акта надання послуг, рахунку-фактури, заявки на перевезення. За погодженням сторін, що оформлюється письмово, акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох заявок. Замовник зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту отримання акту надання послуг підписати його та направити перевізнику або висловити свої обґрунтовані заперечення щодо наданих послуг чи їх вартості. Зауваження щодо підписання акту наданих послуг мають бути врегульовані між сторонами протягом 10-ти календарних днів. Якщо відправлений перевізником акт надання послуг не буде відправлений замовником перевізнику у встановлений в цьому договорі строк, послуги вважаються надані належним чином та прийняті замовником.

Відповідно до п. 8.2 Договору договір може бути розірвано на вимогу кожної із сторін за умови письмово повідомлення про іншої сторони. У такому випадку договір вважається припиненим через 30-ть календарних днів з дня отримання Стороною повідомлення про його розірвання. У разі розірвання договору на вимогу замовника, усі грошові зобов`язання замовника перед перевізником, навіть якщо строк виконання їх не настав, мають бути виконані протягом 5-ти календарних днів з дня отримання перевізником повідомлення про розірвання договору.

Відповідач надав послуги на суму 216864,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуги № 55 від 18.10.2022 на суму 101904,00 грн, № 58 від 22.11.2022 на суму 114960,00 грн.

Позивач перерахував відповідачеві 101904,00 грн (платіжна інструкція № 288 від 19.10.2022) та 114960,00 грн (платіжні інструкції № 298 та № 299 від 04.11.2022).

Крім того платіжним дорученням № 387 від 12.12.2022 позивач перерахував відповідачеві 37000,00 грн.

Відповідач не надав послуги на цю суму та у відповідь на лист позивача від 26.10.2023 гарантував повернути позивачеві вказані кошти, проте кошти не повернув.

17 листопада 2023 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору та вимагав повернути 37000,00 грн.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен повернути 37000,00 грн до 27.11.2023 включно (7 днів + 3 дні на поштовий перебіг).

Відповідач кошти не повернув.

Наслідком припинення договору є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконаного зобов`язання. Таким чином, виходячи з приписів п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, вимоги про стягнення 37000,00 грн є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 6932,32 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 713,13 грн 3% річних та 1200,03 грн інфляційних втрат за період з 11.11.2023 по 02.07.2024.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 658,40 грн 3% річних та 1846,20 грн інфляційних втрат за період з 28.11.2023 по 02.07.2024.

Суд відмовляє у стягненні 54,73 грн 3% річних. Оскільки позивач заявив до стягнення з відповідача 1200,03 грн інфляційних втрат у суду відсутні підстави для стягнення суми більшої, ніж заявлено.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 37000,00 грн боргу, 658,40 грн 3% річних, 1200,03 грн інфляційних втрат, а разом 38858,43 грн. Суд відмовляє в частині стягнення 6932,32 грн пені та 54,73 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить покласти на відповідача 22000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги від 20.11.2023;

- акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.06.2024;

- детальний опис наданих послуг;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Згідно із актом приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.06.2024 адвокат витратив загалом 22 годин (22000 грн), в тому числі: 14 години (14000 грн) - на аналіз законодавства та судової практики стосовно можливості повернення переплачених коштів, досудове врегулювання спору, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання до суду позовної заяви; 8 годин (8000 грн) - надання консультації клієнту щодо можливості повернення переплачених коштів, а також консультації щодо перспективи ухвалення судом позитивного рішення внаслідок розгляду позовну про повернення переплачених коштів, переговори із позивачем та відповідачем щодо досудового врегулювання спору.

Суд вважає, що не стосуються розгляду справи такі дії як надання консультації клієнту щодо можливості повернення переплачених коштів, а також консультації щодо перспективи ухвалення судом позитивного рішення внаслідок розгляду позовну про повернення переплачених коштів, переговори із позивачем та відповідачем щодо досудового врегулювання спору (8000 грн).

За таких обставин співмірними і підлягають розподілу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн.

Водночас, оскільки суд задовольнив позов частково з відповідача слід стягнути 11866,34 грн витрат на професійну правничу допомогу (38858,43 ч 45845,48 х 14000,00).

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкон-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Активпостач».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Активпостач» (вул. Княжий Затон, 2/30, м. Київ, 02055, код 44604089) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкон-Україна» (вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/2, м. Київ, 04060, код 44605648) 37000,00 грн боргу, 658,40 грн 3% річних, 1200,03 грн інфляційних втрат, 2566,52 грн судового збору, 11866,34 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун