Рішення

від 09.09.2024 по справі 916/2066/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2066/24Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Толкунові М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Рогов М.О., Андреєв А.Е.;

від відповідача: Стойкова М.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135,м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 38728457);

до відповідача: Приватного підприємства "СОЛЕКС" (65055, Одеська обл., місто Одеса, пров. Цементний, будинок 17; код ЄДРПОУ 22468755)

про стягнення 105 850,92 грн,

1. Суть спору.

09.05.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 2117/24) Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) до відповідача ПП "СОЛЕКС", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 70 647,36 грн, пеню у розмірі 29 368,37 грн, 3% річних у розмірі 2 137,51 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 3 697,68 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018 про допуск до об`єктів портової інфраструктури в частині оплати отриманих послуг.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2024 було відкрито провадження у справі №916/2066/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2024.

03.06.2024 до суду від ПП "СОЛЕКС" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21929/24).

21.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22863/24).

У судовому засіданні 11.06.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.07.2024.

09.07.2024 до суду від ПП "СОЛЕКС" надійшли заперечення (вх. № 26432/24).

У судовому засіданні 25.07.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті до 05.08.2024. При цьому, суд запропонував подати позивачу письмові пояснення щодо доказів які підтверджують направлення відповідачу актів виконаних робіт та рахунків на оплату, із долученням до пояснень вже поданих доказів, однак розкладених у вірній послідовності, для інформування щодо способу та дати відправки актів виконаних робіт та рахунків за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.

05.08.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 29240/24).

Між тим, дослідивши вказані письмові пояснення із доданими до них документами, суд зауважує, що позивачем до вказаних пояснень були додані нові докази, на підтвердження направлення позивачу актів виконаних робіт та рахунків за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 164 ГПК України, у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Приписами ч. 5 ст. 80 ГПК України передбачено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Враховуючи вищезазначені приписи процесуального законодавства, суд зауважує, що звертаючись із позовом, позивачем не зазначалось про неможливість подання усіх доказів разом із позовною заявою, не наводились причини, через які ці додаткові докази не були надані до суду разом із позовом, а також при наданні письмових пояснень (вх. № 29240/24) позивачем не повідомлялись поважні причини неподання таких доказів у встановлений законом строк, та не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного строку для подання вказаних доказів.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищевикладене, судом не приймаються до розгляду нові докази, які були додані позивачем до письмових пояснень (вх. № 29240/24 від 05.08.2024).

У судовому засіданні 05.08.2024 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/2066/24 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи до 14.08.2024.

У судовому засіданні 14.08.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті до 09.09.2024.

В судове засідання, призначене на 09.09.2024, з`явився представники позивача, який підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, а також представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні 09.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту).

Позивач зазначає, що між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) і Приватним підприємством "СОЛЕКС" (Користувач) 12.06.2018 року укладено договір №2310-П-ОДФ-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого Адміністрація надає Користувачу послуги з користування об`єктами портової інфраструктури, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на 11 балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, а Користувач здійснює оплату за користування об`єктами інфраструктури на умовах, у порядку та у строки, встановлені цим Договором.

Позивач зауважує, що відповідно до п. 5.1. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженому Наказом, причальний збір справляється із суден, які перебувають біля причалу. Враховуючи те, що судна ПП "СОЛЕКС" перебували біля причалу №18 адміністрації Одеського морського порту, нарахування причального збору здійснено відповідно до вищезазначених норм законодавства та умов Договору.

Однак, згідно тверджень позивача, відповідач починаючи з лютого 2022 року не сплачує причальний збір, при цьому жодних зауважень щодо умов Договору/нарахування плати за ним до Адміністрації з боку Відповідача не надходило.

Позивач повідомляє, що за фактом надання за період з лютого 2022 року по лютий 2024 послуг - по експлуатації гідротехнічної споруди Адміністрацією було направлено Користувачу на електронну пошту та засобами поштового зв?язку для підписання акти виконаних робіт за лютий 2022 - лютий 2024 року та виставлено відповідні рахунки:

- Акт виконаних робіт від 28.02.2022 та рахунки №620126, 650127, 650128 від 28.02.2022 на загальну суму 2 267,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.03.2022 та рахунки №620148, 620151, 620152 від 31.03.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.04.2022 та рахунки №620168, 620171, 620172 від 30.04.2022 на загальну суму 2 451,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.05.2022 та рахунки №620196, 620199, 620200 від 31.05.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.06.2022 та рахунки №620207, 620208, 620209 від 30.06.2022 на загальну суму 2 451,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.07.2022 та рахунки №620247, 620248, 620249 від 31.07.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.08.2022 та рахунки №620281, 620282, 620283 від 31.08.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.09.2022 та рахунки №620300, 620302, 620304 від 30.09.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.10.2022 та рахунки №620317, 620321, 620322 від 31.10.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.11.2022 та рахунки №620335, 620337, 620338 від 30.11.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.12.2022 та рахунки №620352, 620354, 620355 від 31.12.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.01.2023 та рахунки №620013, 620014, 620015 від 31.01.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 28.02.2023 та рахунки №620025, 620026, 620027 від 28.02.2023 на загальну суму 2 859,84 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.03.2023 та рахунки №620043, 620044, 620045 від 31.03.2023на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.04.2023 та рахунки №620064, 620065, 620066 від 30.04.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.05.2023 та рахунки №620086, 620087, 620088 від 31.05.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.06.2023 та рахунки №620110, 620111, 620112 від 30.06.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 20.07.2023 та рахунок №620130 від 24.07.2023 на суму 1 379,98 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунок №620153 від 31.07.2023 на суму 758,99 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунки №620137, 620138 від 31.07.2023 на загальну суму 1 027,30 грн.

- Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунок №620170 від 31.08.2023 на суму 2138,95 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунки №620177, 620178 від 31.08.2023 на загальну суму 1 027,30 грн.

- Акт виконаних робіт від 30.09.2023 та рахунок №620195 від 30.09.2023 на суму 2069,96 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.09.2023 та рахунки №620202, 620203 від 30.09.2023 на загальну суму 994,16 грн.

- Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунок №620228 від 31.10.2023 на суму 2127,16. грн;

- Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунки №620214, 620215 від 31.10.2023 на загальну суму 1021,64 грн.

- Акт виконаних робіт від 30.11.2023 та рахунок № 620252 від 30.11.2023 на суму 2059,03 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.12.2023 та рахунок № 620274 від 31.12.2023 на суму 2221,56 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.01.2024 та рахунок № 620021 від 31.01.2024 на суму 2215,40 грн;

- Акт виконаних робіт від 29.02.2024 та рахунок №620042 від 29.02.2024 на суму 2090,71 грн.

Однак, як стверджує позивач, всупереч умовам Договору, зазначені акти без поважних причин не були підписані Користувачем і рахунки ним не сплачені.

Таким чином, на думку позивача, сума основного боргу є тотожною сумі за надані відповідачу послуги відповідно до умов Договору, актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року та становить 70 647,36 грн.

Позивач повідомляє, що з метою погашення заборгованості позивачем висувалася вимога в досудовому порядку до відповідача щодо необхідності оплати послуг, а саме: була виставлена претензія №1550/19-03-14/Вих від 27.07.2023, яка відправлена на офіційну електрону пошту, яка міститься в декларації про приєднання №220 до Договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018, про сплату заборгованості за лютий 2022 - квітень 2023 року. Разом з претензією Відповідачу повторно направлено копії рахунків та актів виконаних робіт за вказаний період. Однак це не призвело до добровільної сплати заборгованості Відповідачем, що є предметом цього позову.

Позивач також повідомляє, що 14.08.2023 на адресу Адміністрації від ПП "СОЛЕКС" надійшов лист б/н, в якому Відповідач вказав, що з 24.02.2022 через введення воєнного стану підприємство позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність, а на сайті Торгово-промислової палати України розміщено лист від 28.02.2022, яким підтверджується настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили. Крім того зазначає, що наразі Користувач позбавлений доступу до своїх суден та не може здійснити погашення заборгованості.

У відповідь на вказаний лист Адміністрація листом №1666/19-01-06/Вих від 18.08.2023 повідомила Відповідача про те, що наявність форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена сертифікатом ТПП. У разі відсутності такого сертифіката та ненадання його до Адміністрації, підстави для ненарахування штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов?язань відсутні. Крім того, навіть за наявності доказів неможливості виконання зобов?язань, контрагент не звільняється від його виконання взагалі, а лише може отримати відстрочку на період дії обставин непереборної сили. Враховуючи вищевикладене та відсутність жодних повідомлень від Користувача про настання форс-мажорних обставин відповідно до п.6.4 Договору та належних доказів наявності форс-мажорних обставин, Позивач просив Відповідача забезпечити виконання взятих на себе зобов?язань за Договором. Зазначений лист направлено службою кур?єрської доставки за зареєстрованою адресою Відповідача, однак, за повідомленням поштової служби, не було вручено через відсутність представників ПП "СОЛЕКС" за вказаною адресою.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що причальний збір є обов`язковим збором, який повинен бути сплачений у випадках перебування суден у причалів, та не залежить від надання чи ненадання додаткових послуг по судну. Інші послуги відповідно до рахунків Адміністрацією не надавались, а отже не виставлялись по ним рахунки. Відповідно факт їх надання не потребує доказуванню, як то вказано Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Позивач зауважує, що факт знаходження суден відповідача біля причалу Адміністрації відповідачем письмово визнається та не оспорюється.

Так позивач зазначає, що з 12.06.2018, Адміністрація надає відповідачу послуги у якості виділення місця для стоянки суден біля причалу порту, які оплачувались без заперечень відповідачем, та визнавалися ним у повному обсязі, про що свідчить підписаний з обох сторін акт виконаних робіт за грудень 2021, але з необґрунтованих причин починаючи з лютого 2022 року Користувач не сплачує рахунки за надані послуги.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, надані Адміністрацією послуги є прийнятими відповідачем, а предметом спору є стягнення заборгованості за причальний збір, оплата якого за фактом знаходження суден біля причалу, до того ж, є обов`язковим в силу прямих норм законодавства.

Щодо існування форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що відповідач не повідомив своєчасно та належними доказами не підтвердив наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасну оплату за послуги - причальний збір. Більш того, відповідно до прямих норм закону боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

3.2. Доводи Приватного підприємства "СОЛЕКС".

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зауважує, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури є договором про надання послуг.

Однак, в період з 22 лютого 2022 року по теперішній час Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії не надаються позивачу послуги з користування об?єктами портової інфраструктури - гідротехнічної споруди (біля причалу № 18) для обслуговування суден та пасажирів Користувача, у зв`язку з чим у позивача відсутні зобов`язання оплачувати послуги, які ним не отримано.

Відповідач наголошує, що 24 лютого 2022 року Президент України підписав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Таке рішення ухвалено у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони й відповідно до українського законодавства. В подальшому низкою Указів Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні до теперішнього часу.

Загальновідомим є факт, який неодноразово висвітлювався в засобах масової інформації - телебачення, мережа Інтернет, друкована преса - про те, що Чорне море заміновано; вихід будь-яких плавзасобів в акваторії Одеси, крім рятувальних суден, заборонено (заборона, встановлена розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації діє безперервно по теперішній час); оголошена блокада Одеського морського порту (з початку військових дій, безперервна, по теперішній час). Одеський морський порт є стратегічним об`єктом та через воєнний стан доступ Відповідача та будь-яких цивільних осіб до причалу № 18 заборонений, цивільні особи (співробітники ПП «Солекс») позбавлені можливості навіть увійти на територію Одеського морського вокзалу та до причалу № 18, біля якого мали надаватись послуги.

Відповідач звертає увагу на прибережні попередження ДУ «Держгідрографія», надані останнім на адвокатський запит представника Відповідача:

- з 27.02.2022 року діє прибережне попередження (ПРИП) № 97/22 ОДЕСА-НАВТЕКС ЧОРНЕ МОРЕ, яким закрито район у зв?язку з мінною небезпекою;

- з 19.03.2022 року у північно-західній частині Чорного моря діє прибережне попередження ПРИП № 108/22 ОДЕСА-НАВТЕКС ПІВНІЧНО-ЗАХІДНА ЧАСТИНА ЧОРНОГО МОРЯ, що обмежує рух суден у районі з визначеними координатами, в якому діє воєнна небезпека.

Також з відповіді Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 03.04.2024 року № 154/132/7001, наданої на адвокатський запит представника відповідача, вбачається, наступне:

1) щодо можливості експлуатації пасажирських катерів «Хаджибей», «Генуя» та «Валенсія» в акваторії Одеського морського порту та за йога межами в північно-західній частині Чорного моря для здійснення пасажирських перевезень з 24.02.2022 по теперішній час вказано, що у північно-західній частині Чорного моря діє прибережене попередження ПРИП № 108/22 від 19.03.2022, видане державною установою «Держгідрографія», що обмежує рух суден у районі з визначеними координатами в якому діє воєнна небезпека. Крім того, згідно з ПРИП № 96/22 та ПРИП № 97/22 від 22.02.2022, у зв?язку з мінною небезпекою, плавання заборонено у районах портів Чорноморськ та Південний;

2) щодо наявності обмежень для пасажирських перевезень або для сполучення зазначених катерів з портами України, вказано, що у зв?язку з високим рівнем мінної небезпеки та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосовував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, цивільне судноплавство обмежене зазначеними вище прибережними попередженнями;

3) щодо можливості доступу пересічних громадян на територію Одеського морського вокзалу Одеського порту вказано, що обмеження доступу до території Одеського морського вокзалу встановлено з метою виконання заходів з оборони міста Одеси та Одеського морського торговельного порту на підставі бойових розпоряджень оперативного угруповання військ «Примор?я» від 11.03.2022 №186дск від 08.04.2022, №619дск та бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса від 12.07.2022 №67/дск;

4) щодо безпеки судноплавства в акваторії, на зовнішньому рейді, внутрішніх та зовнішніх морських шляхах в районі порту Одеса вказано, що судноплавство в акваторії, на зовнішньому рейді, внутрішніх та зовнішніх морських шляхах в районі порту Одеса обмежене відповідно до ПРИП №108/22 від 19.03.2022 (район в якому діє воєнна небезпека). В той же час, відповідно до Ініціативи Президента України діє альтернативний гуманітарний коридор плавання суден до морських портів Великої Одеси. Плавання до/з портів України здійснюється виключно суднами, які залучені до реалізації Ініціативи по вивезенню товарів.

При цьому, відповідач зауважує, що листом від 25.03.202 року ДП «Одеський морський торговельний порт» підтверджено, що у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022 року проти України, робота портів, зокрема ДП «Одеський порт» була частково зупинена, підприємство виведено у простій з 01.03.2022 року.

Отже, на думку відповідача, наведеними доказами підтверджується відсутність у період з лютого 2022 року по теперішній час доступу у співробітників ПП «СОЛЕКС» та інших цивільних громадян до території Одеського морського вокзалу та до причалу №18, розташованого на території Одеського морського порту, біля якого Позивачем згідно Договору мали бути надані послуги з користування об`єктами портової інфраструктури - гідротехнічної споруди (біля причалу №18) для обслуговування суден та пасажирів користувача, та, відповідно, ненадання Позивачем вказаних послуг у період з лютого 2022 року по лютий 2024 року відповідачу.

Відповідач стверджує, що доказів, що підтверджують надання позивачем та/чи споживання/прийняття відповідачем послуг 3 користування об`єктами портової інфраструктури - гідротехнічної споруди (біля причалу №18) для обслуговування суден та пасажирів користувача за період з 24 лютого 2022 року по лютий 2024 року включно (належних та допустимих актів) позивачем не надано.

Крім того, відповідач повідомляє, що господарську діяльність в період з 24 лютого 2022 року по теперішній час не здійснює, пасажирських прогулянок не проводить, навіть не має можливості відвести орендовані судна в безпечне місце (адже неодноразово Одеський морський вокзал, де знаходяться орендовані судна, потерпав від ворожих обстрілів), відповідач позбавлений можливості навіть особисто пройти до суден через заборони, які діють на території Порту. До того ж, навесні 2022 року директор ПП «Солекс» Гоцуляк Олег Анатолійович, який є єдиним засновником та директором підприємства та наразі перебуває поза межами України.

4. Обставини справи, встановлені судом.

12.06.2018 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту (Адміністрація) та Приватним підприємством "СОЛЕКС" (Користувач) Договір №2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018 про допуск до об`єктів портової інфраструктури (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Предметом договору є надання Користувачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури (надалі - Послуги), які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та які зазначені в Додатку №1-4 (надалі - об`єкт інфраструктури), які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 1.2. Договору, Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору, вартість Послуг, особливості порядку розрахунків визначені в Додатку № 1-4, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 2.2. Договору).

Положеннями п. 2.3. Договору передбачено, що оплата за користування об`єктами інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту наданих Послуг.

У п. 2.4. Договору передбачено, що нарахування плати за Послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Одеської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

За умовами п. 2.5. Договору, Адміністрація здійснює виставлення рахунку по об`єктам інфраструктури, відповідно до підписаних Додатків до цього Договору, протягом 5 робочих днів з місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Рахунки на оплату та Акти наданих Послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином:

??- направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або

??- передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або

??- направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

Адміністрація може застосувати будь-який з описаних способів передачі рахунку та Акту наданих послуг або кілька способів. Застосування одного з описаних способів визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним Акту наданих послуг. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.

Відповідно до п. 2.7. Договору, Користувач оплачує рахунки протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії Адміністрації, згідно з Актом наданих Послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання Адміністрацією Акту наданих Послуг.

Згідно п. 2.8. Договору, Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації Акт наданих Послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого Акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей Акт наданих Послуг вважається Сторонами погодженим (підписаним).

Положеннями п. 2.9. Договору передбачено, що при наявності технічної можливості Сторони здійснюють оформлення Актів надання Послуг (виконання робіт), у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу, за допомогою системи електронного документообігу «М.Е.Doc». Документи. сформовані в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, мають таку ж юридичну силу, як оригінали у паперовій формі з підписами та печатками Сторін.

У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів (ЦСК) - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.

Підтвердженням факту одержання електронного документа є автоматизоване підтвердження сервера електронної поштової системи про доставку електронного документа на адресу, яка у ньому зазначена. У випадку, якщо електронна поштова система не підтримує функцію визначення факту одержання електронного документа адресатом, тоді зазначений факт визначається шляхом отримання автором електронного листа-повідомлення від адресата про отримання цього електронного документа.

При відсутності технічної можливості оформлення Актів надання послуг (виконання робіт) у вигляді електронних документів їх оформлення здійснюється у паперовій формі з підписами та скріпленням печатками Сторін.

У п. 2.13. Договору сторони погодили, що вартість Послуг підлягає перегляду у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів. При цьому Адміністрація сповіщає про такі зміни Користувача шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

Положеннями п. 3.1. Договору передбачено, що Адміністрація має право, зокрема: односторонньому порядку змінювати вартість користування об`єктами інфраструктури (підп. 3.1.2. Договору), отримувати оплату за користування об`єктом (ами) інфраструктури в розмірах і строки, передбачені цим Договором (підп. 3.1.5. Договору), вимагати від Користувача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час користування об`єктом (ами) інфраструктури (підп. 3.1.6. Договору), обмежити або припинити надання Послуг у випадках порушення Користувачем умов, передбачених цим Договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (підп. 3.1.7. Договору).

Положеннями п. 3.4.1. Договору передбачено обов`язок Користувача, здійснювати оплату за користування об`єктами інфраструктури на умовах, у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оформлення перепусток для доступу на режимну територію персоналу Користувача здійснюється Адміністрацією відповідно до вимог діючого у відповідній філії Адміністрації Положення про забезпечення пропускного та внутрішньо об`єктового режиму за додаткову оплату у відповідності до затверджених і діючих у відповідній філії Адміністрації тарифами, на підставі паспорту та інших документів, що підтверджують трудові та/або цивільно-правові відносини з Користувачем.

За умовами п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно п. 5.4. Договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг. Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

За умовами п. 6. 1. Договору, жодна із Сторін цього Договору не несе відповідальності перед іншою Стороною за несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок дії непереборної сили (форс-мажор) у тій мірі. у якій таке прострочення або невиконання не можуть бути віднесені за рахунок вини або недогляду Сторони, яка посилається на несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з обставинами непереборної сили (форс-мажор).

Положеннями п. 6.2. Договору передбачено, що використане у п. 6.1. Договору поняття дії непереборної сили (форс-мажор) означає випадки, які не піддаються розумному контролю Сторони, яка проголошує форс-мажорні обставини, в тому числі, але не обмежуючись такими подіями, як: війна, блокада, ембарго, випадки громадянської непокори працівників або будь-які закони, декларації. норми, вказівки та декрети, що видані державними органами та знаходяться під їх контролем.

У випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажор) строк виконання зобов`язань за Договором відкладається на той час, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо такі обставини та їх наслідки будуть тривати більше трьох місяців, то кожна із Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором, і в цьому випадку жодна із сторін не буде мати право на відшкодування іншою стороною можливих збитків (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 6.4. Договору, сторона, для якої настала неможливість виконання Зобов`язань за Договором, повинна про настання таких обставин невідкладно повідомити (факсом або електронною поштою) іншу Сторону, а також у п`ятнадцятиденний термін надіслати поштою зареєстроване повідомлення, видане Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.

Відповідно до п. 6.5. Договору, належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості є документи, що видаються Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

За умовами п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 включно. Сторони погодили, що відповідно до ст. 631 ЦКУ умови цього Договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з 01.04.2018 р.

Договір № КД-7333 від 28.03.2005 р. вважати таким, що втратив чинність з 01.04.2018 р.

Дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з Сторін письмово це повідомила іншу Сторону про припинення даного Договору.

20.11.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018, якою сторони погодили викласти у новій редакції реквізити Адміністрації у Розділі 13 Договору та виклали у новій редакції Розділ 10 Договору.

ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) за період з лютого 2022 року по лютий 2024 послуг - по експлуатації гідротехнічної споруди Адміністрацією на виконання умов Договору було сформовано:

- Акт виконаних робіт від 28.02.2022 та рахунки №620126, 650127, 650128 від 28.02.2022 на загальну суму 2 267,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.03.2022 та рахунки №620148, 620151, 620152 від 31.03.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.04.2022 та рахунки №620168, 620171, 620172 від 30.04.2022 на загальну суму 2 451,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.05.2022 та рахунки №620196, 620199, 620200 від 31.05.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.06.2022 та рахунки №620207, 620208, 620209 від 30.06.2022 на загальну суму 2 451,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.07.2022 та рахунки №620247, 620248, 620249 від 31.07.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.08.2022 та рахунки №620281, 620282, 620283 від 31.08.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.09.2022 та рахунки №620300, 620302, 620304 від 30.09.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.10.2022 та рахунки №620317, 620321, 620322 від 31.10.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.11.2022 та рахунки №620335, 620337, 620338 від 30.11.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.12.2022 та рахунки №620352, 620354, 620355 від 31.12.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.01.2023 та рахунки №620013, 620014, 620015 від 31.01.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 28.02.2023 та рахунки №620025, 620026, 620027 від 28.02.2023 на загальну суму 2 859,84 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.03.2023 та рахунки №620043, 620044, 620045 від 31.03.2023на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.04.2023 та рахунки №620064, 620065, 620066 від 30.04.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.05.2023 та рахунки №620086, 620087, 620088 від 31.05.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.06.2023 та рахунки №620110, 620111, 620112 від 30.06.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 20.07.2023 та рахунок №620130 від 24.07.2023 на суму 1 379,98 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунок №620153 від 31.07.2023 на суму 758,99 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунки №620137, 620138 від 31.07.2023 на загальну суму 1 027,30 грн.

- Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунок №620170 від 31.08.2023 на суму 2138,95 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунки №620177, 620178 від 31.08.2023 на загальну суму 1 027,30 грн.

- Акт виконаних робіт від 30.09.2023 та рахунок №620195 від 30.09.2023 на суму 2069,96 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.09.2023 та рахунки №620202, 620203 від 30.09.2023 на загальну суму 994,16 грн.

- Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунок №620228 від 31.10.2023 на суму 2127,16. грн;

- Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунки №620214, 620215 від 31.10.2023 на загальну суму 1021,64 грн.

- Акт виконаних робіт від 30.11.2023 та рахунок № 620252 від 30.11.2023 на суму 2059,03 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.12.2023 та рахунок № 620274 від 31.12.2023 на суму 2221,56 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.01.2024 та рахунок № 620021 від 31.01.2024 на суму 2215,40 грн;

- Акт виконаних робіт від 29.02.2024 та рахунок №620042 від 29.02.2024 на суму 2090,71 грн.

Позивач звертався до ПП "СОЛЕКС" із Претензією за вих. № 1550/19-03-14/ВИХ від 27.07.2023 у якій вимагав оплати вищезазначених рахунків, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Листом за вих. № 1408/19/ВХ від 14.08.2023 відповідач повідомив позивача про те, що він не відмовляється від боргів, розуміє, що послуги треба сплачувати. При цьому відповідач вказує, що судна не можуть бути просто переміщені в просторі чи перебазувати до іншого місця дислокації, їх не можна залишити напризволяще, а тому в нашої компанії немає іншої альтернативи, аніж знаходження суден в Одеському порту. Однак у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного в Україні воєнного стану: які унеможливили виконання зобов`язань за умовами Договору, відповідач просить не нараховувати пеню за Договором внаслідок дії непереборної сили (форс-мажора) та перенести строки виконання зобов`язань за Договором та вирішення спірних питань мирним шляхом, без втягування підприємства та компанії у судові процеси.

Листом за вих. №1666/19-01-06/Вих від 18.08.2023 позивач зауважує, що жодних повідомлень про настання форс-мажорних обставин після 24.02.2022 від приватного підприємства «Солекс» не надходило, що свідчить про неможливість посилатися на такі обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором з боку відповідача, а також наголошує, що отримання ОФ ДП «АМУ» за укладеними договорами коштів є вкрай необхідним та спрямовуються на забезпечення стабільної роботи стратегічно важливого для економіки та безпеки держави державного підприємства у період дії воєнного стану, виконання покладених державою завдань, з огляду на що позивач просить забезпечити відповідачем своєчасне виконання взятих на себе обов`язків за Договором.

Згідно листа за вих. № 15 від 7.05.2024 ПП "СОЛЕКС" повідомило Заступника начальника Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) про те, що в найближчий час відповідач планує погасити борг, але просить з порозумінням віднестися до цієї складної ситуації, що склалася в країні. Адже, з початку російської агресії, та введення воєнного стану підприємство відповідача до цих пір не працює, та не має доступу до орендованих катерів, зокрема т/х "Хаджибей". А також звертається до позивача із проханням розглянути можливість погашення боргу частками на протязі 6 місяців.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як встановлено судом, відносини між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту (Адміністрація) та Приватним підприємством "СОЛЕКС" (Користувач) виникли на підставі укладеного між ними Договору №2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 12.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом Договору є надання Користувачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури (надалі - Послуги), які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та які зазначені в Додатку 1-4 (надалі об`єкт інфраструктури), які є невід`ємною частиною цього Договору ( п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Додатку 1-4 встановлено, що нарахування плати за Послуги суднам здійснюється Адміністрацією за вільними тарифами, якщо інше не передбачено вимогами Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316.

Відповідно до пп. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про морські порти України», Адміністрація морських портів України утворюється, зокрема, з метою справляння та цільового використання портових зборів.

У морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний з урахуванням особливостей справляння, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт". Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об?ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про морські порти України»).

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору з урахуванням особливостей використання, встановлених Кодексом торговельного мореплавства України, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про морські порти України).

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України).

Причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача (ч. 4 ст. 22 Закону України «Про морські порти України).

Відповідно до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 «Про портові збори» визначено процедуру справляння портових зборів та встановлено розміри ставок портових зборів.

Пунктом 5.1. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів встановлено, що причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу, випадках перебування суден у причалів, та не залежить від надання чи ненадання додаткових послуг по судну.

До того ж відповідачем не надано ані доказів щодо звернення до відповідних органів для отримання доступу до території порту, ані доказів щодо заборони на таке відвідування. При цьому лист Військово-морських сил не може слугувати доказом відсутності доступу на територію морвокзалу Одеського морського порту, оскільки в ньому йдеться лише про взяття вказаної території під охорону та обмеження такого доступу.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що у період з лютого 2022 по лютий 2024 Адміністрація надавала послуги з виділення місця для стоянки суден «Генуя», «Валенсія» та «Хаджибей», які належать приватному підприємству «Солекс», що, в свою чергу, спростовує заперечення відповідача в цій частині.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.7. Договору, Користувач оплачує рахунки протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії Адміністрації, згідно з Актом наданих Послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання Адміністрацією Акту наданих Послуг.

З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку про наявність обов`язку ПП "СОЛЕКС" оплатити отримані послуги протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунків.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Рахунки на оплату та Акти наданих Послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином:

- направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або

- передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або

- направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

На підтвердження виконання позивачем передбаченого Договором обов`язку виставлення рахунків, позивачем до позовної заяви було додано роздруківки із електронної пошти, копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та копії невручених поштових відправлень, адресованих відповідачу.

Між тим, частина роздруківок із електронної пошти не містить зазначення № рахунку, який направлявся відповідачу, а також до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення не додано описи вкладення, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити які саме та коли саме рахунки направлялись ПП "СОЛЕКС".

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, оскільки роздруківки з електронної пошти містять номери рахунків, які направлялись відповідачу, на думку суду належним чином виставлені та підлягають оплаті відповідачем рахунки за №№:620168, 62017, 1620172, 620196, 620199, 620200, 620207, 620209, 620208, 620247, 620249, 620248, 620283, 620282, 620281, 620321, 620322, 620317, 620111, 620112, 620110, 620130, 620137, 620138, 620177, 620178, 620195, 620202, 620203, на загальну суму 24426,76 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Між тим, матеріали справи не містять доказів повної чи часткової оплати вартості отриманих послуг згідно вищезазначених рахунків на загальну суму 24426,76 грн, у строки визначені п. 2.7. Договору, зі сторони відповідача, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови №2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018 про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 12.06.2018 та не здійснив оплату отриманих послуг у визначений строк, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 24426,76 грн обґрунтованими та правомірними.

При цьому, суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Враховуючи вищевикладене, поведінка Приватного підприємства "СОЛЕКС", яке спочатку в адресованому позивачу листі за вих. № 1408/19/ВХ від 14.08.2023 повідомив позивача про те, що він не відмовляється від боргів, розуміє, що послуги за Договором треба сплачувати та просить не нараховувати пеню за Договором, а під час розгляду судової справи №916/2066/24 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, заперечуючи отримання послуг за Договором, не може кваліфікуватися як послідовна та добросовісна.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п. 5.4. Договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг. Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення пеню у розмірі 29 368,37 грн, 3% річних у розмірі 2 137,51 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 3 697,68 грн.

Між тим, з урахуванням встановленого судом обсягу заборгованості згідно з виставленими рахунками, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, не виходячи за межі зазначених позивачем періодів, згідно якого підлягає до стягнення: 3% річних у розмірі 903,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 2339,45 грн та пеня у розмірі 12738,08 грн.

Акт виконаних робітНа сумуРахунок На сумуДата виставлення рахункуРахунок, який виставлено та підлягає оплатіОстанній день оплатиПеріод нарахування Пеня 3% річнихІнфляція28.02.222267,15620126367,79 - 6201271531,57 - 620128367,79 - 31.03.222532,85620148410,89 - 6201511711,07 - 620152410,89 - 30.04.222451,15620168397,6416.05.22397,6406.06.2207.06.22- 25.03.24318,6121,5072,50 6201711655,8716.05.221655,8706.06.2207.06.22- 25.03.241326,7989,52301,89 620172397,6416.05.22397,6406.06.2207.06.22- 25.03.24318,6121,5072,5031.05.222532,85620196410,8907.06.22410,8928.06.2229.06.22- 25.03.24316,8521,4760,30 6201991711,0707.06.221711,0728.06.2229.06.22- 25.03.241319,4589,41251,12 620200410,8907.06.22410,8928.06.2229.06.22- 25.03.24316,8521,4760,3030.06.222451,15620207397,6410.07.22397,6429.07.2230.07.22- 25.03.24289,7419,7755,19 6202091655,8710.07.221655,8729.07.2230.07.22- 25.03.241206,5782,31229,82 620208397,6410.07.22397,6429.07.2230.07.22- 25.03.24289,7419,7755,1931.07.223166,25620247513,6508.08.22513,6529.08.2230.08.22- 25.03.24352,4624,2264,93 6202492138,9508.08.222138,9529.08.2230.08.22- 25.03.241467,73100,87270,37 620248513,6508.08.22513,6529.08.2230.08.22- 25.03.24352,4624,2264,9331.08.223166,25620283513,6513.09.22513,6504.10.2205.10.22- 25.03.24327,1322,7054,14 6202822138,9513.09.222138,9504.10.2205.10.22- 25.03.241362,2594,54225,44 620281513,6513.09.22513,6504.10.2205.10.22- 25.03.24327,1322,7054,1430.09.223064,126203022069,96 - 620300497,08 - 620304497,08 - 31.10.223166,25620321513,6516.11.22513,6507.12.2208.12.22-25.03.24282,1020,0036,44 6203222138,9516.11.222138,9507.12.2208.12.22-25.03.241174,7383,29151,74 620317513,6516.11.22513,6507.12.2208.12.22-25.03.24282,1020,0036,4430.11.223064,12620335497,08 - 6203382069,96 - 620337497,08 - 31.12.223166,25620352513,65 - 6203552138,95 - 620354513,65 - 31.01.233166,25620013513,65 - 6200152138,95 - 620014513,65 - 28.02.232859,84620025463,94 - 6200271931,96 - 620026463,94 - 31.03.233166,25620043513,65 - 6200452138,95 - 620044513,65 - 30.04.233064,12620064497,08 - 6200662069,96 - 620065497,08 - 31.05.233166,256200882138,95 - 620087513,65 - 620086513,65 - 30.06.233064,12620111497,0806.10.23497,0827.10.2328.10.23- 25.03.2462,356,1212,04 6201122069,9606.10.232069,9627.10.2328.10.23- 25.03.24259,6325,4850,15 620110497,0806.10.23497,0827.10.2328.10.23- 25.03.2462,356,1212,0420.07.231379,986201301379,9814.08.231379,9804.09.2305.09.23-25.03.24254,4523,0051,8631.07.231027,30620137513,6511.08.23513,6501.09.2302.09.23- 25.03.2496,578,6919,30 620138513,6511.08.23513,6501.09.2302.09.23- 25.03.2496,578,6919,3031.07.23758,99620153758,99 - 31.08.232138,956201702138,95 - 31.08.231027,30620177513,6513.09.23513,6504.10.2305.10.23- 25.03.2477,267,2916,65 620178513,6513.09.23513,6504.10.2305.10.23- 25.03.2477,267,2916,6530.09.232069,966201952069,96 - 30.09.23994,16620202497,0811.10.23497,0801.11.2302.11.23-25.03.2460,175,9112,04 620203497,0811.10.23497,0801.11.2302.11.23-25.03.2460,175,9112,0431.10.231021,64620214510,82 - 620215510,82 - 31.10.232127,166202282127,16 - 30.11.232059,036202522059,03 - 31.12.232221,566202742221,56 - 31.01.242215,406200212215,40 - 29.02.242090,716200422090,71 - Всього 70647,36 70647,36 24426,76 12738,08903,762339,45

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до Приватного підприємства "СОЛЕКС" частково обґрунтовані, частково відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СОЛЕКС" (65055, Одеська обл., місто Одеса, пров. Цементний, будинок 17; код ЄДРПОУ 22468755) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135,м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 38728457) основний борг у розмірі 24 426/двадцять чотири тисячі чотириста двадцять шість/грн 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2339/дві тисячі триста тридцять дев`ять/грн 45 коп., 3% річних у розмірі 903/дев`ятсот три/грн 76 коп., пеню у розмірі 12738/дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім/грн 08 коп., а також 1155/одна тисяча п`ятдесят п`ять/грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 16 вересня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська