Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/7622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/7622/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ"

про стягнення 23459,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" про стягнення 23459,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 90 від 03.09.2018.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарським судом міста Києва ухвалою від 25.06.2024 позовну заяву Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху.

28.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7622/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 31.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку звернення до суду.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04080, місто Київ, вулиця В. Хвойки, будинок 18/14, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 09.07.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

Як зазначено судом вище місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 04080, місто Київ, вулиця В. Хвойки, будинок 18/14. Інших адрес місцезнаходження матеріали справи не містять.

При цьому відповідно до приписів ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Однак, відповідач не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, адреса відповідача є актуальною та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" від суду листа з ухвалою про відкриття провадження у справі перебувало поза межами контролю цього суду.

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов п.5.1. договору про закупівлю товарів за державні кошти № 90 від 03.09.2018, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товарів протягом 10 днів з моменту надання письмової заявки позивачем.

02.10.2018 Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено заявку на постачання імуносупресивних лікарських засобів № 061-422/тк на загальну суму 743 275,50 грн.

Кінцевий строк постачання товару згідно одержаної ТОВ "ВЕРАФАРМ" заявки - 12.10.2018.

Відповідно до п.3 додаткової угоди № 1 від 13.11.2018 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 90 від 03.09.2018, у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань згідно заявки на постачання від 02.10.2018 року № 061-422/тк відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки, а саме: з 13.10.2018 року по 13.11.2018 року включно. Станом на 13.11.2018 року сума штрафних санкцій, що підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, складає 23459,00 грн.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача із претензією вих.№061-15791/10 від 04.12.2018, в якій вимагав сплатити штрафні санкції 23459,00 грн, однак доказів направлення претензії до матеріалів справи не надав.

Оскільки відповідач не сплатив нараховану суму штрафних санкцій Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" 23459,00 грн штрафних санкцій.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

03.09.2018 між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" (учасник, відповідач) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 90 (надалі - договір), відповідно до умов якого учасник зобов`язується у 2018 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 33600000-6 Фармацевтична продукція (імуносупресивні лікарські засоби, 8 лотів), зазначені в специфікації (додаток 1) (далі - товари), а саме: лот 7 - Такролімус, 0,75 мг, табл. пролонгованої дії - 1 650 од.; лот 8 - Такролімус, 1 мг, табл. пролонгованої дії - 11 400 од. (п.1.1. договору).

Відповідно до умов договору сторони підписали Специфікацію (додаток 1) до договору, в якій визначили зокрема, найменування предмету закупівлі товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість.

Згідно із п.1.2. договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (додаток 1).

Сума цього договору становить 743 275,50 грн, в тому числі ПДВ: 48 625,50 грн (ціна договору визначається з урахуванням розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України).

У пункті 4.1. договору передбачено, що строк поставки товарів: не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника.

Місце поставки товарів: заклади охорони здоров`я м. Києва (п.4.2. договору).

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2018 відповідачем отримано заявку позивача на постачання імуносупресивних лікарських засобів № 061-422/тк від 02.10.2018 на загальну суму 743 275,50 грн (з ПДВ).

Листом від 18.10.2018 №7 (вх. від 18.10.2018 № 061/19289) ТОВ "ВЕРАФАРМ" запропонувало позивачу розірвати договір з 01.11.2018.

13.11.2018 між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "ВЕРАФАРМ" укладено додаткову угоду №1 до договору № 90 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.09.2018.

У пункті 1 додаткової угоди №1 сторони погодили розірвати договір з 14.11.2018.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 у зв`язку із відмовою учасника від постачання товару за договором, забезпечення виконання договору в сумі 37163,78 грн обертається на користь замовника та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 передбачено, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань згідно заявки на постачання від 02.10.2018 №061-422/тк учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки, а саме: з 13.10.2018 року по 13.11.2018 року включно. Станом на 13.11.2018 року сума штрафних санкцій, що підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, складає 23459,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач згідно поданої позивачем заявки, у строк, встановлений в договорі, товар не поставив, внаслідок чого позивач на підставі п.7.2. договору нарахував штрафні санкції у вигляді пені у сумі 23459,00 грн, згідно із розрахунком: 743275,50 грн (вартість непоставленої в строк за заявкою партії товару) х (2 х 18,00 (облікова ставка НБУ) : 365) х 32 (дні прострочення) = 23459,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 02.10.2018 відповідачем отримано заявку позивача на постачання імуносупресивних лікарських засобів № 061-422/тк від 02.10.2018 на загальну суму 743275,50 грн (з ПДВ).

Отже, враховуючи положення ст.530 Цивільного кодексу України, п.5.1. договору кінцевий строк поставки товару згідно заявки №061-422/тк від 02.10.2018 становив до 12.10.2018 включно.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Як встановлено судом вище, кінцевий строк поставки товару згідно заявки №061-422/тк від 02.10.2018 становив до 12.10.2018 включно. Докази поставки відповідачем товару у строки погоджені сторонами відсутні.

При цьому додатковою угодою №1 сторони погодили розірвати договір з 14.11.2018 та визначили, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань згідно заявки на постачання від 02.10.2018 №061-422/тк відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки, а саме: з 13.10.2018 по 13.11.2018 включно.

Сторони зазначили, що станом на 13.11.2018 року сума штрафних санкцій, що підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, складає 23459,00 грн.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором (з 13.10.2018 по 13.11.2018 включно) щодо своєчасної поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи, враховуючи умови додаткової угоди №1 та те, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4. ст.631 ЦК України), позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення штрафні санкції (пеню).

Розрахунок штрафних санкцій (пені) є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 23459,00 грн суд визнає обґрунтованими.

Водночас, відповідач не спростував наведених у позові обставин щодо невиконання взятого на себе зобов`язання з поставки товару у строки встановлені у пункті 5.1. договору.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання з поставки товару за заявкою позивача у строк, який погоджений у договорі, розрахунок штрафних санкцій (пені) є арифметично правильним, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 23459,00 грн є обґрунтованими.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" 23459,00 грн штрафних санкцій.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" (04080, місто Київ, вулиця В. Хвойки, будинок 18/14, ідентифікаційний код 41281252) на користь Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 19, ідентифікаційний код 02012906) штрафні санкції у сумі 23459,00 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.09.2024.

Суддя С.О. Турчин